Ко́венська губе́рнія — одна з північно-західних губерній Російської імперії. Центр — місто Ковно (нині Каунас). На сьогодні майже вся територія у складі Литви, невеликі частини — у складі Білорусі (з селищем Відзи) та Латвії.

Ковенська губернія

Герб
Центр Ковно
Існування 18431915
Утворено 30 грудня 1842
Ліквідовано 1915
Площа 40641,36 км²
Населення 1 638 374 осіб (1894)
Попередники Віленська губернія
Наступники Литва

Утворена згідно з указом імператора Миколи I від от 18 грудня (30 грудня) 1842 року[1] і сформована 1 липня 1843 року з 7 північних повітів Віленської губернії. Після третього поділу Речі Посполитої, воєводства Віленське і Трокське із Жмуйдськими землями, по Маніфесту імператриці Катерини ІІ, 14 грудня 1795 р[2]. були приєднані до Російської імперії, з яких було сформовано Віленську та Слонимську губернії, що в свою чергу, 12 грудня 1796 р[3]. були об'єднані в одну — Литовську губернію. 9 вересня 1801р[3]. поділені на дві губернії — Литовсько-Віленську і Литовсько-Гродненську. Сім повітів, що були відділені від Литовсько-Віленської губ. утворили нову — Ковенську губернію.

Географічне положення

ред.

Ковенська губернія займала західний кут колишнього Великого князівства Литовського між 56 ° 25-54 ° 49 північної широти і 38 ° 46'-45 °1' східної довготи[4]; межувала з півночі та сходу з Курляндською губернією, з півдня з Віленською і Сувальською губерніями (від останньої відділяється річкою Німан) і з заходу з Німеччиною і Гробінськім повітом Курляндської губернії[5].

 
Ковенська губернія, 1910-ті роки.

Сухопутний кордон Ковенської губернії з Німеччиною починалася від впадання в річку Німан річки Свентах (Швентойі), в 135 км (127 верстах) нижче містечка Юрбурга (Юрбаркас), Від містечка Юрбурга до містечка Полангена (Паланга) йде так звана прикордонна дорога через містечка Таурогген (Таураге), Владиславов (Кудіркос-Науместіс), Швекшні (Швекшняй), Горжди (Гаргждай) і Кретинга[6].

Ковенська губернія належала до числа найменших губерній в Російській імперії. Вона займала понад 40641,36 км ² (35711,9 кв. верст). Найбільша відстань в довжину 373 км (350 верст), в ширину 181 км (170 верст). До складу губернії входила майже вся територія колишнього Жмудського староства Великого Князівства Литовського, а також частини Трокського і Віленського воєводств Речі Посполитої[3].

Географічне положення Ковенської губернії мало, насамперед, торговельне та військово-стратегічне значення. Прикладом цьому є більшість історичних подій XVIII-XIX століття. Землі Ковенської губ. у військових конфліктах із Західними державами служили для розміщення або проходу частин російської армії, для оборони та зустрічі ворожої армії. Будування Ковенського та Таурогенського шосе, примножило значення губернії для Російської імперії[7].

Адміністративний поділ

ред.

Ковенська губ. ділиться на сім повітів: Ковенський, Россієнський, Тельшевський, Шавельський, Поневезький, Вількомирський та Новоолександрівський та двох заштатних міст — Відзи, Шадов. Кожен повіт ділиться на 4 або 5 станів, в залежності від географічного положення меж повіту. Кожен стан в свою чергу ділиться на парафії або приходи[8]. На 1860 рік — 1 губернське місто, 6 повітових, 2 заштатних 151 — містечко, 209 — селищ, 998 — невеликих поселень(сєльцо) 8075 сіл, 5157 — хуторів, 333 — дворянських околиць і слобод Загальна кількість — 14, 932[9].

 
Административний поділ Ковенської губернії
Повіт Повітове місто Площа

верста

Вількомирський Вількомир 5185,8
Ковенський Ковно 3534,2
Новоолександрівський Новоолександрівск 5078,1
Поневезький Поневеж 5451,5
Россієнський Россієни 5464,0
Тельшевський Тельши 4654,0
Шавельський Шавлі 6079,3

Населення

ред.

Литвини — відносяться до корінного населення Ковенської губ. Складали нижні класи суспільства в губернії та в основному займалися землеробством.

Євреї — у переважній більшості джерел по відомостях Ковенської губ., характеризуються як «самое вредное народонаселеніе для края»[10]. В жителі міст та містечок. Уся торгівля та промисловість знаходилась під їх контролем. «Еврей, повѣренный пана, лестъю и хитростъю копает ему яму; в мѣстечкѣ, онъ водкой и бубликами выманивает послѣднее достояніе у распутнаго или простодушнаго поселянила; в деревнѣ, тот же еврей записывает счеты двойнымъ мѣломъ и во время жатвы собирает долги ещё вдвое»[3]. Також євреї займались «контрабандою». Поляки — половина з них належали до дворян Ковенської губ., які в свою чергу ділились на два розряди — вищий клас багатих і заможних поляків, та клас дворянства, що відноситься до другого розряду, цей розряд польського дворянства займав посади економів, управителів, камердинерів у поміщиків.

Російські православні та старообрядці — лише невелика кількість даного населення проживала в містах і містечках, більшість поселялась в маленьких селах та хуторах. Відносяться до найбіднішого прошарку населення губернії. Працювали на поміщиків або наймались до євреїв. Не рідко вели розбійницький спосіб життя, за що їх в народі називали кацапами[11].

