Українська комуністична партія (боротьбистів)
Українська комуністична партія (боротьбистів) — українська політична партія, що під різними назвами діяла у 1918—1920 роках. Утворилася з лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів. Назва партії пов'язана з назвою її центрального друкованого органу — київською газетою «Боротьба».
Українська комуністична партія (боротьбистів) | |
---|---|
Країна | Україна |
Голова партії | Олександр Шумський, Григорій Гринько, Василь Еллан-Блакитний, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Приходько Антон Терентійович |
Дата заснування | 1918 |
Дата розпуску | 1920 |
Штаб-квартира | Київ |
Ідеологія | соціалізм |
Кількість членів | близько 15 000 |
Друкований орган | Боротьба |
Не плутати з Українською партією лівих соціалістів-революціонерів (борьбистів), котра являла собою відокремлену частину російської Партії соціалістів-революціонерів в Україні, а також Українською комуністичною партією (укапістами), котрі утворилися на базі УСДРП (незалежників) у січні 1920 року.
Історія
ред.Організаційно оформилася влітку 1918 року після розколу в Українській партії соціалістів-революціонерів (УПСР). На першому (п'ятому) з'їзді в березні 1919 року прийняла нову назву (Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів), також вживалася назва «Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів-боротьбистів)»). 6 серпня 1919 року партія уклала акт про об'єднання з нещодавно відокремленим лівим крилом Української соціал-демократичної партії (незалежників) (УСДРП-Н) — Українською соціал-демократичною партією (незалежників-лівих), після чого її назву було змінено на остаточну — Українська комуністична партія (боротьбистів).
Перші ознаки розколу в УПСР, що призвів до утворення партії боротьбистів, було помітно ще на початку 1918 року. Особливо відчутними вони стали після арешту представників лівого крила УПСР з наказу керівництва Центральної Ради в січні 1918[1][2].
З літа 1919 року партія боротьбистів мала представників у Раднаркомі УСРР, зокрема, наркомом освіти був Олександр Шумський. Серед чільних представників партії також були Григорій Гринько, Василь Еллан-Блакитний, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Антон Приходько. Після взяття Києва денікінцями, що відбулося 30 серпня 1919 року, частина керівництва партії залишилася в підпіллі. В цей час загинули члени її ЦК, українські літератори Василь Чумак та Гнат Михайличенко.
У серпні та листопаді 1919 року боротьбисти зробили дві невдалі спроби вступити до Комуністичного Інтернаціоналу. У грудні 1919 року УКП(б) було укладено угоду з Комуністичною партією (більшовиків) України про входження першої до Всеукраїнського Ревкому. У березні 1920 року партія боротьбистів влилася в КП(б)У шляхом індивідуального прийняття членів (з приблизно 15 тисяч до лав партії більшовиків вступило близько 4 тис.), що було організаційно оформлено рішеннями другого (шостого) з'їзду партії боротьбистів та четвертої конференції (на правах з'їзду) КП(б)У.
Протягом 1920-х років вихідці з УКП(б) обіймали багато керівних місць у Раднаркомі УСРР і відіграли значну роль в українізації, до їх числа належали Антон Приходько[3], Панас Любченко та багато інших. У 1930-х роках більшість із них було репресовано.
Ідеологія
ред.Ідеологія партії частково повторювала програмні тези старої УПСР, але зі значним креном у бік марксистської традиції (що особливо виявилося після об'єднання з УСДРП (н.-л.). Серед основних гасел варто назвати ідею соціалізації землі, створення окремої Української червоної армії, постійне наголошування на перспективах створення всесвітньої федерації радянських республік і протиставляння цієї ідеї можливому відновленню Російської Імперії в «радянських формах» тощо.
Видатні члени партії
ред.- Григорій Федорович Гринько — економіст, радянський діяч, голова Держплану УСРР, Міністр фінансів СРСР. Жертва сталінського терору. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1924—1925 роках. Член ЦК КП(б)У в 1925—1927 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Гошуляк, І. (1994, №1). Український історичний журнал. dspace.nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Oleksiy, Ruslan Yawdoshak, Irina Kravchenko, Mykola Dzham, Mykytenko. Зшитки боротьби. www.library.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Ky·iv: Heneza. ISBN 9665044745. OCLC 160149987.
Джерела та література
ред.- Ю. І. Шаповал. «Контрреволюційної боротьбистської організації» справа 1935 [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 106. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Література
ред.- Maistrenko I. Borotbism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism. — Research Program on the USSR, 1954 (перевидано 2007 року під назвою Borot'bism. A Chapter in the History of Ukrainian Revolution).
- Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Едмонтон: КІУС, 1985.
- Клинтух Ю. Крах идеологии и политики мелкобуржуазной националистической партии боротьбистов. — К., 1971.
- Mace J. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918—1933. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1983.
- Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т. В. — Вишгород, 2014.
- Гірік С. Централізація без центру? Боротьбистський проект «Федерації Радянських Республік» // Київська старовина. — 2012. — № 4. — С.138-148.
- Гірік С. Селянство та аграрне питання в ідеології Української комуністичної партії (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.24. — К.: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012. — C.478-491.
- Гірік С. Проблема військового будівництва в УСРР і Українська комуністична партія (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.25. — К.: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012. — C.457-467.
- Гирик С. Вообразить союз иначе. Всемирная федерация советских республик в видении Украинской коммунистической партии (боротьбистов) // Bulletin des Deutschen Historischen Instituts Moskau. — Nr.7. — М., 2013. — С.9-22.
- Гірік С. Ідеологія партії боротьбистів в українській історіографії // Український археографічний щорічник. — Вип. 18. — К.: Український письменник, 2013. — С.324-342.
- Гірік С. Західна Україна і партія боротьбистів: Ідеологічний і тактичний аспекти // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — Вип.9. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С.234-249.
- Гірік С. Ідеологічні засади Української комуністичної партії (боротьбистів): зарубіжна та українська еміграційна історіографія // Історіографічні дослідження в Україні. — Вип.24. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — С.395-416.
- Гірік С. Борьбисти, боротьбисти і Комінтерн: Еволюція взаємовідносин // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — № 1117. — Серія «Історія». — Вип.48. — Х., 2014. — С.79-89.
Див. також
ред.Посилання
ред.- Ю. Шаповал. Фатальний бренд (2005) [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- А. Клименко. Виокремлення із загальносоціалістичного руху та боротьба українських комуністичних партій під час Великої революції 1917—1921 років. Історично-популярний нарис [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.] // Нова іскра. — 23 вересня 2016.
Це незавершена стаття про комуністичну партію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |