Естрович Віктор Абрамович

український архітектор (1881-1941)

Естро́вич Ві́ктор Абра́мович (1881, м. Россієни — 1941, м. Харків) — видатний український архітектор, що працював у Харкові з 1912 року.

Естрович Віктор Абрамович
Народження 1881
Смерть грудень 1941
Країна Російська імперія СРСР СРСР
Навчання Петербурзький Інститут цивільних інженерів
Діяльність архітектор
Праця в містах Харків
Архітектурний стиль неоренесанс, модерн
Найважливіші споруди Інститут медичної радіології імені С. П. Григор'єва і Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України
CMNS: Естрович Віктор Абрамович у Вікісховищі

Біографія ред.

Естрович Віктор Абрамович народився в єврейській родині в м. Россієни (нині Расейняй) Ковенської губернії, у 1881 році. (нині Литва).

В місті Ростов-на-Дону закінив реальне училище, тобто училище, що готувало середній технічний персонал.

Навчався в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і закінчив його у 1907 році, отримав звання інженера-архітектора.

Розпочав власну працю архітектора в місті Олександрівськ (нині Запоріжжя в Україні), де вибудував багатоповерховий житловий будинок, два перші поверхи котрого відвели під банк.

Працював у Харкові з 1912 року. Починав працювати в стилі неоренесанс, вживав модернізовані форми історичних стилів, практикував різні напрями модерну.
Все життя архітектора надалі було пов'язане з містом Харковом. Первісно мешкав на вулиці Римарській, буд. 6 (до 1927 року). З 1928 року мешкав у будинку «Червоний банківець» (вулиця Алчевських, 6, Харків), який був збудований за його проєктом.

У Харкові був членом Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка (1912 року заснування), що об'єднував кращих творчих представників і митців міста.

 
Будинок, де мешкав Естрович В. А. Харків, вул. Римарська, 6

У 1927 році було закінчене масштабне будівництво Другої міської лікарні з садом і парадним двором-курдонером (з використанням стилю неокласики), що нагадувало столичні, міські, палацові споруди 19 ст. (зараз Міська клінічна лікарня № 27).

Після початку німецько-радянської війни не зміг евакуюватися з Харькова через хворобу ніг. Був розстріляний фашистами разом із дружиною у Дробицькому Яру у грудні 1941 року[1].

Творчість ред.

За часів Російської Імперії проєктував, переважно, будинки житлового призначення. У 20 — 30-ті роки його об'єктами були медичні заклади. Є автором проєктів поліклінік у Донецьку, Миколаєві, Дніпрі. Багато будинків, споруджених за його проєктами в Харкові, мають статус пам'яток архітектури Харкова.

У Дніпрі за його проєктом збудовано будинок Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку (1911 рік) у неокласичному стилі на розі проспекту Яворницького та вулиці Воскресенської, де зараз розташоване Управління Національного банку України у Дніпропетровській області.[2]

Пам'ять ред.

 
Пам'ятна дошка. Естрович В. А. 2015 р.

В 2015 році, на будинку «Червоний банківець» (Харків, вул. Алчевських, 6), який у 1928 році побудував і де проживав архітектор, відбулося відкриття меморіальної дошки Віктору Естровичу[3][4].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Еврейские архитекторы Харькова. Виктор Эстрович. ujew.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 7 вересня 2020. 
  2. «Будинок адміністративний. Управління національного банку України в Дніпропетровській області. (Будинок Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького комерційного банку)». Управління з питань охорони культурної спадщини. (укр.). Процитовано 5 січня 2024. 
  3. П'ять видатних архітекторів, які створили старовинні особняки і церкви Харкова. Архітектор в Києві (укр.). Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019. 
  4. LLC, Hulu. У Харкові відкрили меморіальну дошку архітектору Віктору Естровичу. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 7 вересня 2020. 

Джерела ред.