Вікіпедія

Лящук Тимофій Андрійович

український художник
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Лящук.

Тимофій Андрійович Лящу́к (24 березня 1929, Оболонь — 13 липня 2015, Київ) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року. Чоловік художниці Тамари Лящук, батько художників Дмитра Лящука і Лесі Гри­горової.

Лящук Тимофій Андрійович
Народження24 березня 1929(1929-03-24)
Оболонь
Смерть13 липня 2015(2015-07-13) (86 років)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняКиївський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьхудожник
ВчительВолобуєв Євген Всеволодович, Яблонська Олена Нилівна, Касіян Василь Ілліч, Єржиковський Сергій Миколайович, Сиротенко Олександр Іванович і Подерв'янський Сергій Павлович
Відомі учніКравченко Наталія Іванівна, Маслобойщиков Сергій Володимирович, Бондаренко Юрій Іванович (художник), Грох Микола Никифорович, Кириченко Роман Степанович, Шевцов Георгій Іванович, Попінов Микола Олександрович, Кохан Олексій Кузьмович, Бистряков Віктор Петрович, Крюков Олексій Олексійович, Матвейцев Володимир Євгенович, Бондар Анатолій Олексійович, Павлусенко Микола Андрійович, Фандікова Наталія Володимирівна, Малакова Олена Георгіївна і Масик Олександр Володимирович
ПрацівникАгітплакат і Українська академія мистецтв
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяКПРС
У шлюбі зЛящук Тамара Іванівна
ДітиЛящук Дмитро Тимофійович і Григорова Леся Тимофіївна
Вчене званняпрофесор
Нагороди
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Біографія

ред.

Народився 24 березня 1929 року (згідно паспорта 24 березня 1930 року) в селі Оболоні (тепер Кременчуцький район Полтавської області, Україна). Протягом 1946—1951 років навчався в Київській художній середній школі (викладачі Євген Волобуєв, Олена Яблонська); протягом 1951—1957 років — у Київському художньому інституті (викладачі Василь Касіян, Сергій Єржиковський, Олександр Сиротенко, Сергій Подерв'янський).

Впродовж 1959—1972 років працював головним редактором художньо-виробничої майстерні «Агітплакат» Спілки художників УРСР. Був членом КПРС з 1961 року. Впродовж 1964—1994 років викладав у Київському художньому інституті: з 1976 року — професор, одночасно з 1979 року очолював навчально-творчі майстерні плакатного мистецтва факультету графічних мистецтв. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Жив в Києві, в будинку на вулиці Щусєва № 14, квартира № 36, пізніше на вулиці Курганівській № 3, квартра № 64[1]. Помер в Києві 13 липня 2015 року.

Творчість

ред.

Працював у галузі станкової графіки, монументально-декоративного мистецтва, живопису. Серед робіт:

акварелі
  • «Дівчина з коромислом» (1953);
  • «Колгоспний сторож І. Грек» (1955);
  • «Сашко» (1955);
  • «Леся» (1974);
  • «Оксана» (1977);
  • «Мама» (1999);
  • «Нас багато і всі ми гарні» (2006);
плакати
  • «Я люблю тебе, життя!» (1961—1962);
  • «Бережіть мир» (1965);
  • «Слався, свято урожаю» (1966);
  • «Радянська славна Україна, будь преславна з роду в рід» (1967);
  • «Можна все на світі вибирати, сину…» (1968);
  • «Вождь, учитель, друг» (1969);
  • «Хто поліг за Батьківщину — буде жити у віках» (1969);
  • «Той не загинув, хто загинув за справу революції» (1969);
  • «Карл Лібкнехт і Роза Люксембург» (1969);
  • «Україно, будь преславна з роду в рід!» (1972);
  • «Отелло» (1979);
  • «Річард ІІІ» (1983);
  • «Крути–1918» (1988);
  • «Україно, воскрес­ни!» (1990);
  • «Смачного!» (1990);
  • «Ми прийдемо до перемоги праці!» (1990);
серії плакатів
  • «Слава ВЛКСМ» (два варіанти: 1957—1958 та 1967);
  • «ВЛКСМ» (1967—1968);
кіноплакати до фільмів
графічні серії
  • «Седнівські мотиви» (1969—1983);
  • «Болгарський цикл» (1979—1982);
  • «Наш Крим» (від 2014);
живопис
  • «Верби» (1962);
  • «Оксана з квіткою» (1974);
  • «Балерина» (1975);
  • «Стара хата» (1975);
  • «Яблука дозріли» (1979);
  • «Жінка у капелюшку» (1980);
  • «Самотність» (1980);
  • «Гроза над Седневом» (1981);
  • «Ранок. Снов» (1986);
  • «Пам'яті невинно убієнних. Вавилов» (1988);
  • «Тріумф–33» (1989);
  • «Зима у Седневі» (1990-ті);
  • «Повіяв вітер степовий» (1990);
  • «Козацькі могили» (1990);
  • «Протест на Майдані» (1990);
  • «Ре­ве та стогне…» (1991);
  • «Воля» (1991);
  • «Ветеран УПА» (1991);
  • «Тарас Бульба» (1992);
  • «Остерський натюрморт» (1993);
  • «Козак Василь» (1994);
  • «Лугове озерце» (1995);
  • «110-й Великдень П. Калнишевського» (1997);
  • «Квіти з мого городу» (1997);
  • «Не скуєш душі живої!» (1998);
  • «Тривога (Козацький телеграф)» (1999);
  • «І буде Син, і буде Мати» (1999);
  • «Тривога», «Мати» (1999);
  • «Автопортрет у кунтуші» (2000);
  • «Злука» (2001);
  • «Конотопський погром московського стотисячного війська Іваном Виговським» (2001);
  • «Молитва до Богородиці» (2002);
  • «Хай буде благословіння Господнє на вас!» (2003);
  • «Молитва за Україну до Ісуса Христа» (2004);
  • «Автопортрет із пензлем» (2005);
  • «Вечір на Дніпрі» (2005);
  • «Панночка Тетяна» (2009);
  • «Карпатський мотив» (2009);
  • «Цілитель Пантелеймон» (2014);
  • «Христос у саду» (2015);
серії

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1955 року, всесоюзних з 1957 року, закордонних з 1959 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1977—1978, 1983, 1997—1998, 1999—2000, 2002, 2011 роках, Львові у 1983 році. Лауреат всеукраїнстьких кон­курсів на кращий політичний плакат (1961, 1966, 1969).

Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Одеському, Харківському художніх музеях, Вінницькому, Запорізькому, Полтавському кра­єзнавчих музеях, Музеї плаката у Варшаві.

Автор статей на мистецькі, морально-релігійні теми.

Примітки

ред.
  1. ↑ Лящук Тимофій Андрійович / Довідник членів Спілки художників України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 7 квітня 2021.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лящук_Тимофій_Андрійович&oldid=43405581