Відкрити головне меню

Мартин (Марцін) Каменецький[1][2] гербу Пилява (пом. 15 березня 1530) — польський шляхтич, воєначальник і урядник Королівства Польського. Представник роду Каменецьких гербу Пілава.

Мартин Каменецький
Marcin Kamieniecki
Псевдо Марцін Каменецький
Народився 15 століття
Помер 15 березня 1530(1530-03-15)
Краків
Поховання крипта родової каплиці катедрального костелу святого Станіслава на Вавелі
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Національність поляк
Діяльність воєначальник, урядник
Посада Польний гетьман коронний, Подільські воєводи і Q64666161?
Військове звання ротмістр оборони поточної
Рід Каменецькі
Батько Генрик Андреас Каменецький
Мати Катажина з Пєньонжків
Брати, сестри  • Миколай Каменецький, Ян Каменецький і Q9288284?
У шлюбі з Ядвига Сененська з Олеська
Діти Барбара Каменецька
Ельжбета Каменецька
Ян Каменецький
Герб

Герб Пилява

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Замок Оджиконь

Наймолодший[3] син каштеляна сяноцького Генрика (Генрiха) Андреаса Каменецького і його дружини Катажини з Пєньонжків, молодший брат великого коронного гетьмана Миколая Каменецького.

Був ротмістром оборони поточної. За звитягу у ІІІ-ій литовсько-московській війні у таборі під Смоленськом 10 жовтня 1508 року був номінований підкоморієм сяноцьким. Брав участь у поході-відповіді брата Миколая 1509 року до Буковини у молдавському князівстві проти господаря Богдана ІІІ Сліпого, нічийній битві під Хотином. Відзначився в квітні 1512 р. у битві під Лопушним, де польсько-литовсько-руським військом командували Костянтин Острозький і Миколай Каменецький, отримавши вітальний лист Сиґізмунда І Старого.

На Пйотркувському сеймі 1512 став львівським каштеляном. На Краківському сеймі 1515 року став подільським воєводою, разом з біскупом Якубом Бучацьким був призначений комісаром для перемовин стосовно кордону з Молдавією.[3]

Як воєвода подільський 1516 року разом з польним коронним гетьманом Яном Творовським і кам'янецьким старостою Станіславом Лянцкоронським розбив чамбули кримських татар під Теребовлею (800 чол.) і Підгайцями (500 чол.) (або Потоком[3]) після того, як вони розклали кіш під Буськом.

У серпні 1516 року разом з військом коронного гетьмана Миколая Фірлея розбив татарські чамбули під Вишнівцем.

Після поразки 7-тисячного війська Костянтина Острозького, Станіслава Ходецького 2 серпня 1519 року у битві під Сокалем (їх розбило 18000 татар) М. Каменецький став командувачем оборони поточної, зосередивши військо поміж Буськом і Залізцями. Як польний гетьман («лат. vice-campiductor regni») з 17 квітня 1520 року очолив оборону поточну на Русі та Поділлі (за розпорядженням короля, укріплений табір знаходився між Олеськом та Залізцями).

Хоча володів значними маєтностями своїми і дружини, наприкінці життя повинен був сплатити значні борги, що походили із отриманого ним спадку брата Миколая. Через борг у 10000 флоринів банкір короля Северин Бонер домагався отримати у М. Каменецького замок Оджиконь неподалік Коросна Перемиської землі Руського воєводства. Оскільки С. Бонер був прихильником Габсбурґів, це питання розглядали на Сеймі 1527/28 — Марцін Каменецький зберіг замок, де у березні 1528 приймав короля-вигнанця Угорщини Яноша Заполью. Після смерті Марціна банкір розпочав процес проти його 6-річного сина Яна про повернення боргу, що тривав до 1558 року. За службу король надав М. Каменецькому маєтки у воєводствах Подільському і Руському (землі Львівська, Сяноцька), де 1516 року заклав замок у Залізцях.

В 1524 році наказав утопити у ставі Попівців 2-х монахів-домініканців з Підкаменя, які боронили проти його волі фундацію монастиря.[4]

Помер 14[5] або 15 березня 1530 у Кракові; був похований у родинній каплиці святого Миколая[6] або каплиці Кмітів катедрального костелу святого Станіслава на Вавелі.[7] Його гробівець, описаний Ш. Старовольським, не зберігся.[5]

ПосадиРедагувати

Придворний короля Сиґізмунда І Старого (з 1508 р.), каштелян львівський (1512 р.), подільський воєвода (з 1515 р.), підкоморій сяноцький (1520—1528 роки), польний гетьман коронний (1520—1528 роки).

МаєтностіРедагувати

Дружина Ядвіґа та її сестра Анна — дружина Фридерика Гербурта — були єдиними спадкоємицями Пйотра з Олеська; 1511 р. у Львові оформили поділ його спадку.[8] За ним, М. Каменецкі взяв Залізці, Ф. Гербурт — Підкамінь, Олесько поділили порівну. Після поділу з братом Клеменсом (по смерті брата Миколая) з родинних маєтків у Сяноцькій землі отримав: половину верхнього замку у Кам'янці, села Братківка, Ясениця, Л(В)онки, Оджиконь, половину Оріхівниці, Прибівку, Войківку. По Миколаєві став дідичем Вєлького Ксьонжу (продав 1521 р. Яну Тенчиньскому) у Краківському воєводстві. Через борги брата Миколая, які він разом з братом Клеменсом (помер 1536 р.) по його смерті взяли на себе, майнові справи погіршились.

Шлюб, дітиРедагувати

 
Битва під Лопушним

Одружився з Ядвигою Сененською з Олеська — донькою Петра Сенiнського (або Яна Сенiнського — перемиського підкоморія[6] і Катажини Бучацької, доньки Давида (завдяки шлюбу став власником Залізців). Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. I︠A︡vorsʹkyĭ, Taras Gunĉak History of Pidhaitsi and its region. Holovnyĭ komitet Pidhai͡e︡chan, the University of Michigan, 1980. — С. 123.
  2. Сабодаш Т. Олеський замок. 2009. — 260 с.
  3. а б в Spieralski Z. Kamienecki Marcin h. Pilawa (zm. 1530)… — S. 516.
  4. Popowce z Dudynіem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. (пол.) — S. 798. (пол.)
  5. а б Spieralski Z. Kamienecki Marcin h. Pilawa (zm. 1530)… — S. 517.
  6. а б в Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — S. 472.
  7. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J, Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 144. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  8. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. — Lwów : Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1865. — S. 5. (пол.)
  9. Spieralski Z. Kamienecki Jan h. Pilawa (1524—1560) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХI. — S. 513—514. (пол.)
  10. Historia Zamku Kamieniec (Odrzykoń) Архівовано 16 січень 2014 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати