Відкрити головне меню

Волобуєв Євген Всеволодович (17 (30) липня 1912(19120730) — 2 лютого, 2002)— український художник, заслужений діяч мистецтв України (1963), Народний художник України (1994).

Волобуєв Євген Всеволодович
E. Volobuev by Tatiana Yablonska 1982.jpg
При народженні Тетяна Яблонська, «Портрет Є. Волобуєва», 1982 р.
Народження 17 (30) липня 1912(1912-07-30)
с. Варварівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 2 лютого 2002(2002-02-02) (89 років)
  Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр побутовий жанр, натюрморт, пейзаж
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник
Напрямок реалізм, впливи імпресіонізму
Твори побутовий жанр, натюрморт, пейзаж
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За трудову доблесть» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник України Заслужений діяч мистецтв України

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в селі с. Варварівка, Харківська губернія. Дитинство пройшло в місті Льгов, (нині Курська область, Росія). В Льгові опановував художню майстерність під керівництвом місцевого художника Н. Н. Аршинова. Аршинов був знайомим з Костянтином Коровіним, Володимиром Маяковським, тому став для Волобуєва художнім авторитетом надовго.

В період 1928–1931 рр. навчався в Харківському художньому технікумі. в 1931–1934 роках студент Харківського художнього інституту, серед його вчителів Михайло Козик, Михайло Шаронов, С. Прохоров. У 1940-му він випускник Київського художнього інституті, (майстерня Ф. Г. Кричевського и Д. Н. Шавикіна). Сам був два роки викладачем в Харківському художньому технікумі, але був демобілізований до лав Червоної армії 1940 року.

Брав участь в перших трагічних боях на Західному Фронті в складі 660 стрілецького полку. В червні 1942 року потрапив в полон, до кінця війни вимушено перебував в фашистських таборах військовополонених, частку терміну працював батраком в маєтку латвійського поміщика. 1945 року, по визволенню з табору військовополонених, переведений у штрафний батальйон. Демобілізований з армії і кінці 1945 р. Пізніше мав нагороду — медаль «За перемогу над Німеччиною». По війні оселився в місті Києві, де його дочекалась дружина — Олена Яблонська. Мав дозвіл на викладання в художній школі, але на початку 1950 цілком перейшов на творчу діяльність.

РодинаРедагувати

Дружина — Олена Яблонська, сестра Тетяни Яблонської. Діти — син Євген, донька — Наталя.

ТворчістьРедагувати

Як стверджують у своїй монографії "Художники України: 100 видатних імен" дослідники Ігор Шаров і Анатолій Толстоухов, збереглися записи художника, які він робив перед написанням своїх картин. Вони вражають професійністю і майстерністю кольорового бачення світу: "Сонце на плямистому снігу (сіро-білому). Сіре мокре дерево (сіре зі світло-сірим). Брунатний чагарник. Сіро-брунатні горобці. Чорно-сірий грак. Золотиста вода. Небо таке ж тільки світліше. Скрізь сонячні зайчики". Або: "Рожево-золотисте марево, що переходить в зелене з бірюзою". Так міг відчувати й бачити природу тільки обдарований майстер, яким і був Євген Волобуєв. Творчість майстра – завжди пошук. Цю впевненість Волобуєв проніс через усе своє життя. Про свій творчий доробок він казав: "Мої роботи мають риси наївності і незавершеності, але над ними мені доводиться довго і наполегливо працювати".

Персональні виставкиРедагувати

  • Виставка дипломних робіт студентів Київського художнього інституту, 1939
  • Колективна виставка (Т. Яблонська, В. Бородай, Є. Волобуєв, М. Глущенко, Г. Якутович) Баку, Одеса, Кишинів, Рига, Ленінград, Мінськ, 1967, 1968
  • Персональна виставка, Київ, 1968
  • Персональна виставка, Льгов, 1972
  • Персональна виставка, Київ, 1974
  • Персональна виставка, Москва, 1976
  • Персональні виставки в Національному Музеї Українського мистецтва, Київ, 1993, 1997, 1999, 2003

Вибрані твориРедагувати

 
Є. Волобуєв, «Ранок», 1954 р., Національний художній музей України, Київ.
  • «По полудні», 1947
  • «Весною», 1949
  • «Ранок», 1954
  • «Після війни. Світло у вікнах», 1955
  • «Телята», 1955
  • «Спека ввечері», 1956
  • «На фермі», 1957
  • «Сніг на вулиці Філатова», 1958
  • «На Дніпрі», 1960
  • «Бесіда», 1957
  • «В минулому»
  • «Двоє», 1962
  • «Черемха», натюрморт
  • «З вікна майстерні», 1964
  • «В партизанському краї», 1965

Див. такожРедагувати

Джерела і посиланняРедагувати