Вікіпедія

Прохасько Маркіян Тарасович

український письменник, блогер, журналіст
(Перенаправлено з Маркіян Прохасько)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прохасько.

Маркіян Тарасович Прохасько (нар. 1991, Івано-Франківськ) — український письменник, блогер, журналіст. Учасник сезонної експедиції 2019 року на українську науково-дослідну станцію «Академік Вернадський» в Антарктиді. Автор науково-популярної книги-репортажу «Мрія про Антарктиду», написаної на основі власних вражень та тривалого дослідження теми. Син українського письменника, лауреата Шевченківської премії Тараса Прохаська, племінник літературознавця та перекладача Юрія Прохаська[1], родич письменниці Ірини Вільде (онук її троюрідної племінниці).

Маркіян Тарасович Прохасько
Український письменник, журналіст, блогер, мандрівник
Народився 1991(1991)
Івано-Франківськ
Громадянство Україна Україна
Національність Українці
Батько Прохасько Тарас Богданович
Родичі Прохасько Юрій Богданович (дядько), Ірина Вільде

Біографія ред.

Народився в 1991 році в Івано-Франківську, у дитинстві переїхав у Львів, навчався в школі № 8[2]. Закінчив бакалаврат з історії та магістратуру з журналістики в Українському католицькому університеті у Львові. Перша книга вийшла друком у січні 2018 року у «Видавництві старого лева», а саме художня книга «Нестримна сила води»[3]. Проте оповідання опублікував раніше у збірках разом з іншими авторами[4].

2018 року Маркіян оголосив про збір коштів для експедиції в Антарктиду, куди вирушив на кілька місяців на початку 2019 року[5]. Книга «Мрія про Антарктиду» вийшла в лютому 2022 року — незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну[6].

Творчість ред.

Перша книга Маркіяна — художня збірка оповідань «Нестримна сила води». Зазначалося, що книга — про пошук ідеального міста[7]. У рецензії для видання «ЛітАкцент» згадується, що попри тему пошуку ідеального міста, тут йдеться радше не про якусь конкретну, географічно обмежену територію, а про місто як ідею[8]. Автор знаходив натхнення у містах Центрально-Східної Європи: Чернівці, Ужгород, Франківськ, Львів, Жовква, Яремче, Делятин, Долина, Коломия, Рахів, Піран, Любляна, Краків, Відень, Ґрац[2]. Хоча у самому тексті міста навмисно не названі, щоб кожен читач міг віднайти щось своє[9]. Раніше були опубліковані його історичні статті про середньовічну літературу[10]. Він є одним із авторів збірки інтерв'ю з відомими українцями «theUKRAINIANS: історії успіху»[11].

Часопис «Критика» пише, що магія в оповіданнях напрочуд правдоподібна, майже немагічна і годиться на паралельне існування[12].

Письменник Тарас Прохасько, батько Маркіяна, відгукнувся про письмо сина (про «Нестримну силу води»): «Мені подобається те, що вона написана в консервативному, архаїчному стилі, не побудована за схемами, як пропонують писати бестселери, чи ще якісь успішні тексти. Це дуже рефлексивна книга, яка ностальгуюче перегукується зі старою практикою, технікою читання й писання — повільно, без особливих акцій, але вона переповнена різними нюансами і відчуттями»[13].

У 2021 році аудіосервіс Megogo вирішив озвучити ряд книг українських авторів. Серед них і «Нестримну силу води»[14].

Незадовго після презентації книги «Нестримна сила води» у 2018 році[15], у жовтні Маркіян Прохасько оголосив про намір поїхати в Антарктиду, щоб написати книгу про неї[16].

Тематика текстів і зацікавлення ред.

Попри історичну освіту, Маркіян не займався історією професійно[16]. Але повертався до цієї тематики. Маркіян вважає, що людина не обов'язково мусить знати всю історію, аби збагнути її принцип. У одному з есеїв порівнює плин історії і історичні події та персоналії з течією ріки, у якій пропливає осіннє листя. Навіть якщо спостерігач не побачить кожного листочка, можна збагнути принцип[17]. Восени 2021 року, був учасником Літературної резиденції в Бучачі разом із Борисом Херсонським та Діаною Клочко, внаслідок якої кожен із резидентів написав ряд есеїв[2].

Маркіян Прохасько працював у львівському медіа «Твоє місто» та дописував для багатьох українських видань: «Zbruc», «The Ukrainians», «День», «Українська правда», «Куншт», «Галицький кореспондент», «Український журнал», «Медіакритика», «Експедиція XXI ст.» та інших. Письменник пише про суспільно-політичні проблеми, науку, культуру, історію та світ[1]. Його спогади про кардинала Любомира Гузара ввійшли у книгу спогадів про цього очільника УГКЦ[18].

Під час розмови із Вахтангом Кебуладзе на Книжковому Арсеналі автор зазначив, що як письменник він хотів би бути несподіваним, і найгірше для нього «заточити» себе на один тип літератури[15]. Другою книгою став нонфікшн про Антарктиду, куди автор помандрував спеціально щоб написати книгу[19]. Не хоче писати про те, про що пишуть інші[16].

Інша діяльність ред.

У одному з інтерв'ю зазначає, що коли творчість надто тісно пов'язана з роботою, то можна втратити від писання задоволення. Тому шукає себе у інших ремеслах[20]. Деякий час працював копірайтером у рекламній компанії[21]. Займається фотографуванням[22].

Проект із популяризації Антарктиди ред.

З дитинства доволі багато мандрує[23]. Не міг уявити, що у 27 років опиниться в Антарктиді[24], адже до цієї поїздки не був за межами Європи[25].

Письменник побачив, що у Національного антарктичного наукового центру новий керівник, Євген Дикий, тож Маркіян звернувся до нього з пропозицією написати книгу[16]. Оголосив про свій намір у жовтні 2018, хоча сама ідея написати колись таку книгу виникла за 5 років до цього. До поїздки готувався чотири місяці: збирав інформацію, гроші у спонсорів та охочих підтримати. Посади письменника в Антарктиді немає, тож Маркіяну дозволили залишатися на станції разом з іншими учасниками експедиції, якщо він сам знайде кошти на дорогу і дістанеться на станцію[26]. Ідея створити нонфікшн про Антарктиду тривалий час була записана у його блокноті[5].

На станцію йшов яхтою через протоку Дрейка. Був залучений разом з іншими учасниками плавання до роботи на палубі і в камбузі. На яхті учасників плавання мучила морська хвороба, а також потрібно було постійно дотримуватися правил безпеки, бо падіння за борт у холодні води на 98 % означає загибель[27]. На станції на рівні з іншими був залучений у побутові справи: прибирання, чергування[28]. Також М. Прохасько вивчав життя станції із середини, записував інтерв'ю, робив фотографії. А при можливості разом із українськими дослідниками виходив у експедиції на сусідні острови[27].

Як зазначено у виданні «Читомо», Маркіян Прохасько проводив в Антарктиді на станції «Академік Вернадський» літературні вечори[29]. Поки що він єдиний український письменник, який має такий досвід.

Книга «Мрія про Антарктиду» вийшла в лютому 2022 року у «Видавництві старого лева». У книзі автор пише про мрії українців отримати станцію, історію відкриття Антарктиди та українців у цій історії, про закони, які діють в Антарктиді, зміни клімату, науку і життя на станції «Академік Вернадський», природу, життя на яхті посеред океану, зв'язок, антарктичну кухню, «банк Антарктиди», бар «Фарадей» та ін[30]. «Мрія про Антарктиду» отримала гарну оцінку від читачів на сервісі Goodreads та кілька позитивних відгуків та рецензій[6],[31].

Впродовж написання книги Маркіян Прохасько також вів блог, публікував окремі інтерв'ю з науковцями, підготував цикл матеріалів про глобальні зміни клімату, кілька репортажів зі станції та мандрівки, зокрема про вибори в Антарктиді. Маркіян став співзасновником сайту про Антарктиду nopolarbears.aq, започаткував YouTube-канал, де публікує тематичні відео про Антарктиду[32], а також долучився до створення художнього аудіосеріалу «Літо в Антарктиді» на основі реальних подій, де головний герой прагне потрапити на крижаний континент[33]. Спільно із Сергієм Трухімовичем та «Львівським Радіо» створили подкаст «Антарктичний», де популяризують українську Антарктику[34].

Навесні анонсував створення електронної «Моєї другої книги про Антарктиду», яка збере у собі раніше опубліковані матеріали, які не дублюють «Мрію про Антарктиду». Ця книга буде у вільному доступі[35].

У мережі на сторінках різних медіа доступні також інші уривки з книги: Zaxid.net[36], «Куншт»[37].

Антарктида і Україна ред.

На думку Маркіяна Прохаська, те, про що не говорять, не існує у інфопросторі. Це стало мотивом створити книгу про Антарктиду[29]. Оскільки подібних книг не було, тому хотів вмістити у одну книгу максимально багато[38].

У вступі книги зазначається, що можливість потрапити на станцію своєї країни існувала зокрема через те, що свого часу українці таку станцію здобули для своєї держави. «Лише внаслідок безлічі історичних подій, головна з яких — здобуття станції „Академік Вернадський“, стала можливою моя мандрівка через пів світу:…»[39].

У книзі багато розділів присвячено історії. Так, тут є розділи про українців в експедиції Беллінсгаузена і Лазарєва понад 200 років тому. Також про українця Антона Омельченка у британській експедиції Роберта Скотта понад сто років тому. Є тут і про учасників радянських експедиції. І звісно — про здобуття Україною станції «Фарадей», яка носить тепер ім'я «Академік Вернадський». І про українських дослідників, що вивчають континент під українським прапором.

Книгу присвячено «Поверненню України в Антарктику»[40]. Автор сподівається, що книга підкреслить причетність України до глобальних процесів[24].

Восени 2022 року книга «Мрія про Антарктиду» потрапила у довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова[41], а згодом і в короткий список разом із книгами Павла Казаріна й Андрія Павлишина[42]. У 2023 році книга також потрапила у фінал Премії Львова — міста літератури ЮНЕСКО[43].

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Маркіян Прохасько

Особисте життя ред.

Маркіян Прохасько — син українського письменника, лауреата Шевченківської премії Тараса Богдановича Прохаська та племінник літературознавця й перекладача Юрія Богдановича Прохаська.

У рамках презентаційного туру «9 міст — 9 історій»[44], Маркіян зазначив поетесі та літературознавиці Галині Григорівні Крук, що в тому, що він став письменником, важливіший вплив мало не так те, що батько — письменник. А те, що батько є таким, як є, саме як людина. Він за фахом біолог. Якби все життя працював за фахом, але з тими самими поглядами на світ, то це вплинуло б практично тією самою мірою. А іншим факторами вважає знайомство з письменницьким середовищем, культуру говоріння, читання та писання навколо[45].

Каже, що ніколи не хотів писати через те, що батько пише. Згадує, що це йому подобалося з дитинства. Важливою, за його словами, була й письменницька аура в родині[29]. Про дитинство згадує, що часто засинав під звуки друкарської машинки, на якій за дверима працював батько[23].

Примітки ред.

  1. ↑ а б vyacheslav. Експедиція до Антарктиди львівського письменника й журналіста Маркіяна Прохаська | НСПУ (ru-RU) . Процитовано 7 листопада 2022.
  2. ↑ а б в Маркіян Прохасько: “Культура пам’яті – це те, як ми сприймаємо людей”. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  3. ↑ Маркіян Прохасько. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  4. ↑ Books by Маркіян Прохасько (Author of 19 різдвяних історій). www.goodreads.com. Процитовано 7 листопада 2022.
  5. ↑ а б Франківець рушає в Антарктиду, щоб написати книгу про найзагадковіший континент. Курс. Процитовано 7 листопада 2022.
  6. ↑ а б 10 нон-фікшн книжок, що вийшли в Україні під час війни. chytomo.com (укр.). 16 травня 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  7. ↑ “Нестримна сила води”. Уривок із книги Маркіяна Прохаська. Українська правда _Життя. Процитовано 7 листопада 2022.
  8. ↑ У пошуках ідеального міста: Маркіян Прохасько. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 17 травня 2018. Процитовано 7 листопада 2022.
  9. ↑ 9 міст у книжці Маркіяна Прохаська «Нестримна сила води». Громадське радіо (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  10. ↑ Прохасько, Маркіян (2015). Індивідуальність автора як чинник творення картини навколишнього світу (на прикладі порівняння текстів середньовічних мандрівників Йоана де Плано Карпіні та Вільгельма де Рубрука) (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  11. ↑ ВСЛ видає «theUKRAINIANS: історії успіху». Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  12. ↑ Нестримна сила води | Krytyka, Орися Грудка. Krytyka (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  13. ↑ Пошук ідеального міста. inший Kyiv (ru-RU) . 20 січня 2018. Процитовано 7 листопада 2022.
  14. ↑ 9 книжок Видавництва Старого Лева отримали аудіоверсії. book-institute.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  15. ↑ а б Маркіян Прохасько: «Література для мене – предмет задоволення цікавості». Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  16. ↑ а б в г Передайте на один до Антарктиди • MediaLab Online. MediaLab Online (укр.). 29 жовтня 2018. Процитовано 7 листопада 2022.
  17. ↑ Істина в ріці. А ріка у Бучачі, звісно, Маркіян Прохасько. Krytyka (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  18. ↑ Блаженніший Вуйко Любко. Видавництво "Свічадо" (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  19. ↑ Кайдан, Тарас (23 серпня 2019). Експедиція в Антарктиду, щоб написати про неї книгу. Історія подорожі українського письменника на континент. Хмарочос (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  20. ↑ Gazeta.ua (8 жовтня 2020). "Українці не бачать потенціалу одне одного. Цінують лише успіх". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  21. ↑ Маркіян Прохасько про “Нестримну силу води”. Vitamin Branding Agency (укр.). 14 березня 2018. Процитовано 7 листопада 2022.
  22. ↑ colour life. colour life (англ.). Процитовано 7 листопада 2022.
  23. ↑ а б «Кротяче» дитинство Маркіяна Прохаська. Простір української дитячої книги (uk-UA) . Процитовано 7 листопада 2022.
  24. ↑ а б Маркіян Прохасько про бучацький часопростір. chytomo.com (укр.). 4 лютого 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  25. ↑ Москалюк, Катерина (4 грудня 2018). Маркіян Прохасько: «Не хотілось би просто констатувати факт, що побачив пінгвіна». detector.media (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  26. ↑ «Було б даремно їхати в Антарктиду і не написати про це книжку». The Village Україна. 14 березня 2019. Процитовано 7 листопада 2022.
  27. ↑ а б Провести месяц на Антарктиде? Спросите у Маркияна Прохасько как и зачем. Українська правда _Життя. Процитовано 7 листопада 2022.
  28. ↑ Белоус, Аня (2 липня 2019). На власному досвіді: як я жив на Антарктиді. БЖ (ru-RU) . Процитовано 7 листопада 2022.
  29. ↑ а б в Маркіян Прохасько: ми влаштовували в Антарктиді літературні вечори. chytomo.com (укр.). 2 липня 2019. Процитовано 7 листопада 2022.
  30. ↑ Мрія про Антарктиду: персональна енциклопедія континенту. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  31. ↑ Ну бо це – Антарктида, або Як Маркіян Прохасько здійснював мрію. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  32. ↑ Виходить друком український нон-фікшн про Антарктиду. Експедиція (укр.). 28 січня 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  33. ↑ Megogo випустив аудіосеріал на основі подорожі журналіста Маркіяна Прохаська до Антарктиди. detector.media (укр.). 25 травня 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  34. ↑ Перший сезон подкасту "Антарктичний". crespo.com.ua (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  35. ↑ "Моя друга книга про Антарктиду". Google Docs (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  36. ↑ Zaxid.net. «Мрія про Антарктиду». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  37. ↑ Прохасько, Маркіян (28 жовтня 2022). Новий крижаний світ. Уривок з книжки «Мрія про Антарктиду». Куншт. https://kunsht.com.ua/ (UKR) . Куншт.
  38. ↑ Маркіян та його відчуття снігу. inший Kyiv (ru-RU) . 14 червня 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  39. ↑ Marianna (6 лютого 2022). «Буйно мрійте»: як з’явився український нон-фікшн про Антарктиду. Фонд Родини Богдана Гаврилишина (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  40. ↑ Мрія про Антарктиду: як здійснюються прагнення людей і країн. Курс. 7 лютого 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  41. ↑ Оголошено довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2022 року. PEN Ukraine (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
  42. ↑ Стали відомі імена фіналістів Премії імені Юрія Шевельова 2022 року. PEN Ukraine (укр.). Процитовано 12 грудня 2022.
  43. ↑ Пресслужба ЛМР (25 жовтня 2023). Короткий список Премії Львова – міста літератури ЮНЕСКО 2023. city-adm.lviv.ua (укр.) . Процитовано 6 лютого 2024.
  44. ↑ Маркіян Прохасько розповість 9 історій у 9-ти містах України. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 7 листопада 2022.
  45. ↑ Маркіян Прохасько: Вода як символ міста. Збруч (укр.). 17 лютого 2018. Процитовано 7 листопада 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прохасько_Маркіян_Тарасович&oldid=42234408