Відкрити головне меню
В'язничне фото Олександра Сергієнка, січень 1972 року

Олекса́ндр (Оле́сь) Фе́дорович Сергіє́нко (народився 25 червня 1932(19320625), с. Тьоткіно, Глушковський район, Курська область, РРФСР — † 24 вересня 2016, Київ, Україна) — український громадський і політичний діяч, шістдесятник. Політв'язень. Член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Кавалер ордена «За заслуги» (2007).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Син Оксани Мешко, інженер за першою вищою освітою (Київський сільгоспінститут), медик — за другою: вчився в медінституті. У 1965 р. увійшов до оргкомітету постійно діючого диспуту з питань української мови та культури, діяльність якого була припинена репресивними методами. 28.05.1966, за спробу потрапити на міський вечір пам'яті І. Франка, разом з М. Холодним заарештований на 15 діб і, як наслідок, 1967 р. виключений з медінституту.

Працював мистцем-реставратором, інженером-механіком, учителем креслення у Києві — там, де міг влаштуватися на роботу, бо за «антирадянську діяльність» йому не давали нормально працювати; в 1960-х pp. — учасник протестних акцій проти переслідувань діячів української культури.

1972 засуджений на 7 років таборів і 3 роки заслання, перебував у Пермських таборах; 1973 додатково засуджений на 3-річне ув'язнення у Володимирській в'язниці.

На початку 90 рр. активно включився в національні-політичні рухи. Очолював Українську Християнсько-Демократичну партію, займався питаннями освіти, будучи депутатом Київської міської ради 1994–1998 рр.скликання, працював в комітеті з освіти. В 1994 році, (у віці 62 років) здобув ступінь магістра державного управління і самоврядування в ІДУС (тепер НАДу при Президенті України).

Помер у Києві 24 вересня 2016. Похований 28 вересня 2016 року на Байковому цвинтарі в Києві[1].

ВідзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати