Вікіпедія

Дін Ліжень

китайський шахіст
У цьому китайському імені прізвище (Дін) стоїть перед особовим ім'ям.

Дін Ліжень(кит.: 丁立人; піньїнь: Dīng Lìrén; нар. 24 жовтня 1992(19921024), Веньчжоу, Китай) — китайський шахіст, гросмейстер (2009). Чинний чемпіон світу з шахів (2023), триразовий чемпіон Китаю з шахів 2009, 2011 та 2012 років. Переможець Grand Chess Tour 2019 року, Сент-Луїс 2018.

Дін Ліжень
Оригінал імені кит. 丁立人
2018 рік
2018 рік
 2018 рік
Країна КНР КНР
Народження 24 жовтня 1992(1992-10-24) (32 роки)
Веньчжоу, Китай
Титул Гросмейстер (2009)
Рейтинг ФІДЕ 2780 (№ 3 у рейтингу ФІДЕ у червні 2023 року)
Піковий
рейтинг 		2816 (4-те місце, листопад 2018 року) — 3-тє місце (2812, лютий 2019 року)
Нагороди та відзнаки

чемпіон світу з шахів[d] (2023)

У складі збірної Китаю переможець шахових олімпіад 2014 та 2018 років, а також командного чемпіонату світу 2015 року.

Перший китайський гравець за історію, який зіграв у Турнірі претендентів та здобув рейтинг ФІДЕ 2800.

Його рейтинг станом на червень 2023 року — 2780 (3-тє місце у світі, 1-ше — в Китаї).

Кар'єра

ред.

У шахи розпочав грати в віці 4 років.[1]
У 2002 році з результатом 9,5 очок з 11 можливих посів 2 місце на чемпіонаті світу серед юнаків віком до 10 років, поступившись на тай-брейку азербайджанцю Ельтаджу Сафарлі .[2]
У 2004 році Дін Ліжень, набравши 9,5 очок з 11 можливих, посів 2 місце на чемпіонаті світу серед юнаків віком до 12 років.[3]
У 2009 році в віці 16 років з результатом 8,5 очок з 11 можливих (+6-0=5) Дін Ліжень став наймолодшим переможцем чемпіонату Китаю. Турнірний перфоменс Ліженя склав 2812 очко.[4]
У 2011 році в віці 18 років вдруге переміг в чемпіонаті Китаю з результатом 9 з 11 можливих очок (+7-0=4). Його турнірний перфоменс склав 2867 очок.[5][6]
у 2012 році Дін Ліжень з результатом 8 очок з 11 можливих (+5-0=6) втретє став переможцем чемпіонату Китаю. Турнірний перфоменс склав 2759 очка.[7][8]

2013—2014

ред.
 
Дін Ліжень, 2013 рік

У квітні 2013 року взяв участь в турнірі Меморіал Алехіна, з результатом 3½ з 9 очок (+1-3=5) посів передостаннє 9 місце.[9][10]
У травні 2013 року з результатом 7 очок з 9 можливих (+5-0=4) Ліжень став переможцем «4th Hannan Danzhou Super Grand Master Chess Toumanrent», що проходив в Даньчжоу.[11]
У грудні 2013 року Дін Ліжень у складі збірної Китаю став срібним призером командного чемпіонату світу, що проходив в турецькому курортному місті Анталія.[12][13] Крім того, набравши 5 очок з 8 можливих (+3-1-4), Дін посів 3-є місце серед шахістів, які виступали на другій дошці (турнірний перфоменс склав 2745 очка).[14][15]
У березні 2014 року посів 2 місце в чемпіонаті Китаю. Результат Ліженя на турнірі 7 очок з 11 можливих (+4-1=6).[16]
У серпні 2014 року у складі збірної Китаю став переможцем 41-ї шахової олімпіади, що проходила в Тромсе. Набравши 7½ очок з 10 можливих (+5-0=5), Дін Ліжень з турнірним перфоменсом 2831 очко посів 3 місце серед шахістів, які виступали на другій дошці.[17][18]
У листопаді 2014 року з результатом 3½ очка з 7 можливих (+0-0=7) Ліжень посів 5 місце на турнірі «Меморіал Петросяна», що проходив у Москві.[19][20]
У грудні 2014 року набравши 6 очок з 9 можливих (+4-1=4) посів 17 місце на турнірі «Qatar Masters Open 2014».[21][22]

2015—2017

ред.

У січні 2015 року Дін Ліжень розділив 2-5 місця (за додатковим показником — 5 місце) з Гірі, Со та Ваш'є-Лагравом на турнірі XX категорії, що проходив у Вейк-ан-Зеє. Набравши 8½ очок з 13 можливих (+7-3=3) Ліжень відстав на ½ очка від переможця турніру діючого чемпіона світу Магнуса Карлсена.[23][24]
У квітня 2015 року у складі збірної Китаю Ліжень став переможцем командного чемпіонату світу, що проходив у вірменському курортному містечку Цахкадзор.[25] Крім того, Дін з показником 61,1 % набраних очок посів друге місце серед шахістів, які виступали на першій шахівниці.[26]
У травні 2015 році з результатом 7 очок з 11 можливих (+4-1=6) став срібним призером чемпіонату Китаю.[27]
У липні 2015 року, набравши 5½ очок з 9 можливих (+3-1=5), Дін посів 3-є місце на турнірі «6th Hannan Danzhou Super Grand Master Chess Toumanrent», що проходив в Даньчжоу.[28]
У вересні 2015 року Ліжень дійшов до 1/8 фіналу кубку світу ФІДЕ, де поступився на тай-брейку своєму молодшому співвітчизнику Вей І з рахунком 2½ на 3½ очка.[29]
У листопаді 2015 року з результатом 5 очок з 18 можливих (+0-1=5) розділив 3-4 місця на турнірі чотирьох «Більбао. Final Masters 2015».[30]
У січні 2016 року, набравши 8 очок з 13 можливих (+4-1=6), посів третє місце (після Магнуса Карлсена та Фабіано Каруани) на турнірі 20-ї категорії, що проходив у Вейк-ан-Зеє.[31][32]
У липні 2016 року з результатом 4½ з 9 очок (+2-2=5) розділив 4-6 місця на турнірі, що проходив в Даньчжоу (Китай)[33].
У серпні 2016 року, набравши 4 очки з 9 можливих (+1-2=6), Ліжень посів 8-ме місце на турнірі «The 2016 Sinquefield Cup» (третій етап Grand Chess Tour), що проходив у Сент-Луїсі[34].
У вересні 2016 року в складі збірної Китаю посів 13-те місце на шаховій олімпіаді, що проходила в Баку. Набравши 7½ з 10 можливих очок (+5-0=5), Дін показав 4-й результат (турнірний перформанс — 2770 очок) серед шахістів, які виступали на другій шахівниці[35][36].
У лютому 2017 року з результатом 5 з 9 очок (+2-1=6) Ліжень розділив 4-8 місця (4-те місце за додатковим показником) на першому етапі серії Гран-Прі ФІДЕ 2017 року, що проходив в м. Шарджа[37].
У травні 2017 року Дін Ліжень став переможцем другого етапу серії Гран-Прі ФІДЕ 2017 року, що проходив у Москві. Його результат 6 очок з 9 можливих (+3-0=6)[38][39].
У вересні 2017 році Ліжень став другим на Кубку світу ФІДЕ 2017. У фінальному поєдинку Дін поступився Левону Ароняну на тай-брейку з загальним рахунком 2-4. Обидва фіналісти здобули право участі в Турнірі претендентів (Берлін, березень 2018 року)[40].
У листопаді 2017 року, набравши 5 очок з 9 можливих (+1-0=8), розділив 3-9 місця на четвертому етапі серії Гран-Прі ФІДЕ 2017 року, що проходив у Пальма-де-Майорці. У загальному заліку серії Гран-прі ФІДЕ 2017 року Ліжень, набравши 311,4 очок посів 4-те місце[41].

2018—2021

ред.
 
Грищук — Ліжень, «Турнір претендентів 2018»

