Відкрити головне меню

Дарницьке трамвайне депо  — депо Київського трамвая, що обслуговує всю лівобережну мережу, в тому числі Лівобережну лінію Київського швидкісного трамвая.

Дарницьке трамвайне депо
Країна Україна
Місто Київ
Дата відкриття 1 січня 1959 року
Адреса вул. Усенка, 6
Станція метро Чернігівська
Найближча зупинка «Вулиця Павла Усенка»
Типи вагонів Tatra T3, Tatra T6B5, T3UA-3, К-1 (трамвай), К-1М, К-1М6, К3R-N, Богдан TR843
Кількість вагонів 207 (2.03.2014)
Маршрути 4, 5, 8, 22, 23, 25, 28, 29, 32, 35, 35
Власник КП «Київпастранс»

Зміст

Коротка історіяРедагувати

Було створене 1 січня 1959 року для забезпечення трамвайних перевезень на Лівому березі міста. Першим керівником депо було призначено Ісаака Кацова.

Вже 1 лютого 1959 року на лінію з депо було випущено перші вагони. Спершу депо обслуговувало лише 2 маршрути, 1964 року їх стало вже 5, згодом число вагонів та маршрутів лише зростало[1].

1964 року у депо одним із перших у СРСР було освоєно обслуговування вагонів Татра Т3, а незабаром і експлуатацію за системою багатьох одиниць[2].

Депо фактично стає школою передового досвіду — було збудовано цех з ремонту рухомого складу, цех технічного обслуговування вагонів, адміністративний корпус, технічне обладнання тоді було найсучаснішим. Було створено навчальні класи, влаштвоано спеціальний навчальний вагон. Територія депо, яка ще 1959 року була піщаним пустирем, була засаджена деревами.

14 червня 1967 року, у рамках відзначення 75-річчя Київського трамваю, саме Дарницьке депо як передове було відвідане фахівцями-транспортниками з інших міст[3].

Значним досягненням діяльності коллектива депо і особисто Ісаака Кацова було присвоєння 1977 року колективу Дарницького депо звання «зразкового». Тож за неповні три десятиліття керівництва Ісаак Кацов вивів депо у число найкращого в усьому СРСР за багатьма показниками — високий рівень технічного розвитку, швидке освоєння нових технологій, безаварійна їзда та високий рівень культури обслуговування. Значним досягненням було здобуття Диплому Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради професійних спілок. Також колектив було занесено до Книги трудової доблесті на ВДНГ УРСР[2].

В грудні 1995 року[2] навпроти старої території було збудовано нову територію депо з новим адміністративним корпусом.


Маршрути, що обслуговуютьсяРедагувати

  • № 4 "Станція «Милославська» — Станція «Троєщина-2» (Лівобережний швидкісний трамвай, у теперішньому вигляді існує з 2012 року)
  • № 5 "Вулиця Олександра Сабурова — Станція «Троєщина-2» (Лівобережний швидкісний трамвай, у теперішньому вигляді існує з 2012 року)
  • № 8 "Станція метро «Позняки» — Станція метро «Лісова» (у теперішньому вигляді існує з 2004 року)
  • № 22 «Завод залізобетонних конструкцій — Бульвар Перова» (у теперішньому вигляді існує з 2004 року)
  • № 23 «Дарницький вагоноремонтний завод — Бульвар Перова» (у теперішньому вигляді існує з 2011 року)
  • № 25 «Станція метро „Позняки“ — Завод залізобетонних конструкцій» (у теперішньому вигляді існує з кінця 2000-х років)
  • № 28 «Станція метро „Лісова“ — Вулиця Милославська» (у теперішньому вигляді існує з 1994 року)
  • № 29 «Станція метро „Лісова“ — Червоний Хутір» (у теперішньому вигляді існує з 2004 року)
  • № 32 «Станція метро „Лісова“ — Дарницький вагоноремонтний завод» (у такому вигляді існував з 2000 року, закритий 2009 року, заново відкритий 25 жовтня 2013[4])
  • № 33 «Дарницький вагоноремонтний завод — Вулиця Олександра Сабурова» (у теперішньому вигляді існує з середини 2000-х років)
  • № 35 «Станція метро „Лісова“ — Вулиця Олександра Сабурова» (у теперішньому вигляді існує з 1998 року)

Закриті маршрути, що обслуговувалися депо з 2000 рокуРедагувати

  • № 2 «Станція „Ватутіна“ — Вулиця Олександра Сабурова» (Лівобережний швидкісний трамвай, в такому вигляді існував з 2000 року, закритий 2009 року)
  • № 21 «Контрактова площа — Бульвар Перова» (в такому вигляді існував з 1996 року, закритий 2004 року)
  • № 22к «Дарницький вокзал — Завод залізобетонних конструкцій» (в такому вигляді існував з 2000 року, закритий 2004 року)
  • № 26 «Станція метро „Лісова“ — Харківський масив» (в такому вигляді існував з 1987 року, закритий 2004 року)
  • № 27 "Контрактова площа — Станція метро «Лісова» (в такому вигляді існував з 1998 року, закритий 2004 року)
  • № 28к «Станція метро „Лісова“ — Вулиця Олександра Сабурова» (у такому вигляді існував з 1995 року, 1998 року перейменований у № 35)
  • № 31 «Контрактова площа — Завод залізобетонних конструкцій» (у такому вигляді існував з 1959 року, закритий 2004 року)

Рухомий складРедагувати

На 23.01.2014 року на балансі депо перебуває 209 пасажирських та 12 службових вагонів:

Керівники депоРедагувати

  • Ісаак Кацов (1959-1988)[3]
  • Олександр Іванович Коваленко (1988-1995)[5]
  • Григорій Семенович Богославець (1995-2009)[5][2]
  • Анатолій Захарчук (2009-2015)[2]
  • Володимир Горейко (з 2015)

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Бейкул С. П., Брамський К. А. Київський трамвай 1892—1992 до сторіччя з дня пуску в експлуатацію — К.:Будівельник, 1992 — С. 71 Тираж 10 000 экз. ISBN 5-7705-0495-1
  • Брамський К. А.  Київському трамваю 115 років. Київ, 2007.
  • Брамський К. А. Історія електротранспорту міста Києва в особах Київ: 2001 — 60 с, 17 іл.
  • Брамський К. А. Чим запам'ятався нам 2013-й рік К: 2014 — 75 с., 98 іл.
  • В. К. Дьяконов, М. А. Ольшанский, В. Ф. Веклич и др. Первый в России. Киевскому трамваю 75 лет.(рос.) — К.:Будівельник, 1967—144 с, іл.
  • Брамський К. А. Дарницькому трамвайному депо - 55 // Міське господарство України.- 2014. - № 1. - С. 36-37. - ISSN 0130-1284

ПриміткиРедагувати

  1. В. К. Дьяконов, М. А. Ольшанский, В. Ф. Веклич и др. Первый в России. Киевскому трамваю 75 лет.(рос.) — К.:Будівельник, 1967—144 с, іл.
  2. а б в г д Брамський К. А. Дарницькому трамвайному депо - 55 // Міське господарство України.- 2014. - № 1. - С. 36-37. - ISSN 0130-1284
  3. а б Бейкул С. П., Брамський К. А. Київський трамвай 1892—1992 до сторіччя з дня пуску в експлуатацію — К.:Будівельник, 1992 — С. 71 Тираж 10 000 экз. ISBN 5-7705-0495-1
  4. Інформація про відновлення роботи трамвайного маршруту №32
  5. а б Брамський К. А.  Київському трамваю 115 років. Київ, 2007

ПосиланняРедагувати