Колки (Дубровицький район)

Ко́лки — село в Україні, у Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Колківській сільській раді.[2] Населення становить 1871 особа (2011).[1]

село Колки
Kolky rv s.png Kolky selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Колківська сільська рада
Код КОАТУУ 5621883401
Облікова картка с Колки 
Основні дані
Засноване 1576[2]
Населення 1871 (01.01.2011)[1]
Площа 1,24 км²[2]
Густота населення 1542,74[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34144[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°35′22″ пн. ш. 26°37′17″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
144[джерело?] м
Водойми річка Случ, річка Горинь[2]
Місцева влада
Адреса ради 34144, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Колки, вул. Шкільна, 4, тел. 2-09-75[2]
Карта
Колки. Карта розташування: Україна
Колки
Колки
Колки. Карта розташування: Рівненська область
Колки
Колки
Мапа

CMNS: Колки у Вікісховищі

У Колківській ЗОШ І-ІП ступенів навчаються 316 учнів і працюють 42 педагоги. У селі є дошкільний навчальний заклад «Дюймовочка» на 36 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, публічно-сільська бібліотеки. Діє спортивний клуб «Горизонт», у якому є футбольна команда — «Случ» (Колки), які є неодноразовими призерами району з футболу. На території функціонує, Колківське споживче товариство, поштове відділення. За останні роки в селі зведені новий православний храм, школа, молитовний будинок общини Християн Віри Євангельської, побудована АТС на 350 номерів, захисні споруди від повені протяжністю 2760 метрів, відкрито 3 приватних магазинів, і 4 кафе.[джерело?]

НазваРедагувати

Польською мовою згадується як Kołki,[3] російською — як Колки.[4]

ГеографіяРедагувати

Площа села — 1,24 км².[2] Поблизу села — річки Случ та Горинь.[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «конфліктна».[5]

КліматРедагувати

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 613 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.[6]

Клімат Колок
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,3 11,9 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,5 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,3 7,9 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,4 3,9 −0,2 −5 3,0
Норма опадів, мм 36 30 29 42 57 89 81 64 57 45 41 42 613
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

ІсторіяРедагувати

Колки на мапах
 
Село Колки[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
 
Колки[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Колки[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Село вперше згадується 1576 року.[2] Згадується про село й у пізніших джерелах минулого століття, зокрема у відомій тепер читачам книзі О. Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся»: «Колки, село. Рівненський повіт. Любиковицька волость, над річкою Случчю при залізниці Рівне-Лунинець, на південь, від устя річки Горинь й на південний захід від міста Дубровиці.[джерело?]

Село колись належало до величезних маєтків князів Дубровицьких (XVI ст.), а пізніше ділило долю сіл і осель, які часто переходили від одного до другого власника.[джерело?]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[7][8]

Місцеві селяни від найдавніших часів займалися, крім рільництва й годівлі худоби, рибальством і мисливством. За переписом 1911 роки село Колки, яке було віддалене від міста Рівного на 157 кілометрів, мало 1673 жителі, однокласову школу, горілчану крамницю і ґуральню».[джерело?]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[9] У 1921 році село входило до складу гміни Любиковичі Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[10] На початку червня 1943 року німці з поляками спалили більшу частину села.[11]

1 липня 1941 року — вступу німецького війська в село. Німці наступали на Дубровицю зі сторони Берестя, попередньо окупувавши місто Сарни. Протягом липня вони окупували майже всю територію нашого краю. У серпні 1941 року Гітлер визначив адміністративний поділ окупованих українських земель. Наше село, як і вся Рівненщина, увійшло до рейхскомісаріату «Україна», центром якого стало місто Рівне. Крім того, рейхскомісаріат був поділений на шість генерал — комісаріатів (генеральних округів), які складалися з гебітів (округів) на чолі з гебітскомісаріатами. Наше село входило до Сарненського гебітскомісаріату. Настали «чорні дні» німецької окупації, які тривали два з половиною роки.[джерело?] Під час Німецько-радянської війни у 1942—1943 рр. тут діяв загін самооборони, який згодом став ядром партизанського загону імені Кірова. 224 односельці боролися з німецько-нацистськими загарбниками на фронтах. 122 із них полягли в боях з ворогами.[джерело?]

Вже в перший рік окупації на території краю почала розгортатися антинацистська боротьба. Наші земляки брали участь у боях з німецько — нацистськими загарбниками в Червоній Армії, у партизанських загонах і комуністичному підпіллі, у формуваннях УПА і підпіллі ОУН. У серпні 1941 року в Дубровиці була створена перша підпільна організація, яку очолив учасник антинацистської боротьби в Іспанії О. О. Кринько. Та згодом гестапо його заарештувало і після катувань Кринька було повішено на площі в Дубровиці. Проте діяльність підпілля продовжувалося під іншим керівництвом. Зростали зв'язки між підпільниками і партизанами.[джерело?]

Партизанський рух в наших краях активізувався з приходом восени 1942 року партизанського з'єднання під командуванням А. П. Бринського. В Колках діяв загін самооборони, який згодом увійшов до партизанського загону ім. Кірова. Партизани пускали під укіс ворожі ешелони з живою силою і технікою, знищували залізничні вагони і платформи, підривали мости, вбивали німецьких солдатів. Так, наприкінці 1942 року група Бережного підірвала залізничний міст на річці Случ біля Колок. Велася справжня «рейкова війна» на ділянці «Сарни — Лунінець» зі спогадів очевидців тих подій дізнаємось, як німці систематично перевіряли залізничні колії, які пролягали через Колки, за допомогою спеціально навчених собак та шомполів, шукаючи міни. Вночі німці трасуючими кулями «прочісували» територію біля залізниці, щоб завадити партизанам замінувати колію.[джерело?]

На території краю в 1943 році було проведено партизанами і підпільниками ряд рейдів по розгрому гарнізонів та комунікацій ворога. В Колках теж в травні цього року в районі залізничного моста було розгромлено гарнізон гітлерівців. Населення надавало партизанам всебічну допомогу: постачали медикаменти, продукти харчування, фураж для коней, схеми розташування оборони ворога. За такі дії німці дуже жорстоко розправлялися з населенням: вони розстрілювали людей, у тому числі і немовлят, спалювали житлові будинки, господарські будівлі. Очевидці пригадують, як каральний загін німців спалив більшу половину села Колки.[джерело?]

Колківська сільська рада має дані про цивільних громадян нашого села та Заслуччя, які стали жертвами війни. Вражає жорстокість нацистів. Так, в 1943 році сім'ю Жмури Прокопа Андрійовича, 1886 р н., було розстріляно. Загинули сам глава сім'ї, його невістка — Жмура Устимія Миронівна 1914 р. н., та троє малолітніх дівчаток, онучок Прокопа Андрійовича, найстаршій з яких — Ользі — було всього 10 років. Сім'я була розстріляна і спалена в хліві німцями за те, що син Прокопа Андрійовича — Терентій — допомагав партизанам. За допомогу партизанам в 1943 році було вбито Годунка Івана Зиновійовича, 1927 р. н., під час риболовлі на озері, Бруяку Никифора Івановича, 1900 р. н. Котяш Дмитро Карпович 1906 р. н. в 1942 році був розстріляний німцями «просто» за те, що був розумово відсталий.[джерело?]

У 1947 році село Колки разом з хуторами Порубка, Прирубівський та Хлівці підпорядковувалося Колківській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[12]

У академічній «Історії міст і сіл Української РСР» видання 1973 року про це село повідомляється: «Колки — село, центр сільської Ради. Розташовані за 7 кілометрів від районного центру, за З км від залізничної станції Домбровиия. Біля села протікають річки Случ і Горинь».

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[13] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][15] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,68 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 4,68 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,8 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 151 мбер, з якої: зовнішнього — 22 мбер, загальна від радіонуклідів — 129 мбер (з них Cs — 118 мбер).[16]

НаселенняРедагувати

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897[17] 1494
1906[4] 1516 +1.5%
1921[3] 1551 +2.3%
1989[18] 1962 +26.5%
1993[16] 1929 −1.7%
2001[19] 1883 −2.4%
2011[1] 1871 −0.6%
2017[20] 1754 −6.3%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1871 особа.[1] Густота населення — 1542,74 особи/км².[2]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1494 особи, з них: 721 чоловік та 715 жінок; 1381 православних.[17] Станом на 1906 рік у селі було 147 дворів та мешкало 1516 осіб.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 264 будинки та 1551 мешканець, з них: 768 чоловіків та 783 жінки; 1513 православних та 38 юдеїв; 1446 українців (русинів), 67 поляків та 38 євреїв.[3] На однойменному сусідньому фільварку налічувалося 6 будинків та 58 мешканців, з них: 30 чоловіків та 28 жінок; 55 православних та 3 римо-католики; 55 українців (русинів) та 3 поляки.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1962 особи, з яких 953 чоловіки та 1009 жінок.[18] На кінець 1993 року в селі мешкало 1929 жителів, з них 579 — дітей.[16]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1883 особи.[19]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[21]

Мова Відсоток
українська 99,69 %
російська 0,21 %
білоруська 0,10 %

Вікова і статева структураРедагувати

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[22]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 222 228 450
18-39 401 416 817
40-59 217 227 444
60+ 76 84 160
Разом 916 955 1871

Соціально-економічні показникиРедагувати

Працездатність (станом на 2011 рік)[23]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1871
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
539 28 531 28 1062 57 180 9 165 8 345 18
Зайнятість (станом на 2011 рік)[24]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1871
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
94 11 85 10 179 21 135 16 141 17 276 32
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[25]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
1420 456 580 14 14 126 20 38 38 34 133 18 9 1

ПолітикаРедагувати

Органи владиРедагувати

Місцеві органи влади представлені Колківською сільською радою.[2] На території сільської ради розташовані три населені пункти — Колки, Заслуччя. Порубка, які в цілому налічують 961 двір. Територія сільської ради становить 4593,9 га. з них: 1010га — земель запасу, 22га — резервного фонду. 627 га — лісового господарства та 1699га — розпайованих земель, на які виготовлені державні акти. Апарат ради нараховує 9 працівників, із них 7 — посадові особи. Депутатський корпус становить 20 осіб.[джерело?]

ВибориРедагувати

Село входить до виборчого округу № 155.[26] У селі розташована виборча дільниця № 560265.[26] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1397 осіб.[1]

КультураРедагувати

У селі працює Колківський сільський будинок культури на 280 місць.[27] Діє Колківська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 35 207 книг та яка має 22 місця для читання, 3 особи персоналу, кількість читачів — 881 особа.[28]

РелігіяРедагувати

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Всіх-Святської парафії Сарненської єпархії УПЦ УПЦ (МП) 30 жовтня 1995 1000 Церква [29]
Релігійна громада Помісної церкви ХВЄ П'ятидесятників ХВЄ 28 вересня 1989 77 Молитовний будинок [29]
     — православні,      — протестантські.

У другій половині XIX століття село належало до православної парафії церкви святителя і чудотворця Миколая села Бережки Любиковицької волості.[30]

ОсвітаРедагувати

У селі діє Колківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[31] У 2011 році в ній навчалося 289 учнів (із 300 розрахованих) та викладало 35 учителів.[31]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Колківський дошкільний навчальний заклад „Дюймовочка“», у якому станом на 2011 рік навчалося 38 дітей і працювало 5 учителів та вихователів.[32]

СпортРедагувати

Діє спортивний клуб «Горизонт», у якому є футбольна команда — «Случ» (Колки), які є неодноразовими призовиками району з футболу.[джерело?]

Герб селаРедагувати

Затверджений 26 жовтня 2007 р. рішенням N131 сесії сільської ради. У зеленому полі з двома срібними бічниками золота понижена п'ятипелюсткова квітка лугова, супроводжувана угорі золотим соколом із розпростертими крильми, який летить уверх. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Автори — Ю.Терлецький, П.Яцута. Хоругва: Затверджена рішенням 131 сесії сільської ради від 26 жовтня 2007 р. Квадратне полотнище із трьох вертикальних смуг — білої, зеленої і білої, у співвідношенні 1:2:1. У центральній смузі жовта п'ятипелюсткова квітка лугова, над нею угору летить жовтий сокіл із розпростертими крильми. Автори — Ю. П. Терлецький, П. П. Яцута.[джерело?]

ІнфраструктураРедагувати

У селі наявні два сквери площею 700 та 300 м².[33] Наявне відділення поштового зв'язку.[34]

Ветерани війниРедагувати

Жмура Федір Максимович

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. рос. [деревня] Колки, 80 дворів.
  2. рос. Колки, 95 дворів.
  3. нім. Kolki, 95 дворів.
  4. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[14]

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Колки // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г д Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 63.  (пол.)
  4. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 198Колки. (рос.)
  5. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  6. а б в г д е ж Kolky climate: Average Temperature, weather by month, Kolky weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  7. ІАУ, 1980, с. 55
  8. Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  9. ІАУ, 1980, с. 57
  10. Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  11. Денищук, 2003, с. 105
  12. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  13. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  14. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  17. а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 22
  18. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  19. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  20. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  21. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  23. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  25. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  26. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  28. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  29. а б Паспорт Дубровицького району, 2011
  30. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 422. — ISBN 978-966-690-132-6.
  31. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  32. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53
  33. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  34. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71

КнигиРедагувати

Офіційні дані та нормативно-правові актиРедагувати

МапиРедагувати

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати