Вікіпедія

Золоте (Сарненський район)

село в Рівненській області, Україна
(Перенаправлено з Золоте (Дубровицький район))

Золоте́ — село в Україні, у Сарненському районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Висоцькій сільській громаді. Населення становить 616 осіб (2011).[1]

село Золоте
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Громада Висоцька сільська громада
Облікова картка с Золоте 
Основні дані
Засноване 1548[джерело?]
Населення 616 (01.01.2011)[1]
Площа 0,51[джерело?] км²
Густота населення 1205,88[джерело?] осіб/км²
Поштовий індекс 34124[джерело?]
Телефонний код +380 3658[джерело?]
Географічні дані
Географічні координати 51°40′20″ пн. ш. 26°28′48″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		144[джерело?] м
Місцева влада
Адреса ради 34123, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Людинь, вул. Б. Хмельницького, 6[джерело?]
Карта
Золоте. Карта розташування: Україна
Золоте
Золоте
Золоте. Карта розташування: Рівненська область
Золоте
Золоте
Мапа
Мапа

CMNS: Золоте у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Золоте.

Назва ред.

Польською мовою згадується як Złote,[3] російською — як Золотое.[4]

Географія ред.

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «сприятлива».[5]

Клімат ред.

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 606 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 88 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,5 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,0 °C.[6]

Клімат Золотого
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,3 3,4 12,4 19,2 22,9 23,9 23,1 18,2 11,8 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,5 −4,5 −0,3 7,5 13,6 17,5 18,5 17,7 13,2 7,8 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,1 12,1 13,2 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 28 41 56 88 80 64 57 45 41 41 606
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Пам'ятки природи ред.

Історія ред.

Золоте на мапах
 
Золоте[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Золоте[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Перша писемна згадка про село датується 1548 роком. Населення складає 642 жителі. Розміщене село на шляху з Дубровиці до Зарічного в мальовничій місцевості серед лісів та піщаних дюн вкритих сосновими насадженнями. В 1861 році золотинці є прихожанами Різдво Богородичної православної церкви міста Дубровиця. В 19 столітті в селі було 95 димів і 548 мешканців, водяний млин, каплиця на цвинтарі, 4 фільварки.[джерело?]

Станом на 1859 рік, Золоте було власницьким селом, тут діяв винокурний завод[9]. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[10][11]

У Першій світовій війні брали участь: Алексєєв Григорій, поранений 28.08 1914 року; Бугай Влас, пропав безвісти 22.10. 1914 року; Бугай Іван Нестерович пропав безвісти 08.11.1914 року; Бугай Іван, поранений, 28.08.1914 року; Дерун Іван Іванович, вбитий 09.04.1915 року; Кузько Михайло, поранений 13.04.1915 року; Кузько Василь, вбитий 18.10.1914 року; Мельник Григорій, пропав безвісти 22.10.1914 року.[джерело?]

У 1918 році в Золотому більшовик І. Гончаров організував партизанський загін, який взяв участь у Дубровицькому збройному повстанні 1918—1919 рр. У 1920 році був створений і діяв до вересня 1921 року сільревком. До нього входили: голова Черпак Роман, його товариші Бугай Тимофій Черпак Іван, секретар Климчук Афанасій. Сільськогосподаських дворів було 157, у яких проживало 905 осіб. Земля сільської громади була такою: присадибна — 28 десятин, вигони — 60 десятин, орна земля — 342 десятини, сіножаті — 152 десятини, під озерами, болотами і дорогами було 4 десятини. За часів польської окупації в селі діяв підпільний осередок КПЗБ.[джерело?]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[12] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[13] У 1935 році село Золоте разом з хуторами Золоте, Вигон, Ястжемблі, Садовне та смолярнею Верх Нового Острова належало до громади Золоте гміни Висоцьк Поліського воєводства.[14]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[15] За даними українського націоналістичного підпілля у липні 1943 року більшовики спалили в Золотому 25 хат та замордували 2 родини членів УПА.[16] 5 грудня 1943 року червона банда в кількості 43 осіб верхи відвідала Золоте, проте потрапила в засідку українських повстанців і, втративши двох осіб вбитими, відступила до села Велюнь.[17] Увечері того ж дня інша банда комуністів (до 50 осіб), яка приїхала з Озерська, пограбувала жителів села і вночі від'їхала на Велюнь.[17] Наступного дня, 6 грудня, більшовицька група до 50 осіб знову пограбувала населення Золотого.[17] Після цього до Золотого прибув відділ «Лайдаки» (УПА).[17] 7 грудня червоні спробували оточити село і почати наступ, проте нарвалися на шквальний вогонь у відповідь та відступили, залишивши 3 убитих, 4 полонених, зброю та коней.[17] О 15 годині 14 грудня того ж року, у селі відбувся бій між бандою комуністів («медвєдовців», «карасінців») у кількості до 600 осіб, які пограбували село, та відділом «Лайдаки».[18] Бійці УПА відступили, серед них — 5 поранених.[18] Внаслідок бою згоріли 2 хати, 1 клуня, 1 скирта жита, вбито одну дівчину і одну поранено.[18] 22 грудня 1943 року більшовики здійснили ще один грабіж села, під час якого провели зібрання, на якому заявили, що роблять це востаннє і пояснили свої грабежі тим, що місцеве населення допомагало «бульбовцам» і «сакірнікам».[19] Загалом встановлено 85 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 39 загинуло, 43 було репресовано.[20]

Під час німецької окупації жителі села брали активну участь у боротьбі з ними в партизанських загонах у 1942—1944 роках та на фронті і серед них: Буба Самійло Андрійович, 1897 р.н., Дерун Олександр Трохимович, 1898 р.н., Мельник Петро Гаврилович, 1926 р.н., Климчук Тит Остапович, 1925 р.н. та інші. З 1943 по 1951 рік в боротьбі з окупантами та радянською владою брали участь і формування ОУН УПА. Від їх рук за цей період загинуло більш як 13 золотинчан і серед них родина вчителя Чернюка Нестора (4 чол) та секретар сільської ради Дворецький Василь Павлович. В цих формуваннях були: Дерун Максим Миколайович, «Моряк», 1925 р.н., був членом боївки «Діброви», загинув 13.05.1947 року; Кониський Олександр Іванович, «Дніпровий», «Бруква», 1923 р.н., референт СБ Висоцького районного проводу ОУН, загинув 23.06.1947 року; Ромаш Микола Остапович, «Листок», 1922 р.н., вбитий 04.01.1947 року; Сірко Максим, «Моряк», вбитий 01.07.1947 року та інші.[джерело?]

В березні 1944 року відновила свою роботу Золотинська сільсьрада, яку очолив Рожко Михайло. В селі проживає 883 особи. Розпочалося навчання в місцевій школі. Тут тоді працювали: Панченко Віра Семенівна, 20.09.1926 р.н., завідувачка; Степанович Ольга Іванівна, 04.06.1919 р.н., вчитель; Пшенична Олена Кирилівна, 26.12.1925 р.н., вчитель.[джерело?]

З 1945 року розпочало свою роботу Золотинське лісництво. Багато жителів села мали можливість утримувати свої родини, працюючи в лісі. До 1950 року в селі була проведена суцільна колективізація. Усуспільнене майно особистих господарств склало основу місцевого колгоспу. В селі відразу після війни працювало споживче товариство. Яке займалося постачанням промислових та продовольчих товарів та реалізацією їх через свої торговельні заклади. Були збудовані продмаг, кафе, промтоварний магазин та інше. Золотинське ССТ (голова Орловська Л, П.) діяло до кінця 1979 року, а потім приєднане до Висоцького ССТ.[джерело?]

У 1947 році село Золоте підпорядковувалося Золотівській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[21]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[22] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][24] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,54 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 6,17 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,5 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 170 мбер, з якої: зовнішнього — 20 мбер, загальна від радіонуклідів — 150 мбер (з них Cs — 139 мбер).[25]

За роки незалежності введено в дію новозбудоване приміщення загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. 21 липня 2001 року освячений новозбудований Свято-Михайлівський православний храм. За результатами ХХ відкритого обласного турніру з боксу пам'яті воїна — інтернаціоналіста Я. Губені, що проходить в м. Сарни, який відбувався 17 — 19 травня 2013 року друге місце завоював Сергій Рожко, учень місцевої школи.[джерело?]

Населення ред.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[9] 329 —
1906[4] 613 +86.3%
1921[3] 877 +43.1%
1989[26] 636 −27.5%
1993[25] 650 +2.2%
2001[27] 604 −7.1%
2011[1] 616 +2.0%
2017[28] 563 −8.6%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Золоте налічувалося 50 дворів та 329 жителів (159 чоловіків і 170 жінок), з них 308 православних, 15 римо-католиків і 6 євреїв[9]. Станом на 1906 рік у селі було 78 дворів та мешкало 613 осіб.[4]

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 161 будинок та 877 мешканців, з них: 417 чоловіків та 460 жінок; 854 православні, 21 юдей та 2 римо-католики; 854 українці, 21 єврей та 2 поляки.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 636 осіб, з яких 290 чоловіків та 346 жінок.[26] На кінець 1993 року в селі мешкало 650 жителів, з них 188 — дітей.[25]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 604 особи.[27] Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 616 осіб.[1]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[29]

Мова Відсоток
українська 99,51 %
російська 0,33 %

Вікова і статева структура ред.

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[30]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 81 77 158
18-39 91 95 186
40-59 81 82 163
60+ 40 69 109
Разом 293 323 616

Соціально-економічні показники ред.

