Відкрити головне меню
Діаграма, яка показує роки, коли шахісти-чемпіони володіли титулом

Чемпіо́н сві́ту із ша́хів — титул офіційного чемпіона світу із шахів. З 1948 року змагання за титул чемпіона проходять під егідою ФІДЕ. До того, у 1886–1947 роках матчі за чемпіонство проводили за взаємною згодою чемпіона і претендента. Першим чемпіоном світу став Вільгельм Стейніц у 1886 році. Першим чемпіоном світу ФІДЕ став Михайло Ботвинник у 1948 році. З 22 листопада 2013 року нинішній чемпіон світу — Магнус Карлсен.

Неофіційні чемпіониРедагувати

Головні правила шахів були сформовані до XV–XVI століття. Тоді головними шахістами були майстри епохи Відродження, які творили в Італії та Іспанії.

Про силу тодішніх гравців можна здогадуватись, переглянувши книги, видані шаховими теоретиками у XV–XVII століттях:

ҐрекоРедагувати

Джоакіно Ґреко (*бл. 1590/1600 — †бл. 1634), який дістав прізвисько «Калабрієць» (походив з області Калабрія) вважають найсильнішим шахістом 1-ї пол. XVII ст. Йому не було рівних в Італії, а подорожуючи по Європі він перемагав суперників у Парижі, Мадриді, Нансі та Лондоні.

Загалом рівень гри тодішніх шахістів був низьким — вони нехтували розвитком фігур і вже з перших ходів намагалися заматувати короля суперника. Повних і достовірних партій збереглося мало — наприклад, у рукописах Ґреко більшість партій були не справжніми, а переробленими позиціями, на яких він вчив, як треба використовувати помилки суперника.

ФілідорРедагувати

Француз Франсуа-Андре Данікан Філідор (1726–1795) був найсильнішим шахістом світу XVIII століття. Ще протягом 1740-х років, у підлітковому віці, він здобуває репутацію найкращого гравця Парижа, у 1747-му здійснює поїздку до Лондона, де впевнено перемагає всіх своїх суперників. Головні постулати він виклав у своїй книзі «Аналіз шахової гри» (1749). Книга стала найкращим шаховим посібником XVIII століття. Французький майстер одним із перших довів потрібність загального розвитку фігур, основою для яких має бути просування пішаків. Саме Філідорові належить відомий вислів «Пішаки — душа партії».

У наступних виданнях «Аналізу» шахіст додав ще й деякі основи гри у міттельшпілі та ендшпілі. Тоді як більшість шахістів намагалося відразу захопити ініціативу і заматувати ворожого короля, Філідор показав наскільки важливим є розвиток фігур і хороша позиція не лише на початку, а й у середині та кінці партії. Таких глибоких і ґрунтовних досліджень не проводив жоден шаховий теоретик того часу.

Офіційні чемпіониРедагувати

До ФІДЕРедагувати

У 1886 році відбувся перший офіційний матч за звання чемпіона світу з шахів. У цьому матчі   Вільгельм Стейніц переміг   Йоґана Цукерторта з рахунком +10-5=5 і тримав свій титул аж до 1894 р. Матч проходив у трьох американських містах (Нью-Йорк, Сент-Луїс, Новий Орлеан). Стейніц тричі захищав свій титул у матчах проти:

Новий чемпіон зумів зберегти свою перевагу, тому що він розвивав нові принципи мітельшпілю, особливо в закритих або напівзакритих позиціях. Стейніц казав, що його «сучасну школу» веде дві передумови: перше, що природний результат гри — нічия через властивий баланс між силами білих і чорних і, по-друге, що повна поразка — межа, але не перше завдання гри.

Стейніц почав свою кар'єру як тактичний, комбінаційний, гравець в стилі Морфі. Але пізніше він став майстром у позиціях, в яких центр повністю або частково блоковано нерухомими пішаками. Стейніц пробував відповісти, чому деякі напади закінчуються успіхом, не зважаючи на те, який майстерний захисник, тоді як інші зазнають невдачі, не зважаючи на те, який талановитий нападник. Він додавав, що невдалий напад часто призводить до поразки для нападника, чиї сили раптово стають невдало координованими при контратаці.

Стейніц зробив висновок, що в типовій позиції кожна сторона має певні маленькі переваги, які балансують одна одну. Напад виправданий тільки тоді, коли баланс порушено або шахіст зробив грубу помилку, яку можна використати. Перевага Морфі в розвитку фігур була одним із шляхів порушення балансу. Але у 1870-ті, після того, як з партіями Морфі ознайомилися всі майстри, отримати перевагу в розвитку фігур ставало все важче і важче.

У 1894 році Стейніц програв двобій за шахову корону німцю   Еммануїлу Ласкеру з рахунком +10-5=4 на користь Ласкера. Згодом Ласкер шість разів захищав свій титул у матчах проти:

1921 року в Гавані Ласкер зазнав поразки у матчі проти кубинця   Хосе Рауля Капабланки з рахунком +4-0=10 на користь Капабланки. У 1927 році Капабланка поступився титулом чемпіона росіянину Олександру Алехіну, програвши матч у Буенос-Айресі з рахунком +6-3=10 на користь Алехіна. Олександр Алехін двічі захищав титул у двобоях проти Юхима Боголюбова:

У 1935 році Алехін поступився чемпіонським титулом голландцю Максу Ейве. Матч відбувся у Нідерландах та завершився з рахунком +9-8=15 на користь Ейве. За два роки Алехін повернув собі титул чемпіона світу вигравши матч-реванш, який також проходив у «країні тюльпанів» та завершився з рахунком +10-4=11 на користь Алехіна.

Алехін дав принципову згоду на матч проти чемпіона СРСР — Михайла Ботвинника, але 24 березня 1946 р. французький гросмейстер помер.

Під егідою ФІДЕРедагувати

Після смерті Олександра Алехіна у 1946 році шаховий світ вперше залишився без чемпіона. Згідно з рішенням 18-го конгресу ФІДЕ (Гаага, 1947), у зв'язку з необхідністю виявлення нового чемпіона світу, було організовано матч-турнір серед 5 найсильніших на той час гросмейстерів. Турнір відбувся у 1948 році. У ньому брали участь: М. Ботвинник, П. Керес, В. Смислов (усі — СРСР), С. Решевський (США) та екс-чемпіон світу М. Ейве (Нідерланди). Від участі у турнірі відмовився Р. Файн (США). Змагання відбулося за круговою системою у 5 етапів. Перші два тури відбулися у Гаазі, решта — у Москві. За результатами матч-турніру чемпіоном світу став М. Ботвинник, що випередив найближчого переслідувача на 3 очки.

Після цього Михайло Ботвинник двічі захищав свій титул у матчах проти:

У 1957 році Ботвинник програв двобій за шахову корону В. Смислову з рахунком +6-3=13 на користь Смислова. Але за рік повернув собі корону, вигравши матч-реванш з рахунком +7-5=11.

1960 року Ботвинник програв двобій за шахову корону М. Талю з рахунком +6-2=13 на користь Таля. Але за рік повернув собі корону вигравши матч-реванш з рахунком +10-5=6.

У 1963 році Михайло Ботвинник програв двобій за шахову корону Т. Петросяну з рахунком +5-2=15 на користь Петросяна. Петросян один раз відстояв свій титул у двобої проти:

1969 року Т. Петросян програв двобій за шахову корону Б. Спаському з рахунком +6-4=13 на користь Спаського.

У 1972 році Б. Спаський програв двобій за шахову корону американцю Р. Фішеру з рахунком +7-3=1 на користь Фішера.

1975 року Фішер відмовився грати матч з офіційним претендентом та був позбавлений свого титулу. Шахова корона перейшла до претендента — А. Карпова.

А. Карпов тричі захищав свій титул у матчах проти:

У 1985 році А. Карпов поступився своїм титулом Г. Каспарову програвши двобій з рахунком +5-3=16 на користь Каспарова

Г. Каспаров чотири рази захищав свій титул у матчах з Анатолієм Карповим: Москва, 1985 (+5-3=16), Лондон-Ленінград, 1986 (+5-4=15), Севілья, 1987 (+4-4=16), Нью-Йорк-Ліон (+4-3=17).

1993 року мав відбутись наступний матч на першість світу з шахів, між Гаррі Каспаровим та Найджелом Шортом, але обидва контрагенти відмовилися грати під егідою ФІДЕ. У результаті ФІДЕ провела свій матч на першість світу, поміж останніми суперниками Шорта у претендентських матчах — Яном Тімманом та Карповим. Карпов виграв той матч. Того ж року Каспаров і Шорт зіграли свій матч, в якому Каспаров упевнено переміг. Так почався час двох чемпіонатів світу із шахів, що історично йменують "чемпіонати ФІДЕ" та "класичні чемпіонати".

Чемпіонати ФІДЕ 1996 та 1998 років проводилися за схожою схемою попередніх чемпіонатів. В обох переміг діючий чемпіон Карпов — проти Камського та Ананда. 1999 року ФІДЕ змінила формат чемпіонату з матчів на нокаут. Карпов відмовитися грати в нокауті, а чемпіоном за нокаут-системою став Олександр Халіфман, що обіграв Володимира Акопяна у фіналі. Надалі нокаут-чемпіонати було проведено (перший названий фіналіст-переможець): 2000 (фінал: Ананд - Широв), 2002 (Пономарьов - Іванчук) та 2004 (Касимджанов - Адамс) року. 2005 року ФІДЕ знову змінила формат — цей чемпіонат грався як турнір в два кола і його виграв Веселін Топалов.

В цей час класичні чемпіонати відбувались рідше: 1995 року Каспаров відстояв своє звання проти Ананда; 1998 Широв виграв матчі претендентів, але не зміг знайти спонсорів на матч із Каспаровим. 2000 року Каспаров нарешті зіграв проти третього на той час за рейтингом шахіста — Володимира Крамника — та несподівано програв йому. 2004 року Крамник захистив свій титул проти угорця Петера Леко.

Протягом усього цього часу було багато зусиль об’єднати титул чемпіона — були підписані Празькі домовленості, за якими чемпіон ФІДЕ повинен був зіграти з Каспаровим, а переможець цього матчу — з класичним чемпіоном. Але ані матчу Каспаров-Пономарьов, ані матчу Каспаров-Касимджанов не було зіграно. 2005 року Каспаров оголосив про свій відхід від професійних шахів. Це полегшило процес об’єднання титулів, і 2006 року було проведено об’єднувальний матч між Крамником і Топаловим. Крамник переміг і вперше від 1993 року став безперечним чемпіоном світу з шахів. 2007 року було проведено чемпіонат-турнір (що був запланований ФІДЕ ще до об’єднання), і цей турнір виграв Ананд. За статутом чемпіонату, Крамник отримав шанс повернути чемпіонський титул у матчі з новим чемпіоном, але Ананд здобув переконливу перемогу. Ананд подалі захистив свій титул проти Топалова (2010) та Гельфанда (2012). 2013 року нова зірка на шаховому небосхилі, Магнус Карлсен, переконливо переміг Ананда (3 перемоги, 7 нічиїх, без поразок), і став новим чемпіоном світу. 2014 року Карлсен захистив своє звання, знову проти Ананда. Наступний матч заплановано на 2016 рік. Проти Карлсена зіграє переможець турніра претендентів — Сергій Карякін.

