Відкрити головне меню

Боббі Фішер

американський шахіст, одинадцятий чемпіон світу

Роберт Фішер
англ. Robert James Fischer
Bobby Fischer 1960 in Leipzig in color.jpg
Ім'я при народженні Роберт Джеймс Фішер
Народився 9 березня 1943(1943-03-09)
США Чикаго, США
Помер 17 січня 2008(2008-01-17) (64 роки)
Ісландія Рейк'явік, Ісландія
·від ниркової недостатності
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Iceland.svg Ісландія
Flag of the United States.svg США
Діяльність Шахіст
Відомий завдяки Шахіст
Одинадцятий чемпіон світу з шахів
Alma mater школа Еразмаd
Вчителі Carmine Nigrod, Norman T. Whitakerd і Вільям Ломбарді
Знання мов англійська[1]
Титул Чемпіон світу з шахів
Гросмейстер
Батько Paul Nemenyid[2]
У шлюбі з Miyoko Wataid
Нагороди
IMDb nm1648139
Сторінка в Інтернеті bobbyfischer.net

Ро́берт Джеймс «Бо́ббі» Фі́шер (англ. Robert James «Bobby» Fischer; 9 березня 1943, Чикаго — 17 січня 2008, Рейк'явік) — американський шахіст, одинадцятий чемпіон світу з шахів (1972—1975). Єдиний представник Заходу, який перервав гегемонію радянських шахістів у період після Другої світової війни. 8-разовий чемпіон США. Багато спеціалістів вважає його найвизначнішим шахістом усіх часів[en][3][4].

Змалку виявляв велику майстерність гри в шахи: у 13 років з блиском переміг у партії, відомій як «гра століття[en]». У 14 років став чемпіоном США, а в 15 років — наймолодшим до того часу гросмейстером (ГМ) і наймолодшим учасником турніру претендентів на звання чемпіона світу. У 20 років Фішер виграв чемпіонат США 1963-64 з результатом 11 перемог в 11 партіях, єдиним ідеальним результатом в історії цього турніру. Його книгу Мої 60 пам'ятних партій[en], опубліковану 1969 року, вважають обов'язковою для прочитання. Він виграв міжзональний турнір 1970 року з рекордною перевагою над найближчим переслідувачем у 3½ очка, а також виграв у цей період 20 партій поспіль, включаючи дві безпрецедентні серії з рахунком 6-0 кожна в рамках претендентських матчів. У липні 1971 року став першим офіційним гравцем номер один за рейтингом ФІДЕ[en].

1972 року Бобі Фішер став першим американським шахістом, якому вдалося виграти титул чемпіона світу. У матчі за звання чемпіона світу, що відбувся в Рейк'явіку (Ісландія), він переміг представника СРСР Бориса Спаського. За часів «холодної війни», розрекламований як протистояння між США і СРСР, той матч привернув більше уваги у всьому світі, ніж будь-який чемпіонський поєдинок з шахів до і після нього.

З юних років відзначався неординарними, часто скандальними вчинками й публічними заявами. 1975 року Фішер відмовився захищати чемпіонський титул, не зумівши досягнути домовленості з ФІДЕ, міжнародним керівним шаховим органом, щодо однієї з умов матчу. Згідно з правилами ФІДЕ, у квітні 1975 року новим чемпіоном світу без боротьби оголосили Анатолія Карпова, який виграв відбірковий кандидатський цикл.

Після втрати титулу чемпіона світу Фішер став відлюдником, іноді з нестійкою поведінкою, уникаючи як змагань з шахів так і сторонніх очей. 1992 року знову з'явився на публіці й виграв неофіційний матч-реванш зі Спаським[en], який відбувся в Югославії, що була на той момент під ембарго ООН. Його участь призвела до конфлікту з урядом США, який попередив Фішера, що участь у матчі є порушенням розпорядження, яке ввело санкції США проти Югославії[en]. Уряд США зрештою видав ордер на його арешт. Після цього Фішер став емігрантом. У вересні 2001 року, через кілька годин після терористичних атак на США (11 вересня), Фішер дав інтерв'ю філіппінській радіостанції, назвавши повідомлення про напад на Пентагон «чудовою новиною». Шахіст зазначив також, що якщо США не змінять свою зовнішню політику, то вони «повинні бути знищені». У грудні 2003 Держдепартамент США офіційно анулював паспорт Фішера, а 13 липня 2004 шахіста заарештували в Японії за незаконне проникнення на територію країни й помістили у в'язницю для нелегальних іммігрантів, де він письмово відмовився від американського громадянства. Згодом влада Японії дозволила йому виїхати за межі країни, незважаючи на вимогу екстрадиції з боку уряду США, в 2005 Фішер отримав ісландський паспорт і громадянство відповідно до спеціального закону ісландського Альтингу, що дозволило йому жити в Ісландії аж до смерті у 2008 році.

Фішер зробив вагомий і тривалий внесок у шахи. У 1990-х роках запатентував модифікований шаховий годинник, у якому гравцеві додається час після кожного ходу, що нині став звичайною практикою в топ-турнірах і матчах. Крім того, розчарувавшись у традиційних шахах, 1996 року він вигадав новий варіант шахів fischerandom, відомий сьогодні як «шахи 960».

Вирізнявся надзвичайною працездатністю, фанатичною відданістю шахам, енциклопедичністю знань у галузі шахової теорії. Читав спеціальну літературу російською, сербською, іспанською, німецькою мовами й завжди проявляв у змаганнях повну обізнаність у всіх стадіях шахової партії.

У середовищі шахістів Фішера поважали за видатні успіхи й засуджували за екстравагантність. Коментатори відзначали, що Фішер, вимагаючи ідеальних умов і підвищення гонорарів, багато зробив для поліпшення турнірного побуту й добробуту провідних шахістів. Сам Фішер казав: «Я доб'юся того, що до шахів ставитимуться з не меншою пошаною, ніж до боксу».

Зміст

БіографіяРедагувати

ПоходженняРедагувати

Роберт Джеймс Фішер народився в Лікарні Майкла Різа[en] в Чикаго (штат Іллінойс) 9 березня 1943 року[5]. У свідоцтві про народження його батьком вказаний Ганс-Герхард Фішер, також відомий як Герардо Лібшер[6], німецький біофізик. Його мати, Регіна Вендер Фішер, була громадянкою США[7][8], народженою у Швейцарії; її батьки були польськими євреями[9][10]. Регіна виросла в Сент-Луїсі (штат Міссурі)[5], стала вчителькою, медсестрою, а потім лікаркою[11].

Після закінчення коледжу в підлітковому віці, Регіна вирушила до Німеччини, щоб відвідати свого брата. Саме там вона познайомилася з генетиком і майбутнім лауреатом Нобелівської премії Германом Джозефом Мюллером, який переконав її переїхати до Москви, щоб вивчати медицину. Вступила до Першого Московського державного медичного університету імені І. М. Сєченова, де зустрілася з Гансом-Герхардом, за якого вийшла заміж у листопаді 1933 року[12]. 1938 року в Ганса-Герхарда і Регіни з'явилася дочка, Джоан Фішер[en]. Відновлення антисемітизму за режиму Сталіна спонукало Регіну вирушити з Джоан до Парижа, де вона стала вчителькою англійської мови. Загроза німецького вторгнення змусила її 1939 року вирушити з Джоан до Сполучених Штатів. Ганс-Герхард намагався приєднатися до них там, але, в той час, його німецьке громадянство завадило йому в'їхати на територію Сполучених Штатів. Регіна і Ханс-Герхард розійшлися в Москві, хоча офіційно вони не розлучалися до 1945 року[12].

На момент народження сина Регіна залишилася без даху над головою[13] й моталася по різних роботах і школах по всій країні, щоб утримувати свою сім'ю. Брала участь у політичній діяльності й самотужки виростила обох дітей, Боббі і Джоан[14][15][16].

У 1949 році сім'я переїхала на Мангеттен (Нью-Йорк)[17], де Регіна вчилася на ступінь магістра в галузі медсестринства і згодом почала працювати за цією спеціальністю[15].

Пал Немейні як батько ФішераРедагувати

2002 року Пітер Ніколас і Кліа Бенсон з газети The Philadelphia Inquirer у своєму розслідуванні вперше оприлюднили джерела, в яких йдеться про те, що біологічним батьком Фішера був угорський єврей[en] Пал Немейні[en], фізик і експерт із механіки рідини та прикладної механіки[16][18][19]. Упродовж 1950-х років ФБР досліджувало Регіну і коло її знайомих на предмет симпатій до комунізму, а також її попереднє життя в Москві[20]. Файли ФБР визначають Пола Немейні як біологічного батька Боббі Фішера, показуючи, що Ганс-Герхард Фішер ніколи не бував у Сполучених Штатах, оскільки посадовці імміграційних служб США відмовляли йому через його ймовірну симпатію до комунізму[18][21][22]. Ці джерела не лише повідомляють, що Регіна і Немейні мали стосунки в 1942 році, але й те, що Немейні щомісяця платив Регіні аліменти, а також платив за навчання Боббі до своєї смерті в 1952 році[23]. Немейні подавав скарги в соціальні служби, заявляючи, що був стурбований тим як Регіна виховує Боббі, і навіть принаймні одного разу розплакався[18]. Згодом Боббі розповідав угорській шахістці Зіті Райчані, що Пал Немейні іноді з'являвся в їхній бруклінській квартирі й водив його на прогулянки[16]. Коли Пал Немейні помер в 1952 році Регіна Фішер написала листа його першому синові Пітеру, в якому питала, чи Пал у своєму заповіті не залишив гроші для Боббі[18]:

« Боббі був хворий 2 дні на лихоманку й біль у горлі і, само собою, йому потрібен був лікар. Я не думаю, що Пал хотів залишити Боббі в такому становищі. Будь ласка повідомте якомога швидше, чи не залишив Пал чогось для Боббі.
Оригінальний текст (англ.)
Bobby was sick 2 days with fever and sore throat and of course a doctor or medicine was out of the question. I don't think Paul would have wanted to leave Bobby this way and would ask you most urgently to let me know if Paul left anything for Bobby.
»

Одного разу Регіна розповіла працівнику соціальної служби, що востаннє бачила Ганса-Герхардта Фішера в 1939 році, за чотири роки до народження Боббі. Іншого разу вона сказала тому самому працівнику, що їздила до Мексики в червні 1942 року, щоб побачити Ганса-Герхардта, і що Боббі був зачатий під час цієї зустрічі[16]. За словами хрещеного брата Боббі Фішера, Рассела Тарга[en], який був одружений зі зведеною сестрою Боббі, Джоан[en], протягом 40 років, Регіна приховувала факт батьківства Немейні, бо хотіла уникнути клейма народження дитини поза шлюбом[16].

Шахові починанняРедагувати

Дитинство в біднотіРедагувати

У березні 1949 року 6-річний Боббі і його сестра Джоан навчилися грати в шахи, прочитавши інструкцію до комплекту шахів, який купили в магазині цукерок[24]. Шахи захопили його й він пробував грати зі своєю старшою сестрою, але дуже швидко виявилося, що вона дуже слабкий партнер. Коли Джоан втратила інтерес до шахів, а Регіна не мала на це часу, Фішерові довелося грати свої перші партії проти самого себе[25]. Коли того літа сім'я відпочивала в Патчогу (Лонг-Айленд), Боббі знайшов книгу старих шахових партій і ретельно її вивчив[26]. Біограф Фішера Френк Брейді описує переїзд родини з Манхеттена на Бруклін у 1950 році[27]:

« Восени 1950 року Регіна перевезла родину з Манхеттена через міст на Бруклін, де зняла недорогу квартиру біля перетину вулиць Юніон і Франклін. Це було лише тимчасово: вона намагалася потрапити в кращий район. Вона позбулася свого медичного диплому в Росії через війну й тепер намагалася отримати диплом медсестри. Коли вона вступила до Школи медичних сестер на Проспекті Хайтс, то мандрівна сім'я Фішерів переїхала удесяте протягом шести років у двокімнатну квартиру за адресою 560 Lincoln Place в Брукліні, яку вони знімали за $ 52 на місяць.
Оригінальний текст (англ.)
In the fall of 1950, Regina moved the family out of Manhattan and across the bridge to Brooklyn, where she rented an inexpensive apartment near the intersection of Union and Franklin streets. It was only temporary: She was trying to get closer to a better neighborhood. Robbed of her medical degree in Russia because of the war, she was now determined to acquire a nursing diploma. As soon as she enrolled in the Prospect Heights School of Nursing, the peripatetic Fischer family, citizens of nowhere, moved once again—its tenth transit in six years—to a $52-a-month two-bedroom flat at 560 Lincoln Place in Brooklyn.
»

Родина проживала в «малій, базовій, але жилій» квартирі Q[15]. Саме там «Фішер незабаром став настільки поглинений грою, що Регіна боялася, що він проводив наодинці занадто багато часу»[15]. Зрештою 14 листопада 1950 року Регіна надіслала листа в газету Brooklyn Eagle[en], прагнучи розмістити оголошення, чи не знайдеться інших дітей віку Боббі, яким би було цікаво грати з ним в шахи. Газета відхилила її оголошення, оскільки ніхто не міг зрозуміти, як його класифікувати, але направила її запит Герману Гелмсу[en], «деканові американських шахів», який сказав їй, що майстер Макс Пейві[en], колишній шотландський чемпіон, буде давати сеанс одночасної гри 17 січня 1951 року[28][29]. Фішер зіграв у ньому. Хоча він протримався 15 хвилин, навіть привернувши увагу натовпу роззяв, але врешті-решт програв шаховому майстру[30].

Одним із глядачів був президент Бруклінського шахового клубу[31] кандидат у майстри Кармін Найгро[en], який грав майже в силу майстра і працював інструктором[32]. Найгро був настільки вражений грою Фішера[31], що прийняв його в клуб і почав навчати[33][34][35]. Фішер так пригадував свій час із Найгро[36]: «Пан Найгро був, можливо, не найкращий гравець у світі, але дуже хороший учитель. Зустріч з ним була, ймовірно, вирішальним чинником у моєму шаховому прогресі».

 
Білл Ломбарді і Боббі Фішер аналізують гру, а Джек Коллінз спостерігає

Найгро провів перший шаховий турнір Фішера у своєму будинку в 1952 році[37]. Влітку 1955 року Фішер, якому тоді було 12, приєднався до Шахового клубу Манхеттена[en], найсильнішого шахового клубу в країні[38][39]. Стосунки Фішера з Найгро тривали до 1956 року[40][41].

Наставництво ЛомбардіРедагувати

Найгро представив Фішера майбутньому гросмейстеру Вільямові Ломбарді[42], і, починаючи з вересня 1954 року[43], Ломбарді почав давати Фішеру приватні уроки[44][45][46][47][48]. «Ми провели години в наших заняттях, просто граючи для підвищення якості гри», сказав Ломбарді. «Я намагався прищепити Боббі секрет мого власного швидкого підйому, ейдетичних образів і повного занурення»[49]. Навівши приклад своєї гри 1956 року проти Повіласа Вайтоніса[en] (в якій він погодився на нічию всього після 13 ходів), Ломбарді казав Фішеру: «Не приймай пропозицію нічиєї. Для амбітного і талановитого гравця прийняття нічиєї означає хрест на високих результатах. Суперники побоюються безкомпромісного опонента, і внаслідок цього більше помиляються. Дій як я раджу і не копіюй мою боязкість»[50]. Ломбарді відіграв ключову роль у становленні Фішера як чемпіона світу. Він був помічником Фішера в Порторожі[51][52], де вони аналізували партії Фішера[53]. Був секундантом Боббі в Рейк'явіку[54][55][56][57][58][59], де аналізував партії з Фішером і допомагав йому в матчі.

Шаховий клуб ХоуторнРедагувати

Коли Фішеру виповнилося тринадцять років, його мати попросила відомого шахового тренера Джона Коллінса[en] узяти його до себе. Коллінс раніше тренував таких відомих у США шахістів, як Вільям Ломбарді і Роберт Бірн. Фішер проводив багато часу з Коллінсом, який у певному сенсі замістив йому батька.

У червні 1956 року Фішер почав відвідувати шаховий клуб Хоуторн, який був розташований у будинку Колінса[60]. Впродовж довгого часу вважали, що Коллінс був учителем і тренером Фішера[61][62][63][64], хоча сам Коллінс стверджував, що це було не так[65]. Нині поширеною є думка, що Коллінс був наставником Фішера, а не його вчителем чи тренером[66][67][68][69]. З ним та іншими сильними гравцями Боббі зіграв тисячі швидких і тренувальних партій, вивчав книги у великій бібліотеці Коллінса і вечеряв майже так само часто в будинку Коллінса, як у себе вдома[70][71][72].

Майбутній гросмейстер Арнольд Денкер також був наставником юного Боббі й часто брав його з собою на матчі хокейного клубу Нью-Йорк Рейнджерс, які відбувались у Madison Square Garden[en]. Боббі любив ці відвідини й ніколи про них не забував. Вони з Денкером залишились друзями на все життя[73].

Молодий чемпіонРедагувати

1956 року відбувся „шалений зліт“ в ігровій силі Фішера[74]. В національному рейтинг-листі США, опублікованому 20 травня 1956 року, він мав 1726 пунктів[75], що більш як на 900 пунктів менше, ніж рейтинг тодішнього лідера Самуеля Решевського (2663)[76].

У березні 1956 року шаховий клуб Log Cabin Chess Club з міста Орандж (штат Нью-Джерсі) взяв Фішера з собою в турне на Кубу, де він дав сеанс одночасної гри на дванадцяти шахівницях в шаховому клубі імені Капабланки міста Гавани, з яких виграв десять партій і звів унічию дві[77][78]. У своєму турі клуб зіграв серію матчів проти інших клубів. Фішер грав на другій шахівниці, тоді як на першій виступав міжнародний майстер Норман Вітакер[en]. Вітакер і Фішер були провідними гравцями своєї команди, набравши кожен по 5½ очок у 7 партіях.[79]

Першим великим успіхом Фішера стала перемога в Чемпіонаті Юніорів США в 1956 році; він набрав 8.5/10 очок і став наймолодшим чемпіоном серед юніорів[80][81]. На відкритому чемпіонаті США 1956 року, який проходив у Оклахома-Сіті, Боббі набрав 8½/12 і це дозволило йому поділити 4–8-ме місця, а переміг там Артур Бісгаєр[en][82]. На першому відкритому чемпіонаті Канади 1956 року, що відбувся в Монреалі, Боббі набрав 7/10 і поділив 8–12-те місця (переможець Ларрі Еванс)[83]. У листопаді Фішер зіграв на відкритому чемпіонаті східних штатів 1956 року у Вашингтоні, поділивши 2-ге місце з Вільямом Ломбарді, Ніколасом Россолімо і Артуром Феверстайном[en], на пів очка відставши від переможця Ганса Берлінера[en][84].

Молодий шахіст став дуже відомим в Америці завдяки кільком блискучим переможним партіям із відомими шахістами. Фішер прийняв запрошення зіграти на третьому турнірі Lessing Rosenwald[en] Trophy Tournament у Нью-Йорку (1956), дуже сильному турнірі, обмеженому 12-ма гравцями, яких вважали найсильнішими в країні[85]. Хоча Фішер не належав до 12 найперших за рейтингом гравців США, але йому надіслали спеціальне запрошення. Граючи проти найсильнішої опозиції, 13-ти річний Боббі зміг набрати лише 4½/11, поділивши 8–9-те місця[86]. Однак виграв приз за красу[87] за свою «безсмертну»[88] партію проти міжнародного майстра[89] Дональда Бірна[85], в якій пожертвував ферзя, щоб створити невідворотну атаку. Ганс Кмох[en] назвав цю партію «грою століття». Кмох писав: «Ця гра є блискучим шедевром комбінаційної гри, яку показав хлопчик 13 років проти солідного суперника. Її можна порівняти з найкращими рекордами в історії шахових вундеркіндів»[90][91]. Через деякий час Боббі незвично скромно пригадував цю гру: «Я лише робив ходи, які, як я вважав, були найкращими. Мені просто пощастило»[92].

1957 року в Нью-Йорку Фішер зіграв матч із двох партій проти колишнього чемпіона світу Макса Ейве, програвши його ½–1½[93][94][95]. У національному рейтинг-листі, опублікованому 5 травня 1957 року, Фішер мав 2231 пункт, що більш як на 500 пунктів перевищує його показник річної давнини[96]. Це зробило його наймолодшим до того часу майстром в історії американських шахів[97]. У липні в Сан-Франциско Боббі успішно захистив свій титул чемпіона США серед юніорів, набравши 8½/9[98]. Такі високі турнірні результати вивели Фішера до десятки активних шахістів країни за рейтингом, який становив 2298[99]. У серпні Фішер набрав 10/12 на відкритому чемпіонаті США в Клівленді, стільки ж як і Артур Бісгаєр, але посів 1-ше місце за додатковими показниками[100][101]. Таким чином Боббі став наймолодшим переможцем відкритого чемпіонату США[102][103]. Потім виграв відкритий чемпіонат Нью-Джерсі, набравши 6½/7[104]. Компанія Пепсі-Кола стала спонсором його матчу проти молодого філіппінського майстра Родольфо Кардосо[en], який відбувся у Нью-Йорку і в якому Фішер переміг 6–2[105][106].

Перше звання чемпіона СШАРедагувати

Високий рейтинг і значні турнірні успіхи дозволили Шаховій федерації США запросити Фішера зіграти в чемпіонаті США 1957-58[107]. У цьому турнірі брали участь такі відомі шахісти як, наприклад, шестиразовий чемпіон США Самуель Решевський, чинний тоді чемпіон США Артур Бісгаєр і чемпіон світу серед юніорів Вільям Ломбарді, який у серпні переміг на цьому турнірі, єдиний раз в історії цих змагань показавши ідеальний результат (11–0)[108][109][110]. Бісгаєр передбачав, що Фішер «завершить змагання трішки вище середини турнірної таблиці»[108][111]. Попри всі досить скромні передбачення, Боббі здобув вісім перемог і п'ять нічиїх, вигравши чемпіонат з результатом 10½/13, на пів очка попереду найближчого переслідувача[112][113]. Таким чином за два місяці до свого 15-ліття Фішер став наймолодшим чемпіоном США за всю історію[114]. Оскільки тогорічний чемпіонат США був одночасно і зональним турніром, то перемога в ньому зробила Фішера міжнародним майстром[115][116], а також дозволила йому взяти учать у міжзональному турнірі 1958 року в Порторожі[105]. Його рейтинг тоді становив 2626, що робило його другим гравцем США за цим показником, позаду лише Решевського (2713)[117].

Гросмейстер, кандидат, авторРедагувати

Боббі хотів поїхати до Москви. На його благання Регіна написала листа безпосередньо радянському лідерові Микиті Хрущову, просячи дозволу для Боббі взяти участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів[ru]. Відповідь була ствердною, але прийшла занадто пізно[118]. Регіна не мала грошей заплатити за літак, але наступного року Фішера запросили на ігрове шоу I've Got a Secret[en], де, завдяки зусиллям Регіни, продюсери шоу подарували Фішеру квиток до Москви в обидва кінці[119].

Радянська сторона узяла на себе витрати Боббі і його сестри Джоан у Москві[120], а провідником для них призначила міжнародного майстра Льва Абрамова[ru][121]. Коли Фішер прибув до Москви, то одразу ж захотів відвідати Центральний шаховий клуб[122], де грав у швидкі шахи проти двох молодих радянських майстрів, Євгена Васюкова і Олександра Нікітіна[ru][123]. Фішер виграв усі партії[122]. Шаховий автор В. І. Ліндер так пише про те враження, яке Фішер справив на гросмейстера Володимира Алаторцева коли грав бліц проти радянських майстрів: «1958 року в Центральному шаховому клубі Володимир Алаторцев побачив високого і кістлявого 15-річного юнака, який у бліц-партіях вщент розтрощив майже всіх, із ким грав… Алаторцев не був винятком, програвши всі три партії. Він був вражений грою молодого американця Роберта Фішера, його фантастичною самовпевненістю, неймовірною шаховою ерудицією і просто блискучою грою! Прибувши додому Володимир із захопленням сказав своїй дружині: 'Це майбутній чемпіон світу!'»[124]

Фішер вимагав, щоб йому організували матч проти чинного тоді чемпіона світу Михайла Ботвинника. Коли йому сказали, що це неможливо, то він захотів зіграти проти Пауля Кереса. «Зрештою, до клубу напівофіційно покликали Тиграна Петросяна…». Фішер і Петросян грали швидкі партії, з яких більшість виграв Петросян[125]. «Коли Боббі зрозумів, що йому не дадуть зіграти жодної класичної партії, він вийшов із себе»[126], кажучи, що вже ситий по горло «цими російськими свинями»[127]. Це розсердило радянську сторону, яка вважала Фішера своїм почесним гостем. Саме тоді югослави запросили Фішера і його сестру Джоан приїхати раніше на міжзональний турнір. Фішер прийняв запрошення і, прибувши до Югославії, зіграв два тренувальні матчі проти майстрів Драголюба Яношевича і Мілана Матуловича.[128]. Проти першого Фішер звів унічию обидві партії, а другого здолав у Белграді з рахунком 2½–1½[129].

Шість перших місць міжзонального турніру виводили до кандидатського турніру[130]. Більшість спостерігачів сумнівались, що 15-річний юнак без жодного міжнародного досвіду зможе фінішували в цій шістці, але Фішер сказав журналісту Міро Радойчичу: «Я можу зіграти внічию проти гросмейстерів, а крім них є іще пів дюжини „патцерів“, яких я повинен перемогти»[131][132]. Попри деякі перешкоди на шляху і не дуже вдалий початок, Фішер виконав своє завдання: після сильної кінцівки турніру його результат був 12/20 (+6−2=12) і це дозволило поділити 5–6-те місця[133]. Радянський гросмейстер Юрій Авербах зазначив:

« Під час боротьби за шахівницею цей юнак, майже все ще дитина, показав себе справжнім бійцем, продемонструвавши вражаючу витримку, точний підрахунок й бісову винахідливість. Мене особливо вразили не лише його широкі знання теорії, але й бажання всюди шукати нових шляхів. У його грі можна було помітити неймовірний талант, але крім того відчути ту величезну кількість зусиль, які він витрачав на вивчення шахів.
Оригінальний текст (англ.)
In the struggle at the board this youth, almost still a child, showed himself to be a full-fledged fighter, demonstrating amazing composure, precise calculation and devilish resourcefulness. I was especially struck not even by his extensive opening knowledge, but his striving everywhere to seek new paths. In Fischer's play an enormous talent was noticeable, and in addition one sensed an enormous amount of work on the study of chess.[134]
»

Сама участь у цьому циклі розіграшів давала шахістові популярність і престиж. У п'ятнадцятирічного Фішера було мало шансів на успіх, проте він увійшов на турнірі у шестірку кращих і кваліфікувався до турніру претендентів. Це було великим досягненням і за цей успіх Фішер отримав титул гросмейстера. Він був першим настільки юним гросмейстером в історії шахів. Радянський гросмейстер Давид Бронштейн так сказав про своє враження від Фішера в Порторожі: «Мені було цікаво спостерігати за Фішером, але довгий час я не міг зрозуміти, чому цей 15-річний хлопчик грає так добре»[135]. У віці 15 років, 6 місяців і 1 день Боббі став наймолодшим шахістом за всю історію, якому вдавалося кваліфікуватися до кандидатського турніру[136].

Перед кандидатським турніром Фішер виграв чемпіонат США 1958–59, набравши 8½/11[137]. Також поділив 3-тє місце (з Бориславом Івковим) на турнірі Мар-дель-Плата (10/14), на пів очка відставши від Людека Пахмана і Мігеля Найдорфа[138]. Поділив 4-6-те місця в Сантьяго (7½/12), позаду Івкова, Пахмана і Германа Пілніка[en][139].

Міжнародний турнір у Цюриху, навесні 1959 року, Фішер закінчив, на очко відставши від майбутнього чемпіона світу Михайла Таля і на пів очка — від югославського гросмейстера Світозара Глігорича[140][141][142].

Хоча Фішер і припинив у 16 років здобувати офіційну освіту, полишивши Старшу школу Еразмус-Голл[en] в Брукліні, згодом він сам вивчив кілька іноземних мов, тож вмів читати зарубіжну шахову періодику[143]. За даними латвійського шахового майстра Олександра Кобленца[en], навіть він і Таль не віддавали себе шахам так, як це робив Фішер. Пригадуючи розмову, яка відбулась на турнірі: "'— Скажи мені, Боббі, — продовжував Таль, — що ти думаєш про ігровий стиль Лариси Вольперт?' '— Вона дуже обережна. Але у вас є ще одна дівчина, Дмитрієва. От її партії мені подобаються!' Тут ми буквально відкрили рот від подиву. Міша і я продивилися тисячі партій, але нам навіть не спадало на думку вивчати гру наших шахісток. Як ми могли знайти час для цього?! Але Боббі, виявляється, знайшов час!"[144]

До кінця 1959 року Фішер «вдягався жахливо як для чемпіона, з'являючись на найавгустіших і найшанованіших національних і міжнародних змаганнях у светрі та вельветових штанах»[145]. Тепер, заохочуваний Палом Бенко[en] вдягатися ошатніше, Фішер «почав купувати костюми з усього світу, зшиті на замовлення вручну»[146][147]. Він розповів журналістові Ральфу Гінзбургу[en], що у нього сімнадцять пошитих на замовлення костюмів і що всі його сорочки і туфлі ручної роботи[148].

У 16 років Фішер поділив п'яте місце серед восьми учасників на Турнірі претендентів 1959 у Бледі/Загребі/Белграді (Югославія)[149], набравши 12½/28. Він залишився далеко позаду переможця турніру Таля, який виграв усі чотири їхні особисті зустрічі[150]. Того року Фішер випустив свою першу книгу вибраних партій: Шахові партії Боббі Фішера, опубліковану видавництвом Simon & Schuster[151].

Залишення школиРедагувати

Інтерес Фішера до шахів став важливішим, ніж уроки в школі, до тієї міри, що «до того часу, коли він досяг четвертого класу, він вже змінив шість шкіл»[152]. 1952 року Регіна домовилась про стипендію для Боббі (завдяки його шаховому таланту і «астрономічно високому IQ») в Бруклін-Ком'юніті-Вудфорд[153][154]. Згодом Фішер навчався в Старшій школі Еразмус-Голл в той самий час, коли її відвідували Барбра Стрейзанд і Ніл Даймонд[155][156]. 1959 року студентська рада присудила йому золоту медаль за шахові досягнення[157][158]. Того самого року Фішер кинув школу, коли йому виповнилося 16 років, найраніше коли міг зробити це законно[159][160]. Пізніше він пояснював Ральфові Гінзбургу: «ви нічого не дізнаєтеся в школі»[161][162].

Чемпіонат СШАРедагувати

Фішер зіграв на восьми чемпіонатах США, вигравши їх усі[163][164] з перевагою принаймні в одне очко[165]. Він показав такі результати[163][166][167]:

Чемп. США Результат Місце Перевага над 2-м місцем Відсоток Вік
1957–58 10½/13 (+8−0=5)[168] 1-ше 1 очко 81 % 14
1958–59 8½/11 (+6−0=5)[169] 1-ше 1 очко 77 % 15
1959–60 9/11 (+7−0=4)[170] 1-ше 1 очко 82 % 16
1960–61 9/11 (+7−0=4)[171] 1-ше 2 очка 82 % 17
1962–63 8/11 (+6−1=4)[172] 1-ше 1 очко 73 % 19
1963–64 11/11 (+11−0=0)[173] 1-ше 2½ очка 100 % 20
1965[174] 8½/11 (+8−2=1)[175] 1-ше 1 очко 77 % 22
1966–67 9½/11 (+8−0=3)[176] 1-ше 2 очка 86 % 23

Фішер пропустив чемпіонат 1961-62 років (готувався до Міжзонального турніру 1962), а турнір 1964-65 років не відбувся[177]. У восьми чемпіонатах США Фішер програв лише три партії: Едмарові Меднісу[en] на турнірі 1962-63 років, і в двох підряд раундах турніру 1965 року, Самуелеві Решевському і Робертові Бірну. Його загальний рахунок становить 74/90 (61 перемога, 26 нічиїх і 3 поразки)[178].

ОлімпіадиРедагувати

 
17-річний Фішер грає проти 23-річного чемпіона світу Михайла Таля на шаховій олімпіаді 1960 у Лейпцигу

Фішер відмовився грати на Мюнхенській олімпіаді 1958, коли відмовились задовольнити його вимогу грати на першій шахівниці попереду Самуеля Решевского[179]. Деякі джерела стверджують, що 15-річний Фішер був не в змозі організувати канікули від навчання в середній школі[180]. Згодом Фішер представляв Сполучені Штати на першій шахівниці на чотирьох чоловічих шахових олімпіадах, вигравши в особистому заліку дві срібні медалі й одну бронзову[181]:

Олімпіада Особистий результат Відсоток Результат збірної США Відсоток[182]
Лейпциг 1960 13/18[183] (бронза) 72.2 % Срібло 72.5 %
Варна 1962 11/17[184] (8-ме) 64.7 % 4-те 68.1 %
Гавана 1966 15/17[185] (срібло) 88.2 % Срібло 68.4 %
Зіген 1970 10/13[186] (срібло) 76.9 % 4-те 67.8 %

На чотирьох чоловічих шахових олімпіадах Фішер показав результат +40-7=18, набравши 49 очок у 65 партіях: 75.4 %[187][188]. 1966 року Фішер ледь не здобув золоту медаль в особистому заліку, набравши 88,23 %, тоді як чемпіон світу Тигран Петросян набрав 88,46 %. Він зіграв на чотири гри більше, ніж Петросян, проти жорсткішої опозиції[189], і виграв би золото, якби погодився на пропозицію нічиєї від Флоріна Георгіу, а так він її відхилив і зазнав єдиної поразки[190].

На олімпіаді 1962 у Варні Фішер передбачав, що переможе аргентинського гросмейстера Мігеля Найдорфа за 25 ходів. Він і справді зробив це за 24 ходи, ставши єдиним гравцем, який на тому турнірі завдав поразки Найдорфу[191]. За іронією долі, Найдорф поступився, застосувавши той самий дебютний варіант, який названо його ім'ям, варіант Найдорфа[en][192].

Фішер планував грати за США на Олімпіаді в Лугано 1968, але відмовився, коли побачив погані ігрові умови[193]. Як екс-чемпіон світу Тигран Петросян так і бельгійсько-американський міжнародний майстер Джордж Колтановскі[en], лідер збірної США на тому турнірі, вважають неучасть Фішера в Олімпіаді виправданою.[194] За словами Ломбарді, неучасть Фішера була пов'язана з відмовою Решевського поступитися першою шахівницею[195].

1960-61Редагувати

1960 року, на сильному турнірі Мар-дель-Плата в Аргентині, Фішер поділив перше місце з радянською зіркою Борисом Спаським, випередивши його на два очка з результатом 13/15 (+13-1=1)[196][197], попереду Давида Бронштейна[198]. Фішер програв лише Спаському; це поклало початок їх пожиттєвій дружбі[199].

Єдиною невдачею Фішера в його змагальній кар'єрі[200] став турнір у Буенос-Айресі (1960), який він завершив з результатом 8½/19 (+3-5=11), відставши від переможців Віктора Корчного і Самуеля Решевского, які набрали 13/19[201]. За словами Ларрі Еванса, перший сексуальний досвід Фішера був з дівчиною, якій Еванс представив його саме під час того турніру[202][203]. Пал Бенко каже, що Фішер жахливо виступив на турнірі, «бо поринув з головою в жінок і секс. Після цього Фішер пообіцяв, що ніколи не змішуватиме жінок і шахи, і дотримав свого слова[204]». 1960 рік Фішер завершив перемогою на невеликому турнірі в Рейк'явіку з результатом 4½/5[205], а також перемогою над Клаусом Даргою[en] в товариському матчі в Західному Берліні[206].

1961 року Фішер розпочав матч із 16-ти партій проти Решевського, який проходив у Нью-Йорку і Лос-Анджелесі[207]. Старший на 32 роки Решевський вважався фаворитом, оскільки мав набагато більший досвід матчів і не програв був ще жодного встановленого матчу[208]. Після 11 ігор і за рівного рахунку (по дві перемоги при семи нічиїх), матч завершився достроково через суперечку щодо розкладу між Фішером та організатором матчу і спонсором Жаклін Пятігорскі[en][209]. Решевського оголошено переможцем за замовчуванням, тому він одержав відповідну частку призового фонду[210].

На турнірі в Бледі 1961 року Фішер був другим серед зоряного складу учасників, поступившись лише екс-чемпіонові світу Талю[211]. Проте, в особистій зустрічі Фішер вперше переміг Таля, і здобув 3½/4 у партіях з радянськими шахістами, завершивши турнір як єдиний непереможний гравець з результатом 13½/19 (+8-0=11)[212][213].

1962: успіх, невдачі, звинувачення в змовіРедагувати

Фішер виграв Міжзональний турнір 1962 року у Стокгольмі, завершивши його без поразок і на 2½ очка[214] випередивши найближчого конкурента 17½/22 (+13−0=9)[215][216]. Він став першим нерадянським переможцем міжзонального турніру, відтоді як 1948 року ФІДЕ заснувала його[217]. Російський гросмейстер Олександр Котов так казав про Фішера[218]:

« Я обговорював гру Фішера з Максом Ейве й Гедеоном Штальбергом. Всі ми, досвідчені «старожили турніру», були здивовані майстерністю Фішера в ендшпілі. Коли молодий гравець добре грає в атаці, або вміє комбінувати, це можна зрозуміти, але бездоганна техніка ендшпілю в 19 років це щось рідкісне. Я можу пригадати лише одного гравця, який був настільки вмілим у закінченні — Василь Смислов.
Оригінальний текст (англ.)
I have discussed Fischer's play with Max Euwe and Gideon Stahlberg. All of us, experienced 'tournament old-timers', were surprised by Fischer's endgame expertise. When a young player is good at attacking or at combinations, this is understandable, but a faultless endgame technique at the age of 19 is something rare. I can recall only one other player who at that age was equally skillful at endgames – Vasily Smyslov.
»

Перемога Фішера зробила його фаворитом турніру претендентів у Кюрасао[219][220]. Однак, на цьому турнірі Фішер виступив набагато гірше, посівши лише 4-те місце серед восьми учасників, з результатом 14/27 (+8-7=12)[221], далеко позаду Тиграна Петросяна (17½/27), Юхима Геллера і Пауля Кереса (обидва 17/27)[222]. Таль дуже сильно захворів під час турніру, і змушений був відмовитися від боротьби до його завершення. Фішер, друг Таля, був єдиним учасником, який відвідав його в лікарні[223].

