Вікіпедія

Криворізький швидкісний трамвай

швидкісна транспортна система в Україні, у Кривому Розі
(Перенаправлено з Криворізький метротрам)

Криворі́зький метротра́м (розм. — метро́, швидкісни́й) — частково підземна позавулична швидкісна гібридна легкорейкова транспортна система (легке метро) у Кривому Розі, Україна. Експлуатується комунальним підприємством «Швидкісний трамвай»[5].

Криворізький метротрам
Опис
Країна Україна Україна
Місто  Кривий Ріг
Дата відкриття 26 грудня 1986 (37 років)
Вартість проїзду безкоштовно
Щоденний пасажиропотік 80 тис. осіб (2020)[1]
Річний пасажиропотік 40 млн. осіб[2]
Підприємницькі дані
Власник Криворізька міська рада
Оператор КП «Швидкісний трамвай»
Маршрутна мережа
Кількість ліній 2 (4 маршрути)
Кількість станцій 11[3]
Довжина мережі 18 км
Рухомий склад
Кількість вагонів 79[4]
Кількість вагонів у складі 1—3
Кількість депо 2
Технічні дані
Ширина колії російська колія
Електрифікація 550 V DC railway electrificationd
Середня швидкість 45 км/год[джерело?]
Максимальна швидкість 69 км/год[джерело?]
Примітки

• 2 — 6 хв (будні дні)
• 2 — 7 хв (вихідні)

• 10 хв(прибл.) (після 21:15)

Схема маршрутів

CMNS: Криворізький метротрам у Вікісховищі

Має дві лінії загальною довжиною 18 км, якими прокладено чотири маршрути[6][7]. Налічує 11 станцій, чотири з яких — підземні, дві — естакадні, та три — частково підземні. Станції та лінії збудовано за стандартами метрополітену, як рухомий склад використовуються поїзди з трамвайних вагонів. Єдине місце в країні, де узаконено лівосторонній рух[8][a].

Історія ред.

Радянський період ред.

 
Перший рейс (1986)

Проєкт будівництва було розроблено в 1972 році харківським інститутом «УкркомунНДІпроект», Міністерством житлово-комунального господарства УРСР та «Харківметропроєкт» Міністерства будівництва УРСР. За радянськими стандартами спорудження метрополітену передбачалося лише в містах-мільйонниках, а населення Кривого Рогу у 1970-х роках, коли проєктувалася система, становило 700 тисяч мешканців[9]. Тому було спроектовано легкорейкову систему, яка відповідає стандартам метрополітену, але використовує трамвайний рухомий склад.

Будівництво почалося в 1974 році. Відкриття першої черги зі станціями «Майдан Праці», «Жовтнева», «Майдан Артема» й тимчасовою зупинкою поблизу сучасної станції «Мудрьона» відбулося 26 грудня 1986 року. Лінію обслуговували 7 потягів.

Другу чергу булу відкрито з запізненням через часті затоплення тунелів ґрунтовими водами й фінансовою кризою кінця 1980-х. 13 лютого 1988 року відкрили станцію «Будинок Рад» з одноколійним рухом до неї від «Дзержинської». 2 травня 1989 року друга черга запрацювала після відкриття станцій «Дзержинська», «Проспект Металургів» та «Кільцева», споруди старої станції «Дзержинська» було демонтовано[10].

У Незалежній Україні ред.

Будівництво третьої черги велося за часів незалежності України, починаючи з 1992 року. Попри складне економічне становище, станції цієї дистанції теж будувалися за стандартами метрополітену. 26 жовтня 1999 року відбулося відкриття лише двох станцій з п'яти, запланованих у третій черзі: «Індустріальна» й «Зарічна». Після введення в експлуатацію нової дистанції станція «Майдан Праці» виявилася розташованою осторонь від головної лінії (хоча й у безпосередній близькості від неї). Тому було введено поділ маршрутів на 1М і 2М (велика літера М додається до усіх номерів маршрутів метротраму, зокрема й гібридних). 19 червня 2000 року відкрили станцію «Електрозаводська»[11], 19 травня 2001 року — «Міська лікарня». Станцію «Вовнопрядильну» законсервовано у 2001 році через те, що поруч із нею немає житлової забудови[b][12].

 
Міська лікарня, найновіша станція

У 2003 році було впроваджено новий логотип: червоні літери «ШТ» (скорочено від «Швидкісний Трамвай») на білому тлі замінили на зелену «М» (скорочено від «Метрополітен»)[9].

Рішенням Криворізької міської ради від 28 лютого 2007 року станції «Жовтнева» було надано нову назву — станція «Імені Гутовського» — на честь Григорія Гутовського — останнього радянського мера Кривого Рогу, за часів якого в місті було збудовано й відкрито підземку[13].

В 2012 році розпочалася інтеграція лінії 2М до трамвайної мережі, 25 травня[14], напередодні дня міста, відбулося урочисте відкриття нового гібридного маршруту 3М [15]. У районі колишньої станції «Кільцева» (яку було закрито, а колію — розібрано) на місці гейту було споруджено лінію, що дозволяє здійснювати виїзд на лінію міського трамваю. Таким чином, до звичного маршруту додалися ще 4 трамвайні зупинки у південному напрямку, де кінцева — «Кільце АМКР». Така перебудова мала як прихильників, так і незадоволених серед криворіжців. Перші задоволені можливістю дістатися прохідної меткомбінату без пересадок, другі — закидають недоцільність витрати коштів (₴ 3,8 млн. ~ $ 250 тис.) на таку незначну модернізацію, а також дорікають уповільненням поїздів, та можливістю їх скорішого зношення та псування. Вже в день відкриття нового маршруту із рухомим складом на лінії міського трамвая сталося кілька поломок, були ускладнення руху. Аварії у системі трапляються доволі часто[16][17][18].

 
Схема маршрутів 2012 року (нині втратила актуальність)

У серпні 2012 року було відновлено роботу станції «Кільцева» — тепер посадка й висадка пасажирів здійснюється одночасно на одній, новозбудованій платформі. Введено маршрут 3М («Зарічна» — «Кільце АМКР»), маршрути 1М та 2М почали курсувати за своїми старими напрямками. Крім того, здійснити посадку на «Кільцевій» можна лише на маршрути 1М та 2М, а маршрут 3М проходить повз станцію. 2016 р., після прийняття закону про декомунізацію,[19] було змінено назви трьох станцій: «Імені Гутовського» (на честь Григорія Гутовського) стала «Сонячною»; «Майдан Артема» (на честь Артема) було змінено на «Вечірній Бульвар»; станція «Дзержинська» (на честь Фелікса Дзержинського) стала «Мудрьоною»[20].

8 січня 2024 року внаслідок ракетного удару російськими окупантами пошкоджена лінія та контактна мережа на перегоні швидкісного трамваю «Вечірній бульвар» — «Міська лікарня»[21]. 11 січня 2024 року на цьому перегоні відновлений рух за маршрутом № 1М «Зарічна» — «Майдан Праці»[22].

Рухомий склад ред.

На лініях використовуються трамвайні вагони. Це є одним з аргументів стосовно того, що система не є метрополітеном. Однак, відомий дослідник метро Роберт Швандль (засновник http://urbanrail.net) не вважає тип рухомого складу критерієм належності до метрополітену[23].

 
Tatra T3SU на станції «Кільцева»
 
Tatra KT3UA на станції «Міська лікарня»

Найчисельнішими є вагони Tatra T3. У 1986 році було придбано 15 вагонів модифікації Tatra T3SU (№ 001-015), у 1987 році ще 35 (№ 016-050). Через фінансову кризу, у 1993 році було придбано не нові вагони, а зужиті — 2 Tatra T3SU із Запоріжжя (№ 051—052) і 11 відремонтованих Tatra T3 з Праги (№ 053-063). Останні мали напівпантограф, змінену систему опалення, великі дзеркала заднього виду, по одному сидінню в кожному ряді і більшу кількість поручнів. Згодом напівпантограф і великі дзеркала заднього виду почали встановлювати й на інших вагонах. Усі криворізькі Tatra T3 тридверні; у передній маршрутовказівник убудовано додаткову третю фару. З 2005 року вагони № 001-047 і № 064-066 були модернізовані на Tatra T3R.P Дарницьким трамвайним депо в Києві. У 2005 році там же шляхом з'єднання двох вагонів Tatra T3 за допомогою низькопідлогової секції було створено вагон Tatra KT3UA № 067, у 2009 році було створено аналогічний вагон № 068 з колишніх № 051—052[24].

У 1993—1995 роках придбали 11 вагонів 71-611 (№ 201—211). Це особлива модифікація 71-608 з шістьома дверима по три в кожен бік та повернутими у салон сидіннями. Всього було випущено 13 таких вагонів спеціально для Криворізької підземки, а також Волгоградського швидкісного трамваю, де також є підземні ділянки[25].

Трамваї курсують по одному або зчепленими по два, три. У травні 2012 року трамваї, що курсують гібридними маршрутами 3М та 4М, зчеплені з трьох вагонів, були роз'єднані, адже не могли маневрувати на лінії міського трамваю.

З 9 вересня 2020 року, після семирічної перерви, розпочав роботу тривагонний поїзд на маршруті лінії 1М[26].

Інфраструктура ред.

 
Станція «Будинок Рад» (2012)
 
Вхід до станції «Мудрьона» (2013)

Тунелі, перегони та колії ред.

Найдовша лінія завдовжки близько 17 км[джерело?]. Тунелі, що проходилися закритим способом, збудовано за стандартами метрополітену; лінія не має однорівневих перетинів, усі наземні дистанції шляху огороджені високим бетонним парканом. На лінії 5 підземних ділянок мілкого закладання. З півночі, від станції «Зарічна» перший тунель зі станцією «Електрозаводська» проходить під пагорбом на південній околиці мікрорайону Зарічний. Другий і третій тунелі проходять під автодорогами на перегонах «Електрозаводська» — «Вовнопрядильна» та «Індустріальна» — «Сонячна». Четвертий тунель зі станцією «Вечірній бульвар» проходить під пагорбом біля Вечірнього бульвару. П'ятий тунель проходить під Соцмістом від станції «Мудрьона» до середини перегону між «Проспектом Металургів» і «Кільцевою». Між «Мудрьоною» і «Будинком Рад» тунелі різних напрямків міняються місцями під землею без прямого перетину, проходячи один над другим. Це змінює рух з правостороннього на лівосторонній, щоб трамвайні вагони могли здійснювати висадку пасажирів зліва на станціях з острівною платформою. Через це «Український тиждень» назвав криворізьку підземку єдиним місцем у країні, де легалізовано лівосторонній рух[8]. Від «Мудрьоної» до «Проспекту Металургів» тунель прокладався закритим способом, за допомогою прохідницького щита, він має круглу форму; за станцією «Проспект Металургів» — відкритим способом, він прямокутний у формі з трапецієподібною верхньою частиною для контактного дроту.

Між станціями «Будинок Рад» та «Проспект Металургів» є службова зупинка — там розташовані насоси та інші агрегати для захисту тунелю від ґрунтових вод; є можливість переходу до зустрічного тунелю або виходу на поверхню на Соцмісті. Трамваї на ній не зупиняються, але зменшують швидкість до 10—15 км/год.

На перегоні «Вечірній бульвар» — «Мудрьона» лінія проходить по дамбі Саксаганського водосховища та одного з прилеглих ставків, перед станцією «Кільцева» — через міст над Другим ставком на Соцмісті.

Планами розвитку Криворізького метротраму передбачалося продовження основної лінії, як у південному напрямку (в бік Червоної), так і в північному (від «Зарічної» до залізничної станції Рокувата в бік Тернів), а у подальшій перспективі — подовження другої і будівництво третьої ліній. Проте з обранням нового міського голови — Юрія Вілкула стратегію розвитку міського транспорту було змінено — після приєднання в травні 2012 року ліній метро до лінії міського трамвая, плани розвитку метротраму передбачають пуск у бік житломасивів Карачунів та Довгинцевого[27][28].

Станції ред.

Цей розділ потребує доповнення. (січень 2018)
Назва станції Дата відкриття Тип Попередні назви
Зарічна 1999 Естакадна, закрита, з бічними платформами
Електрозаводська 2000 Підземна мілкого закладання, колонна, двопрогінна з бічними платформами
ВПФ Не введена в експлуатацію Наземна, закрита, з береговими платформами
Індустріальна 1999 Наземна, закрита, з бічними платформами
Майдан Праці 1986 Наземна, відкрита, на розворотному кільці
Сонячна 1986 Естакадна, закрита, з бічними платформами Жовтнева, імені Гутовського
Міська лікарня 2001 Наземна, відкрита, з бічними платформами на дузі
Вечірній бульвар 1986 Підземна мілкого закладання, колонна, двопрогінна, з бічними платформами Майдан Артема
Мудрьона 1986 Наземна, закрита, з береговими платформами Дзержинська
Будинок Рад 1988 Підземна мілкого закладання, односклепінна, з острівною платформою
Проспект Металургів 1989 Підземна мілкого закладання, односклепінна, з острівною платформою
Кільцева 1989 Наземна, відкрита, на розворотному кільці

Електрогосподарство та депо ред.

 
Депо метротраму
Цей розділ потребує доповнення. (січень 2018)

Електрогосподарство метротраму є типовим для трамвайних систем:

Контактна мережа змонтована у вигляді повітряного дроту з поздовжньо-ланцюговим підвішуванням. На підземних ділянках контактний дріт подвоєний для зменшення механічних навантажень від перенапружених струмоприймачів, що викликано низьким підвішуванням дроту у малих габаритах тунелю.

Депо метротраму розташоване біля станції «Майдан Праці»; є пункт технічного обслуговування вагонів за «Зарічною». Раніше на перегоні «Вечірній бульвар» — «Мудрьона» був гейт до залізничної станції Мудрьона. Як система інтервального регулювання руху рухомого складу використовується автоблокування та сигналізація для лінії швидкісного руху, розроблена під керівництвом Володимира Веклича в НДКТІ КГ. На кожній станції працюють інтервальні годинники з відліком від останнього відправлення поїзда. «Вечірній бульвар», «Будинок Рад» та «Проспект Металургів» у 2014 році були обладнані вільною Wi-Fi-мережею[29].

Маршрути ред.

24 серпня 2015 року було запроваджено новий гібридний маршрут від станції «Зарічна» до ПівдГЗК, який отримав назву 4М[30].

З 17 лютого 2017 року подовжений маршрут 3М курсує за маршрутом «Зарічна» — НКГЗК[31].

Оплата проїзду ред.

 
Жетон для проїзду

Оплата проїзду здійснювалась жетонами, які опускалися в турнікети при вході на станції метро. Жетони продавалися в касах на кожній станції. У радянський час замість жетонів використовувалися монети номіналом 5 копійок. Автомати для розміну дрібних грошей збереглися на станції «Будинок Рад». Під час інфляції початку 1990-х використовували квитки. Наприкінці 1990-х на жетонах зображувалася реклама банку «INKO». Після його закриття їх вивели з обігу, але згодом знову ввели через зношеність небрендованих жетонів[32].

Жетони виготовлялися в Харкові, це одні з перших пластмасових жетонів для транспорту на території України[33]. Станом на 2015 рік метротрам — це одна з останніх систем громадського транспорту в країні, де не використовуються безконтактні електронні картки. Для пільгового проїзду використовуються паперові квитки.

З 1 серпня 2005 року вартість проїзду становила 0,60 ₴[34], з 1 вересня 2006 року — 1,00 ₴[35], з 13 серпня 2011 року проїзд коштував 1,20 ₴.

З травня 2012 року вартість проїзду підвищилась до 1,50 ₴ (пільговий проїзд коштував 0,75 ₴). Разом із пуском нової лінії змінилась система оплати за проїзд — на останній станції ШТ перед виїздом на лінію міського трамвая у трамвай заходять кондуктори і, починаючи з зупинки «Економічний інститут» продають паперові квитки. На зворотному шляху від зупинки «Кільце КМК» кондуктори збирають плату за проїзд до станції «Металургів» і виходять із вагонів.

