Вікіпедія

Лінецький Віталій Борисович

український актор
(Перенаправлено з Лінецький Віталій)

Віта́лій Бори́сович Ліне́цький (22 жовтня 1971, Івано-Франківськ, УРСР — 16 липня 2014, Київ, Україна) — український актор театру і кіно, Заслужений артист України, двічі лауреат професійної театральної премії «Київська пектораль»: у номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль у виставі «Трохи вина…або 70 обертів» і у тій ж номінації за роль Єгора Петровича Войницького у виставі «26 кімнат» (2006).

Віталій Лінецький
Народився 22 жовтня 1971(1971-10-22)
Івано-Франківськ, УРСР, СРСР
Помер 16 липня 2014(2014-07-16) (42 роки)
Київ, Україна
  • смерть через падіння з висотиd
    • Поховання Берковецьке кладовище
    Національність українець
    Громадянство Україна Україна
    Діяльність актор
    Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
    Дружина Наталія Попович-Лінецька
    Діти Максим Лінецький
    Провідні ролі «Трохи вина…або 70 обертів»
    IMDb ID 0512662
    Нагороди та премії
    Заслужений артист України
    Заслужений артист України

    Життєпис ред.

    Віталій Лінецький народився 22 жовтня 1971 року в Івано-Франківську. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював актором в Івано-Франківському музично-драматичному театрі імені Івана Франка та в Київському театрі юного глядача.

    З 1995 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

    З 2000 року часто знімався в кіно.

     
    Могила Віталія Лінецького на Берковецькому кладовищі.

    Трагічно помер на 43-му році життя. Директор «Театру на лівому березі» Олександр Ганноченко розповів, що актор впав і розбив голову, цю ж версію підтвердив журналіст Максим Равреба. 21 липня 2014 року в останню путь актора провели у Києві в Театрі драми і комедії на Лівому березі, якому Віталій Лінецький присвятив 20 років свого життя. Віддати останню шану митцеві прийшли колеги, знайомі та глядачі[1][2]. Похований на Берковецькому кладовищі.

    Фільмографія ред.

    Повнометражні фільми ред.

    1. 1991 — Мина Мазайло
    2. 2000 — Життя як цирк — «Красунчик»
    3. 2000 — День народження Буржуя (серіал) — Олег Пожарський
    4. 2001 — День народження Буржуя 2 (серіал) — Олег Пожарський
    5. 2001 — Слід перевертня (серіал)
    6. 2000 — Вечори на хуторі поблизу Диканьки
    7. 2002 — Золота лихоманка
    8. 2002 — Попелюшка
    9. 2003 — Божевільний день, або Весілля Фігаро — Базиль
    10. 2004 — Кавоман
    11. 2003 Золотая ліхоманка
    12. 2004 — Путівник
    13. 2005 — Жіноча інтуїція 2
    14. 2005 — Другий фронт
    15. 2005 — Подруга особливого призначення (серіал)
    16. 2005 — Украдене щастя
    17. 2005 — Весілля Барбі (серіал)
    18. 2006 — Хеппі Піпл
    19. 2007 — Люблю тебе до смерті
    20. 2007 — Позаземний
    21. 2007 — Куратор (серіал)
    22. 2007 — Якщо ти мене чуєш
    23. 2007 — Презумпція вини
    24. 2007 — Жага екстриму
    25. 2007 — Вбити змія (серіал)
    26. 2008 — Ілюзія страху
    27. 2008 — Загін (серіал)
    28. 2008 — Альпініст
    29. 2008 — Кастинг
    30. 2008 — Геній пустого місця
    31. 2008 — Абонент тимчасово недоступний (серіал)
    32. 2009 — Червона шапочка
    33. 2009 — Розлучниця (серіал)
    34. 2009 — Чорта з два
    35. 2009 — Третього не дано (серіал)
    36. 2011 — Delirium
    37. 2011 — ТойХтоПройшовКрізьВогонь — Степан Шуліка
    38. 2012 — Одвічне повернення
    39. 2013 — Звичайна справа
    40. 2014 — Толока (почав зніматися в фільмі)[1]
    41. 2015 — Гніздо горлиці
    42. 2015 — Незламна

    Музичне відео ред.

    1. 1997 — Кліп «Шейк, Шей, Шей» (гурт «Табула Раса») — сумний клоун[3]

    Ролі в театрі ред.

    На театральній сцені зіграв у більш ніж сорока постановках[4]:

    Учбовий театр Київського національного університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (1988 — 1992)
    Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка (1992 — 1993)
    Київський академічний театр юного глядача на Липках (1993 — 1995)
    Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра (1995 — 2014)
    Київський театр «Вільна сцена»
    Різні театри
    • 1993 — «Nascentes» (Ті, що народжуються); реж. Микола Шкарабан — Син (Театр-студія «Будьмо»)
    • 1998 — «Європа може зачекати!» за п'єсою «Склянка води» Ежена Скріба; реж. Віталій Кіно — Артур Мешем (Центр мистецтв «Новий український театр»)
    • 2006 — «Нотатки божевільного» за повістю Миколи Гоголя — Аксентій Іванович Поприщин (Центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса)
    • «Три сестры /Я вас не помню собственно…/» за п'сою Антона Чехова; реж. Юрій Погребнічко — Олександр Гнатович Вершинін (Московский театр «Около дома Станиславского»)

    Нагороди ред.

    • 2009 — Премія «Телетріумф» у номінації «Актор, акторка телевізійного фільму/серіалу»

    Примітки ред.

    1. ↑ а б У Києві прощались із актором Віталієм Лінецьким // «5 канал», 21 липня 2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 21 липня 2014.
    2. ↑ Помер український відомий актор Віталій Лінецький (укр.). «ТСН». 18 липня 2014. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 2021-8-09.
    3. ↑ Євгеній МОРІ (14 квітня 2020). Антологія українського альбому. Табула Раса (укр.). «Суспільне». Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 2021-8-09.
    4. ↑ Віталій Лінецький [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.] в Базі знань порталу «Театральна риболовля»

    Посилання ред.

    Джерела ред.

    • Устименко Д. Виталий Линецкий // Московский комсомолец. 2001, 24—31 мая. — С.12.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лінецький_Віталій_Борисович&oldid=41020616