Німці — переважна більшість вихідці з Пруссії, жили в містах та містечках Ковенської губ. Відносилися до ремісничого класу населення, рідко займались землеробством. Сповідували лютеранство.

 
Герб губернії з офиційним описом, що затверджиний Александром II (1878)
Роки Чоловіки Жінки Загальна

кількість

1844 445,214 438,598 883,812
1845 445,692 441,539 887,231
1846 441,222 470,971 921,193
1847 456,112 482,139 938,351
1848 453,601 482,096 935,697
1849 438,100 455,936 923,174
1850 450,692 475,431 926,123
1851 454,154 480,597 934,751
1852 456,062 482,379 938,441
1853 557,991 486,219 944,210
1854 489,006 494,253 961,259
1855 458,075 483,095 971,170
1856 477,148 505,447 982,595
1857 484,801 501,415 986,216
1858 447,079 514,208 988,287
1859 487,902 524,832 1,012,134
1860 482,758 523,821 1,006,579
1894 818,271 820,103 1,638,374

Промисловість

ред.

Населення Ковенської губ. переважно займається землеробством, причиною цьому є надзвичайно родюча земля[12]. Основну галузь промисловості займає хліборобство, яке не лише задовольняє потреби жителів губернії, а й імпортується в сусідні країни. У великій кількості вирощується льон та конопля. Тваринництво розвинене частково, в окремих повітах займаються вівчарством. Кожен поміщик і заможній селянин мав у своєму дворі фруктовий сад. Бджільництво — у зв'язку із вирубкою лісових масивів, у 19 ст. втратило свою популярність. Порівняно із 18 ст. бджолярі Ковенської губ. отримували меду достатнього лише для власного вжитку. Рибальство теж мало розвинуте і забезпечувало лише власні потреби. Риба в основному завозиться євреями із Курляндії.

Кількість заводів та фабрик

Рік 1844 1846 1848 1850 1852 1854 1856 1858 1860 1862
Кіл. 39 34 105 104 104 96 92 91 97 106

Торгівля

ред.

Вся торгівля Ковенської губ. належить євреям, які закуповують майже увесь надлишок урожаю та інші землеробські вироби, везуть його до Риги, Пруссії, звідти ж привозять потрібний товар для жителів губернії та продають його у власних лавках, корчмах. Відповідно уся транзитна торгівля теж відбувається за участі євреїв.

Внутрішня торгівля

ред.

Відбувалася на торгах та ярмарках. Найбільші ярмарки проходили в містах Кейданах, Шидлові, Кальварії, Шатах, Янишках та в заштатному місті Шадові. Туди приїжджали купці з Литви та Малоросії, Вільно, Динабурга, Мітави, кожна із них тривала майже тиждень. В інших містечках ярмарки відбувались раз на рік, та раз на тиждень проводились торги.

Зовнішня торгівля

ред.

Основним імпортним товаром із Ковенської губ були — хліб, льон, шкіра тварин, дерев'яний посуд. Більшість товару вивозили до Риги. Додому ж закуповували сіль, залізні інструменти, тканину, та ін.

Освіта

ред.

По даним Центрального Статистичного Комітету Російської імперії навчальних закладів на 1847 рік в Ковенській губ. нараховувалось: гімназій — 1; повітових та парафіяльних училищ — 18, у яких навчалось до 1700 осіб; приватних парафіяльних училищ — 33, у яких навчалось до 800 осіб; приватних жіночих пансіонів — 10, у яких навчалось до 250 осіб[13]. На 1856 рік[14], в Ковенській губ. нараховувалось 320 навчальних закладів, у яких навчалось 4868 осіб, тобто із двохсот осіб лише одна отримувала освіту.

Рік 1868 1880 1894 1901 1905 1911
Шкіл 42 179 282 310 409 589
Учнів 2058 9309 14332 15517 23313 39231

На 1911 рік Ковенська губ. по відсотку населення, що навчалось займала останнє місце з усіх губерній Віленського навчального округу. Серед повітів Ковенської губ. найвищий показник мав Новоолександрівський повіт[3].

Релігія

ред.
 
«Мапа народонаселення Ковенської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

У Ковенській губернії найпоширенішими віросповіданнями були — католицизм, православ'я, лютеранство, юдаїзм, протестантизм та караїмізм[15]. На 1847 рік у Ковенській губернії нараховувалось церков: кам'яних — 72; дерев'яних — 190; монастирів — 22; каплиць — 78[16].

віросповідування 1860 р.
православних 42,563
католиків 834,863
юдеїв 321,440
старообрадців 14,580
протестантів 41,086

Примітки

ред.
  1. Полное собрание законов Российской империи, № 16347 (рос.)
  2. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861. — Р.2. — С.100
  3. а б в г д Там само
  4. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861.-Р.2.- С.2
  5. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. -С.2
  6. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1863.-Р.3. — С.3
  7. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.1
  8. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.6
  9. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861. — Р.2.- С.1
  10. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.33
  11. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.32
  12. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848.- С. 37
  13. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1847. — С.4.- С.130-131
  14. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1915
  15. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.44
  16. Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1847. — Р.4 — С.130

Джерела

ред.

Посилання

ред.

Доля шляхтича з Ковенської губернії Вінсента Щенсновича (1861-?)