У грудні 2016 вартість проїзду підвищилась до 2,50 ₴[36].

Підтримується Google Pay, Apple Pay та безконтактна оплата[37]

В період карантину з 6 квітня по 21 травня 2020 року проїзд здійснювався безкоштовно за наявності перепустки, що давала право працівникам, робота яких є життєвонеобхідною для міста, на безоплатний проїзд[38]. З 1 травня 2021 року набуло чинності рішення Криворізької міської ради про безкоштовний проїзд в громадському міському комунальному ​транспорті для мешканців Кривого Рогу при наявності «Карти криворіжця»[39].

27 квітня 2022 року на черговій сесії Криворізької міськради було одностайно прийняте рішення про запровадження безкоштовного проїзду в громадському міському комунальному ​транспорті для усіх пасажирів[40].

Мапа ред.

 
Станції криворізького метротраму


Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Між «Дзержинською» і «Будинком Рад» тунелі в різних напрямках міняються місцями під землею без прямого перетину, проходячи один над одним. Це змінює рух з правостороннього на лівосторонній
  2. ↑ Коли починалося будівництво третьої черги, вздовж лінії між станціями «Індустріальна» і «Вовнопрядильна» планувалося побудувати великий житловий масив «Індустріальний», але після розпаду СРСР ці плани скасовано
  1. ↑ https://kr.gov.ua/ua/news/pg/170320529740574_n/ Рішення Уряду щодо карантину в транспорті: з 18 березня швидкісний трамвай у Кривому Розі, як і метро по всій країні, призупиняє роботу до 3 квітня
  2. ↑ Metro of Kryvyi Rih (англ.). (англ.)
  3. ↑ Загальна інформація - Транспорт, зв’язок м. Кривого Рогу. Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. Управління транспорту та телекомунікацій. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
  4. ↑ https://krivbass.city/blogs/view/skorostnoj-tramvaj-kak-pozhivaet-unikalnaya-sistema-i-kak-vyvesti-ejo-iz-krutogo-pike Скоростной трамвай: как поживает уникальная система и как вывести её из крутого пике? Архівовано лютий 7, 2023 на сайті Wayback Machine.
  5. ↑ Транспорт, зв'язок міста Кривого Рогу. Виконком Криворізької міської ради. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
  6. ↑ Кривий Ріг: Продовження лінії швидкісного трамваю [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Швидкісний маршрут № 3 працює за «особливим» графіком | Суспільство | Кривий Ріг | LIFE. krlife.com.ua (рос.). 28 серпня 2012. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 25 березня 2020.
  8. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Мегахутір індустрії не вказано текст
  9. ↑ а б Болашенко, С. (11.2005). Криворожский метрополитен (метротрамвай). История. sbchf.narod.ru, Сайт о железной дороге (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 5 вересня 2009.
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Мир метро. Історія не вказано текст
  11. ↑ Станція «Електрозаводська» на сайті «Мир метро». metroworld.ruz.net (рос.) . Архів оригіналу за 28 грудня 2008.
  12. ↑ Станція «Вовнопрядильна» на сайті «Мир метро». metroworld.ruz.net (рос.) . Архів оригіналу за 29 грудня 2008. Процитовано 2 червня 2015.
  13. ↑ Рішення №912 від 28.02.2007 | Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. kr.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  14. ↑ Буде внесено зміни в організацію пасажирських перевезень. Виконком Криворізької міської ради. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 2 червня 2015.
  15. ↑ Накануне Дня города в Кривом Роге торжественно открыли новую трамвайную линию (фото). krnews.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
  16. ↑ Титоренко, Яна (15 липня 2014). В Кривом Роге в рабочую перевозку сломался скоростной трамвай (рос.) . 0564.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
  17. ↑ Титоренко, Яна (12 квітня 2015). ЧП в Кривом Роге: скоростной трамвай сошел с рельсов, остановился в тоннеле и задымился (ФОТО) (рос.). 0564.ua. Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
  18. ↑ Мороз, Татьяна (25 лютого 2014). В Кривом Роге горит скоростной трамвай (рос.). 0564.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.}
  19. ↑ № Р-223/0/3-16 від 19 травня 2016 року "Про перейменування топонімів у населених пунктах області". Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  20. ↑ В Кривом Роге переименованы станции скоростного трамвая, — активист. 1kr.ua (рос.). Первый Криворожский. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  21. ↑ Російські ракети пошкодили понад 100 будинків, міські лікарні і школи: у Криворізькій громаді озвучили попередні наслідки обстрілу. Krivbass.city. 8 січня 2024.
  22. ↑ Відновлення руху швидкісного трамваю на перегоні «Зарічна» — «Майдан Праці». Rudana.TV.
  23. ↑ Robert Schwandl. What is a metro? A subway? An underground? [Архівовано 3 січня 2008 у Wayback Machine.] UrbanRail.Net (англ.)
  24. ↑ Перелік рухомого складу метротраму. Криворізький швидкісний трамвай [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Мир метро (рос.)
  25. ↑ Вагоны типа КТМ 71-611. tram.ruz.net. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 5 листопада 2012.
  26. ↑ В Кривом Роге впервые за семь лет запустили трехвагонный состав на скоростном трамвае. Пассажирский транспорт (російською) . 12 вересня 2020. Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 15 вересня 2020.
  27. ↑ Реконструкция скоростного начата. Домашняя газета (рос.). 16 травня 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2013.
  28. ↑ Криворожский скоростной трамвай будет ездить на Карачуны и Долгинцево. 1kr.ua (рос.). Первый Криворожский. 23 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  29. ↑ В Кривом Роге на нескольких станциях скоростного трамвая появился бесплатный WI-FI. 1kr.ua (Російською) .
  30. ↑ В Кривом Роге появится новый скоростной трамвай 4М. 1kr.ua (рос.). Первый Криворожский. 12 серпня 2015. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 18 листопада 2015.
  31. ↑ В Кривом Роге запустили скоростной трамвай на НКГОК [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  32. ↑ Оплата проезда. Криворожский скоростной трамвай. [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Мир метро (рос.)
  33. ↑ Тарасов А. В. Жетоны скоростного трамвая Кривого Рога / Андрей Валериевич Тарасов // Петербургский коллекционер. — 2011. — № 5. — С. 32-34. (рос.)
  34. ↑ Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 371 від 13 липня 2005 року. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Виконавчого комітету Криворізької міської ради
  35. ↑ Рішення виконкому Криворізької міськради Від 28.08.2006 № 556. Офіційний сайт Виконавчого комітету Криворізької міської ради. Архів оригіналу за 20160402.
  36. ↑ Однодневная отсрочка: стоимость проезда в электротранспорте подорожает с 16 декабря (официально) | Общество | Кривой Рог LIFE. krlife.com.ua (рос.) . 15 грудня 2016. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
  37. ↑ Технологии даже в трамваях: в Кривом Роге заработала бесконтактная оплата проезда (рос.).
  38. ↑ В Кривом Роге снимают ограничения на работу общественного транспорта. Первый городской (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  39. ↑ У Кривому Розі введений безкоштовний проїзд для мешканців Кривого Рогу. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  40. ↑ Відсьогодні у Кривому Розі проїзд у комунальному транспорті безкоштовний не лише для мешканців міста, а й для усіх. kr.gov.ua.

Джерела ред.

  • В. Ф. Веклич, Л. В. Збарский Проблемы и перспективы развития трамвайного транспорта в Украинской ССР — К.:Общество «Знание» УССР, 1980
  • В. Ф. Веклич Новые технические решения на городском электрическом транспорте — К.: Будівельник, 1975. — 64 с, ил.
  • Электротранспорт Украины: Энциклопедический путеводитель [Архівовано 3 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Сергей Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Киев: Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с.: ил., схемы. — ISBN 978-966-2321-11-1.
  • Кривий Ріг: Фотоальбом. — Киев: «Мистецтво», 1989. — 144 с., цв. ил. (на украинском и русском языках)

Посилання ред.

Криворізький швидкісний трамвай
у сестринських Вікіпроєктах
  Криворізький швидкісний трамвай у Вікісховищі?
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криворізький_швидкісний_трамвай&oldid=41954873