Відкрити головне меню

Турнір претендентів — шаховий турнір, організований ФІДЕ починаючи з 1950 року, щоб визначити претендента на звання чемпіона світу з шахів. Його переможець здобуває право на матч за світову першість проти чинного чемпіона світу. Останній дотепер турнір претендентів проходить у Берліні з 9 по 28 березня 2018 року.

На початку своєї історії проводився раз на три роки, але після розколу чемпіонату світу на початку 1990-х років, а потім зі змінами у визначенні претендента, турнір проводиться через різні часові проміжки.

ОрганізаціяРедагувати

Кількість гравців на турнірі змінювалася в різні роки, від восьми до п'ятнадцяти. Більшість з них потрапляли через міжзональний турнір, хоча деякі проходили напряму, без необхідності грати в міжзональному.

Перший міжзональний/кандидатський цикл Чемпіонату світу відбувся 1948 року. До 1965 року турнір проводився за круговою системою. Від 1965 року проходив у вигляді матчів за олімпійською системою упродовж кількох місяців. У 1995–1996 роках чинний чемпіон світу ФІДЕ (Анатолій Карпов) також вступив у кандидатські матчі на стадії півфіналу, тому переможець був чемпіоном світу ФІДЕ.

ФІДЕ припинила проводити турніри/матчі претендентів після 1996 року, але потім вони повернулися в іншій формі під час циклу чемпіонату світу з шахів 2007.

Від 1993 по 2006 рік "класичний" Чемпіонат світу проводився окремо від ФІДЕ. В рамках його циклів також пройшло три кандидатські турніри (у 1994–1995, 1998 і 2002 роках) кожного разу з різними спонсорами і за іншими форматами. В одному з цих випадків замість його переможця 1998 року Олексія Широва у матчі за звання чемпіона світу 2000 грав інший шахіст.

Результати претендентських турнірівРедагувати

У нижченаведених таблицях показано учасників і результати всіх міжзональних і кандидатських турнірів, а також матчів за звання чемпіона світу. Гравці, показані в дужках курсивом, (Бондаревський, Ейве, Файн і Решевський у 1950 році, Ботвинник в 1965 році, Фішер в 1977 році, Карлсен у 2011 році) кваліфікувались у турнір претендентів, або потрапили в нього завдяки посіву, але не зіграли. Гравці, позначені курсивом та зірочкою, (Штейн* у 1962 та 1965 роках і Бронштейн* у 1965 році) не зіграли в турнірі претендентів через правило, що обмежувало кількість гравців з однієї країни. Шахісти, перераховані після тих, які позначені курсивом, (Флор у 1950 році, Геллер у 1965 році, Спаський у 1977 році, Грищук у 2011 році) кваліфікувались лише завдяки відмові від участі гравців у дужках.

Стовпчик "посіяний у фінал" зазвичай стосується чинного чемпіона, але має інший сенс у випадку Чемпіонату світу з шахів 1948, у якому п'ять гравців були посіяні на чемпіонський турнір, класичний Чемпіонат світу із шахів за версією ФІДЕ 2000, у якому двох гравців було відібрано в чемпіонський фінал, чемпіонату світу з шахів 2005, у якому вісім гравців було відібрано у фінальний турнір чемпіонату і чемпіонату світу з шахів 2007, у якому четверо гравців було відібрано у фінальний турнір чемпіонату.

1948-96: Міжзональні і претендентські турніриРедагувати

Роки Формат міжзонального турніру Кваліфікувались через міжзональний турнір Посіяні в турнір претендентів Формат турніру претендентів Переможець(ці) турніру претендентів Посіяний(ні) у фінал Чемпіонський фінал
1948 Жодного У 1946–1947 роках ФІДЕ вирішила провести турнір між шістьма.
ФІДЕ вибрала Файна і Кереса як переможців турніру АВРО 1938, якого визнала Турніром претендентів. Решевського вибрали як багаторазового чемпіона США, Ботвинника як чемпіона СРСР, Ейве як колишнього чемпіона світу, Смислова як одного з кількох радянських гросмейстерів.
Рубен Файн знявся з турніру 1948 року.
5 гравців,
Ботвинник, Смислов, Керес, Решевський, Ейве
Гаага/ Москва 1948
п'ятиколовий турнір,
1. Ботвинник 14 / 20
2. Смислов 11
3.-4. Керес, Решевський 10½
5. Ейве 4
1948–51 Сальтшьобаден 1948 (Стокгольм) 1948
20 гравців,
одноколовий турнір, 8 кваліфікувалося
1. Бронштейн, 2. Сабо, 3. Болеславський, 4. Котов, 5. Лілієнталь,
6.-9. Найдорф, Штальберг, (Бондаревський[1]), Флор
Смислов, Керес
(Ейве, Файн, Решевський)
Будапешт 1950
10 гравців,
двоколовий турнір

1.-2. Болеславський, Бронштейн
3. Смислов; 4. Керес
Бронштейн
(виграв матч плей-оф проти Болеславського)
Ботвинник (чемпіон 1948) Москва 1951
матч з 24 ігор
Нічия 12–12,
Ботвинник зберіг звання
1952–54 Сальтшьобаден 1952 (Стокгольм) 1952
21 гравець,
одноколовий турнір, 8 кваліфікувалося
1. Котов, 2.-3. Тайманов, Петросян, 4. Геллер,
5.-8. Авербах, Штальберг, Сабо, Глігорич
Бронштейн, Болеславський, Смислов, Керес, Решевський, Найдорф,[2] Ейве[3] Цюрих 1953
15 гравців,
двоколовий турнір
1. Смислов
2.-4. Бронштейн, Керес, Решевський
Смислов Ботвинник (чемпіон 1951) Москва 1954
матч з 24 ігор
Нічия 12–12,
Ботвинник зберіг звання
1955–57 Гетеборг 1955
21 гравець,
одноколовий турнір, 9 кваліфікувалося
1. Бронштейн, 2. Керес, 3. Панно, 4. Петросян, 5.-6. Геллер, Сабо, 7-9. Філіп, Пільник, Спаський Смислов Амстердам 1956
10 гравців,
двоколовий турнір
1. Смислов
2. Керес
Смислов Ботвинник (чемпіон 1954) Москва 1957
Смислов виграв 12½–9½
1958 Рематч Ботвинник, Смислов Москва 1958
Ботвинник виграв
12½–10½
1958–60 Порторож 1958
21 гравець,
одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося
1. Таль, 2. Глігорич,
3.-4. Петросян, Бенко,
5.-6. Олафссон, Фішер
Смислов, Керес Югославія 1959[4] 1959
8 гравців, чотириколовий турнір
1. Таль; 2. Керес;
3. Петросян;
4. Смислов
Таль Ботвинник (чемпіон 1958) Москва 1960
Таль виграв 12½–8½
1961 Рематч Ботвинник, Таль Москва 1961
Ботвинник виграв 13–8
1962–63 Стокгольм 1962
23 гравці,
одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося
1. Фішер,
2.-3. Геллер, Петросян,
4.-5. Корчной, Філіп,
6.-8. Штейн*, Бенко[5]
Таль, Керес Кюрасао 1962
8 гравців, чотириколовий турнір
1. Петросян;
2. Керес;[6] 3. Геллер; 4. Фішер
Петросян Ботвинник (чемпіон 1961) Москва 1963
Петросян виграв
12½–9½
1964–66 Амстердам 1964
24 гравці,
одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося
1.-4. Смислов, Ларсен, Спаський, Таль,
5. Штейн*, 6. Бронштейн*,
7. Івков,
8.-9. Портіш[7]
Керес, (Ботвинник), Геллер 1965:
8 гравців, матчі

Півфінали:
Спаський переміг Геллера
Таль переміг Ларсена
Спаський
переміг Таля у фіналі
Петросян (чемпіон 1963) Москва 1966
Петросян виграв
12½–11½
1967–69 Сус 1967
23 гравці,
одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося
1. Ларсен,
2.-4. Корчной, Геллер, Глігорич,
5. Портіш,
6.-8. Решевський[8]
Спаський, Таль 1968:
8 гравців, матчі
Півфінали:
Корчной переміг Таля
Спаський переміг Ларсена
У фіналі Спаський
переміг Корчного
Петросян (чемпіон 1966) Москва 1969
Спаський виграв
12½–10½
1970–72 Пальма-де-Майорка 1970
24 гравці,
одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося
1. Фішер,
2.-4. Ларсен, Геллер, Гюбнер, 5.-6. Тайманов, Ульманн
Петросян, Корчной 1971:
8 гравців, матчі
Півфінали: Петросян переміг Корчного
Фішер переміг Ларсена
У фіналі Фішер
переміг Петросяна
Спаський (чемпіон 1969) Рейк'явік 1972
Фішер виграв 12½–8½
1973–75 1973:
Два одноколових міжзональних турніри по 18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці
Ленінград 1973:
1.-2. Корчной, Карпов,
3. Бірн;
Спаський, Петросян 1974:
8 гравців, матчі

Півфінали : Корчной переміг Петросяна
Карпов переміг Спаського
У фіналі Карпов
переміг Корчного
Фішер (чемпіон 1972) 1975:
Карпов виграв через відмову Фішера
Петрополіс 1973:
1.Мекінг,
2.-4.: Портіш,
Полугаєвський[9]
1976–78 1976:
Два одноколових міжзональних турніри по 20 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці
Біль 1976:
1. Ларсен,
2.-4. Петросян, Портіш[10]
Корчной, (Фішер), Спаський 1977-78:
8 гравців, матчі

Півфінали : Корчной переміг Полугаєвського
Спаський переміг Портіша
У фіналі Корчной
переміг Спаського (1977–78)
Карпов (чемпіон 1975) Баґйо 1978
Карпов виграв 6–5
після 32 ігор
(без урахування нічиїх)
Маніла 1976:
1. Мекінг,
2.-3. Полугаєвський, Горт
1979–81 1979:
Два одноколових міжзональних турніри по 18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці
Рига 1979:
1.-2. Таль, Полугаєвський,
3.-4. Адор'ян;[11]
Корчной, Спаський 1980:
8 гравців, матчі

Півфінали: Корчной переміг Полугаєвського
Гюбнер переміг Портіша
У фіналі Корчной
переміг Гюбнера
Карпов (чемпіон 1978) Мерано 1981
Карпов виграв 6–2
після 18 ігор
(без урахування нічиїх)
Ріо-де-Жанейро 1979:
1.-3. Портіш, Петросян, Гюбнер
1982–85 1982:
Три одноколових міжзональних турніри по 14 гравців; з кожного кваліфікувалося по 2 гравці
Лас-Пальмас 1982:
1. Ріблі, 2. Смислов;
Корчной, Гюнер 1983-84:
8 гравців, матчі

Півфінали: Каспаров переміг Корчного
Смислов переміг Ріблі
У фіналі Каспаров
переміг Смислова (1984)
Карпов (чемпіон 1981) Москва 1984-85
Необмежений матч припинено після 48 ігр за рахунку 5–3 на користь Карпова
(без урахування нічиїх)
Толука 1982:
1.-2. Портіш, Торре
1985 Москва 1982:
1. Каспаров,
2. Бєлявський;
перегравання : Карпов, Каспаров Москва 1985
матч з 24 ігор
Каспаров виграв перегравання 13–11
1986 Рематч Карпов,

Каспаров

Лондон/Ленінград 1986
Каспаров виграв 12½–11½
1985–87 1985:
Три одноколових міжзональних турніри по 16-18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 4 гравці
Біль 1985:
1. Ваганян, 2. Сейраван, 3. Соколов,
4.-6. Шорт;[12]
Корчной, Ріблі, Смислов, Спаський[13] (посіяний на турнір)

Карпов (посіяний у фінал 1987)
Монпельє 1985:
16 гравців,
одноколовий турнір,

1.-3. Юсупов, Соколов, Ваганян,
4.-5. Тімман[14]
Лінарес 1987:
У фіналі Карпов
здолав переможця матчу (Соколова).
Каспаров (чемпіон 1985) Севілья 1987
Матч з 24 ігор
Нічия 12–12,
Каспаров зберіг звання
Таско 1985:
1. Тімман,
2. Ногейрас,
3. Таль, 4. Спраггетт;
Туніс 1985:
1. Юсупов, 2. Бєлявський, 3. Портіш,
4.-5. Чернін[15]
1986: 4 гравці грали два раунди матчів: Юсупов переміг Тіммана; Соколов переміг Ваганяна і Юсупова.
1987–90 1987:
Три одноколових міжзональних турніри по 17-18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці
Суботиця 1987:
1.-3. Сакс, Шорт, Спілмен;
Соколов, Тімман, Ваганян, Юсупов,
Спраггетт[13]

Карпов (посіяний у другий раунд)
1988: 14 граців грали один раунд матчів,

1989: Карпов приєднався до переможців у чвертьфіналі

Півфінали (1989):
Карпов переміг Юсупова
Тімман переміг Спілмена
У фіналі Карпов
переміг Тіммана (1990)
Каспаров (чемпіон 1987) Нью-Йорк/Ліон 1990
Каспаров виграв
12½–11½
Сірак 1987:
1.-2. Салов, Хьяртарсон,
3.-4. Портіш;[16]
Загреб 1987:
1. Корчной,
2.-3. Сейраван, Ельвест
1990–93 Маніла 1990
Турнір за швейцарською системою з 64 гравців, 11 кваліфікувалося
1.-2. Гельфанд, Іванчук,
3.-4. Ананд, Шорт,
5.-11. Сакс, Корчной, Гюнер, Ніколич, Юдасін, Долматов, Дрєєв
Тімман, Юсупов, Спілмен

Карпов (посіяний у другий раунд)
1991: 14 гравців, грали один раунд матчів,

1991: Карпов приєднався у чвертьфіналі

Півфінали (1992):
Шорт переміг Карпова
Тімман переміг Юсупова
У фіналі Шорт
переміг Тіммана (1993)
Каспаров (чемпіон 1990) Лондон, вересень-жовтень 1993:
Каспаров переміг Шорта 13–8 під егідою ПША;
Нідерланди[17] /Джакарта[18] вересень-листопад 1993: Карпов переміг Тіммана 12½–8½ під егідою ФІДЕ
1993–95 (ПША) Гронінген грудень 1993
Турнір за швейцарською системою з 54 гравців, 7 кваліфікувалося
1.-2. Адамс, Ананд,
3.-7. Камський, Крамник, Тівяков, Гулько, Романишин
Шорт 1994-95:
8 гравців, матчі
Півфінали :
Камський переміг Шорта
Ананд переміг Адамса
У фіналі Ананд
переміг Камського (1995)
Каспаров (чемпіон ПША 1993) Нью-Йорк
вересень–жовтень 1995
матч з 20 ігор
Каспаров виграв 10½–7½
1993–96 (ФІДЕ) Біль 1993, липень
турнір за швейцарською системою на 73 гравці, 10 кваліфікувалося
1. Гельфанд,
2.-9. Ван дер Стеррен, Камський, Халіфман, Адамс, Юдасін, Салов, Лотьє, Крамник,
10.-15. Ананд[19]
Тімман, Юсупов 1994: 12 гравців грали два раунди матчів. Півфінали (лютий 1995):
Карпов переміг Гельфанда,
Камський переміг Салова
Еліста 1996
матч з 20 ігор
Карпов виграв 10½–7½
Карпов (посіяний у півфінали) 1995: Карпов приєднався до переможців (Гельфанд, Камський, Салов) у півфіналах.

Окремі титули 1997–2006Редагувати

Після 1996 року більше не було міжзональних турнірів, але ФІДЕ продовжувала організовувати квалафікаційні зональні турніри.

Класичні чемпіонати світу (1998–2004)
Роки Формат претендентських турнірів Сіяні у претендентські турніри Переможець(ці) претендентських турнірів Сіяний у фінал Чемпіонський фінал
1998 (класичний) Касорла, травень–червень 1998 року
матч з 10 ігор
Крамник, Широв
(за рейтингом)[20]
Широв виграв 5½–3½ Каспаров
(чемпіон 1995)
Матч так і не відбувся
2000 (класичний) Жодного Двоє гравців посіяні у фінал:

Каспаров (чемпіон 1995); Крамник (за рейтингом)[21]
Лондон: жовтень-
листопад 2000 року
матч з 16 ігор
Крамник виграв 8½–6½
2002–2004 (класичний) Дортмунд 2002, липень
попередній: двоколовий турнір на чотири гравці;
Півфінали: перші місця з кожної групи грають проти других з іншої в міні-матчах
Попередні:[22]
група 1: 1. Широв, 2.Топалов, 3.Гельфанд, 4.Луц
група 2: 1.Барєєв, 2.Леко, 3.Адамс, 4.Морозевич

Півфінали :
Леко переміг Широва, а Топалов переміг Барєєва.
У фіналі Леко
переміг Топалова)
Крамник
(чемпіон 2000)
Бриссаго:
вересень–жовтень 2004
матч з 14 ігор
Нічия 7–7,
Крамник зберіг звання
Чемпіонати ФІДЕ (1997–2005)
Рік Формат турніру претендентів Посіяний у турнір претендентів Фіналісти Чемпіонський фінал
1997–1998 (ФІДЕ) Гронінген
грудень 1997,
7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою
100 гравців,[23]
Чвертьфіналісти:
Адамс, ван Велі, Шорт, Красенков, Гельфанд, Дрєєв, Ананд і Широв.[24]
Ананд (переміг Адамса в претендентському фіналі)
Карпов (чемпіон ФІДЕ 1996)
Лозанна:
січень 1998
матч з 6 ігор
нічия 3–3;
Карпов виграв плей-оф у швидкі шахи 2–0
1999 (ФІДЕ) Лас-Вегас
липень–серпень 1999,
7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою
100 гравців,[25]
чвертьфіналісти:
Крамник, Адамс, Мовсесян, Akopian, Широв, Нісіпяну, Халіфман, Ю. Полгар[26]
півфінали:
Халіфман переміг Нісіпяну,
Акопян переміг Адамса
Лас-Вегас 1999
матч з 6 ігор
Халіфман виграв 3½–2½
2000 (ФІДЕ) Нью-Делі (6 раундів)/фінал у Тегерані
листопад–грудень 2000
7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою, фінал відбувся в Тегерані
100 гравців,[27]
чвертьфіналісти:
Ананд, Халіфман, Адамс, Топалов, Ткачов, Грищук, Широв і Барєєв[28]
півфінали:
Ананд переміг Адамса,
Широв переміг Грищука
Тегеран
грудень 2000
матч з 6 ігор
Ананд виграв 3½–½
2001–2002 (ФІДЕ) Москва
листопад–грудень 2001
7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою з відносно швидким контролем часу
128 гравців,[29]
Чвертьфіналісти:
Ананд, Широв, Іванчук, Лотьє, Свідлер, Гельфанд, Пономарьов і Барєєв
півфінали:
Пономарьов переміг Свідлера,
Іванчук переміг Ананда
Москва
Січень 2002
матч з 8 ігор
Пономарьов виграв 4½–2½[30]
2004 (ФІДЕ) Триполі
червень–липень 2004
7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою з відносно швидким контролем часу
128 гравців,[31]
чвертьфіналісти:
Топалов, Харлов, Касимджанов, Грищук, Раджабов, Домінгес, Адамс, Акопян[32]
півфінали:
Адамс переміг Раджабова,
Касимджанов переміг Топалова
Триполі липень 2004
матч з 6 ігор
Нічия 3–3;
Касимджанов виграв плей-оф у швидкі шахи 1½–½[30]
2005 (ФІДЕ) Жодного 8 гравців посіяні у фінал:

Касимджанов (чемпіон ФІДЕ); Адамс (фіналіст ФІДЕ 2004);
Ананд, Морозевич, Топалов (за рейтингом),
Леко (класичний фіналіст 2004),[33]
Ю. Полгар і Свідлер (за рейтингом)
Сан-Луїс (Аргентина): 8 гравців,
двоколовий турнір,
вересень–жовтень 2005
1. Топалов : 10/14
2.-3. Ананд і Свідлер : 8½/14
4.Морозевич: 7/14
Об'єднання
2006 Об'єднувальний матч Топалов (чемпіон ФІДЕ),
Крамник (класичний чемпіон)
Еліста жовтень 2006
матч з 12 ігор
Нічия 6–6,
Крамник виграв плей-оф у швидкі шахи 2½–1½

2007–дотепер: об'єднаний титулРедагувати

Після об'єднання титулів ФІДЕ і "класичного" як кваліфікацію на турнір претендентів запроваджено Кубок світу і серію Гран-прі.

Роки Формат кваліфікації Кваліфікувались Посіяні в турнір претендентів Формат турніру преьендентів Переможець(ці) турніру претендентів Посіяні у фінал Чемпіонський фінал
2005–2007 Кубок світу з шахів 2005
Ханти-Мансійськ
листопад–грудень 2005
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою;
+ міні-матчі для визначення місць від 1 до 16.
10 кваліфікувалося
1.Пономарьов, 2.Аронян, (3.Бакро,[34])
4.Грищук, 5.Барєєв, 6.Гельфанд, 7.Рублевський, 8.Гуревич, 9.Камський, 10.Карлсен, 11.Малахов
Касимджанов, Леко, Адамс,
Ю. Полгар
(5-8-ме місця чемпіонату 2005),

Широв, Бакро
(за рейтингом)
Еліста:
травень–червень 2007
16 гравців,
два раунди матчів,

4 гравці кваліфікувались у чемпіонський турнір
Аронян,
Гельфанд,
Грищук,
Леко[35]
Ананд, Свідлер, Морозевич
(2–4-те місця 2005);

Крамник[36]
(чемпіон 2006)
Мехіко:
вересень 2007
8 гравців,
двоколовий турнір
1. Ананд 9/14
2.-3. Крамник і Гельфанд: 8/14
2008 Рематч Крамник, Ананд Бонн, жовтень 2008
матч з 12 ігор
Ананд виграв 6½–4½, зберігши титул.
2007–2010 Кубок світу з шахів 2007
Ханти-Мансійськ
листопад–грудень 2007
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою
У фіналі Камський
переміг Широва 2½-1½.
Топалов
(чемпіон ФІДЕ 2005)
Софія
лютий 2009,
матч з 8 ігор
Топалов виграв 4½-2½ Ананд
(чемпіон 2008)
Софія квітень–травень 2010
матч з 12 ігор
Ананд виграв 6½–5½, зберігши титул.
2008–2012 Гран-прі ФІДЕ 2008–2010
2 кваліфікувалося[37]
Аронян, Раджабов
(Грищук)[37]
(Карлсен) Грищук,[37] Крамник
(за рейтингом),

Камський,[38]
Топалов,[39][40]
Мамед'яров[41]
Казань
травень 2011,[42]
8 гравців,
матчі

півфінали:
Гельфанд переміг Камського;
Грищук переміг Крамника
У фіналі Гельфанд переміг Грищука 3½–2½ Ананд
(чемпіон 2010)
Москва, травень 2012
матч з 12 ігор, нічия 6–6,