У березні 2018 року з результатом 7½ очок з 14 можливих (+1-0=13) Дін Ліжень посів 4-те місце на «Турнірі претендентів», що проходив у Берліні[42].
У квітні 2018 року посів 2-ге місце на турнірі 21 категорії «Меморіал Вугара Гашимова». Результат Ліженя 5½ очок з 9 можливих (+2-0=7)[43].
У листопаді 2018 року у складі збірної Китаю став переможцем 43-ї шахової олімпіади, що проходила в Батумі. Крім того, набравши 5½ очок з 8 можливих (+3-0=5), Ліжень посів 1-ше місце серед шахістів, які виступали на першій шахівниці.[44]
У січні 2019 року, набравши 7½ з 13 очок (+2-0=11), Ліжень разом з Непомнящим та Анандом розділив 3-5 місця у турнірі «Tata Steel Chess», що проходив у Вейк-ан-Зеє[45].
У березні 2019 року у складі збірної Китаю став бронзовим призером командного чемпіонату світу, що проходив в Астані[46]. Крім того, набравши 62,7 % можливих очок, Ліжень посів 2-ге місце серед шахістів, які виступали на першій шахівниці[47].
У квітні 2019 року з результатом 5 з 9 очок (+2-1=6), Дін Ліжень разом із Сергієм Карякіним розділив 2-3-ті місця на турнірі 22-ї категорії «Меморіал Вугара Гашимова»[48], а також, набравши 5½ очок з 10 (+2-1=7), посів 3-тє місце на турніру 21-ї категорії «3rd Shenzhen Longgong Masters Dute Cup», що проходив у Шеньчжені[49].
У червні 2019 року посів 6-те місце на турнірі XXII категорії Altibox Norway Chess 2019, що проходив у Ставангері[50].
У серпні 2019 року став переможцем турніру XXII категорії «The 2019 Sinquefield Cup», що проходив у Сент-Луїсі. Набравши однакову кількість очок з Карлсеном по 6½ (+2-0=9), Ліжень переміг норвежця на тай-брейку з рахунком 3-1[51].
У вересні 2019 році Дін Ліжень вдруге поспіль дійшов до фіналу кубку світу з шахів, завдяки чому здобув право участі в Турнірі претендентів, що відбудеться у Єкатеринбурзі у березні 2020 року[52]. У фінальному поєдинку Дін програв на тай-брейку з рахунком 4-6 (2-2 — класичні шахи, 2-4 — швидкі та блискавичні шахи) Теймуру Раджабову[53].
У грудні 2019 року перемігши у фіналі турніру «2019 GCT Finals In London» Максим Ваш'є-Лаграва з рахунком 16—12, Лірен став переможцем серії турнірів «Grand Chess Tour 2019»[54]. В першому турі турніру претендентів 2020 року Дін сенсаційно програв Ван Хао .Також він програв в другому турі.

2022—2023

ред.

Після дискваліфікації Сергія Карякіна отримав місце у Турнірі претендентів 2022 за рейтингом. За правилами місце вилученого учасника займає гравець з найвищим рейтингом ФІДЕ станом на травень 2022 року, який також зіграв хоча б тридцять рейтингових ігор за рік[55]. Через пандемічні обмеження та проблеми з візою[56], Дін Ліжень до середини березня зіграв лише чотири гри, але Китайська шахова асоціація організувала три заходи з ним, щоб досягти потрібного числа ігор[57].В першій половині турніру претендентів Дін Ліжень провалився. В першому турі Дін програв Непомнящому. В 2-7 турі були зіграні нічиї. В восьмому турі Дін зіграв з Непомнящим в нічию. В 9-11 турі він перемагав в кожному турі. В 12 турі Дін програв Теймуру Раджабову .В 13 турі він зіграв в нічию з Алірезою Фіруджою .В цьому турі Ян Непомнящий гарантував Перше місце в турнірі претендентів. Перед останнім туром Діню потрібно було перемагати. І в останньому турі Дін переміг Хікару Накамуру і зайняв друге місце. Після цього Чинний чемпіон світу Магнус Карлсен знявся з матчу . І Дін вийшов на матч з Яном.

Зміни рейтингу

ред.
Зміни рейтингу Ело[58]