Список матчівРедагувати

Рік Місце проведення Діючий чемпіон Рахунок Претендент + - = Формат
Неофіційні чемпіонати світу (1834-1866)
1 1834   Лондон   Луї Лабурдонне 51½:31½ Александр Макдоннелл   45 27 13
2 1843   Париж   Говард Стаунтон 13:8 П'єр де Сент-Аман   11 6 4
3 1846   Лондон   Говард Стаунтон 15½:8½ Бернхард Горвіц   14 7 13
4 1858   Париж   Адольф Андерсен 3:8 Пол Морфі   2 7 2
5 1866   Лондон   Адольф Андерсен 6:8 Вільгельм Стейніц   6 8 0
Офіційні чемпіонати світу (1886-1946)
1 1886   Нью-Йорк, Сент-Луїс, Новий Орлеан   Вільгельм Стейніц 12½:7½ Йоганн Цукерторт   10 5 5 До 10 перемог
2 1889   Гавана   Вільгельм Стейніц 10½:6½ Михайло Чигорін   10 6 1 Кращий результат з 20 партій + тайбрейк
3 1890/91   Нью-Йорк   Вільгельм Стейніц 10½:8½ Ісидор Ґунсберґ   6 4 9
4 1892   Гавана   Вільгельм Стейніц 10:10 (:½) Михайло Чигорін   8+2 8 4+1
5 1894   Нью-Йорк, Філадельфія
  Монреаль
  Вільгельм Стейніц 7:12 Емануель Ласкер   5 10 4 До 10 перемог
6 1896/97   Москва   Емануель Ласкер 12½:4½ Вільгельм Стейніц   10 2 5
7 1907   Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон, Балтімор, Чикаго, Мемфіс   Емануель Ласкер 11½:3½ Френк Маршалл   8 0 7 До 8 перемог
8 1908   Дюссельдорф, Мюнхен   Емануель Ласкер 10½:5½ Зіґберт Тарраш   8 3 5
9 1910   Відень
  Берлін
  Емануель Ласкер 5:5[1] Карл Шлехтер   1 1 8 Кращий результат з 12 партій. Чемпіон зберігає своє звання у випадку нічиєї
10 1910   Берлін   Емануель Ласкер :1½ Давид Яновський   8 0 3 До 8 перемог
11 1921   Гавана   Емануель Ласкер 5:9[2] Хосе Рауль Капабланка   0 4 10 Кращий результат з 24 партій
12 1927   Буенос-Айрес   Хосе Рауль Капабланка 15½:18½ Олександр Алехін   3 6 25 До 6 перемог
13 1929   Вісбаден, Гайдельберг, Берлін
  Гаага
  Олександр Алехін 15½:9½ Юхим Боголюбов   11 5 9 До 6 перемог та 15 очок
14 1934   Баден-Баден, Філлінген-Швеннінген, Фрайбург, Пфорцгайм, Штутгарт, Мюнхен, Байройт, Бад-Кіссінген, Мангейм, Берлін   Олександр Алехін 15½:10½ Юхим Боголюбов   8 3 15
15 1935   Амстердам, Делфт, Роттердам, Утрехт, Гауда, Гаага, Гронінген, Барн, Гертогенбос, Ейндговен, Зейст, Ермело, Зандворт   Олександр Алехін 14½:15½ Макс Ейве   8 9 13
16 1937   Амстердам, Делфт, Роттердам, Гаага, Гарлем, Лейден, Гронінген   Макс Ейве 9½:15½ Олександр Алехін   4 10 11
Відсутність чемпіона світу (1946-1948)
Олександр Алехін помер у 1946 році в ранзі чемпіона світу
Чемпіонати світу ФІДЕ (1948-1993)
17 1948   Гаага
  Москва
  Михайло Ботвинник 14 очок з 20   Василь Смислов
  Пауль Керес
  Самуель Решевський
  Макс Ейве
10 2 8 Коловий матч-турнір між 5 гравцями
18 1951   Москва   Михайло Ботвинник 12:12[3] Давид Бронштейн   5 5 14 Кращий результат з 24 партій
19 1954   Москва   Михайло Ботвинник 12:12[4] Василь Смислов   7 7 10
20 1957   Москва   Михайло Ботвинник 9½:12½ Василь Смислов   3 6 13
21 1958   Москва   Василь Смислов 10½:12½ Михайло Ботвинник   5 7 11
22 1960   Москва   Михайло Ботвинник 8½:12½ Михайло Таль   2 6 13
23 1961   Москва   Михайло Таль 8:13 Михайло Ботвинник   5 10 6
24 1963   Москва   Михайло Ботвинник 9½:12½ Тигран Петросян   2 5 15
25 1966   Москва   Тигран Петросян 12½:11½ Борис Спаський   4 3 17
26 1969   Москва   Тигран Петросян 10½:12½ Борис Спаський   4 6 13
27 1972   Рейк'явік   Борис Спаський 8½:12½ Роберт Фішер   3 7 11
28 1975   Маніла   Роберт Фішер [5] Анатолій Карпов   матч не відбувся До 10 перемог
29 1978   Баґйо   Анатолій Карпов 16½:15½ Віктор Корчной 6 5 21 До 6 перемог
30 1981   Мерано   Анатолій Карпов 11:7 Віктор Корчной   6 2 10
31 1984   Москва   Анатолій Карпов 25:23[6] Гаррі Каспаров   5 3 40
32 1985   Москва   Анатолій Карпов 11:13 Гаррі Каспаров   3 5 16 Кращий результат з 24 партій
33 1986   Лондон
  Ленінград
  Гаррі Каспаров 12½:11½ Анатолій Карпов   5 4 15
34 1987   Севілья   Гаррі Каспаров 12:12[7] Анатолій Карпов   4 4 16
35 1990   Нью-Йорк
  Ліон
  Гаррі Каспаров 12½:11½ Анатолій Карпов   4 3 17
Чемпіонати світу за версією ПША (1993-2006)
У 1993 році діючий чемпіон світу ФІДЕ Гаррі Каспаров та претендент Найджел Шорт повідомили про своє рішення зіграти матч в рамках іншої шахової організації — ПША (професійна шахова асоціація)
1 1993   Лондон   Гаррі Каспаров 12½:7½ Найджел Шорт   6 1 13 Кращий результат з 24 партій
2 1995   Нью-Йорк   Гаррі Каспаров 10½:7½ Вішванатан Ананд   4 1 13 Кращий результат з 20 партій
3 2000   Лондон   Гаррі Каспаров 6½: Володимир Крамник   0 2 13 Кращий результат з 16 партій
4 2004   Бріссаго   Володимир Крамник 7:7[8] Петер Леко   2 2 10 Кращий результат з 14 партій
Чемпіонати світу за версією ФІДЕ (1993-2006)
Після переходу діючого чемпіона світу Гаррі Каспарова до ПША, ФІДЕ позбавило його титулу чемпіона світу. Новим чемпіоном у 1993 році став Анатолій Карпов. З 1996 року ФІДЕ змінило правило проведення чемпіонатів світу: діючий чемпіон більше не допускався до фіналу автоматично
36 (1) 1993   Зволле, Амстердам, Арнем
  Джакарта
  Анатолій Карпов 12½:8½ Ян Тімман   6 2 13 Кращий результат з 24 партій
37 (2) 1996   Еліста   Анатолій Карпов 10½:7½ Гата Камський   6 3 9 Кращий результат з 20 партій
38 (3) 1998   Гронінген
  Лозанна
  Анатолій Карпов 3:3 (2:0) Вішванатан Ананд   2+2 2 2 Нокаут-турнір кращий результат з 6 партій + тайбрейк
39 (4) 1999   Лас-Вегас   Олександр Халіфман :2½ Володимир Акопян   2 1 3
40 (5) 2000   Нью-Делі
  Тегеран
  Вішванатан Ананд Олексій Широв   3 0 1
41 (6) 2002   Москва   Руслан Пономарьов :2½ Василь Іванчук   2 0 5
42 (7) 2004   Триполі   Рустам Касимджанов :3½ Майкл Адамс   3 2 3
43 (8) 2005   Сан-Луїс   Веселін Топалов 10 очок з 14   Вішванатан Ананд
  Петер Леко
  Петро Свідлер
  Юдіт Полгар
  Майкл Адамс
  Олександр Морозевич
  Рустам Касимджанов
6 0 10 Коловий матч-турнір між 8 гравцями
Чемпіонати світу (2006-)
48 2006   Еліста   Володимир Крамник 6:6 (:1½) Веселін Топалов   3+2 3+1 6+1 Кращий результат з 12 партій + тайбрейк
49 2007   Мехіко   Володимир Крамник 8 очок з 14   Вішванатан Ананд (9 очок з 14)
  Борис Гельфанд
  Петро Свідлер
  Петер Леко
  Левон Аронян
  Олександр Морозевич
  Олександр Грищук
3 1 10 Коловий матч-турнір між 8 гравцями
50 2008   Бонн   Вішванатан Ананд :4½ Володимир Крамник   3 1 7 Кращий результат з 12 партій + тайбрейк
51 2010   Софія   Вішванатан Ананд :5½ Веселін Топалов   3 2 7
52 2012   Москва   Вішванатан Ананд 6:6 (:1½) Борис Гельфанд   1+1 1 10+3
53 2013   Ченнаї   Вішванатан Ананд 3½: Магнус Карлсен   0 3 7
54 2014   Сочі   Магнус Карлсен :4½ Вішванатан Ананд   3 1 7
55 2016   Нью-Йорк   Магнус Карлсен 6:6 (3:1) Сергій Карякін   1+2 1 10+2
56 2018   Лондон   Магнус Карлсен 6:6 (3:0) Фабіано Каруана   0+3 0 12

РекордиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. За правилом чемпіонатів світу Емануель Ласкер зберіг звання чемпіона світу після нічиєї з Карлом Шлехтером
  2. Емануель Ласкер здався після 14 партії
  3. За правилами ФІДЕ Михайло Ботвинник зберіг звання чемпіона світу у результаті нічиї
  4. За правилами ФІДЕ Михайло Ботвинник зберіг звання чемпіона світу у результаті нічиї
  5. Через предвзяті умови Фішера він був дискваліфікований. Анатолій Карпов без боротьби став чемпіоном світу
  6. Через дуже довгу затянутість матч був прерваний. ФІДЕ прийняло рішення провести другий матч між Карповим та Каспаровим у наступному році
  7. За правилами ФІДЕ Гаррі Каспаров зберіг звання чемпіона світу у результаті нічиї
  8. За правилами ПША Володимир Крамник зберіг звання чемпіона світу в результаті нічиї

ДжерелаРедагувати

  • Історія боротьби за титул чемпіона на chessgames.com(англ.)
  • Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — Москва: Физкультура и спорт, 1975. — 302 с.
  • Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — 621 с.
Чемпіони світу з шахів
До 1993
Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров
19932006
За версією ФІДЕ За версією ПША
Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов Гаррі Каспаров | Володимир Крамник
Після 2006
Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | Магнус Карлсен