Відкрити головне меню

Анто́н Луки́ч Оме́льченко — (*1883, село Батьки, Полтавська губернія, тепер село Батьки Зіньківського району Полтавської області, — †1932, там само) — український дослідник Антарктиди, учасник британської експедиції Роберта Скотта, член Королівського географічного товариства.

Антон Лукич Омельченко
Anton Omelchenko.jpg
Народився 1883
Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 1932
Зіньківський район, Полтавська область
·Загинув від блискавки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність українець
Місце проживання УРСР
Діяльність Мандрівник
Титул «Першопроходець Антарктиди»
учасник Першої світової і Громадянської воєн
Родичі Батько: Лука Омельченко
У шлюбі з Наталія Ефимівна
Діти сини: Ларивон і Іван, онук: Віктор
Нагороди Медаль «Першопрохідця Антарктики»

БіографіяРедагувати

 
Експедиційне судно — барк «Терра Нова»
 
Поні і їх погоничі на борту корабля «Терра Нова». 1910 рік

Народився в українській родині малоземельного хлібороба Луки Омельченка, в якій було семеро дітей. Антон був наймолодшим. З 10 років разом із братами їздив на заробітки до Ставропольського краю, де випасав кіз і овець. Пізніше Антонові довірили пасти коней. Юнак дуже добре пильнував благородних тварин. Настільки добре, що його роботодавцеві відставному генералу Пеховському це сподобалось, і він навіть всиновив хлопця. Після смерті названого батька українець вирушив на Далекий Схід слідом за полковником Миколою Вєдерниковим, який успадкував маєток Пеховського. Не встигли вони далеко від'їхати, як розпочалась російсько-японська війна 1904—1905 рр. По дорозі полковник помер у вагоні під Владивостоком. Хлопцеві нічого не залишалось, як влаштуватися жокеєм на місцевому іподромі. Вважався там найкращим жокеєм, часто брав участь у кінних перегонах і вигравав призи.

Випадково доля звела його з Вільямом Брюсом, що приїхав на Далекий Схід, аби придбати партію маньчжурських коней для експедиції Роберта Скотта до Південного полюса на кораблі «Терра Нова». Саме за його рекомендацією Скотт включив Антона Омельченка до складу експедиції «Терра Нова» в 1911 році[1]. Антон Омельченко чудово знав коней, мав міцне здоров'я, вільно спілкувався англійською, тож у колеги Скотта не було жодних вагань стосовно конюха. Так українець став членом експедиції, що невдовзі на кораблі «Терра Нова» вирушила на штурм крижаної Антарктиди.

Загалом Омельченко мав доправити коней лише до Нової Зеландії, а потім вернутися до Владивостока. Одначе його включили до групи дослідників. Подорож зайняла чимало часу, довелося перепливти Тихий, Індійський і Атлантичний океани. Лише 4 січня 1911 року перший українець ступив на берег Антарктиди. Звідси Роберт Скотт почав готувати систему складів і тимчасових таборів, щоб забезпечити провізією учасників переходу до Південного полюса. Омельченко був у групі, яка цим опікувалася. Коли п'ятеро мандрівників на чолі з Робертом Скоттом вирушили до полюса, Антон Омельченко на конях провів їх до середини шельфового льодовика Росса. Оскільки далі коні пройти вже не змогли, Омельченко повернувся з ними на базу. Понад рік тривала ця небезпечна подорож. На жаль, Скотт і його четверо супутників загинули. Тих членів експедиції, що залишились на березі й вижили, вважали героями. Прізвище Омельченка та інших мандрівників внесли до списку членів Королівського географічного товариства Великої Британії. У королівському палаці був влаштований урочистий прийом (із врученням нагород), учасником якого став і Омельченко. Нагороду, як й інші члени експедиції, він отримав із рук англійської королеви. Це була медаль, викарбувана на честь подвигу першопрохідців Антарктиди, і довічна пенсія. Омельченку призначили пожиттєву пенсію, яку він отримував до 1927 року, доки між СРСР і Великою Британією не розірвалися дипломатичні відносини. Після повернення на Батьківщину він встиг ще навіть повоювати у Першій світовій війні. Повернувшись до рідного села, працював звичайним листоношею і мріяв написати книгу про власні пригоди в Антарктиці.

Обірвалось життя славетного українського мандрівника доволі несподівано. У віці 49 років Антона Омельченка на порозі його рідного будинку вразила блискавка.


РодичіРедагувати

  • Жінка — Наталія Єфимівна
    • Син: — Ларивон
      • Онук: — Віктор Омельченко — член української Антарктичної експедиції 2001 року
      • Онук: — Олександр Омельченко 
    • Син: — Іван

Увічнення пам'ятіРедагувати

На честь Антона Омельченка названо кліф[2] на Березі Оутса, відкриту дослідниками Антарктиди 1958 року. 2019 р. портрет дослідника розміщено в історичному коридорі української антарктичної станції "Академік Вернадський".

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати