Марка (адміністративна одиниця)

адміністративна одиниця
(Перенаправлено з Маркграфство)

Марка (нім. Mark, фр. marche; від давн.в-нім. marc(h)a — «кордон») — термін, що використовувався до малих селянських територій з переддержавним та ранньодержавним періодами; за Середньовіччя в Західній Європі спочатку політично орієнтований термін на означення будь-якого типу «сусідньої/прикордонної землі» (території, схожої до буферної зони) з погляду «центральної землі», а згодом назва феодального округу з рентних зобов'язань, позначає прикордонний регіон (округ/провінцію), мілітаризований чи ні. В післяфеодальний час «-Mark» є словом-частиною в назвах міст чи муніципалітетів, або історичних територій.

За Середньовіччя в Західній Європі марка позначала об'єднання селянських дворів, у якому кожна певна частка орної землі спочатку перебувала в особистій власності індивідуального селянського господарства (алод), а пасовиська, ліси, сіножаті та інші неподільні землі, угіддя (альменда) залишалися спільною власністю.[1] Після переходу майже всіх земель до феодалів марка припинила своє існування.[1]

За свідченням візантійських авторів, слов'яни в VI та VII віках ще не мали держави.[2] Вони жили незалежними племенами.[2] На чолі цих племен стояли військові вожді (відомі імена цих вождів: Межимир, Добрита, Пірогост, Хвилібуд і ін.).[2] В X—XII століттях за Ельбою і на Дунаї численні марки були утворені на захоплених у слов'ян землях (Мейсенська марка, Лужицька та інші).[1] З розвитком феодальних відносин більшість марок стала ядром великих феодальних князівств.[1]

Пізніше, у Франкській державі та середньовічній Німеччині, це поняття використовувалося для позначення прикордонних адміністративних округів, які охороняли кордони. Марка — територіальна одиниця, у Франкській державі VIIIІХ століть, в середньовічній Німеччині та Австрії прикордонний укріплений адміністративний округ на чолі з маркграфом (великим феодалом в середньовічній Німеччині з особливими правами голосу при дворі короля, чиї земельні володіння звалися «маркою»). Марки були створені імператором Карлом Великим і управлялися маркграфами, початковим завданням яких було забезпечення безпеки на кордоні. Прикордонні марки, створені Карлом Великим, є іспанськими, бретонськими, данськими, аварськими, фріульськими тощо; а пізніше, після німецької колонізації слов'янських земель, була створена також Марка Біллунгів, Мейсенська марка, Геронська , Лужицька марка, Уккер марка, Марка Крайна, Марка Каринтія, Марка Істрія, Марка Бранденбург, Східна марка (пізніше перетворено на маркграфство Австрія).

Карта Священної Римської імперії близько 1000 р. Східні марки показані синьою штриховкою.

У середньовічній Європі марш або марка були, в широкому сенсі, будь-яким видом кордону на відміну від національного «хартленду» («серединної землі»), була «сусідською землею», і термін слугував політичним цілям на означення кордону між королівствами або нейтральної буферної зони де могли застосовуватися різні закони. Залежність чи незалежність феодала від центральної влади залежала від більшої чи меншої здатності останньої підтримувати свою владу та ефективний контроль над мовою своєї території, що є особливо делікатним питанням, враховуючи тенденцію феодалізму до дезінтеграції влади. Марки породили такі титули, як маркіз (чоловічий рід) або маркіза (жіночий рід) в Англії, marqués (чоловічий рід) і marquesa (жіночий рід) в іспаномовних країнах, а також у каталонському та галісійському регіонах, marquês (чоловічий рід) і marquesa (жіночий рід) у португаломовних країнах, markisa (чоловічий і жіночий рід) баскською мовою, marquis (чоловічий рід) або marquise (жіночий рід) у Франції та Шотландії, маркграф (чоловічий рід) або маркграфиня жіночий рід) у Німеччині та відповідні титули в інших європейських державах.

Етимологія ред.

Марка — слово, що в стародавніх германців спочатку означало кордон як приватних володінь, так і державних територій. Похідне від неї слово marchio позначало небезпечну прикордонну область Каролінгської держави. На чолі марки стояв маркграф. Відповідно до цього і самі прикордонні провінції називалися марка (Dänemark — Данія, Steiermark — Штирія). Вже в VII столітті марка отримала і інше, переносне значення: так називався округ, розташований у відомих межах і укладав у собі різного роду володіння, що складаються як з общинної, так і з приватної власності.

Слово «марш» походить від протоіндоєвропейського кореня *mereg- , що означає «край, межа». Корінь *mereg- утворив латинське margo («край»), давньоірландське mruig («прикордоння»), валлійське bro («регіон, кордон, долина») та перське та вірменське marz («прикордонна область»). Прагерманське *marko породило давньоанглійське слово mearc і франкське marka, а також давньоскандинавське mǫrk, що означає "прикордоння, і походить від merki «межа, знак», позначаючи прикордонну територію між двома центрами влади.

Англосаксонське королівство Мерсія отримало свою назву від західносаксонського mearc «marches», що в цьому випадку прямо вказувало на положення території на англосаксонському валі-кордоні з романо-британським кордоном на заході.

Під час франкської династії Каролінгів використання цього слова поширилося по всій Європі.

Назва Данія (Danmark) зберігає давньоскандинавське споріднене merki («межа») mǫrk («ліс», «ліс») до теперішнього часу. Після аншлюсу уряд нацистської Німеччини відродив стару назву «Ostmark» для Австрії.

У скандинавській мові «марка» означало «прикордоння» та «ліс»; у сучасній норвезькій та шведській мовах воно набуло значення «земля», тоді як у данській воно означало «поле» або «луг».

Маркленд — скандинавська назва території в Північній Америці, відкритої норвезькими вікінгами.

Германські племена, яких римляни називали маркоманами, які воювали з римлянами в I і II століттях, були просто «людьми прикордоння».

Маркова теорія ред.

Німецький юрист і політик Георг Людвіг фон Маурер (1790—1872) у XIX столітті став автором так званої общинної теорії (або маркової теорії[3]) по історії аграрних відносин і общини в Німеччині, відповідно до якої територіальна община-(марка) є початковим пунктом аграрної еволюції і всього суспільного ладу західноєвропейського Середньовіччя.[4]

Історичні приклади маршів і марок ред.

Марки, створені Карлом Великим ред.

Перші марки були створені Карлом Великим:

Марки, створені при наступниках Карла Великого ред.

Франція ред.

Німеччина ред.

Італія ред.

Англія ред.

В Англії статус марки мали так звані «церемоніальні» графства.

Скандинавія ред.

Данія (Denmark) означає «марка Данців».

У норвезькій мові «марк» означало «прикордонні землі» та «ліс»; у сучасних норвезькій та шведській мовах воно набуло значення «земля», а в данській — «поле» або «пасовище».

Маркленд — це норвезька назва території в Північній Америці, яку відкрили норвезькі вікінги.

Ліси, що оточують норвезькі міста, називаються «марка» — марші. Наприклад, ліси, що оточують Осло, називаються Nordmarka, Østmarka і Vestmarka — тобто північний, східний і західний марші.

У Норвегії, див. також:

  • норвезький округ Фіннмарк, «прикордонні землі (або, ліси) саамів» (відомі норвежцям як фіни)
  • Хедмарк («прикордонні землі вересових пусток»)
  • Телемарк («прикордонні землі племені Þела»[5]).

У Фінляндії:

  • Нормаркку (швед. Norrmark), колишній муніципалітет Фінляндії
  • Помаркку (швед. Påmark), муніципалітет Фінляндії
  • Сьормаркку (швед. Södermark), село в лені Нурмаркку, Фінляндія
  • Маркку, острів в архіпелазі Фінляндія.

У Вермланді у Швеції, Сотня Нордмарк (Nordmarks härad) була прикордонною територією біля кордону з Норвегією. Майже вся вона зараз входить до складу муніципалітету Ер'янґ. У середньовіччі ця територія називалася Нордмаркерна і була частиною Далсландії, а не Вермландії.

Примітки ред.

  1. а б в г Марка [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
  2. а б в Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин; зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:69-70, 215—216, 219)
  3. (рос.) Общинная теория [Електронний ресурс] «Большая Советская Энциклопедия (БСЭ)»
  4. Община [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
  5. Alexander Bugge (1918). Navnet Telemark og Grenland [The name Telemark and Grenland].

Див. також ред.