Меркаптопурин

хімічна сполука

Меркаптопурин (лат. Mercaptopurinum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ[1][2], та застосовується перорально.[3][4] Меркаптопурин уперше досліджувався Гертрудою Елайон та Джорджем Гітчінгсом у дослідницькому центрі «Burroughs Wellcome» в штаті Нью-Йорк[5], пізніше дослідження препарату продовжувались у Меморіальному Госпіталі (натепер Меморіальний раковий центр Слоан-Кеттерінг) в Нью-Йорку.[6] Уперше меркаптопурин схвалений FDA у 1953 році.[4]

Меркаптопурин
Систематизована назва за IUPAC
3,7-dihydropurine-6-thione
Класифікація
ATC-код L01BB02
PubChem 667490
CAS 50-44-2
DrugBank DB01033
Хімічна структура
Формула C5H4N4S 
Мол. маса 152,177 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 5-37% (пероральн.)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 45 хв, 2,5 год., 10 год. (трифазний)
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ПУРИ-НЕТОЛ™,
«Екселла ГмбХ»,Німеччина
UA/14862/01/01
15.08.2016-15/08/2021

Фармакологічні властивості

ред.

Меркаптопурин — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні синтезу пуринових нуклеотидів ДНК шляхом конкурентного метаболізму після його поглинання клітинами та його перетворення до нуклеотидів тіогуаніну, внаслідок чого гальмується синтез пуринових нуклеотидів у S-фазі мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то меркаптопурин більш активний до клітин злоякісних пухлин, клітин слизової оболонки кишечника, клітин крові та ембріональних клітин.[3][1][4] Меркаптопурин застосовується як протипухлинний препарат при різних видах раку: гострому лімфобластному лейкозі, хронічному мієлолейкозі, ретикульозах, хронічному гранулоцитарному лейкозі та хоріонепітеліомі.[3][2] Меркаптопурин також застосовується при хворобі Крона та неспецифічному виразковому коліті.[4][7] Меркаптопурин особливо активний до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності ймовірно може призвести до народження дитини із хромосомними аномаліями або іншими вадами розвитку.[1] Окрім цього, меркаптопурин має виражену цитотоксичну (яка більше пов'язана із накопиченням метаболітів препарату в еритроцитах, а не з його концентрацією в плазмі крові) та імуносупресивну дію, що сприяє виникненню частих побічних ефектів при застосуванні препарату.[3][4]

Фармакокінетика

ред.

Меркаптопурин погано всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату сильно варіює становить від 5 до 37 %, що ймовірно пов'язано із першим проходженням препарату через печінку. Максимальна концентрація меркаптопурину досягається в середньому приблизно за 2,2 години після прийому препарату. Меркаптопурин погано зв'язується з білками плазми крові. Меркаптопурин погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Виведення препарату із організму трифазне, у першій фазі незмінений меркаптопурин виводиться із організму із періодом напіввиведення 45 хвилин, у другій фазі період напіввиведення метаболітів препарату складає 2,5 годин, а в третій фазі цей час складає 10 годин. Період напіввиведення меркаптопурину може змінюватися у хворих із порушеннями функції печінки або нирок.[3][2][4]

Показання до застосування

ред.

Меркаптопурин застосовують для лікування гострому лімфобластному лейкозі, хронічному лімфолейкозі, гострому мієлолейкозі, хронічному гранулоцитарному лейкозі, ретикульозах, хоріонепітеліомі матки.[3][2]

Побічна дія

ред.

При застосуванні меркаптопурину побічні ефекти спостерігаються часто, переважна більшість із них спричинені порушенням метаболізму пуринових основ нуклеїнових кислот. Серед побічних ефектів препарату найчастішими є[3][2]:

Протипокази

ред.

Меркаптопурин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату. З обережністю застосовується меркаптопурин при вагітності та годуванні грудьми.[3]

Форми випуску

ред.

Меркаптопурин випускається у вигляді таблеток по 0,05 г.[3]

Примітки

ред.
  1. а б в Меркаптопурин. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 10 червня 2017.
  2. а б в г д MERCAPTOPURINE (МЕРКАПТОПУРИН) Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 10 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.)
  3. а б в г д е ж и к Пури-нетол. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 10 червня 2017.
  4. а б в г д е Mercaptopurine [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. The Nobel Pair [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. Mukherjee, Siddhartha (2010). The Emperor of All Maladies: A Biography of Cancer. New York. с. 91–92. ISBN 978-1439170915. (англ.)
  7. British national formulary : BNF 69 (вид. 69). British Medical Association. 2015. с. 590. ISBN 9780857111562. (англ.)

Посилання

ред.