Працездатність (станом на 2011 рік)[31]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 616
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
163 26 177 28 340 55 122 20 151 24 273 44
Зайнятість (станом на 2011 рік)[32]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 616
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
13 6 12 6 25 11 47 22 31 14 78 36
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[33]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
441 171 183 - - 34 8 2 3 8 24 - 3 1

Політика ред.

Органи влади ред.

Місцеві органи влади представлені Людинською сільською радою.[2]

Вибори ред.

Село входить до виборчого округу № 155.[34] У селі розташована виборча дільниця № 560272.[34] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 449 осіб.[1]

Культура ред.

Діє Золотинська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 10 994 книги та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 401 особа.[35]

Релігія ред.

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці містечка Домбровиця Ровенського повіту,[36] яка з 1840-х років діяла як православна парафія.[37]

14 червня 2022 року відбулися збори релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Золотого, на яких було ухвалено рішення про перехід парафії від УПЦ (Московського патріархату) до канонічної Православної церкви України.[38]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада УПЦ (Свято-Михайлівської) ПЦУ 12 лютого 2001 80 Церква [39]
     — православні.

Освіта ред.

У селі діє Золотинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[40] У 2011 році в ній навчалося 80 учнів (із 200 розрахованих) та викладало 18 учителів.[40]

Інфраструктура ред.

Наявне відділення поштового зв'язку.[41]

Відомі люди ред.

Народилися ред.

  • Бугай Марія Терентіївна — народила і виховала 6 дітей. Нагороджена медаллю «Медаль материнства» ІІ ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.08.1971 року);
  • Гура (Мельник) Галина Михайлівна — завідувачка фельдшерсько — акушерського пункту. В селі Золоте (тут народилася) відпрацювала 50 років. За сумлінну працю нагороджена медаллю «За трудову доблесть» та знаком «Відмінник охорони зоров'я СРСР». Удостоєна звання «Заслужений працівник охорони здоров'я УРСР»;
  • Кониський Олександр Іванович («Бруква», «Дніпровий», нар. 1923), референт служби безпеки Столинського надрайонного проводу ОУН;[42]
  • Серко Дарія Степанівна — народила і виховала 5 дітей. Нагороджена медаллю «Медаль материнства» ІІ ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.08.1971 року);
  • Хомич Микола Васильович — депутат Верховної Ради України (друге скликання);
  • Янковський Володимир Григорович (13.09.1954 р.н.) — лісничий Золотинського лісництва державного підприємстива «Висоцьке лісове господарство». 36 років віддав служінню лісу. Нагороджений Почесною Грамотою Комітету лісового господарства України (1997), Почесною відзнакою Міністерства надзвичайних ситуацій України (1999), нагрудним знаком «За бездоганну службу в державній лісовій охороні України» — 30 років";
  • Список жителів села, які загинули на фронтах Другої світової війни [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
  • Список жителів села, які мали відношення до ОУН-УПА за часів Другої світової війни [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
  • Список жителів села, які загинули від рук ОУН-УПА у 1942—1951 роках [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]

Пов'язані із селом ред.

Примітки ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ рос. Золотая, 50 дворів.
  2. ↑ нім. Solotoje, 118 дворів.
  3. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[23]

Джерела ред.

  1. ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
  2. ↑ а б с Золоте // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  3. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 65. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
  4. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 196. (рос.)
  5. ↑ Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж Zolote climate: Average Temperature, weather by month, Zolote weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  7. ↑ Коротун, 1996, с. 261.
  8. ↑ Коротун, 1996, с. 265.
  9. ↑ а б в Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 651. (рос. дореф.)
  10. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  11. ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
  12. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  13. ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  14. ↑ Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  15. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  16. ↑ Літопис УПА, 2007, с. 235.
  17. ↑ а б в г д Літопис УПА, 2007, с. 306.
  18. ↑ а б в Літопис УПА, 2007, с. 308.
  19. ↑ Літопис УПА, 2007, с. 311.
  20. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 122. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  21. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
  22. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  23. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  24. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  25. ↑ а б в Коротун, 1996, с. 270.
  26. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  27. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  28. ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  29. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  30. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  31. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
  32. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
  33. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
  34. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  35. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
  36. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  37. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 428.
  38. ↑ Близько десятка громад вийшло з УПЦ МП за кілька днів - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). 17 червня 2022. Процитовано 29 серпня 2022.
  39. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011.
  40. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
  41. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.
  42. ↑ Антонюк Я. М. Діяльність служби безпеки ОУН (б) на території Волині та Західного Полісся (1946–1951 рр.). — Луцьк : Ключі, 2013. — С. 241.

Книги ред.

  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  • Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.

Офіційні дані та нормативно-правові акти ред.

Мапи ред.

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Золоте (Сарненський район)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золоте_(Сарненський_район)&oldid=41359963