Мешко Оксана Яківна

українська дисидентка

Оксана Яківна Мешко (30 січня 1905(19050130), Старі Санжари, нині село Полтавського району Полтавської області, Української РСР — 2 січня 1991, Київ, Україна) — українська громадська діячка, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактична голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років. Мати Олександра Сергієнка. Сестра Катерини Мешко.

Оксана Яківна Мешко
Народилася30 січня 1905(1905-01-30)
Старі Санжари, Полтавська губернія,
Російська імперія
Померла2 січня 1991(1991-01-02) (85 років)
Київ, Українська РСР,
СРСР СРСР
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР УНР
Національністьукраїнка
Діяльністьправозахисниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриМешко Катерина Яківна Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиСергієнко Олександр Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня

Життєпис

ред.

Народилася 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари над Ворсклою на Полтавщині в малоземельній хліборобській родині давнього козацького коріння, що уникнула свого часу покріпачення.

У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, взятого ними в числі інших навесні в заручники за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» загинув 17-річний брат Євген, член «Просвіти».

У 1927 році вступила на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпрі. Під час навчання вийшла заміж за викладача інституту Федора Сергієнка — колишнього члена Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів її виключали з інституту «за соцпоходження», але вона знову добивалась поновлення. У 1931 році закінчила інститут.

На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора (вперше в 1925 році як члена УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Вона переїжджає зі старшим сином двоюрідного брата Євгена в Тамбов до чоловіка. Згодом привезла туди й меншого Олеся, де їх застала німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська і застала там саму неньку Марію. Інвалідом повернувся з війни чоловік. Сім'я Мешко-Сергієнків переїхала до Києва.

Перший арешт

ред.

19 лютого 1947 року Оксану Мешко заарештували в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.

У 19471954 роках — ув'язнена радянських таборів в Ухті (Комі АРСР). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.

Дисидентська діяльність

ред.

22 травня 1972 року заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.

Одна із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році членкині УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».

З червня 1980 року два з половиною місяці була в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.

Другий арешт

ред.
 
Будинок у Києві на Верболозній вулиці, де жила Оксана Мешко. Фото 2023 року

12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачена в антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Мешко було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається з заслання, проживає в Києві на Куренівці (Верболозна вулиця, 16).

Після звільнення

ред.

Одна із провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, членкиня Координаційної Ради.

У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».

Померла 2 січня 1991 року в 85-річному віці в Києві. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі матері (ділянка № 13). 1995 року на кошти, зібрані громадськістю, на могилі Оксани Мешко встановлені два козацькі хрести, які витесав із каменю Микола Малишко.

Нагороди

ред.
  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[1] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

Вшанування пам'яті

ред.

20 травня 2016 року в Полтаві розпорядженням Голови обласної державної адміністрації вулиця Клари Цеткін була перейменована на вулицю Оксани Мешко[2].

23 березня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Тагільську на вулицю Оксани Мешко.[3]

Родина

ред.

Творча спадщина

ред.

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України від 8 листопада 2006 року № 937/2006 «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»
  2. Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.] // Полтавська обласна державна адміністрація, 20 травня 2016
  3. У Києві перейменували ще 16 міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією та її сателітами (+повний перелік). Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 23 березня 2023.

Джерела та література

ред.

Література

ред.
  • Васецька А. Символ незламності України : [поборниця незалежності О. Мешко] / А. Васецька // Зоря Полтавщини. - 2015. - 2 берез. - С. 3.
  • Вітрич М. На дорогах української Голгофи / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. - 2016. - 12 січ. - С. 2
  • Демиденко Т.  На шляху до української незалежності: Оксана Мешко: [Подано фото] / Т. Демиденко // Край. - 2006. - №22 (лют.). - С. 13-15.
  • Демиденко Т. "Вона жила однією ідеєю: вільна Україна": [до 115-річчя козацької матері Оксани Мешко] / Т. Демиденко // Зоря Полтавщини. - 2020. - 31 січ. - С. 1, 4.
  • Дениско Г. Страсна дорога Оксани Мешко / Г. Дениско // Зоря Полтавщини. - 2010. - 29 січ. - С. 3
  • Задорожний І. 5 жінок, пов'язаних з Полтавщиною, які викликають захоплення / І. Задорожний  // Полтавська думка. - 2023. - 20 лип. - С. 9.
  • Календар, присвячений видатним жінкам України ХХ століття : [презентації] // Зоря Полтавщини. - 2020. - 7 лют. - С. 15.
  • Картальова Л. Страсна дорога Оксани Мешко: до 115-річчя від дня народження української дисидентки, правозахисниці, члена Української Гельсінської групи : [біобібліографічна розвідка] / Л. Картальова // Страсна дорога Оксани Мешко: до 115-річчя від дня народження української дисидентки, правозахисниці, члена Української Гельсінської групи. - Полтава, 2020. - С. 3-24.
  • Козацька матір Оксана Мешко : [жінка, яку КГБ так боявся, що відправило етапом до Охотського моря на заслання] // Панорама Полтавщини. - 2020. - 30 січ. - С. 15.
  • Мешко Оксана  : правозахисниця (20 січня 1905 - 2 січня 1991) // Це теж зробила вона. - Київ, 2018. - С. 64-65.
  • Мешко Оксана Яківна (30.01.1905, с. Старі Санжари Полтав. губ - 02.01.1991, м. Київ) - хімік. Учасниця укр. правозахисного руху. Член-засновник УГГ (1976). Політв'язень [Текст] // Рух опору в Україні: 1960-1990 : енцикл. довідник. - Київ, 2010. - С. 431-434.
  • Мешко Оксана Яківна [Текст] // Мокляк В. Літературна Новосанжарщина (матеріали до Новосанжарського біобібліографічного словника). - Полтава, 2013. - С. 43-44.
  • Обелець Ю. Незламна "козацька матір" Оксана Мешко все життя боролась з імперською системою / Ю. Обелець // Коло. - 2016. - 13-19 жовт. - С. 14.
  • Овсієнко В.  Козацька Матір : [правозахистниця О. Я. Мешко] / В. Овсієнко // Слово Просвіти. - 2015. - 29 січ. - С. 7.
  • Овсієнко В.  Оксана Мешко - козацька матір: [Одна із найвидатніших діячок українського національно-визвольного руху 60-80-х р.ХХ ст. ] / В. Овсієнко // Українки в історії/ За заг. ред.В. Борисенко. - Київ, 2004. - С. 148-156.
  • Овсієнко В. В. Мешко Оксана Яківна (30.01.1905, с. Старі Санжари Новосанжар. р-ну - 02.01.1991, Київ) - учасниця правозахисного руху / В. В. Овсієнко // Енциклопедія Сучасної  України. - К., 2018. - Т. 20. - С. 317-318.
  • Оксана Мешко: [Нар. 20 січня 1905 році у Старих Санжарах] // Бобрищев К. Отчий край. Книга друга. - Полтава, 2004. - С. 414-423 ; Енциклопедія історії України: у 10 т. - Київ, 2009. - Т. 6. - С. 632
  • Олександренко Т. Козацька мати Оксана Мешко / Т. Олександренко // Зоря Полтавщини. - 2015. - 6 лют. - С. 13.
  • Павлик Л. До 100-річчя видатної громадської діячки Оксани Яківни Мешко / Л. Павлик // Збірник матеріалів УІІІ студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2005. - Полтава, 2005. - С. 75-79.
  • Перенєсієнко І.  Оксана Мешко у складі Української Гельсінської групи / І. Перенєсієнко // Збірник матеріалів VІІ студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2004 року. - Полтава, 2004. - С. 50-51
  • Ревегук В.  Оксана Мешко, козацька матір [громад. діячка, правозахисниця. Народ. в Старих Санжарах] / В. Ревегук // Рідний край. - 2007. - № 2 (17). - С. 184-193 ; Реабілітовані історією. Полтавська область: у 27-и т. - Київ-Полтава, 2007. - Кн. 5. - С. 349-356.
  • Ревегук В. Я. Мешко Оксана Яківна (30.01.1905 - 02.01.1991) / В. Я. Ревегук // Ревегук В. Я. Полтавці - поборники державної незалежності України. - Полтава, 2015. - С. 243-246.
  • Скобельський В. Нові назви вулиці Полтави / В. Скобельський // Полтавський вісник. - 2016. - 7 лип. - С. 6
  • Українська жінка на схилі віку : [про Оксану Мешко] // Сверстюк Є. О. Світлі голоси життя. - К., 2014. - С. 673-676.
  • Чернов А. Козацька / А. Чернов // Край. - 2015. - № 131 (берез.). - С. 14-16.
  • Чернов А. Козацька мати [Текст] : [про правозохисницю Оксану Мешко] / А. Чернов // Літературна Україна. - 2016. - 4 лют. - С. 14-15 ; Вечірня Полтава. - 2016. - 12 жовт. - С. 7.