Памір
Памі́р — гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану (Горно-Бадахшанська автономна область), Киргизстану, Пакистану, Китаю й Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр — підніжжя Митри, бога Сонця.
| Памір | ||||
 | ||||
|
39° пн. ш. 71° сх. д. / 39° пн. ш. 71° сх. д.Координати: 39° пн. ш. 71° сх. д. / 39° пн. ш. 71° сх. д. | ||||
| Країна |
 Киргизстан,  Таджикистан,  КНР,  Афганістан,  Індія і  Пакистан | |||
|---|---|---|---|---|
| Система | Середземноморський геосинклінальний пояс | |||
| Тип | гірський хребет | |||
| Висота | 7649 м | |||
| Площа | 120 000 км² | |||
  Памір Памір (Киргизстан) | ||||
 | ||||
 Памір у Вікісховищі | ||||
Назва
ред.Іншими мовами «Памір» називається:
- киргизською: Памир тоолору;
- перською: رشته کوه های پامیر Reshte Kūh-hāye Pāmīr;
- такжикською: Кӯҳҳои Помир;
- пуштунською: د پامير غرونه;
- уйгурською: پامىر ئېگىزلىكى;
- урду: پامیر کوهستان;
- спрощеною китайською: 葱岭;
- традиційною китайською: 蔥嶺;
- піньїнь: Cōnglǐng.
Назва «Памір» використовується частіше в сучасній китайській та спрощеній китайській: 帕米尔; традиційній китайській: 帕米尔, піньїнь: Pàmǐ'ěr.
Загальна характеристика
ред.Памір знаходиться на з'єднанні відрогів інших могутніх гірських систем центральної Азії — Гіндукуша, Куньлуня, Тянь-Шаня, Гімалаїв, Каракоруму. Памір — епігеосинклінальні й частково епіплатформові гори області кайнозойської складчастості Середземноморського геосинклінального поясу.
Точні межі Паміру є спірними[1]. Розташований головним чином у Горно-Бадахшанській області Таджикистану і провінції Бадахшан, Афганістан. На півночі межує з Тянь-Шанем по Алайській долині, Киргизстан. На півдні межує з Гіндукушем по Ваханському коридору в Афганістані та Гілгіт-Балтистан в Пакистані. На сході закінчується на кордоні з Китаєм або поширюється на Конгур Таг, який іноді включають до Куньлуню.
Найвища точка Паміру — гора Конгур (7649 м), знаходиться на території Китаю. Інші найвищі вершини такі:
- Пік Ісмаїла Самані (7495 м) — він же пік Чон-тоо, Комунізму, Сталіна, Гармо. Відкритий в 1932 році. Названий спочатку Гармо, але це було помилково. Справжній пік Гармо знаходиться дещо південніше. Пізніше перейменований в пік Сталіна. З 1962 року — пік Комунізму. З 1999-го — сучасна назва.
- Пік Абу Алі ібн Сіни (7165 м) — він же пік Леніна, пік Кауфмана. Відкритий в 1871 році. Названий спочатку на честь військового інженера Костянтина Кауфмана, учасника кримської війни та ініціатора географічних досліджень в Центральній Азії. У 1928 році перейменований на пік Леніна. У 2006 році перейменований на честь Авіценни.
- Пік Істіклол — він же пік Авіценни, Революції. Відкритий у 1928 році. Названий спочатку піком Революції. Після здобуття Таджикистаном незалежності, у 2006 році перейменований на пік Незалежності (Істіклол).
За природними особливостями Памір поділяють на Західний і Східний. Західний Памір характеризується глибоко розчленованим високогірним рельєфом, висота піків сягає понад 7000 м. Східний Памір має згладжений рельєф, плоскі днища долин і улоговин на висоті 3500—4500 м. Хребти досягають понад 6000 м.
Є родовища гірського кришталю, рідкісних металів, ртуті, бору, олова, срібла тощо. Площа льодовиків становить понад 7515 км². Найбільший — льодовик Федченка, найдовший льодовик за межами Полярного регіону.
Памір — район високої сейсмічності.
Основні хребти
ред.
- Академії Наук хребет
- Белеулі
- Богчигір
- Ванчський хребет
- Ваханський хребет
- Дарвазький хребет
- Заалайський хребет
- Зулумарт
- Ішкашимський хребет
- Кашгарське нагір'я
- Кінгтау
- Конгур-Музтаг
- Музкол
- Музтаг-Сарикольський хребет
- Петра Першого хребет
- Південно-Алічурський хребет
- Північний Танимас
- Північно-Алічурський хребет
- Пшартський хребет
- Рушанський хребет
- Сарикольський хребет
- Улугарттаг
- Шахдаринський хребет
- Шугнанський хребет
- Язгулемський хребет
Річки
ред.Озера
ред.Див. також
ред.Джерела
ред.- ↑ Згідно з Великою Радянською Енциклопедією «Питання про природні кордони Паміру є спірними. Зазвичай Памір вважається охоплює терен від Транс-Алайського хребта на півночі, Сарикольського хребта на схід, озеро Зоркуль, річку Памір, і верхів'я річки Пяндж на півдні, і меридіональну частину долини Пянджа на заході, на північному заході Памір включає в східну частину хребтів Петра Великого і Дарваз»
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- (рос.) Равнины и горы Средней Азии и Казахстана. — М. : Наука, 1982.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |