Коцик Роман Іванович

український інженер, агроном-дослідник, громадсько-політичний діяч

Рома́н Іва́нович Ко́цик (1 грудня 1895, с. Хмелева, тепер Заліщицький район Тернопільської області — 11 квітня 1970, м. Рочестер, штат Нью-Йорк, США) — український інженер, агроном-дослідник, громадсько-політичний діяч.

Роман Коцик
Роман Коцик, Рочестер, 1970 р.
Ім'я при народженні Роман Іванович Коцик
Народився 1 грудня 1895(1895-12-01)
с. Хмелева, тепер Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Помер 11 квітня 1970(1970-04-11) (74 роки)
м. Рочестер, штат Нью-Йорк, США
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСША США
Національність українець
Діяльність інженер, агроном
Конфесія Українська греко-католицька церква

Життєпис ред.

Народився 1 грудня в 1895 році в с. Хмелева у сім'ї місцевого пароха УГКЦ отця Івана Коцика (1867–1932).

Навчався в Кіцманській та Перемиській гімназіях. Під час навчання у Перемиській українській гімназії був провідником другого гуртка пласту дванадцятого відділу «Сянової Чайки»[1]. У 1927 році закінчив Високу Агрономічну школу у Відні.

Під час І-ї світової війни — вояк армії Австро-Угорщини, потрапив до російського полону, звідки 1917 р. втік. У місті Балта — секретар обласного комітету Селянської спілки. Брав участь в українізації ґімназії та комерційної школи, в якій викладав. Дописував до місцевої української преси.[2]

Після проголошення ЗУНР працював урядовцем державного Повітового комісаріату в Заліщиках. Начальник відділу Міністерства фінансів УНР, урядовець з особливих доручень при Міністерстві Внутрішніх Справ УНР (м. Кам'янець-Подільський)[3].

Після війни повернувся до Хмелеви, де працював над розвитком насіннєвого господарства в Шутроминській фундації (сільсько-господарська дослідна станція,[2] в 1936–1939 роках був членом польської помологічної комісії на території південного Поділля.

Після організації Іваном Гафтковичем фірми «Podolie» (укр. «Поділля») працював у її Віденському представництві (разом з Корнилом Крушельницьким, Б. Зонтаґом), яка розширювала ринок збуту безрог (свиней) з Бучацького повіту.[4]

 

Після націоналізації маєтку виїхав до Німеччини (1939 р.[2]), у 1949 році переїхав до США (м. Меріленд, Рочестер (Нью-Йорк)), де працював у городництві.

Проводив наукові дослідження як агроном, дописував до українських журналів «Сільський господар», «Практичне садівництво», «Жіноча доля», «Наше життя», автор праць з помології. Брав участь у політичному та громадському житті України. Брав участь в написанні історично-мемуарного збірника Бучач і Бучаччина (автор розділів «Бучач при кінці XIX і з початком XX ст.», «Пам'яті визначного промисловця»).

Помер 11 квітня 1970 року в Рочестері (Нью-Йорк).

Родина ред.

  • Дружина — Теодоз[c]ія (Зиновія) Коцик (Гафткович) (21 червня 1903—†9 березня 1978, Рочестер (Нью-Йорк)), очільниця «Союзу Українок» у Хмелеві[5]. Донька — Анізія (Ніза) Коцик-Манзій, заснувала з Оксаною Смішкевич-Кузьмак в 1959 році курінь «Дніпровські хвилі», виховник пластового вишколу[6].
  • Внук — професор Морегедського університету Адріан Манзій (Adrian Mandzy)[7].

Літературний та науковий доробок ред.

  • Бучач при кінці XIX і з початком XX ст. // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 175-178.
  • Пам'яті визначного промисловця // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 388—389.
  • Заліщицький повіт наприкінці XIX і з початком XX століття // Чортківська округа. Повіти: Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики: Історично — мемуарний збірник. — Нью — Йорк, 1974. — С. 711-713.
  • Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля // Чортківська округа. — Повіти: Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики…  С. 713-716.
  • Фундація в Шутроминцях // Чортківська округа…  С. 850-854.
  • Перші пластові гуртки в Перемишлі // Пластовий Шлях. — 1999. — Ч. 1(121). — С. 46-47[8].

Примітки ред.

  1. Пласт у Перемиській українській гімназії. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 травня 2013. 
  2. а б в Барна В., Мельничук Б. Коцик Роман Іванович… — С. 205.
  3. «Генерал КРАВС не винен…», Вісті Комбатанта, № 6, 1969 р. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 20 травня 2013. 
  4. Інж. Р. Коцик. Пам'яті визначного промисловця / Бучач і Бучаччина… — С. 389.
  5. Село Хмелева. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 23 грудня 2012. 
  6. «Свобода». — № 151, 1979. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 28 липня 2010. 
  7. Сайт Морегедського університету [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. Перші пластові гуртки в Перемишлі. Архів оригіналу за 3 березня 2013. Процитовано 20 травня 2013. 

Джерела ред.

  • Барна В., Мельничук Б. Коцик Роман Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 205. — ISBN 966-528-199-2.
  • Війтик Ю. П., Книш І. Я., Сопилюк М. В.  Від садівничої школи — до агроколеджу. Нарис історії розвитку навчального закладу. — Тернопіль: «Синтез-Поліграф», 2004. — 44 с. (+16 ст. вкладка).

Посилання ред.