Льодовик Федченка

Льодовик Федченка — найбільший льодовик на Памірі. Розташований на території центрального Таджикистану (Горно-Бадахшанська автономна область). Відноситься до гірсько-долинного типу льодовиків. Це найдовший льодовик у світі за межами полярних регіонів. Площа льодовика близько 700 км². Серед льодовиків Євразії льодовик Федченка поступається за площею лише каракорумським льодовикам Сіачен (довжина 76 км, площа 750 км².) і Балторо[ru] (довжина 62 км, площа 750 км²)[1].

Льодовик Федченка
Gms gorbunova.jpeg
Льодовик Федченка. Карта розташування: Таджикистан
Льодовик Федченка
Льодовик Федченка
38°46′01″ пн. ш. 72°16′58″ сх. д. / 38.767000000027778128° пн. ш. 72.28300000002778347° сх. д. / 38.767000000027778128; 72.28300000002778347Координати: 38°46′01″ пн. ш. 72°16′58″ сх. д. / 38.767000000027778128° пн. ш. 72.28300000002778347° сх. д. / 38.767000000027778128; 72.28300000002778347
Країна Flag of Tajikistan.svg Таджикистан
Регіон Гірський Бадахшан

CMNS: Льодовик Федченка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Довгий і прямий льодовик бере початок у цирку на висоті 6200 м, утвореному північними схилами піку Паризької Комуни (6350), піку 26 Бакинських Комісарів (6848) і північно-західним схилом піку Незалежності (раніше пік Революції) (6940). усі вершини належать до Язгулемського хребта. Льодовик простягнувся на 77 км на північ уздовж східної основи хребта Академії Наук. Найбільші ліві притоки — льодовики Високий Танимас, Академії Наук, Олени Розмирович, Кашалаяк, Бівуачний. Найбільші праві притоки — льодовики Вітковського і Наливкіна. Усього в системі льодовика Федченка налічується 45 льодовиків.

Ухил льодовикової поверхні здебільшого 1,5-2,5°, швидкість руху льоду до 66,8 см/добу. Швидкість руху льодовика у фірновій ділянці 216 м/рік, у середній частині — 252 м/рік, біля язика — 126 м/рік. Верхній кінець льодовика розташований на висоті 6280 м, нижній — 2900 м висота снігової лінії 4650 м. Максимальна товщина льоду в середній частині сягає кілометра, а об'єм оцінюється в 144 км³ — для порівняння, це близько третини обсягу озера Ері.

На льодовику чітко виражені гряди серединних і бічних морен; нижній кінець засипаний мореною.

З-під язика льодовика витікає річка Сельдара, яка, зливаючись із Сауксаєм, утворює річку Муксу. Таким чином льодовик належить до басейну Амудар'ї.

Відкриття та дослідженняРедагувати

 
Гідрометеорологічна станція на льодовику Федченка

Нижня частина льодовика Федченка була відкрита в 1878 році В. Ф. Ошаніним, середня і верхня частини відкриті Памірською експедицією 1928 року. Він названий першовідкривачами на честь російського дослідника і мандрівника Паміром, першовідкривача Заалайського хребта і піку Леніна Олексія Павловича Федченка, який загинув у 1873 в Альпах.

«Я присвятив його (льодовик) пам'яті Олексія Павловича Федченка, — писав В. Ф. Ошанін.  — Я хотів цим висловити, хоча у слабкому ступені, мою глибоку повагу до чудових праць мого незабутнього товариша, якому ми завдячуємо роз'ясненням стількох темних питань у географії та природній історії Середньої Азії. Я хотів, щоб ім'я його назавжди залишилося пов'язане з одним із найграндіозніших глетчерів середньоазійського нагір'я, — бажав цього тому, що вивчення льодовикових явищ особливо цікавило Олексія Павловича. Нехай „Федченківський льодовик“ і в далекому майбутньому нагадує мандрівникам ім'я одного з найобдарованіших і старанних дослідників Середньої Азії!»[2].

Перша карта льодовика і прилеглої території була складена топографом І. Г. Дорофєєвим.

Недалеко від гирла льодовика Кашалаяк, на скельних виступах лівого борту льодовика Федченка на висоті 4169 м стоїть гідрометеорологічна станція (ГМС) імені академіка Н. П. Горбунова. Будівля станції зведена в 1933 році (архітектор — В. Р. Блезе), для чого до місця будівництва було організовано доставку 16 тонн вантажу верблюдами і кіньми[3]:118 До 1995 року станція постійно працювала. У період Міжнародного геофізичного року (1957 — 1959) у верхній частині льодовика Федченка на висоті близько 4900 м функціювала гляціологічна станція «Льодовик Вітковського» і станція біля нижнього кінця льодовика[1] .

Топографічна картаРедагувати

  • Аркуш карти J-43-37 пик Коммунизма. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1979 р. Видання 1986 р. (рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Льодовик Федченко // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  2. Цит. за: Н.Леонов. «Вперше в Алай. Подорож А. П. Федченка в 1871 році», стор. 7
  3. Канаев Л.А. Белые молнии гор. — Гидрометеоиздат, 1987.

ЛітератураРедагувати

  • Праці Памірської експедиції 1928 р в. 1 — Загальний звіт, Л., 1929
  • Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б.. Людоньки. М: «Думка», 1989.
  • Льодовик Федченко, т. 1, Ташкент: 1962.

ПосиланняРедагувати

  • Памірський марафон 2009 (фільм про пішому переході по Паміру з сходженнями на піки Революції, Комунізму і Леніна)