Звинувачення в змові на адресу Радянського СоюзуРедагувати

Після своєї невдачі[224] в кандидатському турнірі 1962 року Фішер стверджував у статті Sports Illustrated від 20 серпня 1962 року «Росіяни тримають під своїм контролем шаховий світ», що троє з п'яти радянських шахістів (Тигран Петросян, Пауль Керес і Юхим Геллер) заздалегідь домовились швидко звести внічию свої партії один проти одного, щоб зберегти енергію для гри проти Фішера. Загалом вважають, що це звинувачення небезпідставне[225][226]. Фішер заявив, що більше ніколи не братиме участь у кандидатському турнірі, оскільки його формат, в поєднанні з передбачуваною змовою, унеможливили перемогу нерадянського шахіста. Після появи статті Фішера, наприкінці 1962 року, ФІДЕ проголосувала за те, щоб здійснити радикальні реформи системи плей-оф, замінивши кандидатський турнір на кандидатські матчі на вибування один-на-один; у цьому форматі Фішер домінуватиме 1971 року[226][227].

Влітку 1962 року Фішер переміг Бента Ларсена у виставковому матчі в Копенгагені на данському ТБ. Пізніше того самого року Фішер переміг Богдана Сливу в командному матчі проти Польщі у Варшаві[228].

На Чемпіонаті США 1962-63 Фішер програв свою першу партію, в першому турі поступившись Едмару Меднісу[en]. Бісгаєр був у відмінній формі, і Фішер наздогнав його лише наприкінці. Ділячи перше місце з результатом 7-3, вони зустрілися в заключному турі. Бісгаєр добре стояв у міттельшпілі, але припустився грубої помилки, дозволивши Фішеру виграти свій п'ятий поспіль чемпіонат США[229].

Напів-відпочинок у середині 1960-х роківРедагувати

Під впливом неприязні через невдалий матч 1961 року проти Решевського, Фішер відхилив запрошення зіграти на Кубку П'ятигорського 1963 року в Лос-Анджелесі, який зібрав зірок світового рівня[230]. Замість цього виступив на Вестерн-опен у Бей-Сіті (штат Мічиган), який виграв з результатом 7½/8[231][232]. У серпні–вересні 1963 року Фішер виграв чемпіонат штату Нью-Йорк в Поукіпзі, показавши свій перший ідеальний результат 7/7[233], попереду Артура Бісгаєра і Джеймса Шервіна[en][234].

На Чемпіонаті США 1963-64 Фішер домігся свого другого ідеального результату, цього разу проти провідних шахістів країни[173][230]. Цей результат підніс його славу, зокрема з'явилась коротка стаття в журналі Лайф[235]. Sports Illustrated опублікував діаграми всіх одинадцяти партій у своїй статті «Дивовижна серія перемог Боббі Фішера»[236]. Настільки вичерпне розкриття теми шахів було новаторським для провідного американського спортивного журналу. Його 11-0 на чемпіонаті 1963-64 — це єдиний ідеальний результат в історії цього турніру[237], а також один з десяти ідеальних результатів на шахових турнірах найвищого рівня за увесь час[238][239][240]. Девід Гупер[en] і Кеннет Вайлд[en] назвали його «найвидатнішим досягненням такого роду»[238]. Фішер згадує[241]: «На підставі мого однобічного результату (11-0!) Доктор [Ганс] Кмох привітав Ларрі Еванса (друге місце) з „перемогою“ в турнірі… а потім привітав мене з 'перемогою у виставі'».

Перемога Фішера за 21 хід проти Роберта Бірна[en] принесла йому приз турніру за красу. Бірн писав:

« Завершальна комбінація настільки глибока, що навіть у момент моєї здачі, обидва гросмейстери, які в окремому приміщенні коментували партію для глядачів, були впевнені, що це я перемагаю!
Оригінальний текст (англ.)
The culminating combination is of such depth that, even at the very moment at which I resigned, both grandmasters who were commenting on the play for the spectators in a separate room believed I had a won game!
»

Міжнародний майстер Ентоні Саїді[en] пригадував про свою партію в останньому турі з непереможеним Фішером[242]:

« Розпочинаючи останню гру я, звичайно ж, не сподівався засмутити Фішера. Я майже не знав цього дебюту, але грав просто, а він продовжив за сценарієм, перевівши гру в простий ендшпіль з мінімальною перевагою кінь проти слона. У коридорі Еванс сказав мені: "добре. Покажи йому, що ми не всі діти".
Оригінальний текст (англ.)
The war in Europe has been won and to no man do the United Nations owe a greater debt than to Marshal Zhukov.
»

В перерві Саїді побачив спосіб звести партію внічию, але «зробив інший, неправильний хід», і програв[242]. «Шахові видання по всьому світі писали про незрівнянне досягнення. Тільки Бент Ларсен, повсякчасний огудник Фішера, не був у захваті: 'Фішер грав проти дітей'»[243].

Фішер вирішив не брати участі в Міжзональному турнірі 1964 в Амстердамі, таким чином позбавивши себе можливості боротись за участь у Матчі за звання чемпіона світу 1966[244], навіть після того, як ФІДЕ змінила формат турніру претендентів з турніру за круговою системою на серію матчів за олімпійською системою, в яких виключається можливість змови[235]. Замість цього шахіст вирушив на гастролі по США і Канаді, які тривали з лютого по травень, проводячи сеанси одночасної гри і лекції в понад сорока містах[245]. Його 94 % перемог у понад 2000 зіграних партій є одним з найкращих показників за історію[246]. Фішер відхилив запрошення захищати кольори збірної США на шаховій Олімпіаді 1964 в Тель-Авіві[247].

Успішне поверненняРедагувати

Фішер забажав узяти участь у Меморіалі Капабланки в Гавані у серпні-вересні 1965 року[248]. Оскільки Держдеп відмовився підтвердити дійсність його паспорту для відвідування Куби[249], то він запропонував, а офіційні особи і гравці прийняли, унікальну домовленість: Фішер грав свої ходи в приміщенні Шахового клубу Маршалла[en], які потім передавались по телетайпу на Кубу[250][251][252][253]. Людек Пахман зауважив, що Фішер «був у незручному становищі через довші ігрові сесії, викликані необхідністю передавати ходи, і це одна з причин, чому він програв трьом своїм головним суперникам»[254]. Турнір був «випробуванням» для Фішера, якому довелося пережити восьми-, а іноді й дванадцятигодинні ігрові сесії[255]. Попри перевагу, яку мали інші гравці, Фішер поділив 2-4-те місця з результатом 15/21 (+12-3=6)[256], позаду екс-чемпіона світу Василя Смислова, якого Фішер переміг в особистій партії[254]. Турнір отримав широке висвітлення в ЗМІ[257][258].

У грудні Фішер виграв свій сьомий чемпіонат США (1965), набравши 8½/11 (+8-2=1)[259], попри поразки від Роберта Бірна і Самуеля Решевського у восьмому і дев'ятому раундах[260][261]. Крім того, він помирився з місіс П'ятігорські, прийнявши запрошення на дуже сильний другий Кубок П'ятигорського (1966), який пройшов у Санта-Моніці. Той турнір він розпочав катастрофічно і після восьми турів ділив останнє місце, маючи 3/8. Потім провів дуже сильну серію 7/8. Зрештою, фіналіст Чемпіонату світу Борис Спаський випередив його на пів очка, здобувши 11½/18 проти 11/18 (+7-3=8) у Фішера[262][263].

Тепер, починаючи з віку 23 роки, Фішер перемагатиме у всіх матчах і турнірах, в яких відтоді візьме участь[264].

Увосьме і востаннє Фішер виграв чемпіонат США (1966-67), лише тричі на ньому зігравши внічию (+8-0=3)[265][266]. У березні–квітні та серпні–вересні виграв сильні турніри в Монте-Карло 7/9 (+6-1=2)[267] і Скоп'є 13½/17 (+12-2=3)[268][269]. На Філіппінах зіграв дев'ять виставкових матчів проти сильних супротивників, набравши 8½/9[270].

Зняття з міжзонального турніру під час лідерстваРедагувати

Перемога Фішера на чемпіонаті США 1966-67 дала йому право взяти участь у наступному циклі Чемпіонату світу[259].

На Міжзональному турнірі 1967 року, що відбувся в Сусі (Туніс) Фішер набрав 8½ очок у перших 10 партіях, що вивело його в лідери турніру. Його прихильність Всесвітній Церкві Бога Суботи сьомого дня[en] знайшла розуміння з боку організаторів, але позбавила Фішера декількох вихідних днів, що призвело до суперечок щодо розкладу[271], змусивши його на знак протесту знятися з двох партій, а потім взагалі з турніру, позбавивши себе права змагатись за участь у Матчі за звання чемпіона світу 1969[272]. Труднощі у спілкуванні з дуже недосвідченими місцевими організаторами також були істотним чинником, оскільки Фішер погано знав французьку мову, а вони — англійську. Ніхто з туніських офіційних осіб не мав попереднього досвіду проведення заходу такого масштабу[273].

Оскільки Фішер завершив менше, ніж половину від запланованих партій, всі його результати анульовано, що означало для гравців, які зіграли проти нього партії, скасування результатів і викреслення їх з офіційних результатів турніру[227].

Другий напів-відпочинокРедагувати

У 1968 році Фішер з великою перевагою[274] виграв турніри в Нетанії з 11½/13 (+10-0=3)[275] та Вінковцях 11/13 (+9-0=4)[276]. Потім на 18 місяців припинив виступи, за винятком перемоги над Ентоні Сайді в командному матчі Нью-Йоркської Метрополітен-ліги 1969 року[277][278]. Того року Фішер (з допомогою гросмейстера Ларрі Еванса) випустив свою другу книгу вибраних партій: Мої 60 пам'ятних партій[en], яку опублікувало видавництво Simon & Schuster[279]. Книга «мала миттєвий успіх»[280].

1969—1972: чемпіон світуРедагувати

1970 року Фішер розпочав нову спробу стати чемпіоном світу. Його драматичний марш до титулу зробив його ім'я загальновідомим і вивів шахи на перші шпальти газет. Він виграв цей титул у 1972 році, але втратив його три роки по тому.

Шлях до звання чемпіона світуРедагувати

 
Протокол гри Фішера проти Мігеля Найдорфа в 3-му раунді Шахової олімпіади 1970 в Зігені (Німеччина)

Чемпіонат США 1969 року був, водночас, і зональним відбірковим турніром, із якого перші троє учасників просувалися в міжзональний. Проте, Фішер не взяв участі в чемпіонаті США через розбіжності щодо призового фонду. Пал Бенко, який на ньому посів одне із трьох перших місць, погодився поступитися Фішеру своїм місцем в міжзональному турнірі, щоб той мав шанс у ще одному чемпіонському циклі. Ломбарді, який був би «наступним у черзі» після Бенко, зробив те саме[281][282][283][284][285][286].

У 1970 і 1971 роках Фішер «домінував над сучасниками до міри, ніколи не баченої ні до, ні після»[287].

Напередодні міжзонального турніру 1970, в березні і квітні 1970 року найкращі шахісти світу взяли участь у матчі СРСР проти решти світу в Белграді (Югославія), який часто називають «Матчем століття». Багато подиву викликало рішення Фішера взяти в ньому участь[288].

З Евансом як секундантом[289] Фішер прилетів до Белграда[290] з наміром зіграти на першій шахівниці за збірну решти світу[291][292]. Проте, данський гросмейстер Бент Ларсен (завдяки його нещодавнім турнірним перемогам) зажадав, щоб право грати на першій шахівниці дали йому, хоча Фішер мав вищий рейтинг Ело[292][293]. На подив усіх, Фішер погодився[294][295]. Хоча команда СРСР витягнула перемогу 20½–19½, але «на чотирьох перших шахівницях радам вдалося виграти лише одну гру з можливих шістнадцяти. Боббі Фішер став найкращим представником своєї команди, перемігши Петросяна з рахунком 3-1 (дві перемоги й дві нічиї)»[296]. «Фішер нікому не залишив жодного сумніву в тому, що він з користю використав свою тимчасову перерву від турнірів. Петросян був майже невпізнанний у перших двох партіях, і до того часу, коли він зібрався, хоча й почав тиснути на супротивника, але не міг досягнути більшого, ніж нічиїх в останніх двох партіях з чотирьох»[292].

Після матчу СРСР проти решти світу відбувся неофіційний чемпіонат світу з бліцу (по 5 хвилин кожному на гру) в Херцегу-Новому. Петросян і Таль вважалися фаворитами[297], але Фішер розгромив увесь зоряний склад учасників 19/22 (+17-1=4), далеко попереду Таля (14½), Корчного (14), Петросяна (13½) і Бронштейна (13)[297][298]. Фішер програв лише одну партію (Корчному, який також виявився єдиним, що досягнув хоча б рівного результату в особистих зустрічах з ним у подвійному круговому турнірі)[299][300]. Фішер «начисто розгромив таких королів бліцу як Таль, Петросян і Смислов»[301]. Таль з подивом зрозумів, що «впродовж усього турніру Фішер не віддав задарма жодного пішака!», тоді як інші гравці «досить напозіхались коней і слонів»[301][302]. Для Ломбарді, який зіграв проти Фішера багато партій у бліц[303], перемога Фішера з перевагою 4½ очка «стала приємним сюрпризом»[304].

 
Фішер у Белграді під час Матчу століття 1970 року

У квітні–травні 1970 року Фішер переміг у Ровіні/Загребі з результатом 13/17 (+10-1=6), на два очка випередивши Глігорича, Горта, Корчного, Смислова і Петросяна[305][306]. У липні–серпні розгромив переважно гросмейстерський склад у Буенос-Айресі, випередивши найближчого суперника на 3½ очка 15/17 (+13-0=4)[307]. Потім він зіграв на першій шахівниці за збірну США на 19-ій шаховій Олімпіаді в Зіґені, де здобув срібну медаль в особистому заліку, набравши 10/13 (+8-1=4)[186], єдиної поразки зазнавши від тодішнього чемпіона світу Бориса Спаського[308]. Одразу після Олімпіади Фішер переміг Ульфа Андерссона[en] у виставковій грі, організованій шведською газетою Expressen[309]. Він підняв свою гру на новий рівень[310].

Фішер виграв Міжзональний турнір у Пальмі в листопаді і грудні 1970 року з результатом 18½/23 (+15-1=7)[311], далеко попереду Ларсена, Юхима Геллера і Роберта Гюбнера, з 15/23[312][313]. Він завершив турнір сімома перемогами поспіль[314][315]. Якщо не брати до уваги Міжзональний турнір у Суссе (з якого Фішер знявся бувши лідером), ця його перемога стала в ряд із восьми перших призів на турнірах[316]. Проте, екс-чемпіон світу Михайло Ботвинник не був вражений його результатами, заявивши: «Фішера оголосили генієм. Я не згоден з цим… Для того, щоб по праву бути визнаним генієм у шахах, ви повинні перемогти рівних суперників з великим відривом. Поки що він не зробив цього»[317]. Попри зауваження Ботвинника, «Фішер розпочав дивовижний рік в історії шахів»[318].

У чвертьфіналі претендентських матчів 1971 Боббі випало грати проти радянського гросмейстера і концертного піаніста Марка Тайманова. Матч розпочався в середині травня у Ванкувері (Британська Колумбія, Канада)[319]. Фішер був загальновизнаним фаворитом[319][320]. Тайманов мав підстави бути впевненим. Його надійним помічником був Ботвинник, який «ретельно проаналізував записи партій Фішера і зібрав докупи 'досьє' на нього», яке залишилося з тих часів, коли він «за кілька років до того» вів з Фішером переговори про матч[321]. Після того, як Фішер переміг Тайманова у другій партії матчу, Тайманов запитав Фішера, як тому вдалося придумати хід 12. N1c3, на що Фішер відповів: «що ідея була не його — він зустрів її в монографії радянського майстра Олександра Нікітіна[ru] у примітці»[322]. Тайманов так сказав про це: «це приголомшує, що я, експерт з сицилійського захисту, пропустив цю теоретично значущу ідею свого співвітчизника, тоді як Фішер знайшов її в книзі іноземною мовою!»[323] За рахунку 4-0 на користь Фішера, відкладення п'ятої гри було тим іще видовищем[324]. Шенберг так це описує[325]:

Тайманов приїхав до Ванкувера з двома секундантами, обидва гросмейстери. Фішер був самотній. Вигляд Тайманова та його секундантів здавався йому найсмішнішою річчю, яку він коли-небудь бачив. Тайманов і його секунданти сиділи всі шість рук у русі, розмахуючи в повітрі кишеньковими наборами, розмахуючи в повітрі, бризкаючи варіантами на всі боки. А сам Тайманов сидів зі сплутаним поглядом на обличчі. Перед самим відновленням гри [п'ятої партії] секунданти давали Тайманову останні поради. Коли бідний Тайманов увійшов в ігрову залу й сів, щоб протистояти Фішера, його голова настільки сповнена суперечливих продовжень, що він почав тріщати без угаву, поставив туру під бій і одразу ж здався.

Фішер обіграв Тайманова з рахунком 6-0[326]. Важко згадати прецедент для настільки розгромного рахунку в матчі, що веде до звання чемпіона світу[327].

Програвши заключну партію матчу, Тайманов знизав плечима, сказавши сумно Фішеру: «Ну, в мене ще є моя музика[328]». Після цього виступу Тайманова «виключили зі збірної СРСР і заборонили йому виїжджати за кордон упродовж двох років. Йому заборонили писати статті й позбавили місячної стипендії;[і] влада заборонила йому виступати на сцені»[329]. «Ця розгромна поразка практично поставила хрест на шаховій кар'єрі Тайманова»[330].

У наступному матчі Фішеру належало грати проти данського гросмейстера Бента Ларсена. «Спаський передбачав уперту боротьбу: 'Ларсен трохи сильніший духом'»[331]. Перед початком матчу Ботвинник так висловився перед радянською телевізійною аудиторією[332]:

Важко сказати, як завершиться матч, але певно, що такої легкої перемоги, як у Ванкувері [проти Тайманова] Фішер не здобуде. Я думаю, що Ларсен має в запасі неприємні сюрпризи для [Фішера], тим більше, що розібравшись у такий спосіб з Таймановим, Фішер захоче зробити так само з Ларсен, а це неможливо.

Фішер переміг Ларсена з таким самим рахунком 6-0[333]. Роберт Бірн пише: «Певною мірою я міг зрозуміти матч проти Тайманова як свого роду цікавинку — майже дивацтво, дивне шахове явище, яке ніколи не повториться. Але тепер мені бракує слів, щоб висловити свою розгубленість… Нерозв'язне завдання для мене пояснити, як Боббі, як ніхто інший, міг виграти шість партій поспіль у такого генія гри як Бент Ларсен»[334]. Лише за рік до того Ларсен грав на першій шахівниці за збірну решти світу попереду Фішера, а також завдав Фішеру його єдиної поразки на міжзональному турнірі. Гаррі Каспаров пізніше писав, що жоден гравець ніколи не здобував перевагу над своїми суперниками порівняну з фішеровим «неймовірним» результатом 12-0 у двох матчах[335]. Шаховий статистик Джефф Сонас приходить до висновку, що перемога над Ларсеном дала Фішеру «найвищий в історії рейтинговий перформенс за один матч»[336].

8 серпня 1971 року, готуючись до свого останнього кандидатського матчу проти екс-чемпіона світу Тиграна Петросяна, Фішер взяв участь у турнірі зі швидких шахів у Манхеттенському шаховому клубі[en], вигравши його з результатом 21½/22 проти сильного складу учасників[298][337].

Попри результати Фішера проти Тайманова і Ларсена, його майбутній матч проти Петросяна здавався непростим завданням[338]. Втім, радянський уряд був стурбований Фішером[339][340]. «Журналісти запитали Петросяна, чи матч триватиме всі дванадцять партій… 'Можливо я виграю його раніше', відповів Петросян»[341], а потім заявив: «[дев'ятнадцяти поспіль] перемог Фішера не справили на мене враження. Він видатний шахіст, але не геній»[342]. У першій зустрічі Петросян зіграв важливу теоретичну новинку, досягнувши переваги, але через його подальшу невпевнену гру в кінцевому підсумку Фішер виграв ту партію[343][344][345]. Це дало Фішеру серію з 20 перемог поспіль проти найкращих гравців у світі (у міжзональному турнірі й претендентських матчах), яка поступається лише 25 перемогам підряд Стейніца в 1873—1882 роках[346][347]. Петросян виграв другу гру, нарешті перервавши серію Фішера[348]. Після трьох нічиїх поспіль, Фішер взяв наступні чотири гри, і таким чином виграв матч 6½–2½ (+5-1=3)[349]. «Sports Illustrated» опублікувала статтю про матч, назвавши причиною домінування Фішера застарілу систему підготовки Петросяна[350]:

Нещодавній рекорд Фішера підвищує ймовірність того, що він зробив прорив у сучасній шахової теорії. Прикладом є його відповідь на до добре підготовлений 11-й хід Петросяна в першій грі: російські фахівці тижнями працювали над варіантом, але коли його раптом випробували на Фішерові, він самотужки зіткнувся з його наслідками і виграв, застосовуючи прості, класичні принципи.

Після завершення матчу Петросян зазначив: «Після шостої гри Фішер справді став генієм. Натомість я або зламався, або втомився, або ще щось трапилося, але останні три партії вже не були шахами»[351][352]. "Деякі експерти продовжували наполягати на тому, що Петросян був не в формі, і що він повинен був мати позитивний результат наприкінці шостої партії  … «, на що Фішер відповів: „Люди грають проти мене нижче своїх можливостей упродовж п'ятнадцяти років“[353]. Матчеві результати Фішера спантеличили Ботвинника: „важко щось сказати про матчі Фішера. Оскільки тоді, коли він їх грав, починались дива“[354]. „Коли Петросян грав як Петросян, то Фішер грав як дуже сильний гросмейстер, але коли Петросян починав припускатися помилок, Фішер перетворювався на генія“[354].

Фішер набув набагато більшого рейтингу, ніж будь-який гравець в історії до того часу[355]. У рейтинг-листі ФІДЕ за липні 1972 року його рейтинг Ело 2785 був на 125 пунктів вищим, ніж у другого гравця в цьому списку, Бориса Спаського 2660[356][357][358]. Його результати дозволили йому з'явитися на обкладинці журналу Лайф[359] і кинути виклик чемпіонові світу Борисові Спаському, якого він до того ніколи не перемагав (+0-3=2)[360][361].

Матч на першість світуРедагувати

 
Фішер в Амстердамі в 1972 році з візитом, щоб обговорити деталі матчу за звання чемпіона світу з тодішнім президентом ФІДЕ Максом Ейве
 
Фішер в Амстердамі в 1972 році

Впертість Фішера щодо турнірних і матчевих умов, яка у нього зберігалась упродовж усієї кар'єри, вчергове проявилась напередодні його матчу зі Спаським. З-поміж можливих місць проведення перший вибір Фішера був за Белградом (Югославія), тоді як Спаський вибрав Рейк'явік (Ісландія)[362]. Якийсь час здавалося, що спір вирішиться шляхом поділу матчу між двома цими містами, але домовитись не вдалося[363]. Після того, як питання вирішилось, Фішер відмовлявся їхати до Ісландії поки не буде збільшено призовий фонд. Лондонський фінансист Джим Слейтер[en] пожертвував додаткові $125,000, внаслідок чого призовий фонд склав безпрецедентні $250,000 (сьогоднішні $1.50 млн) і, зрештою, Фішер погодився грати[364].

До і під час матчу Фішер приділяв особливу увагу своїй фізичній підготовці та формі, що було відносно новим підходом серед тогочасних топ-шахістів. Він розвинув був до хорошого рівня свої тенісні навички, й часто грав у вихідні дні в Рейк'явіку. Він також організував одноосібне використання басейну в його готелі у встановлені години, і подовгу в ньому плавав, зазвичай пізно ввечері[365]. За даними радянського гросмейстера Миколи Крогіуса, Фішер «приділяв значну увагу спорту, він плавав і навіть боксував …»[366]

Матч проходив у Рейк'явіку з липня по вересень 1972 року. Фішера супроводжував Вільям Ломбарді; окрім допомоги в аналізі[367] Ломбарді, можливо, відіграв важливу роль у тому, що Фішер погодився грати в матчі й продовжував його[368]. Цей матч став першим, який показували в американському ефірі в прайм-тайм.[369][370]. Фішер програв перші дві партії в дивний спосіб: першу, коли ризиковано побив пішака в нічийному ендшпілі, другу, коли відмовився грати через суперечку щодо ігрових умов[371]. Можливо Фішер і здав би подібним чином весь матч, але Спаський, не бажаючи перемогти за замовчуванням, поступився і погодився на вимогу Фішера перемістити наступну партію в підсобку, подалі від камер, чия присутність викликала невдоволення Фішера[372][373]. Після цієї партії матч повернувся на сцену і продовжився без подальших серйозних інцидентів. Фішер виграв сім з наступних дев'ятнадцяти партій, програвши лише одну й звівши внічию одинадцять. Таким чином він виграв матч з рахунком 12½–8½ й став 11-м чемпіоном світу з шахів[369].

Мішура холодної війни зробила матч медіа-сенсацією[374]. Названий «матчем століття»[375][376][377] він потрапив на перші шпальти американських і світових ЗМІ[378][379]. Перемога Фішера була американською перемогою в тій царині, в якій радянські гравці — тісно ототожнювані з державою й за її фінансової підтримки — домінували впродовж попередньої чверті століття. Каспаров зазначив, що «Фішер ідеологічно вписується в контекст епохи „холодної війни“: одинокий американський геній кидає виклик радянській шаховій машині й перемагає її»[380][381]. Голландський гросмейстер Ян Тімман називає перемогу Фішера «історією самотнього героя, який долає цілу імперію»[382]. Сестра Фішера відзначила, що «Боббі зробив це все в країні, майже зовсім без шахової культури. Як ніби ескімоси розчистили тенісний корт серед снігу, а потім виграли чемпіонат світу»[383].

Після повернення шахіста до Нью-Йорка[384] проведено День Боббі Фішера[385]. Йому запропонували численні спонсорські контракти на суму не менше, ніж $5 млн ($29,9 млн на сьогодні), на жоден з яких він не погодився[386]. Він з'явився на обкладинці Sports Illustrated[387] разом з американським олімпійським чемпіоном з плавання Марком Шпіцом. Фішер також з'явився у спецвипуску Боба Гоупа[388]. Кількість членів Американській шахової федерації 1972 року подвоїлась[389] і досягла свого піку в 1974 році; в американських шахах ці роки часто називають «бумом Фішера». Цей матч привернув більший інтерес у всьому світі, ніж будь-який чемпіонат з шахів до і після нього[390].

Позбавлення титулуРедагувати

Фішеру належало захищати свій титул у 1975 році проти Анатолія Карпова, який здобув це право через сито претендентських матчів[391]. Фішер, який не грав офіційних партій з моменту свого матчу на першість світу зі Спаським, виклав пропозицію про матч у вересні 1973 року, в консультації з представником ФІДЕ Фредом Крамером. Він висунув три основних (необоротних) вимоги:

  1. Матч триває до 10 перемог, не рахуючи нічиїх.
  2. Жодних обмежень на кількість зіграних партій.
  3. За рахунку 9-9 чемпіон (Фішер) зберігає титул і призовий фонд ділиться порівну[392].

З'їзд ФІДЕ відбувся 1974 року в ході 21-ї шахової олімпіади в Ніцці (Франція). Делегати проголосували за пропозиції Фішера про гру до 10 перемог, але відхилили дві інші, а також обмежили кількість партій у матчі до 36[393]. У відповідь на таке рішення ФІДЕ, Фішер відправив телеграму Ейве 27 червня 1974 року[394][395][396]:

Як я чітко вказав у своїй телеграмі делегатам ФІДЕ, мої пропозиції щодо умов матчу були необоротними. Містер Кремер повідомив мені, що правила про те, що переможцем стає перший гравець, який виграв десять партій, нічиї не рахуються, необмежена кількість партій і за рахунку 9:9 чемпіон зберігає свій титул, а призовий фонд ділиться порівну, відхилені делегатами ФІДЕ. Такими діями ФІДЕ ухвалив рішення проти моєї участі в Чемпіонаті світу з шахів 1975 року. Тому я відмовляюсь від свого титулу чемпіона світу з шахів ФІДЕ. З Повагою, Боббі Фішер.

Делегати відповіли, підтвердивши свої попередні рішення, але не прийняли відмову Фішера і просили його переглянути її[397]. Багато оглядачів вважали пункт Фішера про рахунок 9-9 несправедливим, оскільки в цьому випадку претендент мав перемагати з перевагою принаймні у два очка (10-8)[398]. Ботвинник назвав пункт про 9-9 «неспортивним»[399]. Віктор Корчной, Давид Бронштейн і Лев Альбурт вважали пункт про 9-9 розумним[400][401][402].

Посадові особи Шахової федерації США продовжували докладати зусиль[403], і в березні 1975 року в місті Берген (Нідерланди) відбувся спеціальний з'їзд ФІДЕ[404], який погодився з тим, що матч має бути безстроковим, але знову відхилив пункт про 9-9, з мінімальною перевагою 35 проти 32 голосів[405]. ФІДЕ встановив крайній строк, 1 квітня 1975 року, для Фішера і Карпова підтвердити свою участь у матчі. До 3 квітня від Фішера не надійшло жодної відповіді. Таким чином, за замовчуванням Карпов офіційно став чемпіоном світу[406]. У своїй автобіографії 1991 року Карпов висловлює жаль, що матч не відбувся, і заявляє, що втрачена можливість кинути виклик Фішеру затримала його власний шаховий розвиток. Після 1975 року Карпов кілька разів зустрічався з Фішером, у дружніх, але зрештою безуспішних спробах влаштувати матч, оскільки Карпов ніколи б погодився грати до 10[407].

Браян Карні заявив в Уолл-стрит джорнел, що після перемоги Фішера над Спаським 1972 року йому вже не потрібно було нічого доводити, за винятком того, що, можливо, хтось зможе колись перемогти його, і він не був зацікавлений ризикувати поразкою. Він також висловив думку, що відмова Фішера визнавати колег дозволила його параної розцвісти: «Титул чемпіона світу, який він виграв… підтвердив його уявлення про самого себе як шахіста, але й ізолював його від гуманізуючого впливу світу навколо нього. Він спустився в те, що можна вважати лише свого роду божевіллям»[226].

Раптовий відхід у забуттяРедагувати

Після матчу за звання чемпіона світу 1972 року Фішер не грав жодного офіційного матчу впродовж майже 20 років[408]. 1977 року в Кембриджі (штат Массачусетс) він зіграв три гри проти шахової програми MIT Грінблатт[en], вигравши їх всі[409].

Він переїхав до Лос-Анджелеса й на деякий час зв'язався з апокаліптичною сектою, відомою як «Всесвітня Церква Бога[en]»[410][411]. 26 травня 1981 року, під час прогулянки в Пасадені, Фішера затримав патрульний поліцейський, тому що той був схожий на чоловіка, який тільки що скоїв пограбування в цьому районі[412]. Фішер, який стверджував, що його легко поранили під час затримання[413], сказав, що його утримували впродовж двох днів, вчиняючи над ним насильство й різні види знущань[414]. Потім його випустили під заставу $1,000[415]. Фішер опублікував 14-сторінковий буклет з докладною розповіддю про його заявлений досвід, стверджуючи, що його арешт був «спланований і влаштований»[416][417][418].

1981 року Фішер жив у будинку гросмейстера Пітера Бійясаса[en], де впродовж чотирьох місяців переміг Бійясаса сімнадцять разів у серіях швидких партій[419][420]. В інтерв'ю з репотером «Спортс Іллюстрейтед» Вільямом Неком Бійясас так оцінив гру Фішера[418][421]:

Він був занадто сильним. Не було жодного сенсу грати з ним. Це було не цікаво. Він мене громив, і мені не було зрозуміло чому. Це було не так, наче я припустився тієї чи іншої помилки. Це було так, ніби він мене поступово перегравав, від самого початку. Він не тратив час на обдумування. Найсумніше те, що я навіть не виходив з міттельшпілю в ендшпіль. Я навіть не пам'ятаю ендшпілю. Він чесно вважає, що йому немає проти кого грати, ніхто не гідний його. Я грав з ним, і я можу засвідчити це.

У 1988—1990 роках Фішер мав стосунки з німецькою шахісткою Петрою Штадлер, з якою його познайомив Спаський. Коли Штадлер пізніше опублікувала книгу про цей роман[422], то Спаський вибачився перед Фішером[423].

Реванш зі Спаським 1992 рокуРедагувати

Після двадцяти років ізоляції Фішер з'явився на публіці, щоб 1992 року зіграти в «матчі-реванші 20-го століття» проти Бориса Спаського (який тоді ділив 96-102-ге місця в рейтингу ФІДЕ). Цей матч відбувся в Светі-Стефані та Белграді (Югославія), попри ембарго ООН, яке включало санкції щодо комерційної діяльності. Фішер зажадав, щоб організатори афішували цей матч як «Чемпіонат світу з шахів», хоча Гаррі Каспаров був визнаним чемпіоном світу ФІДЕ. Фішер наполягав, що саме він все ще був справжнім чемпіоном світу, і що результати всіх партій в рамках санкційованих ФІДЕ матчів за звання чемпіона світу, за участю Карпова, Корчного і Каспарова, було заздалегідь визначено[424]. Призовий фонд матчу-реваншу становив US$5 млн, з яких $3,35 млн. отримував переможець[425][426].

За словами гросмейстера Ендрю Солтіса[en][427]:

[Матчеві партії] були досить високої якості, особливо, наприклад, в порівнянні з чемпіонськими матчами Каспарова 1993, 1995 2000 років. Проте, ці партії також нагадали багатьом шанувальникам наскільки не на своєму місці був Фішер у 1992 році. Він все ще грав дебюти попереднього покоління. Крім того, він був єдиним сильним гравцем у світі, який не довіряв комп'ютерам і не оточив себе секундантами і прохачами.

Фішер виграв матч з результатом 10 перемог, 5 поразок і 15 нічиїх[428]. Каспаров заявив, що «Боббі грає добре, і не більше того. Можливо, його сила становить 2600 або 2650. Між нами неблизька відстань»[429]. На думку Яссера Сейравана[en], матч довів, що за ігровою силою Фішер був «десь у першій десятці світу»[430].

Під час матчу Фішер і Спаський дали десять прес-конференцій[431]. Сейраван був присутній на матчі й кілька разів зустрічався з Фішером; вони разом проаналізували деякі партії, а також поспілкувались. Сейраван пізніше писав: «після 23 вересня [1992] я викинув з голови більшу частину всього того, що колись читав про Боббі. Суща фігня. Боббі є найбільш неправильно зрозумілою, перебреханою знаменитістю, яка ходить по землі»[432]. Він додав, що Фішер не соромився камери, легко посміхався і сміявся, був «чудовим дотепником» і «цілком приємним співрозмовником»[433].

Міністерство фінансів США попередило Фішера перед початком матчу, що його участь є незаконною, і вона порушує розпорядження 12810 президента Джорджа Буша-старшого щодо виконання резолюції 757 Ради Безпеки ООН про санкції проти участі в економічній діяльності в Югославії[434]. У відповідь, під час першої запланованої прес-конференції 1 вересня 1992 року, перед представниками міжнародної преси, Фішер плюнув на розпорядження зі словами: «це моя відповідь»[435]. Його порушення розпорядження змусило федеральних чиновників США по завершенні матчу ініціювати ордер на його арешт[436], посилаючись, у відповідній частині, на «50-й розділ Кодексу США §§ 1701, 1702 і 1705, а також розпорядження 12810»[437][438]

Перед матчем-реваншем проти Спаського Фішер виграв тренувальний матч проти Світозара Глігорича у Светі-Стефані з результатом 6 перемог, 1 поразка і 3 нічиї[439].

Особисте життяРедагувати

Релігійна приналежністьРедагувати

Хоча мати Фішера була єврейкою[en], він відкидав спроби позначити його як єврея[16][440][441]. У листі 1984 року на адресу Енциклопедії юдаїка[en] Фішер зажадав видалити його ім'я з неї. Він додав: «Я пропоную, щоб ви припинили обманним шляхом зараховувати мене до євреїв […] а краще пропагували свою релігію за рахунок її власних чеснот, якщо вона справді має якісь!»[442]

В інтерв'ю журналові Harper's за січень 1962 року процитовано такі його слова: «останнім часом я читаю книги Ніцше і він каже, що релігія призначена для того, щоб просто притупляти почуття людей. Я погоджуюсь»[440][443].

У середині 1960-х років Фішер вступив у Всесвітню Церкву Бога[en]. Ця церква проповідувала суботній шабаш[en] і забороняла працювати (зокрема грати в змагальні шахи) в суботу[444]. За словами його друга і колеги Ларрі Еванса, 1968 року Фішер відчував філософськи, що «світ прийшов до кінця», і що він міг би також заробити трохи грошей, опублікувавши Мої 60 пам'ятних партій[445]; Фішер думав, що найближчим часом має відбутися Захоплення[en][446].

У середині 1970-х років Фішер пожертвували значні кошти на Всесвітню Церкву Бога[447]. 1972 року один журналіст заявив, що «Фішер майже так само серйозно ставиться до релігії, як до шахів», а сам чемпіон приписував вірі значне покращення своєї гри[448][449]. Проте, пророцтва Герберта В. Армстронга[en] залишились невиконані[450], а церкву потрясла серія секс-скандалів за участю Гарнера Теда Армстронга[en][451]. Зрештою 1977 року Фішер покинув церкву, «звинувативши її в нібито „сатанізмі“, і енергійно атакував її методи та лідерство»[419].

АнтисемітизмРедагувати

Фішер робив численні антисемітські висловлювання і сповідував загальну ненависть до євреїв, принаймні від початку 1960-х років[440][452]. Ян Гейн Доннер[en] писав, що на момент турніру в Бледі 1961 року «він обожнював Гітлера і прочитав про нього все, що могло потрапити до рук. Крім того, він підтримував ту форму антисемітизму, яку може придумати лише повністю відірваний від реальності розум»[200]. Доннер повів Фішера у воєнний музей, який «залишив велике враження, оскільки [Фішер] не зла людина, і потім він був стриманішим у своїх висловлюваннях, принаймні мені»[200].

Починаючи з 1980-х років коментарі Фішера про євреїв були головною темою його публічних і приватних висловлювань[453]. Він відкрито заперечував Голокост і називав США «фарсом, який контролюється брудними, горбоносими, обрізаними єврейськими виродками»[454]. Між 1999 і 2006 роками основним засобом спілкування Фішера з публікою було інтерв'ю на радіо. Він взяв участь у принаймні 34 таких передачах, переважно з радіостанцій на Філіппінах, а також в Угорщині, Ісландії, Колумбії та Росії. 1999 року дав інтерв'ю на радіо-станції в Будапешті (Угорщина), в ході якого описав себе як «жертву Міжнародної єврейської змови». В іншому інтерв'ю на радіостанції Фішер сказав, що 1977 року, після прочитання Таємного світового уряду Графа Черепа-Спиридовича[en], йому стало зрозуміло, що єврейські органи були проти нього[455]. Раптова повторна поява Фішера була, очевидно, викликана тим, що деякі його речі, які зберігалися в Пасадені (штат Каліфорнія), продав орендодавець, який стверджував, що це викликано несплатою оренди[456]. Фішер також був засмучений тим, що банк UBS ліквідував його активи і закрив рахунок без його дозволу. На питання про те, хто на його думку, був відповідальний за дії UBS, Фішер відповів: «Немає жодних сумнівів, що цим стоять США, контрольовані євреями, це очевидно»[457][458].

Бібліотека Фішера містила таку антисемітську і расистську літературу, як Моя боротьба, Протоколи сіонських мудреців, а також Біблія білої людини і Вічна релігія природи Бена Классена, засновника Всесвітньої Церкви творця[en][459][460]. Щоденник Фішера містить такий запис: «12/13/99 — це час почати безладно вбивати євреїв»[461]. Попри його погляди, Фішер зберігав добрі стосунки з єврейськими шахістами[462].

Життя в еміграціїРедагувати

Після матчу 1992 року проти Спаського, Фішер, тепер втікач, поринув назад у відносне забуття, оселився в Будапешті (Угорщина) і нібито мав роман з молодою угорською шаховою майстринею Зітою Райчаньї[418][463]. Фішер стверджував, що звичайні шахи загнивають і тепер він грає в бліц у шахових варіантах, таких як шахи 960. Він відвідав сім'ю Полгар у Будапешті і проаналізував багато ігор разом з Юдіт, Жужою і Софією[464][465]. У 1998/99 роках жив у будинку молодого угорського гросмейстера Петера Леко[466].

Від 2000 до 2002 року Фішер жив у місті Баґйо на Філіппінах[467], мешкаючи в тому самому житловому комплексі, що й філіппінський гросмейстер Еугеніо Торре[en], близький друг, який був його секундантом під час матчу зі Спаським 1992 року[467]. Торре представив Фішера 22-річній жінці на ім'я Мерилін Янг[468]. 21 травня 2001 року Мерилін Янг народила дочку на ім'я Джинкі Янг і оголосила, що Фішер — її батько[469][470].

Коментарі щодо терактів 11 вересняРедагувати

Одразу після опівночі 12 вересня 2001 року за місцевим філіппінським часом (близько чотирьох годин після терактів 11 вересня 2001 року в США), Фішер дав інтерв'ю Пабло Меркадо в прямому ефірі міської радіостанції Баґйо мережі Bombo Radyo Philippines[en]. Фішер заявив, що щасливий від того, що стались напади авіалайнерів, і так висловив свій погляд на зовнішню політику США та Ізраїлю: «Я вітаю цю дію. Дивлюся, ніхто не бере до уваги, що США та Ізраїль вбивають палестинців… упродовж багатьох років»[471][472][473][474]. Він також сказав, що «той жахливий спосіб, у який США ведуть себе по всьому світі… Це просто показує вам, що посієш, те й пожнеш, навіть для Сполучених Штатів»[471][472]. Фішер також посилався на фільм Сім днів у травні і сказав, що сподівається на військовий переворот у США «[я сподіваюся] країну захоплять військові, які закриють всі синагоги, заарештують усіх євреїв, стратять сотні тисяч єврейських ватажків»[475][476]. У відповідь на заяви Фішера про 9/11 шахова федерація США[en] ухвалила рішення скасувати його право на членство в організації[477]. Право Фішера знову стати членом відновлено 2007 року[478].

Затримання в ЯпоніїРедагувати

Деякий час Фішер жив у Японії. 13 липня 2004 року, діючи у відповідь на лист від американських чиновників, японська імміграційна влада арештувала його в Міжнародному аеропорту Наріта поблизу Токіо за нібито використання скасованого паспорту США під час спроби сісти на борт рейсу Japan Airlines до Міжнародного аеропорту імені Ніноя Акіно[en] в Манілі (Філіппіни)[479][480][481]. Під час затримання Фішер чинив опір, і стверджував, що при цьому зазнав ударів, порізів та зламаного зубу[482]. У той час Фішер мав паспорт (спочатку виданий 1997 року і оновлений 2003-го з додаванням сторінок), який, за словами офіційних осіб США, скасовано в листопаді 2003 року через надзвичайний ордер на арешт за порушення санкцій проти Югославії[479]. Попри надзвичайний ордер на арешт у США, Фішер, за його словами, вважав, що паспорт все ще дійсний[483]. Влада утримувала Фішера в центрі утримання під вартою впродовж 16 діб, а потім перевела його в іншу установу. Фішер стверджував, що його камера була без вікон, і він не бачив денного світла протягом цього періоду, і що співробітники проігнорували його скарги на постійний тютюновий дим у камері[482][484][485][486][487][488].

Канадський журналіст і консультант Джон Босніч[en] створив «Комітет за звільнення Боббі Фішера» після зустрічі з шахістом в аеропорту Наріта і пропозиції йому допомогти[489]. Борис Спаський написав листа президентові США Джорджу Бушу, просячи «про милосердя, благодійність», і, якщо це неможливо, «щоб помістили [його] в одну камеру з Боббі Фішером» і «дали [їм] шаховий комплект»[490]. Повідомлялося, що Фішер і Мійоко Ватаї[en], президент Японської шахової асоціації (з якою він нібито жив від 2000 року), хотіли укласти законний шлюб[479]. (Повідомлялося також, що в той самий період Фішер проживав на Філіппінах з Мерилін Янг[467]). Фішер подав заяву на отримання німецького громадянства на тій підставі, що його батько був німцем[491]. Він заявив, що хоче позбутися свого американського громадянства[en], а також звернувся до державного секретаря США Коліна Павелла, щоб той допоміг йому зробити це, але безрезультатно[492][493]. Міністр юстиції Японії відхилив прохання Фішера про надання притулку і наказав його депортувати[494][495][496].

Громадянство і проживання в ІсландіїРедагувати

Шукаючи способів уникнути депортації до США, на початку січня 2005 року Фішер написав листа уряду Ісландії, з проханням про ісландське громадянство[497]. Співчуваючи становищу шахіста, але не бажаючи дарувати йому всі переваги громадянства, ісландська влада видала йому паспорт іноземця[en]. Коли цього виявилося недостатньо для японської влади, альтинг (ісландський парламент) на прохання Вільяма Ломбарді[498][499] наприкінці березня одностайно вирішив з гуманітарних міркувань надати Фішеру повне громадянство, оскільки вони відчували, що до нього несправедливо поставилися американський і японський уряди[500], а також в знак визнання його матчу 1972 року, який „помістив Ісландію на мапу“[501][502].

Після прибуття до Рейк'явіка Фішер дав прес-конференцію[503][504]. В Ісландії він жив життям відлюдника, уникаючи підприємців та інших осіб, які зверталися до нього з різними пропозиціями[505].

Фішер переїхав до квартири у будинку, в якому жив його близький друг і прес-секретар Гардар Сверріссон[506]. Дружина Гардара, Крістін Торарінсдоттір, була медсестрою і пізніше доглядала за ним, коли він вже був смертельно хворим пацієнтом. Двоє дітей Гардара, особливо його син, були дуже близькими до Фішера[507]. Шахіст також подружився з Магнусом Скуласоном, психіатром і шахістом, який пізніше згадував довгі бесіди з ним на різноманітні теми[508].

10 грудня 2006 року Фішер подзвонив на ісландський телеканал, який тільки що віщав шахову гру, в якій один гравець зробив настільки грубу помилку, що його суперник міг поставити мат наступним ходом. Хоча він намагався змінити своє рішення як тільки побачив мат, але правило взявся-ходи[en] змусило його грати саме цю помилку. Фішер вказав виграшну комбінацію, яку можна було зіграти замість помилки або іншого спробуваного ходу, але яку не помітили ні гравець, ні коментатори[509].

2005 року деякі з речей Фішера продано на аукціоні EBay. 2006 року Фішер стверджував, що майно, продане в США без його дозволу, коштувало сотні мільйонів [американських] доларів, навіть мільярди доларів»[457][510]. У тому ж інтерв'ю Фішер заявив, що банк UBS закрив його рахунок і ліквідував актив проти його волі, перерахувавши кошти в банк в Ісландії[458].

Смерть, суперечки щодо нерухомості й ексгумаціяРедагувати

Церква Лейгардайлір[en], місце спочинку Фішера
Могила Фішера

17 січня 2008 Фішер помер у віці 64 роки від ниркової недостатності у лікарні Ландспіталі[en] (лікарня Національного університету Ісландії) в Рейк'явіку. Він страждав від дегенеративної ниркової недостатності[511][512][513][514][515][516]. Спочатку він мав закупорку сечовивідних шляхів, але відмовився від операції або ліків[517][518][519].

21 січня Фішера поховали на маленькому християнському цвинтарі церкви Лейгардайлір[en], неподалік від міста Сельфосс за 60 км на південний схід від Рейк'явіка, після того, як відбувся католицький похорон під головуванням брата Якоба Роллана єпархії Рейк'явік. Згідно з побажанням Фішера, при цьому були присутні лише Мійоко Ватаї, а також Гардар Сверріссон і його сім'я[520][521].

Майно Фішера оцінювалось у 140 мільйонів ісландських крон (близько 1 млн фунтів стерлінгів, або $2 млн.). Воно швидко стало предметом судової тяганини за позовами з чотирьох боків. Мійоко Ватаї зрештою успадкувла те, що залишилося від майна після того, як уряд отримав свою частину. Чотирма боками були: японська дружина Фішера Мійоко Ватаї; його передбачувана філіппінська дочка Джинкі Янг та її мати Мерилін Янг; двоє американських племінників Александр і Ніколас Тарг та їхній батько Расселл Тарг[en]; а також американська держава (податкові виплати)[522][508][523][524].

Мерилін Янг стверджувала, що Джинкі була дочкою Фішера, навівши як докази свідоцтва Джинкі про народження та хрещення, фотографії, запис про банківські операції від 4 грудня 2007 року (переказу Фішера на адресу Джинкі), а також ДНК Джинкі, виділену з її крові[469][525][526]. З іншого боку, друг Фішера Магнус Скуласон казав, що впевнений, що Фішер не є батьком дівчинки[522]. Крім того, було поставлено під сумнів законність шлюбу Мійоко Ватаї та Фішера[527][469].

16 червня 2010 року Верховний суд Ісландії ухвалив рішення на користь петиції від імені Джинкі Янг ексгумувати останки Фішера[528][529]. Ексгумація відбулась 5 липня 2010 року в присутності лікаря, священика та інших офіційних осіб. Взято зразок ДНК, а потім тіло Фішера перепоховано[530].

17 серпня 2010 оголошено, що результати досліджень ДНК виключають Фішера як батька Джинкі Янг[531][532]. 3 березня 2011 року Ісландський окружний суд ухвалив, що Мійоко Ватаї та Фішер одружилися 6 вересня 2004 року[533], і що як вдова і спадкоємиця Фішера Ватаї має право на спадкування його майна[534]. Племінникам Фішера наказано виплатити судові витрати Ватаї в розмірі 6,6 млн ісландських крон (близько $57,000).[533]

Спекуляції щодо психологічного стануРедагувати

Хоча, наскільки відомо, Фішеру ніколи офіційно не ставили діагноз[19], були широкі обговорення і спекуляції щодо його психологічного стану, викликані його крайніми поглядами і незвичною поведінкою[535]. Рубен Файн, психолог і шахіст, який зустрічався з Фішером багато разів, заявив, що «деякі аспекти поведінки Боббі настільки дивні, непередбачувані та чудернацькі, що навіть найзапеклішим апологетам важко пояснити, що рухає ним», і описав його як «неспокійну людину» з «явними особистими проблемами»[536].

Валерій Крилов, радник Анатолія Карпова і фахівець з «психо-фізіологічної реабілітації спортсменів», вважає, що Фішер страждав від шизофренії[535]. Психолог Джозеф Дж. Понтеротто[en] на основі вторинних джерел приходить до висновку, що «Боббі не відповідає всім необхідним критеріям, щоб ставити діагноз шизофренії або синдрому Аспергера. Сильніші докази на користь параноїдного розладу особистості[en]»[535]. Магнус Скуласон, шахіст, психіатр і головний лікар психіатричної лікарні для душевнохворих злочинців Согн, подружився з Фішером наприкінці його життя. З життєпису Фішера 2011 року Ендшпіль Френка Бреді[537]:

[…] Скуласон не був «психіатром Боббі», як зазначалося в загальній пресі, і він не пропонував Боббі якогось аналізу чи психотерапії. Він був біля ліжка Боббі як друг, намагаючись зробити для нього все, що міг. Через свій досвід, однак, він не міг не взяти до уваги психічний стан Боббі. «Він точно не був шизофреніком», — казав Скуласон. «Він мав проблеми, можливо, деякі дитячі травми, які вплинули на нього. Він був незрозумілим. Всередині, я думаю, він був турботливою, чуйною людиною».

Внесок у шахиРедагувати

ТвориРедагувати

  • Партії Боббі Фішера в шахи англ. Bobby Fischer's Games of Chess (Саймон і Шустер, Нью-Йорк, 1959). ISBN 0-923891-46-3. Раннє зібрання злегка анотованих партій, включаючи Гру століття[en] проти Дональда Бірна.
  • «Королівський гамбіт здувся» англ. A Bust to the King's Gambit (American Chess Quarterly, том 1, Випуск № 1 (літо 1961), сс.  3-9).
  • «Росіяни тримають шаховий світ під контролем» англ. The Russians Have Fixed World Chess (журнал Sports Illustrated, 20 серпня 1962). Спірна стаття, у якій Фішер стверджував, що деякі з радянських шахістів на Турнірі претендентів 1962 у Кюрасао вступили в змову один з одним, щоб запобігти його [Фішера] перемозі на турнірі.
  • «Десять найвизначніших майстрів в історії» англ. The Ten Greatest Masters in History (Chessworld, вип. 1, № 1 (січень–лютий 1964), сс.  56-61). Стаття, в якій Фішер називає Пола Морфі, Говарда Стаунтона, Вільгельма Стейніца, Зіґберта Тарраша, Михайла Чигоріна, Олександра Алехіна, Хосе Рауля Капабланку, Бориса Спаського, Михайла Таля і Самуеля Решевського найвизначнішими гравцями усіх часів. Критерієм Фішера для включення гравців у цей список була його власна суб'єктивна оцінка їхніх ігор, а не їхніх досягнень[538].
  • Боббі Фішер навчає шахів[en] англ. Bobby Fischer Teaches Chess (1966), написана у співавторстві з Донном Мосенфелдером і Стюартом Маргулісом[539]. Розмір внеску Фішера поставлено під сумнів[540].
  • Колонка „Шах і мат“ англ. Checkmate з грудня 1966 по грудень 1969 року в Boys' Life, як пізніше припускав Ларрі Еванс.
  • Мої 60 пам'ятних партій[en] (Саймон і Шустер, Нью-Йорк, 1969, і Faber і Faber, Лондон, 1969; Batsford 2008 (алгебраїчна нотація)). Її вивчав Каспаров у молодому віці[541] „A classic of painstaking and objective analysis that modestly includes three of his losses.“[542];
  • Мене катували у в'язниці Пасадени! англ. I Was Tortured in the Pasadena Jailhouse!(1982) самовиданий „ессей у вигляді чотирнадцятисторінкового буклету“ про час, який Фішер провів у в'язниці Пасадени, куди його запроторено за бродяжництво»[543].

Дебютна теоріяРедагувати

Дебютний репертуар Фішера був у певному сенсі вузьким. Білими він майже виключно грав 1.e4 впродовж усієї своєї кар'єри[544]. Одного разу в серйозній партії він зіграв білими 1.d4, під час бліц-турніру[545]. Попри цю обмеженість, він був відомий, зокрема, серед своїх суперників, непередбачуваністю в дебюті, і був важким суперником для підготовки[546].

Чорними Фішер зазвичай застосовував варіант Найдорфа в сицилійському захисті[en] проти 1.e4 і староіндійський захист проти 1.d4, лише зрідка вдаючись до захисту Німцовича (1.d4 Nf6 2.c4 e6 3.Nc3 Bb4), Беноні, Ґрюнфельда або нео-Ґрюнфельда[547]. Фішер визнавав труднощі гри проти варіанту Вінавера у французькому захисті (1.e4 e6 2.d4 d5 3.Nc3 Bb4), але стверджував, що Вінавер помилковий, оскільки відкриває чорних на королівському фланзі, і, що, на його думку, «чорні розмінюють свого доброго слона ходами 3…Bb4 і …Bxc3»[548]. Пізніше Фішер сказав: «я можливо й був би змушений визнати, що Вінавер коректний. Але я сумніваюсь у цьому! Цей захист анти-позиційний і послаблює королівський фланг»[549].

Фішер був відомий своєю дебютною підготовкою і зробив численні внески в дебютну теорію[550]. Він був одним з провідних спеціалістів у іспанській партії[551]. Лінію в розмінному варіанті[en] (1.e4 e5 2.Nf3 Nc6 3.Bb5 a6 4.Bxc6 dxc6 5.0-0) іноді називають «варіантом Фішера» після того, як він успішно воскресив її на Олімпіаді 1966 у Гавані[552][553]. Пожиттєвим результатом Фішера з ходом 5.0-0 у турнірних і матчевих партіях було вісім перемог, три нічиї й жодної поразки (86.36 %)[554].

Фішер був визнаним експертом за чорних у варіанті Найдорфа сицилійського захисту і староіндійському захисті[555]. Він застосовував захист Ґрюнфельда і нео-Ґрюнфельда коли виграв свої знамениті партії проти Дональда і Роберта Бірна, а також зіграв теоретичну новинку в захисті Ґрюнфельда проти чемпіона світу Михайла Ботвинника, спростувавши за шахівницею підготовлений аналіз Ботвинника[556][557]. У захисті Німцовича лінію, що починається 1.d4 Nf6 2.c4 e6 3.Nc3 Bb4 4.e3 b6 5.Ne2 Ba6, названо на честь нього[558][559][560].

Фішер встановив життєздатність так званого варіанту отруєного пішака[en] у варіанті Найдорфа сицилійського захисту (1.e4 c5 2.Nf3 d6 3.d4 cxd4 4.Nxd4 Nf6 5.Nc3 a6 6.Bg5 e6 7.f4 Qb6). Цю сміливу вилазку ферзя, який забирає пішака ціною розвитку, вважали сумнівною[561][562][563], але Фішер спромігся довести її коректність[564]. З десяти турнірних і матчевих партій чорними у варіанті отруєного пішака Фішер набрав 70 %, здобувши п'ять перемог при чотирьох нічиїх і програвши лише одну зустріч: 11-ту партію матчу зі Спаським 1972 року[565]. Після Фішера варіант отруєного пішака став шанованим і його почали застосовувати багато провідних шахістів світу[566].

Граючи сицилійський захист за білих, Фішер зробив внесок у теорію варіанту, що починається 1.e4 c5 2.Nf3 d6 3.d4 cxd4 4.Nxd4 Nf6 5.Nc3 a6 (або e6) 6.Bc4[564][567], який іноді називають на честь нього[568].

1961 року, під впливом поразки за рік до того від Спаського[569], Фішер написав статтю під назвою «Королівський гамбіт здувся» для першого номера American Chess Quarterly, в якій заявив: «На мій погляд, королівський гамбіт заперечено. Він програє форсовано»[570]. Як спростування королівського гамбіту Фішер радив 1.e4 e5 2.f4 exf4 3.Nf3 d6[571], який відтоді став відомий як захист Фішера[en][572][573][574]. Пізніше Фішер на змаганнях тричі застосував королівський гамбіт і виграв усі три партії[575].

ЕндшпільРедагувати

Фішер мав відмінну ендшпільну техніку[576]. Міжнародний майстер Джеремі Сілман[en] назвав його одним з п'яти найкращих майстрів цієї стадії гри (разом з Емануїлом Ласкером, Акібою Рубінштейном, Хосе Раулем Капабланкою і Василем Смисловим), особливо підкресливши вміння грати слонові закінчення[577]. Ендшпіль з турою, слоном і пішаком проти тури, коня і пішака іноді називають «закінченням Фішера» завдяки кільком його повчальним перемогам (зі слоном), зокрема трьом проти Марка Тайманова в 1970 і 1971 роках[578][579][580].

Годинник ФішераРедагувати

1988 року Фішер подав заяву на U.S. Patent 4 884 255 на новий тип шахового годинника, який давав кожному гравцеві фіксований період на початку гри, а потім додавав деяку кількість часу після кожного ходу[581].

Застосований у матчі-реванші між Фішером і Спаським 1992 року[en][582][583], «годинник Фішера» незабаром став стандартним на більшості великих шахових турнірів[584]. Фішер пізніше буде скаржитися, що його обдурили, позбавивши роялті за цей винахід[585].

FischerandomРедагувати

Докладніше: Шахи 960

Фішер сильно критикував те, як у той час грали в шахи (на найвищих рівнях)[586]. 19 червня 1996 року в Буенос-Айресі (Аргентина) він оголосив про винайдення варіанту шахів під назвою Fischerandom Chess (пізніше відомий як Chess960). Метою цього варіанту шахів було переконатися, що гра між двома гравцями є змаганням в їхньому розумінні шахів, а не здатності розробляти дебютні стратегії чи запам'ятовувати дебютні варіанти[587][588].

2006 року в інтерв'ю Ісландському радіо Фішер пояснив своє невдоволення нинішніми шахами[589]:

[У] шахах дуже багато залежить від дебютної теорії, чемпіони до початку минулого століття навіть наближено не знали стільки, скільки, скажімо, я або інші гравці знають про дебютну теорію. Тож якщо ви воскресите їх назад з мертвих, вони, можливо, не дуже добре зіграють, оскільки мають погану дебютну підготовку. Не можна порівнювати силу гри, а можна говорити лише про природну здатність, адже нині існує настільки більше дебютної теорії, настільки більше запам'ятовування. Запам'ятовування надзвичайно потужне. Якась дитина сьогодні чотирнадцяти років, або навіть молодша, може легко здобути перевагу в дебюті проти Капабланки, або особливо проти гравців попереднього століття, таких як Морфі і Стейніц. Можливо вони все ще були б здатні перемогти сучасного молодого хлопця, а може й ні. Тому що в наш час, якщо ви отримуєте перевагу в дебюті, то ви отримуєте не лише перевагу, але й знаєте, як грати дебютну перевагу — вони мають дуже багато прикладів, що робити починаючи з цієї позиції. Тож справді смертельно… дуже смертельно… ось чому я не люблю шахи… Це просто заучування і підготовка, це тепер жахлива гра. Дуже не-творча гра тепер.

СпадщинаРедагувати

Каспаров називає Фішера «мабуть, найбільш міфологічно оповитою фігурою в шахах»[590][591][592][593]. Деякі провідні гравці і деякі біографи Фішера назвали його найвизначнішим гравцем усіх часів[3]. Інші письменники кажуть, що він можливо був найвизначнішим, але не приходять до остаточного висновку[4]. За словами Леонарда Бардена[en], «Більшість експертів ставлять його на друге або третє місце серед найкращих шахістів усіх часів, позаду Каспарова, але, ймовірно, попереду Карпова»[220].

Деякі гросмейстери порівнюють гру Фішера з комп'ютером;[594][595] гравець без помітних недоліків[596].

Хоча міжнародні рейтинги введено лише 1970 року, Chessmetrics (веб-сайт, який використовує алгоритми ранжирування виступів ретроспективно і рівномірно по всій шаховій історії) визначив, що піковий рейтинг Фішер 2895 був у жовтні 1971 року —найвищий в історії. У свій піковий рік (1971) він мав середній рейтинг 2881, найвищий за весь час. Його трирічний середній пік становив 2867, з січня 1971 року по грудень 1973-го, другий за величиною за всю історію позаду Гаррі Каспарова. Фішер мав перший рейтинг у світі загалом впродовж 109-ти різних місяців, з перервами від лютого 1964 року до липня 1974-го[597].

Великий суперник Фішера Михайло Таль славив його як „найвизначнішого генія, який спустився з шахових небес“[598]. Американський гросмейстер Артур Бісгаєр писав „Роберт Джеймс Фішер — один з небагатьох людей у будь-якій галузі діяльності, якого удостоїли звання легенди в його власний час“[599]. Екс-чемпіон світу Тигран Петросян заявив, що Фішер приділяв шахам більше часу, ніж уся радянська команда[600].

Біографи Девід Едмондс і Джон Ейдінов писали[601]:

Зіткнувшись з надзвичайною холоднокровністю Фішера, його опоненти починали втрачати впевненість. Хід Фішера, який на перший погляд здавався слабким, потрібно було переоцінити. Він повинен мати глибокий майстер-план за собою, непомітний простим смертним (найчастіше вони були праві, він мав). Американський гросмейстер Роберт Бірн назвав цей феномен «страхом Фішера». Гросмейстери в'яли, їхні костюми м'ялися, піт вилискував на їхньому чолі, паніка переповнювала їхні нервові системи. Помилки закрадалися. Розрахунки сходили нанівець. Побутували розмови серед гросмейстерів, що Фішер гіпнотизує своїх супротивників, що він підриває їхні інтелектуальні здібності за допомогою темних, містичних, підступних сил.

Каспаров писав, що Фішер «став детонатором лавини нових шахових ідей, революціонером, чия революція триває»[602]. У січні 2009 року чемпіон світу Вішванатан Ананд описав його як «найвидатнішого шахіста, який колись жив»[603]. Сербський гросмейстер Любомир Любоєвич називав Фішера «людиною без кордонів. Він не поділяв Схід і Захід, він об'єднав їх у їхньому захопленні ним»[505].

Німецький гросмейстер Карстен Мюллер[en] писав[592]:

Фішер, який перейняв найвищу корону майже самотужки з рук могутньої, майже непереможної радянської шахової імперії, похитнув увесь світ, не лише шаховий, до самої його основи. Він розпочав шаховий бум не тільки в США і в Західній півкулі, але й у всьому світі. Викладання шахів або гра в шахи як кар'єра справді стала шанованою професією. Після Боббі, гра була вже чимось інакшим.

Фішер виграв Шаховий Оскар (нагорода, заснована 1967 року, яку вручали найкращому шахістові, визначеному голосуванням шахових ЗМІ та провідних гравців) у 1970, 1971 і 1972 роках.

Фішер був чартерним призовником до Зали слави шахів США у Вашингтоні (округ Колумбія) 1985 року. Після розгромних перемог над Таймановим, Ларсеном і Петросяном в 1971 році він досягнув рекордного на той час рейтингу Ело 2785[356][357]. Після перемоги над Спаським з рахунком 12½–8½ в матчі 1972 року, його рейтинг впав до 2780[357].

Особистий рахунок проти обраних гросмейстерівРедагувати

(Ігри рапід, бліц і наосліп не включено; вказано як +перемоги -поразки =нічиї.)[604]

Гравці, які були чемпіонами світу, позначені жирним шрифтом

Інтернет-теорія Боббі ФішераРедагувати

2001 року Найджел Шорт написав у шаховій колонці Sunday Telegraph, що на його думку, проти нього анонімно грав Фішер на сайті Internet Chess Club (ICC) матчі у швидкі шахи[605][606]. Згодом інші гравці стверджували, що також грали проти Фішера[607]. Сам він заперечував наявність облікового запису[608].

Турнірні, матчеві та командні результатиРедагувати

Турніри[166][609]
Рік Турнір Місце проведення Перемоги Нічиї Поразки Очки Партії Місце в таблиці Гравців Відсотки
1955 Чемпіонат США серед любителів Моеген-Лейк[en] (Нью-Йорк) невідомо (6 партій) ≤ 3 6 нижче 32-го[610] 75 ≤ 50 %
1955 Чемпіонат США серед юнаків Лінкольн 2 6 2 5 10 20th 25 50 %
1955 Вашингтон-Сквер-парк Нью-Йорк невідомо (8 партій) 5 8 15-те 60 56 %
1956 Великий Нью-Йорк-сіті опен Мангеттен 5 0[611] 2[611] 5 7 5th–7th 52 71 %
1956 Чемпіонат Мангеттенського шахового клубу (запасні'A') Нью-Йорк невідомо (10 партій) 10 1–2-ге[612] 11 75 %
1956 Столична ліга
(командні змагання)
New York 4 1 0 5 Запасні 'A' Мангеттенського шахового клубу
Найкращий ку команді[613]
90 %
1956 Чемпіонат США серед любителів Нью-Джерсі 3 2 1 4 6 21st 88 67 %
1956 Чемпіонат США серед юнаків Філадельфія 8 1 1 10 1-ше 28 85 %
1956 Відкритий чемпіонат США Оклахома-Сіті 5 7 0 12 4–8-ме 102 71 %
1956 Відкритий чемпіонат Канади Монреаль 6 2 2 7 10 8–12-те 88 70 %
1956 3-й турнір на приз Розенвальда Нью-Йорк 2 5 4 11 8th–10th 12 41 %
1956 Відкритий чемпіонат східних штатів Вашингтон 4 3 0 7 2–5-те 56 79 %
1956 Чемпіонат Манхеттенського шахового клубу, півфінали Нью-Йорк 2 1 2 5 4-те 6 50 %
1957 Log Cabin Open Вест-Орендж 4 0 2 4 6 6–14-те 61 67 %
1957 Log Cabin 50–50 Вест-Орендж 3 2 0 4 5 невідомо 80 %
1957 Столична ліга
(командні змагання)
Нью-Йорк 5 0 0 5 5 Мангеттенський клуб, Фішер
грав на 7-й шахівниці.[614]
100 %
1957 Нью-Вестерн опен Мілуокі 5 2 1 6 8 6–12-те 122 75 %
1957 Чемпіонат США серед юнаків Сан-Франциско 8 1 0 9 1-ше 33 94 %
1957 Відкритий чемпіонат США Клівленд 7[615] 4 0 9 11 1-ше 176 82 %[616]
1957 Відкритий чемпіонат штату Нью-Джерсі Іст-Ориндж[en] 6 1 0 7 1-ше 81 93 %
1957 Відкритий чемпіонат Середньої Півночі Мілуокі 4 2 1 5 7 5–11-те 93 71 %
1957 Чемпіонат США Нью-Йорк 8 5 0 10½ 13 1-ше 14 81 %
1958 Міжзональний Порторож 6 12 2 12 20 5–6-те 21 60 %
1958 Чемпіонат США Нью-Йорк 6 5 0 11 1-ше 12 77 %
1959 Міжнародний турнір Мар-дель-Плата 8 4 1 10 13 3–4-те 14 71 %
1959 Сантьяго 7 1 4 12 4–7-ме 13 63 %
1959 Цюрих 8 5 2 10½ 15 3–4-те 16 70 %
1959 Кандидатський Блед/Загреб/Белград 8 9 11 12½ 28 5–6-те 8 45 %
1959 Чемпіонат США Нью-Йорк 7 4 0 9 11 1-ше 12 82 %
1960 Міжнародний турнір Мар-дель-Плата 13 1 1 13½ 15 1–2-ге 16 90 %
1960 Міжнародний турнір Буенос-Айрес 3 11 5 19 13–16-те 20 45 %
1960 Турнір у два кола серед трьох гравців Рейк'явік 3 1 0 4 1-ше 3 88 %
1960 Чемпіонат США Нью-Йорк 7 4 0 9 11 1-ше 12 82 %
1961 «Турнір століття» Блед 8 11 0 15 19 2-ге 20 71 %
1962 Міжзональний Стокгольм 13 9 0 17½ 22 1-ше 23 80 %
1962 Кандидатський Кюрасао 8 12 7 14 27 4-те 8 52 %
1962 Чемпіонат США Нью-Йорк 6 4 1 8 11 1-ше 12 73 %
1963 Відкритий чемпіонат західних штатів Бей-Сіті 7 1 0 8 1-ше 161[617] 94 %
1963 Відкритий чемпіонат штату Нью-Йорк Поукіпзі 7 0 0 7 7 1-ше 57 100 %
1963 Чемпіонат США Нью-Йорк 11 0 0 11 11 1-ше 12 100 %
1965 Меморіал Капабланки Гавана 12 6 3 15 21 2–4-те 22 71 %
1965 Чемпіонат США Нью-Йорк 8 1 2 11 1-ше 12 77 %
1966 Кубок П'ятигорського Санта-Моніка 7 8 3 11 18 2nd 10 61 %
1966 Чемпіонат США Нью-Йорк 8 3 0 11 1-ше 12 86 %
1967 Монако Монте-Карло 6 2 1 7 9 1-ше 10 78 %
1967 Скоп'є 12 3 2 13½ 17 1-ше 18 79 %
1967 Міжзональний Сус 7 3 0 10 знявся 22 85 %
1968 Столична ліга
(командні змагання)
Нью-Йорк 1 0 0 1 1 Мангеттенська команда, Фішер
зіграв лише одну гру.
100 %
1968 Міжнародний турнір Нетанья 10 3 0 10½ 13 1-ше 14 88 %
1968 Вінковці 9 4 0 11 13 1-ше 14 85 %
1970 Бліц (5 хвилин) Херцег-Новий 17 4 1 19 22 1-ше 12 86 %
1970 Турнір миру Ровінь/Загреб 10 6 1 13 17 1-ше 18 76 %
1970 Буенос-Айрес 13 4 0 15 17 1-ше 18 88 %
1970 Міжзональний Пальма-де-Майорка 15[618] 7 1 18½ 23[619] 1-ше 24 80 %[620]
1971 Бліц Мангеттенського шахового клубу[621] New York 21 1 0 21½ 22 1-ше 12 98 %
Матчі[622][623][624]
Рік! Суперник Місце Иатч Перемоги Нічиї Поразки Підсумок Рахунок Відсоток
1957 Макс Ейве Нью-Йорк Виставковий матч з двох партій 0 1 1 Поразка ½–1½ 25 %
1957 Дан-Хакобо Бенінсон Нью-Йорк тренувальний матч невідомо (5 партій) виграш 3½–1½ 70 %[625]
1957 Родольфо Кардосо[en] Нью-Йорк 5 2 1 Виграш 6–2 75 %
1958 Драголюб Яношевич Белград Тренувальний матч з двох партій 0 2 0 нічия 1–1 50 %
1958 Милан Матулович Белград 2 1 1 виграш 2½–1½ 63 %
1961 Самуель Решевський Нью-Йорк і Лос-Анджелес Матч з шістнадцяти партій 2 7 2 за нічийного рахунку Фішер відмовився продовжувати боротьбу, переможцем проголошено Решевського. 5½–5½ 50 %
1970 Тигран Петросян Белград СРСР — решта світу (Матч століття) 2 2 0 виграш 3–1 75 %
1971 Марк Тайманов Ванкувер чвертьфінальний матч претендентів 6 0 0 виграш 6–0 100 %
1971 Бент Ларсен Денвер півфінальний матч претендентів 6 0 0 виграш 6–0 100 %
1971 Тигран Петросян Буенос-Айрес фінальний матч претендентів 5 3 1 виграш 6½–2½ 72 %
1972 Борис Спаський Рейк'явік Матч за звання чемпіона світу 7 11 3[626] виграш 12½–8½ 60 %[627]/63%[628]
1992 Борис Спаський Светі-Стефан і Белград Неофіційний матч-реванш 10 15 5 виграш 10–5[629] 58 %[630]/67%[629]
Міжнародні командні змагання[631]
Рік Змагання Місце проведення Шахівниця Супротивник Перемоги Нічиї Поразки Очки Партії Особистий залік
місце
Командний залік
місце
Особистий
відсоток
1960 14-та олімпіада Лейпциг 1 різні 10 6 2 13 18 Бронза Срібло 72 %
1962 Матч Польша — США Варшава 1 Богдан Слива 1 0 0 1 1 Виграв свою гру Команда виграла 100 %
1962 15-та олімпіада Варна 1 різні 8 6 3 11 17 -ме 4-те 65 %
1966 17-та олімпіада Гавана 1 різні 14 2 1 15 17 Срібло Срібло 88 %
1970 СРСР проти світу Белград 2 Тигран Петросян 2 2 0 3 4 виграв свій матч
найкращий у збірній решти світу
Збірна програла 75 %
1970 19-та олімпіада Зіген 1 різні 8 4 1 10 13 Срібло 4-те 77 %