Ананд виграв плей-оф у швидкі шахи 2½–1½,
зберігши титул

Кубок світу з шахів 2009
Ханти-Мансійськ
листопад–грудень 2009
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (1-й кваліфікується)
У фіналі Гельфанд переміг Пономарьова
2011–2013 Кубок світу з шахів 2011
Ханти-Мансійськ
серпень–вересень 2011
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (перші троє кваліфікувались)
Свідлер, Грищук, Іванчук Гельфанд[43]
Карлсен, Аронян, Крамник[44]
Раджабов[41]
Лондон[45]
березень 2013
двоколовий турнір з 8 гравців
Карлсен
(виграв турнір претендентів на тай-брейку)
Ананд
(чемпіон 2012)
Ченнаї, листопад 2013
матч з 12 ігор
Карлсен виграв 6½–3½
2012–2014 Гран-прі ФІДЕ 2012–2013
2 кваліфікувалося
Топалов, Мамед'яров Ананд[46]

Аронян, Карякін[47]

Свідлер[41]
Ханти-Мансійськ,[48]
березень 2014[49]
двоколовий турнір з 8 гравців
Ананд Карлсен
(чемпіон 2013)
Сочі, листопад 2014
матч з 12 ігор
Карлсен виграв 6½-4½, зберігши титул
Кубок світу з шахів 2013
Тромсе
серпень–вересень 2013
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (перші двоє кваліфікувалися)
Крамник, Андрєйкін
2014–2016 Гран-прі ФІДЕ 2014–15
2 кваліфікувалося
Каруана, Накамура Ананд[50]

Топалов, Гірі (за рейтингом)[51]

Аронян (вайлд-кард)[51]
Москва 2016
березень 2016
двоколовий турнір з 8 гравців
Карякін Карлсен
(чемпіон 2014)
Нью-Йорк, листопад 2016
матч з 12 ігор, нічия 6–6
Карлсен виграв плей-оф у швидкі шахи 3–1, зберігши титул
Кубок світу з шахів 2015
Баку
Жовтень 2015
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (двоє перших кваліфікувалися)
Свідлер, Карякін
2017–2018 Гран-прі ФІДЕ 2017
Двоє кваліфікувались
Мамед'яров, Грищук Карякін[52]

Каруана, Со (за рейтингом)[53]

Крамник (вайлд-кард)[53]
Берлін 2018
березень 2018
двоколовий турнір з 8 гравцями
Каруана Карлсен
(чемпіон 2016 )
Лондон, листопад 2018
матч з 12 ігор
Кубок світу з шахів 2017
Тіблісі
вересень 2017
128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (переші двоє кваліфікувались)
Аронян, Дін

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Бондаревського замінили в кандидатському турнірі через хворобу
  2. з попереднього турніру претендентів
  3. з Чемпіонату світу 1948
  4. Блед, Загреб, Белград
  5. За плей-оф Штейн фінішував попереду Бенко і Глігорича, але вибув, оскількилише троє радянських гравців могли кваліфікуватися з міжзонального турніру в кандидатський.
  6. після матчу плей-оф проти Геллера
  7. Портіш переміг Решевського на плей-оф.
  8. Горт і Штейн вибули через гірний коефіцієнт Бергера, після плей-оф усі гравці мали по 4 / 8.
  9. Геллер вибув після плей-оф
  10. Таль вибув після плей-оф
  11. Ріблі вибув після плей-оф
  12. Ван дер Віль і Торре вибули після плей-оф
  13. а б вибраний федерацією організаторів
  14. Тімман вибив Таля в плей-оф
  15. Гавриков вибув після плей-оф
  16. Нанн вибув після плей-оф
  17. Зволле (ігри 1-3) / Арнем (ігри 4-6) / Амстердам (ігри 7-12)
  18. (ігри 13-21)
  19. Єпішин, Лпутян, Широв, Іванчук та Іван Соколов вибули на тай-брейку (сума рейтингів Ело суперників).
  20. Ананд, as a participant in the ФІДЕ world championship cycle, believed he was contractually obligated to not participate in a rival cycle.
  21. Перемовини про матч 1999 року між Шировим або Анандом не увінчалися успіхом, як і перемовини 2000 року, оскільки Ананд висловив незадоволення контрактом.
  22. Каспаров відмовився приймати запрошення. Також відмовився Ананд та інші гравці, які брали участь у чемпіонатах світу ФІДЕ.
  23. переший сіяний Крамник відмовився від участі, пояснивши це тим, що пряме потрапляння чемпіона ФІДЕ 1996 Карпова у фінал було неприйнятним;
    класичний чемпіон 1995 Каспаров, фіналіст 1996 Камський і чемпіонка світу 1996 Сьюзен Полгар відмовилися наперед від участі.
  24. Топалов, Іванчук, Бєлявський, Салов, Барєєв, Гоергієв, Ю. Полгар, Садлер, Акопян, Лотьє вибули
  25. чемпіон ФІДЕ 1998 Карпов, фіналіст ФІДЕ 1998 Ананд (Ананд вів перемовини з Каспаровим щодо матчу за його титул) і класичний чемпіон 1995 Каспаров відмовилися від участі
  26. класичний кандидат 1998 Широв і Крамник поступились Нісіпяну і Адамсу у чвертьфіналах.
  27. класичні чемпіони Каспаров, Крамник і чемпіон ФІДЕ 1998 Карпов не взяли участі
  28. Морозевич, Леко, Красенков, Касимджанов, Свідлер, Гельфанд, Шорт, Смірін, Дрєєв, Азмайпарашвілі, Рублевський, Алмаші, Сюй Цзюнь, Гуревич вибули
  29. класичні чемпіони Крамник і Каспаров не взяли участі. Решту найсильніших шахістів світу взяли участь, зокрема колишні чемпіони світу ФІДЕ Ананд, Халіфман (вибув у третьому раунді) і Карпов (вибув у першому раунді).
  30. а б Об'єднувальний матч проти Каспарова так і не відбувся
  31. Каспаров, Ананд, Крамник, Свідлер, Широв, Пономарьов, Леко, Ю. Полгар, Гельфанд, Барєєв, Карпов і гравці з Ізраїлю відмовилися від участі, Морозевич був відсутній перед першим раундом
  32. Іванчук, Шорт, Малахов, Нісіпяну, Соколов, Дрєєв, Акопян, Бакро, Гуревич, Рублевський, вибули
  33. Крамник (класичний фіналіст 2004) відмовився від участі, і Каспаров, який завершив виступи, були замінені на Ю. Полгар і Свідлера за рейтингом
  34. Бакро кваліфікувався за рейтингом
  35. Аронян переміг Широва ; Леко переміг Барєєва ; Грищук переміг Рублевського ; Гельфанд переміг Камського
  36. Топалов був замінений на Крамника (чемпіон 2006)
  37. а б в Грищук, третій на Гран-прі ФІДЕ, замінив Карлсена коли той знявся.
  38. претендент 2009, програв у матчі претендентів
  39. фіналіст 2010 програв Матч за звання чемпіона світу 2010
  40. ФІДЕ to move Candidates Matches, Топалов threatens boycott
  41. а б в Номінант організаційного комітету.
  42. chessbase.com; Pairings for Candidates Matches are released
  43. фіналіст матчу 2012
  44. Перші троє в за рейтингом гравців, які не кваліфікувались іншим шляхом
  45. Levitov announces ФІДЕ plans for Candidates Tournament in the 2014 World Championship cycle
  46. програв у чемпіонському матчі 2013 року
  47. Перші двоє за рейтингом гравців, які не кваліфікувалися іншим шляхом
  48. ФІДЕ Calendar 2014[недоступне посилання з липень 2019]
  49. ФІДЕ announces dates for Матч за звання чемпіона світу із шахів cycles[недоступне посилання з липень 2019]
  50. Програв у чемпіонському матчі 2014 року
  51. а б World Chess Candidates Tournament (ФІДЕ)[недоступне посилання з липень 2019]
  52. Програв у чемпіонському матчі 2016
  53. а б Крамник to play 2018 Candidates[недоступне посилання з липень 2019]

ПосиланняРедагувати