Фердинандо I Медічі

Фердинандо I Медічі (італ. Ferdinando (Fernando) de' Medici, 30 липня 1549(15490730), Флоренція — 3 лютого 1609, Флоренція) — 3-й великий герцоґ Тосканський з 1587 до 1609 року. Правив після свого брата Франческо I Медічі.

Фердинандо I Медічі
італ. Ferdinando I de' Medici
S Pulzone Fernando I de Medicis Uffizi 1590.jpg
Народився 30 липня 1549[1]
Флоренція, Флорентійське герцоґство
Помер 3 лютого 1609(1609-02-03)[1] (59 років)
Флоренція, Італія
Поховання Базиліка Сан-Лоренцо і Капела Медичі
Діяльність католицький священник
Титул Великий герцог
Посада Кардинал-диякон
Конфесія Католицька церква[2]
Рід Медічі
Батько Козімо I Медічі
Мати Елеонора Толедська
Брати, сестри Bia de' Medicid, Лукреція ді Козімо Медічі, Ізабелла Медічі, Вірджинія Медічі, Maria de' Medicid, Giovanni de' Medicid, Garzia de' Medicid, Pietro de' Medicid, Джованні Медичі, Франческо I Медічі і Pedricco de' Medicid
У шлюбі з Крістіна Лотаринзька[3]
Діти Козімо II Медічі[4], Марія Маддалена Медічіd, Катерина Медічі, Карло Медічі[d], Клаудія де Медічі[4], Лоренцо Медічі[d][4], Елеонора Медічі[d], Франческо Фердинандо Медічіd і Філіппіно Медічіd
Coat of arms of the Grand Duchy of Tuscany (1562-1737) - type 2.svg

ЖиттєписРедагувати

Народився у Флоренції. Був сином Козімо I Медічі. Батько вирішив, що він зробить кар'єру у церкві. Тому у 1562 році Фердинандо став кардиналом. При цьому він брав активну участь у політичному житті Тоскани. У 1587 році його брата, Франческо, було отруєно. За однією з версій за цим стояв Фердинандо. Після загибелі брата Фердинандо домігся зняття з себе духовного сану й став новим великим герцогом Тосканським.

Багато в чому він проводив відмінну від брата політику. Всередині країні Фердинандо намагався вгамувати пристрасті, був менш тиранічним ніж його батько і брат. На зовнішній арені зробив кроки, щоб відновити вагу й вплив Тосканської держави. До того ж, він сприяв розвитку торгівлі та промисловості. За його часів значно піднявся рівень економіки. Фердинандо видав накази щодо терпимості відносно єретиків та євреїв. У 1592 році надав прихисток у Ліворно для іспанських євреїв, що втекли з Піренейського півострова. За наказом Фердинандо I були проведені значні іригаційні роботи, які покращили сільське господарство країни.

У зовнішній політиці дії Фердинандо були спрямовані на пошук інших союзників, окрім Іспанії та Священної Римської імперії. У 1589 році він встановив контакти з претендентом на французьку корону Генріхом IV Бурбоном, а у 1600 році видав за нього свою небогу Марію.

При цьому Фердинандо I намагався зберегти гарні стосунки і з Іспанією. Так, він багато в чому допоміг Філіпу III, королю Іспанії, у його боротьбі з алжирськими піратами. Водночас Фердинандо мріяв створити власну імперію на північному узбережжі Африки. Після невдачі цього плану в 1608 році була спрямована експедиція у Південну Америку. Тут в районі ріки Амазонки великий герцог хотів започаткувати нову колонію. Проте й ці задуми не здійснилися.

РодинаРедагувати

Дружина — Христина (1565—1637), донька Карла III, герцога Лотаринзького

Діти:

  • Козімо (1590—1621), чоловік Марії Маддалени, сестри імператора Священної Римської імперії Фердинанда II Габсбурга
  • Катерина (1593—1629), дружина Фердинандо, герцога Мантуї
  • Клод (1604—1648), дружина Фредеріко делла Ровере (1 раз), ерцгерцога Леопольда Габсбурга (2 раз)

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Hibbert, Christopher (1979). «XXI». In Pelican History of Art. The Rise and Fall of the House of Medici. Penguin Books Ltd. pp. 279–281.