Лазурит — мінерал класу силікатів, алюмосилікат каркасної будови. Це фельдшпатоїд групи содаліту.

Лазурит
Lazurite.jpg
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[d][1][2]
Абревіатура Lzr[3]
Хімічна формула Na[(AlSiO4)SO4]
Nickel-Strunz 10 9.FB.10[4]
Dana 8 76.2.3.4
Ідентифікація
Сингонія кубічна сингонія[5]
Просторова група кристалографічна група 218d
Твердість 5,5
Інші характеристики
Названо на честь синій (перська)[6]
Типова місцевість Ladjuar Medamd[4]
CMNS: Лазурит у Вікісховищі

Етимологія та історіяРедагувати

Історія цього мінералу почалася понад 7000 років тому. Лазурит використовувався і для прикраси розкішних палаців правителів Сходу, і для видобутку цінної фарби насичено-синього кольору. У Стародавньому Єгипті робили золоту оправу для цього каменю і носили його як прикрасу.

Лазурит видобувають понад 6000 років у районі Бадахшана в Афганістані. Афганський лазурит з родовища Сари-Санг було виявлено в гробницях фараонів і при розкопках Трої[7].

Назва цього каменя «ляпіс-лазур» (лат. «lapis-lasure») з'явилася у ранньому Середньовіччі, що означало «лазурний камінь». Слово «лазур» (лат. lasure) походить від перського «لاژورد»‎ — ляжвард (lajvard) — синій камінь, лазурит.

Лазурит як мінерал був ідентифікований на родовищі Ладжуар Медам поблизу Сар-е-Санг в районі Куран-ва-Мунджан (провінція Бадахшан) і вперше описаний у 1890 норвезьким петрографом Вальдемаром Крістофером Броггером (18511940) та шведським дослідником Х. Бекстрьомом. Крім того, паралельно мінерал досліджував німецький мінералог та кристалограф Карл Фридрих Науман (17971873).

Грузинський князь Вакшушті Батонішвілі (Вакушті Батонішвілі, 16961757) описав у своїй історичній хроніці «Життя Картлі» гірничий район на південному сході, що існував з Раннього бронзового віку у Грузії на південь від м. Болнісі, де в той час обробляли залізо, мідь і лазурит.

Загальний описРедагувати

Хімічна формула:

  • 1. За Є.Лазаренком: (Na, Ca)8[(SO4,S, Cl)2 (AlSiO4)6].
  • 2. За К.Фреєм: (Na, Ca)8(AlSi)12О24[(SO4,S).
  • За іншими джерелами: Na6[AlSiO4]Ca2[SO4]S або (Na, Ca)8[(SO4,S, Cl)2(AlSi)O4)6].

Містить (%): Na2O — 8,76; CaO — 14,73; SO3 — 5,67; S — 3,16; Al2O3 — 20,22; SiO2 — 43,26. Домішки кальциту, діопсиду, флогопіту, скаполіту та ін. елементів часто додають лазуритовій породі плямистої текстури.

Сингонія кубічна. Вид гексоктаедричний. Суцільні маси. Кристали рідкісні, додекаедричні. Густина 2,38-2,45. Тв. 6 за шкалою Мооса. Лазурово-синього, блакитного, зеленувато-сірого, фіолетового кольору зі скляним блиском. Непрозорий або напівпрозорий. Крихкий. Ізотропний або майже ізотропний. Вкрапленість дрібних золотистих кристалів піриту підвищує декоративність лазуриту. Поліморфізм і серії: відомі триклінічні та моноклінні поліморфи. Асоціація: кальцит, пірит, діопсид, гуміт, форстерит, гаюїн, мусковіт.

Зустрічається в контактово-метаморфічних комплексах разом з кальцитом, діопсидом, скаполітом, глауконітом і сульфідами. Міститься в кристалічних вапняках. Відомий в Бадахшанському родовищі (провінція Бадахшан, Афганістан); Малобистринському родовищі (Прибайкалля, з басейнів р. Слюдянка та Бистра, РФ), на Памірі (Таджикистан), у регіоні Лаціо (Італія), у США ( Онтаріо, Каліфорнія, Колорадо), у Канаді (Північно-Західна територія), у М'янмі та Чилі.

Використовують як виробне каміння, для виготовлення синьої фарби. Лазурит — цінний ювелірно-виробний камінь.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Chukanov N. V., Vigasina M. F. On the crystal chemistry of sulfur-rich lazurite, ideally Na7Ca(Al6Si6O24)(SO4)(S3)–·nH2O // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 2021. — Vol. 106, Iss. 2. — P. 226–234. — ISSN 0003-004X; 1945-3027doi:10.2138/AM-2020-7317
  2. Miyawaki R., Hatert F., Pasero M. et al. IMA Commission on New Minerals, Nomenclature and Classification (CNMNC) Newsletter 54: New minerals and nomenclature modifications approved in 2020 // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2020. — Vol. 84, Iss. 2. — P. 359–365. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2020.21
  3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. mineralienatlas.de
  6. http://www.mineralienatlas.de/lexikon/index.php/MineralData?mineral=Lazurite
  7. Афганистан. Ру — Костыль для Карзая. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 23 листопада 2013. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати