Відкрити головне меню

Ко́лки — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області. Населення становить 1913 осіб.

село Колки
Kolky rv s.png Kolky selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький
Рада/громада Колківська сільська рада
Код КОАТУУ 5621883401
Основні дані
Засноване 1576[1]
Населення 1913
Площа 1,24 км²
Густота населення 1542,74 осіб/км²
Поштовий індекс 34144
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°35′22″ пн. ш. 26°37′17″ сх. д. / 51.58944° пн. ш. 26.62139° сх. д. / 51.58944; 26.62139Координати: 51°35′22″ пн. ш. 26°37′17″ сх. д. / 51.58944° пн. ш. 26.62139° сх. д. / 51.58944; 26.62139
Середня висота
над рівнем моря
144 м
Водойми Случ, Горинь
Місцева влада
Адреса ради 34144, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Колки
Карта
Колки. Карта розташування: Україна
Колки
Колки
Колки. Карта розташування: Рівненська область
Колки
Колки
Мапа

Колки у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша письмова згадка про село належить до 1567 року. Згадується про село й у пізніших джерелах минулого століття, зокрема у відомій тепер читачам книзі О. Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся»: «Колки, село. Рівненський повіт. Любиковицька волость, над річкою Случчю при залізниці Рівне-Лунинець, на південь, від устя річки Горинь й на південний захід від міста Дубровиці.

Село колись належало до величезних маєтків князів Дубровицьких (XVI ст.), а пізніше ділило долю сіл і осель, які часто переходили від одного до другого власника.

Місцеві селяни від найдавніших часів займалися, крім рільництва й годівлі худоби, рибальством і мисливством. За переписом 1911 роки село Колки, яке було віддалене від міста Рівного на 157 кілометрів, мало 1673 жителі, однокласову школу, горілчану крамницю і ґуральню».

У академічній «Історії міст і сіл Української РСР» видання 1973 року про це село повідомляється: «Колки — село, центр сільської Ради. Розташовані за 7 кілометрів від районного центру, за З км від залізничної станції Домбровиия. Біля села протікають річки Случ і Горинь».

Під час Німецько-радянської війни у 1942—1943 рр. тут діяв загін самооборони, який згодом став ядром партизанського загону імені Кірова. 224 односельці боролися з німецько-нацистськими загарбниками на фронтах. 122 із них полягли в боях з ворогами.

1 липня 1941 року — вступу німецького війська в село. Німці наступали на Дубровицю зі сторони Берестя, попередньо окупувавши місто Сарни. Протягом липня вони окупували майже всю територію нашого краю. У серпні 1941 року Гітлер визначив адміністративний поділ окупованих українських земель. Наше село, як і вся Рівненщина, увійшло до рейхскомісаріату «Україна», центром якого стало місто Рівне. Крім того, рейхскомісаріат був поділений на шість генерал — комісаріатів (генеральних округів), які складалися з гебітів (округів) на чолі з гебітскомісаріатами. Наше село входило до Сарненського гебітскомісаріату. Настали «чорні дні» німецької окупації, які тривали два з половиною роки.

Вже в перший рік окупації на території краю почала розгортатися антинацистська боротьба. Наші земляки брали участь у боях з німецько — нацистськими загарбниками в Червоній Армії, у партизанських загонах і комуністичному підпіллі, в формуваннях УПА і підпіллі ОУН. У серпні 1941 року в Дубровиці була створена перша підпільна організація, яку очолив учасник антинацистської боротьби в Іспанії О. О. Кринько. Та згодом гестапо його заарештувало і після катувань Кринька було повішено на площі в Дубровиці. Проте діяльність підпілля продовжувалося під іншим керівництвом. Зростали зв'язки між підпільниками і партизанами.

Партизанський рух в наших краях активізувався з приходом восени 1942 року партизанського з'єднання під командуванням А. П. Бринського. В Колках діяв загін самооборони, який згодом увійшов до партизанського загону ім. Кірова. Партизани пускали під укіс ворожі ешелони з живою силою і технікою, знищували залізничні вагони і платформи, підривали мости, вбивали німецьких солдатів. Так, наприкінці 1942 року група Бережного підірвала залізничний міст на річці Случ біля Колок. Велася справжня «рейкова війна» на ділянці «Сарни — Лунінець» зі спогадів очевидців тих подій дізнаємось, як німці систематично перевіряли залізничні колії, які пролягали через Колки, за допомогою спеціально навчених собак та шомполів, шукаючи міни. Вночі німці трасуючими кулями «прочісували» територію біля залізниці, щоб завадити партизанам замінувати колію. На території краю в 1943 році було проведено партизанами і підпільниками ряд рейдів по розгрому гарнізонів та комунікацій ворога. В Колках теж в травні цього року в районі залізничного моста було розгромлено гарнізон гітлерівців. Населення надавало партизанам всебічну допомогу: постачали медикаменти, продукти харчування, фураж для коней, схеми розташування оборони ворога. За такі дії німці дуже жорстоко розправлялися з населенням: вони розстрілювали людей, в тому числі і немовлят, спалювали житлові будинки, господарські будівлі. Очевидці пригадують, як каральний загін німців спалив більшу половину села Колки.

Колківська сільська рада має дані про цивільних громадян нашого села та Заслуччя, які стали жертвами війни. Вражає жорстокість нацистів. Так, в 1943 році сім'ю Жмури Прокопа Андрійовича, 1886 р н., було розстріляно. Загинули сам глава сім'ї, його невістка — Жмура Устимія Миронівна 1914 р. н., та троє малолітніх дівчаток, онучок Прокопа Андрійовича, найстаршій з яких — Ользі — було всього 10 років. Сім'я була розстріляна і спалена в хліві німцями за те, що син Прокопа Андрійовича — Терентій — допомагав партизанам. За допомогу партизанам в 1943 році було вбито Годунка Івана Зиновійовича, 1927 р. н., під час риболовлі на озері, Бруяку Никифора Івановича, 1900 р. н. Котяш Дмитро Карпович 1906 р. н. в 1942 році був розстріляний німцями «просто» за те, що був розумово відсталий.

НаселенняРедагувати

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 883 особи[2].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,69 %
російська 0,21 %
білоруська 0,10 %

Ветерани війниРедагувати

ФактиРедагувати

Сільська рада розташована в мальовничому місці, в межиріччі Случа і Горині Дубровицького району, в центральній його частині. На території сільської ради розташовані три населені пункти — Колки, Заслуччя. Порубка, які в цілому налічують 961 двір.

Територія сільської ради становить 4593,9 га. з них: 1010га — земель запасу, 22га — резервного фонду. 627 га — лісового господарства та 1699га — розпайованих земель, на які виготовлені державні акти. Апарат ради нараховує 9 працівників, із них 7 — посадові особи. Депутатський корпус становить 20 осіб.

У Колківській ЗОШ І-ІП ступенів навчаються 316 учнів і працюють 42 педагоги.

У селі є дошкільний навчальний заклад «Дюймовочка» на 36 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, публічно-сільська бібліотеки. Діє спортивний клуб «Горизонт», в якому є футбольна команда — «Случ» (Колки), які є неодноразовими призовиками району з футболу. На території функціонує, Колківське споживче товариство, поштове відділення. За останні роки в селі зведені новий православний храм, школа, молитовний будинок общини Християн Віри Євангельської, побудована АТС на 350 номерів, захисні споруди від повені протяжністю 2760 метрів, відкрито 3 приватних магазинів, і 4 кафе.

Герб селаРедагувати

Затверджений 26 жовтня 2007 р. рішенням N131 сесії сільської ради. У зеленому полі з двома срібними бічниками золота понижена п'ятипелюсткова квітка лугова, супроводжувана угорі золотим соколом із розпростертими крильми, який летить уверх. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Автори — Ю.Терлецький, П.Яцута. Хоругва: Затверджена рішенням 131 сесії сільської ради від 26 жовтня 2007 р. Квадратне полотнище із трьох вертикальних смуг — білої, зеленої і білої, у співвідношенні 1:2:1. У центральній смузі жовта п'ятипелюсткова квітка лугова, над нею угору летить жовтий сокіл із розпростертими крильми. Автори — Ю. П. Терлецький, П. П. Яцута.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати