Клавдія Феліцітас Австрійська

Королева Чехії

Клавдія Феліцітас Австрійська (нім. Claudia Felizitas von Ōsterreich–Tirol, чеськ. Klaudie Felicitas Tyrolská, угор. Klaudia Felicitász Ausztriai; 30 травня 1653, Інсбрук, графство Тіроль [5] [6] — 8 квітня 1676, Відень, ерцгерцогство Австрія [5] [6]) — принцеса з дому Габсбургів, уроджена принцеса Австрійська і Тірольська, донька Фердинанда Карла, ерцгерцога Австрії і графа Тіролю. Друга дружина імператора Леопольда I; в шлюбі — імператриця Священної Римської імперії, королева Німеччини, Угорщини та Чехії, ерцгерцогиня Австрійська і графиня Тірольська.

Клавдія Феліцітас Австрійська
нім. Claudia Felizitas von Österreich
Народився 30 травня 1653(1653-05-30)[1][2]
Інсбрук[3]
Помер 8 квітня 1676(1676-04-08)[1][2] (22 роки)
Відень, Габсбурзька монархія[3]
·туберкульоз
Поховання Імператорський склеп
Діяльність аристократка
Титул королева[d]
Рід Габсбурги
Батько Фердинанд Карл Австріїський
Мати Anna de' Medici, Archduchess of Austriad
У шлюбі з Леопольд I Габсбург
Діти Maria Josefa von Habsburgd[4] і Anna Marie von Habsburgd[4]

Була членом Терциарного ордена святого Домініка. Володіла прекрасним вокалом і складала музику, пристрасно захоплювалася полюванням. Імператриця Клавдія Феліцітас мала великий вплив на чоловіка. Вона домоглася віддалення від імперського двору всіх своїх супротивників. Боролася зі зловживаннями у виконавчій і судовій системах. У щасливому шлюбі, що тривав майже три роки, народила двох дітей, померлих в дитячому віці. Померла незабаром після народження другої дитини. Вона була останньою представницею Тірольської гілки дому Габсбургів, яка згасла з її смертю.

Життєпис ред.

Ранні роки ред.

 
Портрет в образі богині полювання Діани пензля Моранді (166). Музей історії мистецтв, Відень

Клавдія Феліцітас народилася в Інсбруку 30 травня 1653 року. Вона була першою дитиною і старшою дочкою в сім'ї Фердинанда Карла, ерцгерцога Австрійського і графа Тіролю та Анни Тосканської, принцеси з дому Медічі. Батьки принцеси були двоюрідними братом і сестрою. По батьківській лінії вона доводилась онукою Леопольду V, ерцгерцогу Австрійському і графу Тіролю, і Клавдії Тосканській, принцесі з дому Медічі, на честь якої отримала одне зі своїх імен. По материнській лінії була онукою Козімо II, великого герцога Тосканського, і Марії Магдалини Австрійської, ерцгерцогині з дому Габсбургів[7].

У родині крім неї народилися ще дві дівчинки: невідома на ім'я, померла незабаром після народження, і Марія Магдалина, яка померла в тринадцятирічному віці [8]. Тобто, після смерті дядька, молодшого брата батька, який не залишив спадкоємців, і молодшої сестри Клавдія Феліцітас стала останньою представницею Тірольської гілки дому Габсбургів[9].

У деяких джерелах вона описується як «дуже красива дівчина, з живим характером і розвиненим інтелектом» [10]. Принцеса росла при дворі в Інсбруку, перетвореним її батьками на один з центрів європейського барочного мистецтва і музики. Клавдія Феліцітас володіла прекрасними вокальними даними, грала на різних музичних інструментах і складала музику[11]. Ще більшим захопленням принцеси було полювання [10]. Зберігся її портрет пензля Моранді, на якому тринадцятирічна Клавдія Феліцітас зображена в образі Діани, античної богині полювання[12].

Також багато уваги принцеса приділяла справам благочестя. Вона була терціарною домініканкою, тобто членом світської гілки ордена Домініканців[13].

Шлюб ред.

 
Гравюра Корнеліса Мейссенса. Імператорський весільний кортеж у Граці 15 жовтня 1673 року (вгорі портрети імператорської родини)

Після смерті батька і дядька Клавдії Феліціти, які не залишили спадкоємців чоловічої статі, графство Тірольське перейшло під пряме управління імператорського двору у Відні. Овдовіла мати намагалася захистити права дочок. Її суперечка з імператорським двором завершився тільки після весілля старшої дочки (молодша померла в підлітковому віці) з Леопольдом I, імператором Священної Римської імперії, королем Німеччини, Угорщини та Чехії, ерцгерцогом австрійським. У шлюбі з ним Клавдія Феліцітас зберегла титул графині Тірольської [14][15].

Імператор був удівцем. У першому шлюбі з Маргаритою Терезою, інфантою Іспанською, він мав чотирьох дітей, з яких двоє були хлопчиками, але обидві дитини померли в дитинстві. Для того щоб забезпечити продовження династії, незабаром після смерті першої дружини Леопольд I був змушений почати пошуки нової дружини і зупинив свій вибір на троюрідній сестрі[16]. Клавдія Феліцітас відповіла згодою родичу і відмовила іншому претендентові на її руку, теж удівцю, Джеймсу, герцогу Йоркському, майбутньому королю Англії і Шотландії Якову II[17].

Одруження за дорученням відбулося в Інсбруку. За нареченою було дано посаг у 30 тисяч гульденів[18]. Потім вона разом з матір'ю і свитою виїхала в Грац, де мало відбуватися офіційне весілля. За дорученням імператора організацією весільних торжеств займався князь Йоганн Зейфрід фон Еггенберг. Над головним порталом свого нещодавно відбудованого чудового замку, в якому за день до весілля зупинилася майбутня імператриця з почтом, він наказав вибити напис на латині «Хай живе імператриця Клавдія!» (лат. Ave Claudia Imperatrix Обряд вінчання пройшов у палацовій церкві Святого Егідія в Граці 15 жовтня 1673 року. Весільні урочистості тривали два тижні. На початку листопада імператорське подружжя виїхала з Граца до Відня[19].

У подружжя народилися дві дочки, які померли в дитинстві: Анна Марія Софія (11.9.1674 — 21.12.1674) і Марія Йозефа Клементина (11.10.1675 — 11.7.1676) [5][7] . Незважаючи на це, їх шлюб був щасливим, але тривав близько трьох років. Клавдія Феліцітас користувалася впливом на чоловіка. Вона домоглася відставки і вигнання першого міністра Венцеля Еусебіуса фон Лобковіца, який був противником її шлюбу з імператором і пропонував йому зупинити свій вибір на Елеонорі Магдалині, принцесі Пфальц-Нейбурзькій, родичці його мачухи [10][20]. Імператриця звертала увагу чоловіка на зловживання при імператорському дворі, особливо в урядовій та судовій системах. З цією метою в 1674 році вона поставила оперу з відповідним підтекстом [21].

Передчасна смерть ред.

Клавдія Феліцітас раптово померла від туберкульозу у Відні 8 квітня 1676 року у віці 22 років. Сталося це невдовзі після народження другої дочки, яка не на багато пережила матір. Вона померла в липні того ж року, а у вересні, слідом за дочкою та онукою, померла мати імператриці, вдова графиня Тірольська. Імператор важко переживав втрату другої дружини. Він пішов у монастир поблизу Відня, щоб оплакати своє вдівство, але вже в грудні того ж року, через відсутність спадкоємців чоловічої статі, вступив у третій шлюб з Елеонорою Магдалиною, принцесою Пфальц-Нейбурзькою з дому Вітельсбахів[22]. У цьому шлюбі народилися 10 дітей, включаючи і два майбутніх імператора Йосипа I і Карла VI[23].

Клавдію Феліціту поховали у Відні. Серце покійної імператриці вилучили і в спеціальній урні поклали в Імператорському склепі при церкві капуцинів, а її тіло поховали в церкви домініканців, де поруч з нею потім поховали і матір[6][24].

У культурі ред.

Ще за життя імператриця надихала підданих на створення на її честь творів і навіть головоломок. Так, у 1674 році, під час її першої вагітності, з'явився вірш, що описував інтимні стосунки імператорської родини. Він був зашифрований у формі хреста за правилом «Хід конем». Імператор та імператриця прихильно поставилися до твору, автор якого отримав від них по одному дукату за кожен склад[25]. У 1867 році був виданий історичний роман німецької письменниці Луїзи Мюльбах «Імператриця Клавдія, принцеса Тірольська» (нім. Kaiserin Claudia, Prinzessin von Tirol[26].

Збереглося кілька портретів Клавдії Феліціти, що зображують її в різному віці. Посмертний портрет імператриці пензля іспанського художника Карреньо де Міранди в даний час зберігається у колекції музею д'Орсе в Парижі[27]. На дитячому портреті 1663 року пензля італійського живописця Дольчі вона зображена в образі Ісуса Христа в дитинстві[28]. Картина входить до колекції музею Тіссена-Борнеміса в Мадриді. На іншому портреті близько 1672—1675 років кисті того ж художника Клавдія Феліцітас зображена в образі святої імператриці Галли Плацидії ; це полотно зберігається у Флоренції в галереї палаццо Пітті[29].


Генеалогія ред.

 
 
 
 
 
 
 
Філіп I Вродливий
 
Хуана I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла Австрійська
 
Кристіан II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд I
 
Анна I
 
 
 
 
 
Крістіна Данська
 
Франциск I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт V
 
Анна Габсбург
 
Карл II
 
 
 
Клаудія Валуа
 
Карл III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинандо I Медічі
 
Крістіна Лотаринзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд V
 
 
 
Клаудія де Медічі
 
Козімо II Медічі
 
Марія Магдалена Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд Карл
 
 
 
 
 
 
Анна де Медічі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Клавдія Феліцітас

Примітки ред.

  1. а б в Find a Grave — 1996.
  2. а б в Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Claudia Felicitas von Tirol // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 159.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #101072872 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б Lundy D. R. The Peerage
  5. а б в Korotin, 2016, с. 509.
  6. а б в Czeike, 1992, с. 508.
  7. а б Lundy, Darryl. Klaudia Felizitas Erzherzogin von Österreich (англ.). www.thepeerage.com. Архів оригіналу за 9 Серпня 2020. Процитовано 28.08.2016. 
  8. Seel, 1817, с. 323.
  9. Gottardi G. Storia degli Stati dell'Impero d'Austria preceduta da una lezione su la cronologia la geografia e la storia in generale [Архівовано 20 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Brescia: Tipografia Venturini, 1843. — P. 247—248. — 314 p.
  10. а б в Coxe, 1824, с. 309.
  11. Koldau L. M. Frauen-Musik-Kultur: ein Handbuch zum deutschen Sprachgebiet der Frühen Neuzeit [Архівовано 20 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Köln, Weimar: Böhlau Verlag, 2005. — P. 106. — 1188 p. — ISBN 978-3-41-224505-4.
  12. Mocci, Laura. Morandi, Giovanni Maria. Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 76 (2012) (італ.). www.treccani.it. Архів оригіналу за 17 Грудня 2019. Процитовано 31.07.2016. 
  13. Dominikanische Laiengemeinschaften (англ.). www.dominikanische-laien.de. Архів оригіналу за 15 Січня 2020. Процитовано 28.08.2016. 
  14. Gottardi, 1843, с. 248.
  15. Oresko, Robert.  // English Historical Review : журнал. — 2007. — No. 498. — P. 1030—1034.
  16. Chiusole An. La genealogia delle cose piu illustri di tutto il mondo, principiando da Adamo nostro primo Padre, e continuando sino al tempo presente [Архівовано 20 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Venezia: Giambattista Recurti, 1743. — P. 237. — 669 p.
  17. Coxe, 1824, с. 308.
  18. Mozley, John and Charles.  // The Monthly packet of evening readings : журнал. — 1870. — No. 9. — P. 303.
  19. Kaiserhochzeit 1673 (нім.). www.museum-joanneum.at. Архів оригіналу за 8 Квітня 2020. Процитовано 31.07.2016. 
  20. Bock G. Neue berliner Musikzeitung [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Berlin: Verlag von Ed. Bole und G. Bock, 1852. — Vol. VI. — P. 34. — 407 p.
  21. Koldau, 2005, с. 107.
  22. Antonelli G. Storia generale della Serenissima Augusta Imp. Reg. Casa d'Austria dalla sua origine fino ai giorni nostri [Архівовано 20 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Venezia: Co'Tipi di Giuseppe Antonelli, 1834. — Vol. X. — P. 158—159. — 183 p.
  23. Lundy, Darryl. Leopold I von Österreich, Holy Roman Emperor (англ.). www.thepeerage.com. Архів оригіналу за 14 Січня 2020. Процитовано 28.08.2016. 
  24. Habsburg, emperors of Austria. Klaudia Felicitas (англ.). www.royaltyguide.nl. Архів оригіналу за 21 січня 2017. Процитовано 31.07.2016. 
  25. Köhler An. Curiösitäten- und memorabilien-lexicon von Wien [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Wien: Realis, 1846. — Vol. I. — P. 334. — 436 p.
  26. Mühlbach, Louise: Kaiserin Claudia, Prinzessin von Tirol. Historischer Roman (нім.). www.uibk.ac.at. Архів оригіналу за 7 Березня 2016. Процитовано 31.07.2016. 
  27. Хуан Карреньо де Миранда (1614 — 1685) (Испания). www.classic-online.ru. Архів оригіналу за 18 Серпня 2016. Процитовано 31.07.2016. 
  28. Vogt-Lüerssen, Maike. Die Habsburger — Claudia Felicitas von Österreich-Tirol, Kaiserin (англ.). www.kleio.org. Архів оригіналу за 1 Жовтня 2020. Процитовано 31.07.2016. 
  29. Dolci Carlo, Ritratto di Claudia Felicita in veste di Galla Placidia (італ.). www.catalogo.fondazionezeri.unibo.it. Архів оригіналу за 14 Серпня 2016. Процитовано 31.07.2016. 

Література ред.

Посилання ред.