Півічно-Західна територія за найбільшої площі р. 1859

Північно-Західна територія (англ. North-Western Territory)  — територія, яка входила до складу Британської Північної Америки, тобто володіння Британської імперії по 1870. Було названо її по місцю знаходження відносно Землі Руперта: до складу території входили теперішні Юкон, континентальна частина Північно-Західних територій, північно-західна континентальна частина Нунавуту, північна Британська Колумбія, північна Альберта та північно-західний Саскачеван.

Неясно, коли саме Велика Британія задекларувала необмежену владу над територією; ясно лише те, що внаслідок Утрехтського миру Франція допустила владу Великої Британії над Гудзоновою затокою — і Велика Британія стала єдиною європейською державою з доступом до цієї частини континента. Компанія Гудзонової затоки незважаючи на королівський статут, який дозволяв володіти тільки Землею Руперта, торгувала в регіоні, поки її управління Північно-Західної території приписали до Компанії в 1859.

Велика Британія не заявляла верховної влади над некорінним населенням в регіоні. Внаслідок Королівської Декларації 1763 р. (англ. Royal Proclamation of 1763) колонізація некорінних заборонена, поки корінні поселення не капітулювали по договору.

В 1862 під час "Карибської Золотої Лихоманки" (англ. Cariboo Gold Rush) частину території було називано "Територія Стикайна" (англ. Stikine Territory). Губернатор острова Ванкувера й Британської Колумбії Дуглас висловлювався проти колоніальних домагань Великої Британії до регіону. В 1863 Територія Стикайна повернулася до Північно-Західної території.

В 1870 Канада об'єднала Північно-західну територію і Землю Руперта — регіони стали Північно-західними територіями. Канада об'єднала "Британсько-арктичні території" (англ. British Arctic Territories), арктичні острови до півночі Північно-західної території в 1880.

ПосиланняРедагувати

  • www.solon.org/Constitutions/Canada/English/rlo_1870.html — Конституції Канади, Північно-західної території і Землі Руперта