Мешко Оксана Яківна
Оксана Яківна Мешко (30 січня 1905, Старі Санжари, нині село Полтавського району Полтавської області, Української РСР — 2 січня 1991, Київ, Україна) — українська громадська діячка, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактична голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років. Мати Олександра Сергієнка. Сестра Катерини Мешко.
| Оксана Яківна Мешко | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 30 січня 1905 Старі Санжари, Полтавська губернія,  Російська імперія |
| Померла | 2 січня 1991 (85 років) Київ, Українська РСР,  СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище  |
| Громадянство | СРСР.svg){kind=small} УНР |
| Національність | українка |
| Діяльність | правозахисниця |
| Брати, сестри | Мешко Катерина Яківна |
| Діти | Сергієнко Олександр Федорович |
| Нагороди |  |
| |
Життєпис
ред.Народилася 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари над Ворсклою на Полтавщині в малоземельній хліборобській родині давнього козацького коріння, що уникнула свого часу покріпачення.
У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, взятого ними в числі інших навесні в заручники за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» загинув 17-річний брат Євген, член «Просвіти».
У 1927 році вступила на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпрі. Під час навчання вийшла заміж за викладача інституту Федора Сергієнка — колишнього члена Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів її виключали з інституту «за соцпоходження», але вона знову добивалась поновлення. У 1931 році закінчила інститут.
На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора (вперше в 1925 році як члена УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Вона переїжджає зі старшим сином двоюрідного брата Євгена в Тамбов до чоловіка. Згодом привезла туди й меншого Олеся, де їх застала німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська і застала там саму неньку Марію. Інвалідом повернувся з війни чоловік. Сім'я Мешко-Сергієнків переїхала до Києва.
Перший арешт
ред.19 лютого 1947 року Оксану Мешко заарештували в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.
У 1947—1954 роках — ув'язнена радянських таборів в Ухті (Комі АРСР). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.
Дисидентська діяльність
ред.22 травня 1972 року заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.
Одна із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році членкині УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».
З червня 1980 року два з половиною місяці була в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.
Другий арешт
ред.
12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачена в антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Мешко було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається з заслання, проживає в Києві на Куренівці (Верболозна вулиця, 16).
Після звільнення
ред.Одна із провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, членкиня Координаційної Ради.
У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».
Померла 2 січня 1991 року в 85-річному віці в Києві. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі матері (ділянка № 13). 1995 року на кошти, зібрані громадськістю, на могилі Оксани Мешко встановлені два козацькі хрести, які витесав із каменю Микола Малишко.
Нагороди
ред.- Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[1] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).
Вшанування пам'яті
ред.20 травня 2016 року в Полтаві розпорядженням Голови обласної державної адміністрації вулиця Клари Цеткін була перейменована на вулицю Оксани Мешко[2].
23 березня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Тагільську на вулицю Оксани Мешко.[3]
Родина
ред.- чоловік Сергієнко Федір — колишній член УКП (боротьбистів), політв'язень; викладач.
- син Євген (1930—1941) — загинув на початку війни під час німецького бомбардування.
- син Олександр (Олесь) (1932) — український громадський і політичний діяч; шістдесятник.
Творча спадщина
ред.- Between death and life. By Oksana Meshko. Translated from Ukainian by George Moshinsky. N.Y.: Women's Association for the Defense of Four Freedoms for Ukraine, 1981, 176 p. [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Оксана Мешко. Між смертю і життям. — К.: НВП «Ява», 1991. — 90 стор.
- Оксана Мешко, Василь Скрипка. Свідчу. — К.: Українська республіканська партія, 1996. — 55 стор.
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 8 листопада 2006 року № 937/2006 «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»
- ↑ Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.] // Полтавська обласна державна адміністрація, 20 травня 2016
- ↑ У Києві перейменували ще 16 міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією та її сателітами (+повний перелік). Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
Джерела та література
ред.- О. Г. Бажан. Мешко Оксана Яківна [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 632. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Русначенко А. «Мешко Оксана Омелянівна» // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 466.
- Сергієнко О. «Оксана Мешко: феномен Української гельсінкської групи», ч. 1 // «Слово Просвіти», ч. 9, 4—10 березня 2010 р. — С. 9 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сергієнко О. «Оксана Мешко: феномен Української гельсінкської групи», ч. 2 // «Слово Просвіти», ч. 10, 11—17 березня 2010 р. — С. 6 [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Дисидентський рух в Україні. Мешко Оксана Яківна [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
- М. О. Бердник. Спогади про батька [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.].— С. 147.
- 40 років з моменту створення Української Гельсінської групи
Література
ред.- Васецька А. Символ незламності України : [поборниця незалежності О. Мешко] / А. Васецька // Зоря Полтавщини. - 2015. - 2 берез. - С. 3.
- Вітрич М. На дорогах української Голгофи / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. - 2016. - 12 січ. - С. 2
- Демиденко Т. На шляху до української незалежності: Оксана Мешко: [Подано фото] / Т. Демиденко // Край. - 2006. - №22 (лют.). - С. 13-15.
- Демиденко Т. "Вона жила однією ідеєю: вільна Україна": [до 115-річчя козацької матері Оксани Мешко] / Т. Демиденко // Зоря Полтавщини. - 2020. - 31 січ. - С. 1, 4.
- Дениско Г. Страсна дорога Оксани Мешко / Г. Дениско // Зоря Полтавщини. - 2010. - 29 січ. - С. 3
- Задорожний І. 5 жінок, пов'язаних з Полтавщиною, які викликають захоплення / І. Задорожний // Полтавська думка. - 2023. - 20 лип. - С. 9.
- Календар, присвячений видатним жінкам України ХХ століття : [презентації] // Зоря Полтавщини. - 2020. - 7 лют. - С. 15.
- Картальова Л. Страсна дорога Оксани Мешко: до 115-річчя від дня народження української дисидентки, правозахисниці, члена Української Гельсінської групи : [біобібліографічна розвідка] / Л. Картальова // Страсна дорога Оксани Мешко: до 115-річчя від дня народження української дисидентки, правозахисниці, члена Української Гельсінської групи. - Полтава, 2020. - С. 3-24.
- Козацька матір Оксана Мешко : [жінка, яку КГБ так боявся, що відправило етапом до Охотського моря на заслання] // Панорама Полтавщини. - 2020. - 30 січ. - С. 15.
- Мешко Оксана : правозахисниця (20 січня 1905 - 2 січня 1991) // Це теж зробила вона. - Київ, 2018. - С. 64-65.
- Мешко Оксана Яківна (30.01.1905, с. Старі Санжари Полтав. губ - 02.01.1991, м. Київ) - хімік. Учасниця укр. правозахисного руху. Член-засновник УГГ (1976). Політв'язень [Текст] // Рух опору в Україні: 1960-1990 : енцикл. довідник. - Київ, 2010. - С. 431-434.
- Мешко Оксана Яківна [Текст] // Мокляк В. Літературна Новосанжарщина (матеріали до Новосанжарського біобібліографічного словника). - Полтава, 2013. - С. 43-44.
- Обелець Ю. Незламна "козацька матір" Оксана Мешко все життя боролась з імперською системою / Ю. Обелець // Коло. - 2016. - 13-19 жовт. - С. 14.
- Овсієнко В. Козацька Матір : [правозахистниця О. Я. Мешко] / В. Овсієнко // Слово Просвіти. - 2015. - 29 січ. - С. 7.
- Овсієнко В. Оксана Мешко - козацька матір: [Одна із найвидатніших діячок українського національно-визвольного руху 60-80-х р.ХХ ст. ] / В. Овсієнко // Українки в історії/ За заг. ред.В. Борисенко. - Київ, 2004. - С. 148-156.
- Овсієнко В. В. Мешко Оксана Яківна (30.01.1905, с. Старі Санжари Новосанжар. р-ну - 02.01.1991, Київ) - учасниця правозахисного руху / В. В. Овсієнко // Енциклопедія Сучасної України. - К., 2018. - Т. 20. - С. 317-318.
- Оксана Мешко: [Нар. 20 січня 1905 році у Старих Санжарах] // Бобрищев К. Отчий край. Книга друга. - Полтава, 2004. - С. 414-423 ; Енциклопедія історії України: у 10 т. - Київ, 2009. - Т. 6. - С. 632
- Олександренко Т. Козацька мати Оксана Мешко / Т. Олександренко // Зоря Полтавщини. - 2015. - 6 лют. - С. 13.
- Павлик Л. До 100-річчя видатної громадської діячки Оксани Яківни Мешко / Л. Павлик // Збірник матеріалів УІІІ студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2005. - Полтава, 2005. - С. 75-79.
- Перенєсієнко І. Оксана Мешко у складі Української Гельсінської групи / І. Перенєсієнко // Збірник матеріалів VІІ студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2004 року. - Полтава, 2004. - С. 50-51
- Ревегук В. Оксана Мешко, козацька матір [громад. діячка, правозахисниця. Народ. в Старих Санжарах] / В. Ревегук // Рідний край. - 2007. - № 2 (17). - С. 184-193 ; Реабілітовані історією. Полтавська область: у 27-и т. - Київ-Полтава, 2007. - Кн. 5. - С. 349-356.
- Ревегук В. Я. Мешко Оксана Яківна (30.01.1905 - 02.01.1991) / В. Я. Ревегук // Ревегук В. Я. Полтавці - поборники державної незалежності України. - Полтава, 2015. - С. 243-246.
- Скобельський В. Нові назви вулиці Полтави / В. Скобельський // Полтавський вісник. - 2016. - 7 лип. - С. 6
- Українська жінка на схилі віку : [про Оксану Мешко] // Сверстюк Є. О. Світлі голоси життя. - К., 2014. - С. 673-676.
- Чернов А. Козацька / А. Чернов // Край. - 2015. - № 131 (берез.). - С. 14-16.
- Чернов А. Козацька мати [Текст] : [про правозохисницю Оксану Мешко] / А. Чернов // Літературна Україна. - 2016. - 4 лют. - С. 14-15 ; Вечірня Полтава. - 2016. - 12 жовт. - С. 7.