Примітки

ред.
  1. ↑ Дин Лижень — восходящая звезда Китая. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  2. ↑ World Youth Chess Championships 2002. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 10 вересня 2014.
  3. ↑ World Youth Chess Championships 2004. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 10 вересня 2014.
  4. ↑ Chinese Championship — a pictorial review. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 10 вересня 2014.
  5. ↑ Chinese Championship Tournament 2011. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  6. ↑ 2011 Chinese Championship: Ding Liren and Zhang Xiaowen win!. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  7. ↑ Chinese Championship Tournament 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  8. ↑ 2012 Chinese Championship — Ding Liren completes hat trick. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  9. ↑ Aronian and Gelfand win Alekhine Memorial 2013. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 10 вересня 2014.
  10. ↑ Переможцем «Меморіалу Альохіна» став Левон Аронян. Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  11. ↑ 4th Hainan Danzhou Super Grand Master Chess Tournament. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 6 вересня 2015.
  12. ↑ Україна — бронзовий призер командного чемпіонату світу з шахів. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  13. ↑ World Team 09: Russia takes gold; China silver. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 10 вересня 2014.
  14. ↑ FIDE World Team Chess Championship 2013. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 10 вересня 2014.
  15. ↑ 9th World Team Chess Championship: Antalya 2013. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 10 вересня 2014.
  16. ↑ Yu Yangyi & Ju Wenjun Chinese Champs. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2014.
  17. ↑ 41st Olympiad Tromso 2014 Open. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  18. ↑ Tromso Final. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2014.
  19. ↑ Tashir Final: Quick draw clinches. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  20. ↑ Мемориал Петросяна, 7-й тур. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  21. ↑ Standings after the round 9. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  22. ↑ Yu Yangyi wins Qatar Masters Open 2014. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  23. ↑ Carlsen wins Wijk masters, Wei Yi wins B. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 27 січня 2015.
  24. ↑ Вейк-ан-Зее. Tata Steel Chess 2015. Архів оригіналу за 24 січня 2015. Процитовано 27 січня 2015.
  25. ↑ World Team: China takes gold, Ukraine silver. Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
  26. ↑ The best player per board: according percent. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
  27. ↑ Wei Yi youngest Chinese Champion. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 31 травня 2015.
  28. ↑ Danzhou: Wang Yue wins with 2887 performance. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 6 вересня 2015.
  29. ↑ Baku Rd4 TB: Pure adrenaline. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
  30. ↑ Bilbao: So wins after tie-break [Архівовано 5 листопада 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  31. ↑ Tata Steel Rd13: Magnus Carlsen wins fifth title [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  32. ↑ Вейк-ан-Зее. Турнир А. 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 1 лютого 2016.
  33. ↑ Даньчжоу 2016, Китай. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 1 січня 2017.
  34. ↑ Sinquefield Rd9: Wesley So takes first [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  35. ↑ 42nd Olympiad Baku 2016 Open. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 1 січня 2017.
  36. ↑ 2016 Baku Rd11: US wins historic gold! China wins Women's [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  37. ↑ FIDE Grand Prix Series. Sharjah 2017. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  38. ↑ Moscow Grand Prix: Ding Liren wins it all [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  39. ↑ FIDE Grand Prix Series. Moscow 2017. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  40. ↑ 12 years later: Aronian wins the FIDE World Cup again!. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  41. ↑ FIDE Grand Prix Series. Palma 2017. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  42. ↑ Candidates: First American challenger since Fischer [Архівовано 10 травня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  43. ↑ Gashimov Memorial: Magnus Carlsen is third time winner. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 1 травня 2018.
  44. ↑ 43rd Olympiad Batumi 2018 Open. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
  45. ↑ R13.Tata Steel Chess: Carlsen wins his seventh title. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  46. ↑ World Team Ch: England take silver, China take bronze. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  47. ↑ The best player per board: according percent. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  48. ↑ Shamkir, Round 9: Magnus makes it five. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 10 квітня 2019.
  49. ↑ Shenzhen: Giri does it! [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  50. ↑ Magnus Carlsen wins Norway Chess with a round to spare. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  51. ↑ Playoff: Ding Liren wins Sinquefield Cup. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.
  52. ↑ FIDE World Cup: Ding Liren reaches a second World Cup final in a row. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
  53. ↑ Teimour Radjabov is fully back, wins the 2019 World Cup. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 11 жовтня 2019.
  54. ↑ Ding Liren is the 2019 Grand Chess Tour Champion. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
  55. ↑ Regulations for the FIDE Candidates Tournament 2022 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2022. Процитовано 13 червня 2022.
  56. ↑ Chess: China’s Ding Liren could make unlikely late bid for Candidates place. the Guardian (англ.). 25 березня 2022. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  57. ↑ Doggers (PeterDoggers), Peter. Ding Liren Back To World #2, Plans To Reach 30 Rated Games Needed For Candidates. Chess.com (амер.). Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  58. ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дін Ліжень
Чемпіони світу з шахів
До 1993
 
Шаховий король
 
Шаховий король
Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров
1993–2006
За версією ФІДЕ За версією ПША
Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов Гаррі Каспаров | Володимир Крамник
Після 2006
Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | Магнус Карлсен | Дін Ліжень
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дін_Ліжень&oldid=43657457