Мересниця озерна

вид риб
Мересниця озерна

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Ялецеві (Leuciscidae)
Рід: Озерна мересниця (Rhynchocypris)
Вид: Мересниця озерна
Rhynchocypris percnurus
(Pallas, 1814)
Синоніми
  • Cyprinus percnurus Pallas, 1814
  • Cyprinus perenurus Pallas, 1814
  • Eupallasella percnurus (Pallas, 1814)
  • Eupallasella perenurus (Pallas, 1814)
  • Leucaspius fischeri Sabanyeev, 1871
  • Morocco percnurus (Pallas, 1814)
  • Moroco percnurus sachalinensis (Berg, 1907)
  • Phoxinus altus Warpachowski, 1887
  • Phoxinus crucifer Gratzianov, 1907
  • Phoxinus czekanowskii posnaniensis Berg, 1932
  • Phoxinus dybowskii Lorec & Wolski, 1910
  • Phoxinus jelskii Dybowski, 1869
  • Phoxinus laevis var. punctatus Benecke, 1881
  • Phoxinus percnurus (Pallas, 1814)
  • Phoxinus percnurus dauricus Dybowski, 1877
  • Phoxinus percnurus gdaniensis Berg, 1932
  • Phoxinus percnurus mantschuricus Berg, 1907
  • Phoxinus percnurus occidentalis Kaj, 1953
  • Phoxinus percnurus posnaniensis Berg, 1932
  • Phoxinus percnurus sachalinensis Berg, 1907
  • Phoxinus percnurus sarykul Ruzskii, 1926
  • Phoxinus perenurus (Pallas, 1814)
  • Phoxinus perenurus dauricus Dybowski, 1877
  • Phoxinus perenurus mantschuricus Berg, 1907
  • Phoxinus sabanejewi Warpachowski, 1887
  • Phoxinus stagnalis Warpachowski, 1886
  • Phoxinus variabilis Warpachowski, 1887
Посилання
Вікісховище: Rhynchocypris percnurus
EOL: 356796
ITIS: 689667
МСОП: 17066
NCBI: 219678

Мересни́ця озе́рна[1] (Rhynchocypris percnurus) — невелика озерна придонна зграйна рибка родини Ялецевих. Єдиний вид роду у фауні України. Раніше вид розглядали у роді Phoxinus (Rafinesque, 1820). Занесений до Червоної книги України як зникаючий вид.

Зовнішня будова

ред.

Тіло видовжене, низьке, дещо стиснуте з боків, вкрите дуже дрібною лускою. Бічна лінія неповна, часто переривчаста (у молоді завдовжки до 3,5 см зазвичай відсутня). Черево між черевними і анальним плавцями заокруглене. Найбільша довжина тіла близько 7 см, маса — до 5,6 г, тривалість життя до 4 років. Спина темна, жовтувато- або зеленкувато-бура, боки золотисті, черево жовтувато-сріблясте. На боках є численні, досить виразно окреслені темні плямки. Парні плавці жовтуваті або жовтувато-рожеві, непарні сірувато-жовті.

Поширення

ред.

Населяє озера, що належать до басейнів усіх річок Північного Льодовитого океану від Північної Двіни на заході до Колими на сході; в басейнах Ками, Вятки, Волги, Оки, Дніпра і Вісли представлений особливими підвидами. У басейні Тихого океану озерний гольян зустрічається на південь від річок Уди і Тугур, далі в басейні Амура; в озерах Північного Китаю, Кореї і Примор'я живе його підвид маньчжурський озерний ян, в озерах Сахаліну — підвид сахалінський гольян. В Україні відомий з водойм басейну Верхнього і Середнього Дніпра, зокрема в басейні верхньої течії Прип'яті, Десни, Остра, Трубіжа, Ворскли, Супою, Сожа, Стохода, Здвижу, а також із заплавних озерець і осушуваних каналів Волинської області та маленьких озер околиць Києва. Вперше відзначений на верхній течії Сіверського Дінця (оз. Борове, 2000 р.).

Спосіб життя

ред.

Прісноводна зграйна придонна озерна риба, яка зустрічається тільки в мілководних невеликих замкнених, стоячих або ледь проточних водоймах з піщано-мулистим або мулистим ґрунтом та з добре розвиненою рослинністю, як правило, уникає руслових ділянок річок. Споживають червів, дорослих комах, їхні личинки і лялечки, водорості, вищу рослинність, а також ікру риб і амфібій.

Нерест, розвиток, ріст

ред.

Розмножується в травні-липні. Плодючість у особин завдовжки 4,4-6,6 см коливається від 360 до 2920 ікринок. Ікра клейка, відкладається кількома порціями в прибережній зоні на рослинність. Молодь живиться планктоном. Статевої зрілості досягає у 2 роки при довжині тіла понад 4 см.

Охорона

ред.

На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид».[2] Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому мересниця озерна занесена до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий вид), Резолюції 6 Бернської конвенції, для яких Україна створює Смарагдову мережу, а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони).[3][4]

Чисельність та причини її зміни в Україні. Точно невідома. З 1960-х рр. ареал і чисельність невпинно скорочуються. Фактично зник у водоймах Київщини, частково в басейні Десни, в лівобережних притоках Дніпра, став рідкісним в басейні Прип'яті. До скорочення популяції призвело осушування боліт і заплавних водойм, торфорозробка, гідромеліоративні роботи.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони. Заборона вилову, виявлення типових місць перебування, вивчення сучасних поширення і чисельності, встановлення заповідного режиму.

Практичне значення

ред.

Промислового значення не має.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
  2. Мересниця озерна в Червоному списку МСОП
  3. Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010.  — 80 с. (с. 41).  — ISBN 978-966-7830-13-5
  4. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 53)

Посилання

ред.