АнтисемітизмРедагувати

Хоча мати Фішера була єврейкою, а батько, за деякими даними, також міг бути єврейського походження, Боббі неприязно ставився до євреїв[632]. Наприклад, 1984 року він написав листа до Енциклопедії Юдаїка, щоб у ній було усунуто згадку про нього.[633]

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. https://www.chess.com/article/view/who-was-fischers-father
  3. а б Найвизначніший шахіст усіх часів:
    • Böhm & Jongkind 2003, pp. 47 (інтерв'ю Реє), 91 (інтерв'ю Тіммана), 113 (інтерв'ю Шорта).
    • Hartston 1985, p. 157.
    • Levy 1975, p. 9.
    • Lombardy 2011, p. 220.
    • Müller 2009, p. 23.
    • Schonberg 1973, pp. 271, 302.
    • Waitzkin 1993, p. 275 (цитує Каспарова).
    • Wilson 1981, p. 171.
  4. а б Ймовірно найвизначніший шахіст усіх часів:
    • Böhm & Jongkind 2003, pp. 133–34.
    • Divinsky 1990. p. 67.
    • Eade 2011, p. 308.
    • Euwe 1979, p. ix.
    • Golombek 1977. p. 117.
    • Kasparov 2004, p. 490.
    • Mednis 1997, p. xiii.
    • Soltis 2003, p. 9.
    • Wolff 2001, p. 273.
  5. а б Brady 1973, p. 2.
  6. Staff (March 2004). WHO WAS FISCHER'S FATHER?. Chess Life (US Chess Federation): 10. 
  7. Reitwiesner, William Addams. Ancestry of Bobby Fischer (Extracts from the U.S. Federal Decennial Census). ancestry.com. Процитовано January 28, 2014. 
  8. Quinn, Ben; Alan Hamilton (January 28, 2008). Bobby Fischer, chess genius, heartless son. The Sunday Times. Процитовано September 14, 2008.   (необхідна підписка)
  9. Edmonds & Eidinow 2004, p. 313.
  10. «… she appears to have been religiously unobservant». Edmonds & Eidinow 2004, p. 27.
  11. Schulz, Von André (October 8, 2004). Mutmaßungen über Fischer. chessbase.com. Процитовано October 17, 2008. 
  12. а б Brady 2011, pp. 7–8.
  13. Brady 2011, p. 8.
  14. «Сім'я жила в [Каліфорнії, Айдахо, Орегоні, Іллінойсі й Аризоні] перед тим, як переїхати до Нью-Йорка. Гнучкість і відчай Регіни дозволили їй перебрати дивовижний діапазон робочих місць. Вона була зварювальницею, вчителькою, клепальщицею, працівницею ферми, помічницею токсиколога, стенографісткою, всі на початку і в середині 1940-х років». Brady 2011, p. 9.
  15. а б в г Edmonds & Eidinow 2004, p. 5.
  16. а б в г д е Nicholas, Peter (September 21, 2009). Chasing the king of chess. Los Angeles Times. Процитовано January 28, 2014.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «la-times» визначена кілька разів з різним вмістом
  17. «На початку 1949 року Регіна Фішер зняла найдешевше житло, яке могла знайти, коли переїхала разом з сім'єю на East 13th Street у Мангеттені, з виглядом на задній вхід до кухні знаменитого ресторану Люхов, де іноді обідали найкращі шахісти. Сім'я Фішерів ніколи не могла дозволити собі поїсти там. Вхід у квартиру був затьмарений іржавою пожежною драбиною running up the front, і була лише одна маленька спальня, але орендна плата була $45 на місяць». Доповідь ФБР від 24 серпня 1953 року (SAC, New York, 100-102290). Цитує Brady 2011, p. 10.
  18. а б в г Nicholas, Peter; Clea Benson (November 17, 2002). Files reveal how FBI hounded chess king. The Philadelphia Inquirer. Процитовано January 28, 2014. 
  19. а б Nicholas, Peter, and Clea Benson. «Life is not a Board Game». The Philadelphia Inquirer, February 8, 2003. Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «LifeGame» визначена кілька разів з різним вмістом
  20. Laurence, Charles (November 24, 2002). FBI targeted chess genius Bobby Fischer and his mother. London: www.telegraph.co.uk. Процитовано September 13, 2008. 
  21. Böhm & Jongkind 2003, p. 22.
  22. Regina Fischer entry, passenger manifest, Шаблон:SS, January 18, 1939, p. 74, line 6, accessed January 20, 2008 via ancestry.com
  23. Böhm & Jongkind 2003, pp. 22, 135.
  24. «In March of 1949, on a rainy day when Bobby had just turned six, his sister, Joan… bought a plastic chess set for $1 at the candy store [located just below their apartment]… Neither Joan nor Bobby had ever seen a chess set before but they followed instructions printed on the inside of the top of the box…» Parade, October 27, 1957, p. 22., Bobby Fischer Autobiographical Essay, p. 1. Quoted in Brady 2011, pp. 10–11.
  25. Brady 2011, pp. 10–12.
  26. Brady 1973, p. 5.
  27. Brady 2011, p. 12.
  28. Fischer 1959, p. xi.
  29. Brady 1973, pp. 5–6.
  30. «Натовп глядачів зібрався навколо дошки коли мініатюрний Боббі самовпевненому Максу Пейві в твідовій сорочці. Хлопчик був настільки серйозним у тому, що робить, що гра привертала все більше і більше глядачів…. Пейві, який був блискучим гравцем у швидкі шахи… здавалося лише ненадовго відволікався на інші шахівниці ледве їх вивчаючи коли робив свої ходи, і потім повертався до гри з Боббі так швидко, що дитина не могла обчислити так глибоко і ретельно, як хотіла… Хвилин через п'ятнадцять… Пейві побив ферзя Боббі, тим самим поклавши кінець грі… Боббі втупився в дошку на мить. „Він розчавив мене“, сказав він сам до себе. Тоді заплакав». Brady 2011, pp. 17–18.
  31. а б Brady 2011, p. 18.
  32. Brady 2011, p. 20.
  33. Fischer 1959, pp. xi–xii.
  34. Brady 1973, p. 7.
  35. Brady 2011, pp. 19–21.
  36. Fischer 1959, p. 2.
  37. Brady 2011, p. 21.
  38. Fischer 1959, p. xii.
  39. Brady 2011, pp. 38–39.
  40. Brady 2011, p. 52.
  41. Carmine Nigro, 91, Bobby Fischer's First Chess Teacher. The New York Times. September 2, 2001. Процитовано August 24, 2013. 
  42. Lombardy 2011, p. 18.
  43. West, Jim (November 22, 2011). "Understanding Chess" by GM Lombardy, Chess Blog by National Master Jim West. jimwestonchess.blogspot.com. Процитовано July 3, 2013. 
  44. Lombardy 2011, p. 136.
  45. «Боббі Фішер отримав свій ранній досвід гри в шахи граючи на вихідних у Центральній бібліотеці Брукліна і парку Вашингтон-сквер зі своїм тренером з шахів Вільямом Ломбарді, який мав квартиру поблизу». Sloan & Aravena 2012, p. 4.
  46. Найстаріша відома опублікована фотографія Боббі і Білла зроблена 1956 року. На ній вони аналізують гру в шаховому клубі на Манхеттені. Donaldson & Tangborn 1999, p. 45.
  47. «Ломбарді] й Боббі грали багато: бліц, нормальні шахи, ігри з аналізом. Ломбарді свого роду взяв Боббі під своє крило і навчав його в приватному порядку, і переважно все, чого вони досягли, вони спочатку зіграли в іграх між собою»The Life and Chess of Bobby Fischer. youtube.com. Процитовано October 4, 2015. 
  48. «Одним з людей, які дійсно відіграли важливу роль у кар'єрі Боббі, крім Коллінза, був Вільям Ломбарді»A Prodigy’s Progress—Lecture By IM John Donaldson. youtube.com. Процитовано October 4, 2015. .
  49. Lombardy 2011, p. 23.
  50. Lombardy 2011, p. 297.
  51. Brady 2011, pp. 98–100.
  52. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 26.
  53. Brady 2011, p. 102.
  54. Alexander 1972, p. 79.
  55. Brady 2011, p. 184.
  56. «Фішер зазвичай волів грати без секунданта, спираючись на власні сили, хоча в цьому матчі йому допомагав Вільям Ломбарді». Byrne & Nei 1974, p. viii.
  57. Hooper & Whyld 1992, p. 233.
  58. Schonberg 1973, p. 283.
  59. Steiner 1974, p. 24.
  60. Brady 2011, p. 6.
  61. Dylan Loeb McClain (December 4, 2001). John W. Collins, 89, Dies; Was Fischer's Chess Tutor. The New York Times. Процитовано January 4, 2014. 
  62. Brady 1973, p. 12.
  63. Brady, 2011, p. 50.
  64. Шаблон:"'He taught Bobby Fischer to play chessШаблон:'" is the way I am sometimes publicly and privately introduced. Collins 1974, p. 47.
  65. "Collins, for his part, said that he never «taught» Bobby in the strictest sense, « and that Fischer „knew before instructed“. Collins 1974, pp. 48–49. Quoted in Brady 2011, p. 52.
  66. Collins was Bobby Fischer's „mentor“. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 6, 30, and 221.
  67. Collins was Fischer's „mentor“. Donaldson & Tangborn 1999, p. 27.
  68. „Collins was my friend and mentor but not my teacher“. Lombardy 2011, p. 24.
  69. „Fischer was also extremely fortunate in having John W. (Jack) Collins, a chess master, who was a friend, guide, and mentor to him during his early formative years“. Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 44.
  70. Brady 1973, pp. 10–11.
  71. Collins 1974, pp. 34–35.
  72. Fischer 1959, p. xiii.
  73. Denker & Parr 1995, p. 107.
  74. Brady 2011, p. 53.
  75. Chess Life, May 20, 1956, p. 4. Also available on DVD (p. 76 in „Chess Life 1956“ PDF file»).
  76. Chess Life, May 20, 1956, p. 1. Also available on DVD (p. 73 in «Chess Life 1956» PDF file").
  77. Brady 1973, p. 15.
  78. Collins 1974, pp. 55–56.
  79. The New York Times, March 5, 1956, p. 36. Quoted in Brady 2011, p. 49.
  80. Chess Life, July 20, 1956, p. 1. Also available on DVD (p. 105 in «Chess Life 1956» PDF file").
  81. Wade & O'Connell 1972, p. 100.
  82. Wade & O'Connell 1972, p. 101.
  83. Wade & O'Connell 1972, p. 105.
  84. Di Felice 2010, p. 76.
  85. а б Brady 1973, p. 16.
  86. Wade & O'Connell 1973, p. 108.
  87. Brady 2011, p. 65.
  88. Edmonds & Eidinow 2004, p. 7.
  89. Brady 2011, p. 61.
  90. Chess Review, December 1956, p. 374. Also available on DVD (p. 418 on Chess Review 1956 PDF file).
  91. «While, objectively, it is not one of the greatest games ever played, it is certainly the finest game ever produced by one so young». Wilson 1981, p. 170.
  92. AP wire story, February 24, 1957. Quoted in Brady 2011, p. 64.
  93. Wade & O'Connell 1972, p. 123.
  94. Brady 1973, p. 17.
  95. «To wrest a draw from a former World Champion was neither small cheese nor minor chess, but Bobby was unhappy since he'd lost the match, 1½–½». Brady 2011, p. 67.
  96. Chess Life, May 5, 1957, p. 3. Also available on DVD (p. 67 in «Chess Life 1957» PDF file").
  97. Wall, Bill (August 2002). Bobby Fischer Trivia. chessville.com. Процитовано October 4, 2008. 
  98. Wade & O'Connell 1972, p. 127.
  99. Brady 2011, p. 73.
  100. Wade & O'Connell 1972, p. 130.
  101. Collins 1974, p. 56.
  102. Chess Review, September 1957, p. 260. Also available on DVD (p. 294 in «Chess Review 1957» PDF file).
  103. «No one as young as Bobby had won the United States Open before, and no one had ever held the United States Junior and Open titles concurrently. When Bobby returned to New York, both the Marshall and Manhattan chess clubs conducted victory celebrations, and he was lauded as America's new chess hero». Brady 2011, p. 75.
  104. Wade & O'Connell 1973, pp. 138–40.
  105. а б Brady 1973, p. 19.
  106. Wade & O'Connell 1973, pp. 135–37.
  107. Harkness 1967, p. 272.
  108. а б Brady 1973, p. 20.
  109. Kažić 1974, pp. 273–74.
  110. Lombardy 2011, back cover.
  111. A writer in Chess Life, apparently Editor Fred M. Wren, expected Fischer to score about 50 %. «The Monday-Morning Quarterback Speaks», Chess Life, January 20. 1958, p. 4. Also available on DVD (p. 12 on Chess Life 1958 PDF file).
  112. Wade & O'Connell 1973, p. 51.
  113. Di Felice 2010, p. 196.
  114. Brady 1973, pp. 20–21.
  115. Edward Winter, Chess Note 6428 (citing Chess Life, February 5, 1958).
  116. Edward Winter, Chess Note 6436 (citing FIDE Revue, April 1958, p. 106).
  117. Chess Life, March 5, 1958. Quoted in Müller 2009, p. 92.
  118. Edmonds & Eidinow 2004, p. 8.
  119. Brady 2011, pp. 89–90.
  120. «The Soviet Union had agreed to invite Bobby to Moscow, and generously pay all expenses for him and his sister…» Marshall Chess Foundation Archive, Letter from Regina Fischer to Bobby Fischer, c. June 1958. Quoted in Brady 2011, p. 93.
  121. Brady 2011, p. 91.
  122. а б Brady 2011, p. 92.
  123. Edmonds & Eidinow 2004, p. 9.
  124. Linder V.I. & Linder I.M. 1994. Quoted in Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 120–21.
  125. Golombek, Golombek's Encyclopedia, pp. 236–37. Quoted in Brady 2011, p. 93.
  126. Brady 2011, p. 94.
  127. Johnson 2007, p. 128. Quoted in Brady 2011, p. 94.
  128. Brady 2011, pp. 94–96.
  129. Wade & O'Connell 1972, pp. 163–64.
  130. Brady 1973, p. 25.
  131. Leonard Barden, «From Portorož to Petrosian», in Wade & O'Connell 1973, p. 332.
  132. Just before Larsen played Fischer in their individual game, Larsen predicted that he would be victorious, only to find out quite the opposite: «Once we were well into the tournament, Larsen, Fridrik Olafsson and I were engaged in a friendly debate over Fischer's performance. 'Lucky to have 50 %!' quipped Larsen, who went on to say, 'I will spank that baby!'… With wisdom Fridrik supplied a thought for me, 'Watch out the baby doesn't spank you!' At that comment, Larsen waved his hand. In the very next round, Fischer crushed Larsen…» Lombardy 2011, p. 87.
  133. Wade & O'Connell 1972. pp. 332–34, 347.
  134. Kasparov 2004, pp. 225–26.
  135. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 20–21.
  136. This record stood until 1991, when it was broken by Judit Polgár. Forbes 1992, p. 171.
  137. Di Felice 2010, p. 301.
  138. Di Felice 2010, p. 340.
  139. Di Felice 2010, p. 356.
  140. Brady 1973, p. 28.
  141. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 27.
  142. Wade & O'Connell 1972, pp. 165, 171, 176.
  143. The Chess Games of Robert J. Fischer, edited by Robert G. Wade and Kevin J. O'Connell, London, Batsford 1973; special article by Paul Keres, entitled From the Opposite Side of the Board.
  144. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 41.
  145. Brady 1965, p. 34.
  146. Brady 1965, p. 35.
  147. «У 16 років він зміг заробляти на життя шахами, і незабаром став добре вдягатись, у костюми пошиті в Лондоні та Нью-Йорку». Hooper & Whyld 1992, p. 136.
  148. Ginzburg 1962, pp. 53–54.
  149. Di Felice 2010, p. 310.
  150. Wade & 'Connell 1972, p. 356.
  151. Brady 2011, pp. 105, 125.
  152. Ponterotto, p. 29.
  153. «Спроби Регіни і Джоан залучити Боббі до виконання домашньої роботи зазвичай були безрезультатними. Боббі міг годинами бути зосередженим на розв'язуванні головоломок або шахах, але він совався і ставав неспокійний, коли стикався з читанням, письмом і арифметикою… Його прийняли в Ком'юніті-Вудворд з розумінням того, що він навчатиме інших студентів шахів, а також завдяки його астрономічно високому результатові тесту IQ — 180». Brady 2011, p. 25.
  154. It has been reported that Fischer scored 180 on an IQ test while a student at Erasmus Hall. The Mind of Bobby Fischer. Процитовано September 3, 2018. 
  155. Andersen 2006, pp. 15, 41. Стрейзанд згодом казала, що Фішер був «завжди сам і дуже своєрідним … але мені він здавався дуже сексуальним». Id. at 41.
  156. Boyer, David (March 11, 2001). NEIGHBORHOOD REPORT: FLATBUSH; Grads Hail Erasmus as It Enters a Fourth Century. The New York Times. Процитовано August 15, 2009. 
  157. Brady 1965, pp. 1, 25.
  158. Collins 1974, p. 52.
  159. Arthur Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 47.
  160. Brady 1965, p. 25.
  161. Ginzburg 1962, p. 51.
  162. "In his junior year Bobby left school for good because 'the stuff they teach you in school I can't use one way or the other.Шаблон:'" Schonberg 1973, p. 261.
  163. а б Bisguier & Soltis 1974, pp. 282–84.
  164. Hooper & Whyld 1992, pp. 136–37.
  165. Wade & O'Connell 1973, pp. 51 (1 очко переваги в 1957–58), 57 (1 очко переваги в 1958–59), 62 (1 очко переваги в 1959–60), 67 (2 очка переваги в 1960–61), 71 (1 очко переваги в 1962–63), 77 (2½ очка переваги в 1963–64), 82 (1 очко переваги в 1965), 87 (2 очка переваги в 1966–67).
  166. а б Müller 2009, pp. 399—400.
  167. Wade & O'Connell 1973, pp. 51, 57, 62, 67, 71, 76, 82, 87.
  168. Müller 2009, p. 85.
  169. Müller 2009, p. 104.
  170. Müller 2009, p. 148.
  171. Müller 2009, p. 181.
  172. Müller 2009, p. 231.
  173. а б Müller 2009, p. 243.
  174. Müller 2009, p. 262.
  175. Müller 2009, p. 263.
  176. Müller 2009, p. 285.
  177. Bisguier & Soltis 1974, p. 283.
  178. Mednis 1997, pp. x–xi, 179–83, 202–11.
  179. Larry Evans, in Müller 2009, p. 7.
  180. The Games of Robert J. Fischer, Batsford, 1973, section on chess Olympiads by Robert Wade.
  181. Fischer, Robert James, Men's Chess Olympiads. olimpbase. 2015. Процитовано September 23, 2015. 
  182. United States (USA) Men's Chess Olympiads. olimpbase. 2015. Процитовано September 23, 2015. 
  183. Di Felice 2010, p. 485.
  184. Di Felice 2013a, p. 251.
  185. Di Felice 2013b, p. 326.
  186. а б Di Felice 2013c, p. 366.
  187. Kažić 1974, pp. 75, 81, 94, 108.
  188. Fischer, Robert James. Wojciech Bartelski & Co. August 2003. Процитовано February 17, 2014. 
  189. «Фішер… показав чудовий результат 15 із 17 (+14, =2, -1). На жаль… його відсоток перемог 88.23 % виявився на 0,23 % нижчим, ніж 88.46 % Петросяна, хоча Боббі зіграв на чотири гри більше і зіткнувся загалом з сильнішою опозицією, ніж [Петросян]». Müller 2009, pp. 276–77.
  190. «Пізніше Георгіу заявив, що коли запропонував Фішеру нічию, то був переконаний, що насправді має виграшну позицію, але хотів, щоб Фішера нагородили золотою медаллю. Було очевидно, що Фішер занадто старався, втомився і переоцінив себе. Він програв у вирішальній грі. Втім, і всі гравці і глядачі вважали Боббі справжнім героєм найчудовішої шахової події в історії». Brady 1973, p. 120.
  191. Brady 1973, p. 65.
  192. Müller 2009, pp. 224–25.
  193. Wade & O'Connell 1973, pp. 286–87.
  194. «'Важливо провести межу між міфом про 'екстравагантного, капризного, неконтрольованого' Фішера і тими його вчинками, які він робив цілком свідомо. Багато його вимог у Лугано були цілком справедливими. 'Не лише Фішерові не сподобались умови', писав Петросян. 'Це також стосується мене і моїх колег. Уявіть залу, в якій зібралося три тисячі гравців, тренерів і глядачів, залу без вентиляції та з поганим освітленням. Я ніколи не жалівся на зір, але коли мені треба було один чи два рази за партію добряче подумати над ходом і тоді мої очі починали боліти.'» Kasparov 2004, p. 335.
  195. «Фішер явно був найкращим і найбільш рейтинговим гравцем у США, а також чемпіоном США. Але зважаючи на його авторитет упродовж усього життя, Решевський не поступився першою шахівницею». Lombardy 2011, p. 184.
  196. Müller 2009, p. 156.
  197. Wade & O'Connell 1972, p. 183.
  198. Edmonds & Eidinow 2004, p. 12.
  199. Бронштейн так писав їхню першу зустріч у Мар-дель-Плата, «вони подружились миттєво і залишилися друзями дотепер». Bronstein & Fürstenberg 1995, p. 121.
  200. а б в Donner 2006, p. 228.
  201. Wade & O'Connell 1972, p. 189.
  202. Benko & Silman 2003, p. 422 (інтерв'ю з Евансом).
  203. «Одним із його суперників на цьому турнірі був американський гросмейстер Ларрі Еванс, і, згідно з оповіддю, він знайшов боваріанську пані, яка була готова за невелику суму оточити Фішера своїм шармом. Цей підхід виявився вдалим для Еванса, оскільки Фішер фінішував на турнірі тринадцятим …» Donner 2006, p. 228.
  204. Benko & Silman, pp. 426–27 (interview with Benko).
  205. Wade & O'Connell 1972, pp. 196–97.
  206. Wade & O'Connell 1972, p. 198.
  207. «Службовці Американського шахового фонду наполягали, що Решевський кращий гравець, і вони організували цей матч, щоб це твердження довести». Brady 2011, p. 135.
  208. Brady 1973, p. 42.
  209. Brady 1973, pp. 43–46.
  210. Brady 1973, p. 46.
  211. Di Felice 2013a, p. 17.
  212. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 68.
  213. Wade & O'Connell 1972, p. 199.
  214. Di Felice 2013a, p. 223.
  215. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 75.
  216. Wade & O'Connell 1973, p. 369.
  217. Brady 1973, p. 51.
  218. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 81.
  219. Brady 1973, pp. 53–54.
  220. а б Barden, Leonard (January 18, 2008). Obituary, Bobby Fischer. The Guardian. Процитовано January 28, 2014.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «lbobt» визначена кілька разів з різним вмістом
  221. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 82.
  222. Kažić 1974, pp. 188–89.
  223. Benko & Silman, p. 155.
  224. За словами Ломбарді, відсутність у Фішера одноосібного секунданта «стала головною причиною його невдачі»: «як секундант гросмейстер Артур Бісгаєр змушений був ділити свій талант між Боббі і Палом Бенко… Боббі був просто розлючений жалюгідною підготовкою Американського шахового фонду, який відповідав за фінансування американських учасників у Кюрасао». Lombardy 2011, p. 122.
  225. Böhm & Jongkind 2003, pp. 29–30, 37, 40, 83.
  226. а б в «Victim of His Own Success: The Tragedy of Bobby Fischer», Wall Street Journal, January 22, 2008, p. D8.
  227. а б Wade & O'Connell 1972, pp. 331–46.
  228. Wade & O'Connell 1972, pp. 207–08.
  229. Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 49.
  230. а б Arthur Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 49.
  231. «У той час він також писав для Chess Life колонку під назвою „Фішер обговорює шахи“ і зробив кілька дуже схвальних відгуків про загальну якість опозиції, з якою зіткнувся, а також організацію змагань». Müller 2009, p. 237.
  232. Wade & O'Connell 1973, pp. 49, 149–51.
  233. Wade & O'Connell 1973, pp. 49, 152–53.
  234. Brady 1973, p. 70.
  235. а б Levy 1975, p. 91.
  236. The Amazing Victory Streak of Bobby Fischer. Sports Illustrated. January 13, 1964. Процитовано May 12, 2007. 
  237. Bisguier, in Wade & Connell 1973, pp. 49–50.
  238. а б Hooper & Whyld 1992, p. 81.
  239. Soltis 2002, pp. 81–83.
  240. Sunnucks 1970, p. 76.
  241. Fischer 1969, 2008, p. 305.
  242. а б Müller 2009, p. 248.
  243. Chess Life, August 1964, p. 202. Quoted in Brady 2011, p. 155.
  244. Brady 1973, pp. 80–81.
  245. Donaldson 2005, pp. 7, 11.
  246. Donaldson 2005, p. 11.
  247. Wade & O'Connell 1973, p. 285.
  248. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 127–28.
  249. Wade & O'Connell 1973, p. 209.
  250. Bisguier & Soltis 1974, p. 213.
  251. Brady 1973, pp. 86–89.
  252. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 127–31.
  253. Wade & O'Connell 1973, pp. 160, 209.
  254. а б Pachman 1975, p. 215.
  255. Brady 1973, pp. 88–89.
  256. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 127.
  257. Brady 1973, pp. 86–88.
  258. Wade & O'Connell 1972, p. 209.
  259. а б Di Felice 2013b, p. 167.
  260. Brady 1973, pp. 92–94.
  261. Wade & O'Connell 1973, pp. 82–86.
  262. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 134.
  263. Kashdan, 1977, с. v
  264. Kasparov 2004, p. 322.
  265. Müller 2009, pp. 284–85.
  266. Wade & O'Connell 1973, pp. 87–91.
  267. Di Felice 2013b, p. 396.
  268. Di Felice 2013b, pp. 423–24.
  269. Wade & O'Connell 1973, pp. 236–47.
  270. Wade & O'Connell 1972, pp. 450–53.
  271. «[At the Sousse Internzonal], Fischer quit at the halfway mark… faced with four games in four consecutive days… for religious reasons, [Bobby] will not play between sundowns on Friday and Saturday. He objected to the consecutive playoffs, claiming that the judges were taking advantage of him, subjecting him to cruel and inhuman punishment. He also pointed out, correctly, that he had entered the tournament with the assurance that such conditions would not prevail. But the judges would not change their ruling …» Schonberg 1973, pp. 256–57.
  272. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 161–66.
  273. The World Chess Championship: A History, by Al Horowitz, Macmillan, New York, 1973
  274. Wade & O'Connell 1973, pp. 248–59.
  275. Di Felice 2013c, pp. 56–57.
  276. Di Felice 2013c, p. 91.
  277. Müller 2009, pp. 320–21.
  278. Wade & O'Connell 1973, pp. 154–55.
  279. Donaldson & Tangborn 1999, p. 170.
  280. «У цій новій книзі, його першій і, зрештою, єдиній серйозній дорослій праці, Фішер досягнув гігантського успіху…, він створив одну з найточніших і найчудовіших шахових книг у світі, яка може позмагатися з працями Тарраша, Алехіна, Реті та… якщо Фішер ніколи більше не зіграв жодної партії в шахи, то його репутація як аналітика все одно збереглась би завдяки цій публікації». Brady 2011, pp. 162–63.
  281. Benko & Silman, p. 426.
  282. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 84–86.
  283. Müller 2009, p. 343.
  284. Leonard Barden, in Wade & O'Connell 1973, p. 342.
  285. Brady 1973, p. 174.
  286. «Єдиною моєю умовою перед тим, як поступитися своїм місцем Фішеру, була його обов'язкова участь у Міжзональному турнірі та наступних кандидатських матчах, якщо він потрапить у них, і він виконав цю умову». Chess Life & Review, July 1975, Vol. XXX, No. 7.
  287. Sonas, Jeff (May 25, 2005). The Greatest Chess Player of All Time – Part IV. chessbase.com. Процитовано February 23, 2014. 
  288. Edmonds & Eidinow 2004, p. 82.
  289. «I was acting as Fischer's second …» Evans, Larry Melvyn (April 20, 1970). The Rest Of The World Sort Of Strikes Back. Sports Illustrated, cited on chessgames.com. Процитовано September 19, 2015. 
  290. Brady 2011, p. 164.
  291. «Фішер був заінтригований і погодився грати на першій шахівниці за збірну „решти світу“.
  292. а б в Müller 2009, p. 321.
  293. USSR vs Rest of the World: Belgrade 1970. Wojciech Bartelski & Co. August 2003. Процитовано September 19, 2015. 
  294. »[Fischer] announced that he would relinquish his board one position and allow Larsen the top spot on the World team '«as a matter of principle»' Everyone was astonished …" Brady 1973, p. 161.
  295. «Ще більше здивування викликало, коли данський гросмейстер Бент Ларсен зажадав грати на першій шахівниці проти провідного радянського шахіста, вказавши, цілком резонно, що він домігся кращих турнірних результатів за попередні два роки, Фішер поступився і вирішив опуститися на другу шахівницю. Це означало, що він гратиме проти Петросяна, а не Спаського». Edmonds & Eidinow 2004, pp. 82–83.
  296. Brady 2011, p. 165.
  297. а б Chess Digest 1971, p. 83.
  298. а б Denker & Parr 1995, p. 105.
  299. Chess Digest 1971, pp. 83–92.
  300. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 188–89.
  301. а б Kasparov 2004, p. 343.
  302. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 183.
  303. «Я був серед найкращих бліцорів [оскільки регулярно тренувався з Боббі, відтоді як йому було 11 років». Lombardy 2011, p. 90.
  304. «Що стосується можливості Боббі у швидкі шахи, то то його перемога на чемпіонаті світу з бліцу 1970 року в Белграді не була великою несподіванкою. Я очікував, що Боббі виграє з великим відривом, але його перемога з перевагою цілих 4½ очка попереду Таля стала приємним сюрпризом!» Lombardy 2011, pp. 90–91.
  305. Kasparov 2004, p. 342.
  306. Wade & O'Connell 1973, pp. 263–70.
  307. Wade & O'Connell 1973, pp. 271–78.
  308. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 201–02.
  309. Wade & O'Connell 1972, p. 279.
  310. Kasparov 2004, pp. 342–44.
  311. Di Felice 2013c, pp. 320–21.
  312. Weeks, Mark (1997–2008). World Chess Championship 1970 Palma de Mallorca Interzonal Tournament. Printer. Процитовано October 4, 2008. 
  313. Перевага Фішера в 3½ очка стала новим рекордом для міжзональних турнірів, перевершивши попереднє досягнення Олександра Котова 3 очка в Сальтшебадені 1952 року. Kažić 1974, с. 171-72.
  314. Панно відмовився грати на знак протесту проти того, що організатори перенесли гру, щоб задовольнити бажання Фішера через свої релігійні погляди не грати в суботу[en]. Панно не був присутній, коли гра мала початися. Фішер почекав десять хвилин, перш ніж зіграти свій перший хід (1.c4) і пішов за Панно, щоб переконати того грати. Сорок п'ять хвилин по тому Панно підійшов до шахівниці й здався. Brady 1973, p. 179.
  315. Wade & O'Connell 1973, pp. 344, 410.
  316. Hooper & Whyld 1992, p. 137.
  317. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 214.
  318. Edmonds & Eidinow 2004, p. 86.
  319. а б Brady 2011, p. 167.
  320. Edmonds & Eidinow 2004, p. 88.
  321. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 220–22.
  322. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 225–26.
  323. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 226.
  324. "'What happened next during the resumption of the 5th game,' Tal wrote later, 'had to be seen to be believed. It is simply incredible that three grandmasters could have left a rook en prise a mere three moves after the resumption of the game.Шаблон:'" Plisetsky & Voronkov 2005, p. 232.
  325. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Schonberg 1973, p. 267 не вказаний текст
  326. Wade & O'Connell 1973, pp. 412–16.
  327. «Статистичні книги показують, що єдиним досягненням, з яким можна порівняти рахунок 6-0 проти Тайманова, була перемога Вільгельма Стейніца з рахунком 7-0 над Джозефом Генрі Блекберном 1876 року в епоху примітивніших захисних технік». Leonard Barden[en], From Portorož to Petrosian, in Wade & O'Connell 1972, p. 345.
  328. Brady 1973, p. 188. Quoted in Brady 2011, p. 168.
  329. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 91–92.
  330. Brady 2011, p. 168.
  331. Edmonds & Eidinow 2004, p. 92.
  332. Cafferty 1972, p. 102.
  333. «… the chess world… was positively sent reeling by Bobby's crushing 6–0 defeat of Larsen». Müller 2009, p. 360.
  334. Byrne & Nei 1974, p. 19.
  335. Kasparov 2004, pp. 405–06.
  336. Sonas, Jeff (April 28, 2005). The Greatest Chess Player of All Time – Part II. chessmetrics.com. Процитовано November 1, 2009. 
  337. Di Felice 2014, pp. 48–49.
  338. "Суперники Петросяна вважали його найнепоступливішим гравцем в історії.Шаблон:'" Steiner 1974, p. 21.
  339. Karpov 1991, p. 114.
  340. "'Karpov: It was already clear that the winner [of the Petrosian-Korchnoi Semi-Final Candidates Match] would have to play Fischer, who on the other staircase was rapidly ascending to the chess throne. There was practically no doubt that Spassky would be able to deal with him, but in the Sports Committee they decided that it was better if it didn't come to this… And so the officials summoned Petrosian and Korchnoi and asked them directly which of them had the better chances against Fischer. Korchnoi said that the 'generation beaten by Fischer' had practically no chances. But Petrosian said that he believed in himself. After this it was suggested to Korchnoi that he should allow Petrosian to win, and in compensation they promised to send him to three major tournaments (which for a Soviet player in those times was a princely reward).Шаблон:'" Plisetsky & Voronkov 2005, p. 273.
  341. Brady 2011, p. 169.
  342. Brady 1973, p. 195.
  343. Kasparov 2004, pp. 408–17.
  344. Jan Timman, The Art of Chess Analysis, R.H.M. Press, 1980, pp. 36–42. ISBN 0-89058-048-0.
  345. Soltis 2003, pp. 259–62.
  346. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 311–12.
  347. Soltis 2002, p.?
  348. Mednis 1997, pp. 266–70.
  349. Reuben Fine, The Final Candidates Match Buenos Aires, 1971: Fischer vs Petrosian, Hostel Chess Association, 1971, pp. 13–32.
  350. Cantwell, Robert (November 8, 1971). Bobby Clears The Board For The Title. Sports Illustrated. Процитовано March 12, 2016. 
  351. Edmonds & Eidinow 2004, p. 96.
  352. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 289.
  353. Schonberg 1973, p. 269.
  354. а б Plisetsky & Voronkov 2005, p. 293.
  355. Alexander 1972, p. 74.
  356. а б Chess Informant, Volume 14, Šahovski Informator, 1973, pp. 302–07.
  357. а б в All Time Rankings. Архів оригіналу за November 26, 2009. Процитовано March 8, 2017. 
  358. Elo 1978, p. 43.
  359. Life, November 12, 1971, „The Deadly Gamesman“.
  360. Kasparov 2004, p. 429.
  361. »[Petrosian:]'…I must warn Spassky that Fischer is armed with all the new ideas in chess. As soon as Fischer gains even the slightest advantage, he begins playing like a machine. You cannot hope for some mistake. Fischer is a quite extraordinary player. His match with Spassky will be tough.Шаблон:'" Plisetsky & Voronkov 2005, p. 336.
  362. Gligorić 1972, pp. 10–11.
  363. Gligorić 1972, pp. 11–12.
  364. Gligorić 1972, p. 13.
  365. Gligorić 1972, p. 47.
  366. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 308.
  367. Brady 1973, p. 225, p. 253.
  368. Brady 1973, p. 248.
  369. а б Alexander 1972, p. 141.
  370. Moss, Stephen (January 19, 2008). Death of a madman driven sane by chess. The Guardian. Процитовано January 4, 2016. 
  371. Alexander 1972, pp. 84–87.
  372. Gligorić 1972, p. 37.
  373. Alexander 1972, p. 87.
  374. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 271–73.
  375. Byrne & Nei 1974, p. vii.
  376. Можливо найбільш продавана книга про матч мала заголовок Звіт Нью-Йорк таймс про шаховий матч століття
  377. «Ще до того, як перший хід зроблено, цю захопливу й несамовиту зустріч, що леденить кров, справедливо названо 'Матчем століття'». Donner 2006, p. 136 (originally published in De Tijd, June 28, 1972).
  378. Roberts, Schonberg, Horowitz & Reshevsky 1972, pp. 195–96.
  379. Müller 2009, p. 370. Матч потрапив на обкладинки журналів Тайм і Ньюсвік. Id. at 19.
  380. Kasparov 2004, p. 206.
  381. Müller 2009, p. 15.
  382. Böhm & Jongkind 2003, p. 89.
  383. Müller 2009, p. 13.
  384. Soltis 2003, pp. 10–11.
  385. «Wearing city's gold medal and accompanied by Mayor John Lindsay, Bobby shakes hands with some 3,000 fans attending …» Saidy & Lessing 1974, photo on pp. 224–25; captions on p. 227.
  386. Larry Evans, in Müller 2009, p. 13.
  387. BOBBY'S CHESSBOARD MASTERY. Sports Illustrated. August 14, 1972. Процитовано May 12, 2007. 
  388. Cavett, Dick (February 8, 2008). Was It Only a Game?. The New York Times. Процитовано January 4, 2014. 
  389. 2016 US Chess Yearbook. uschess.org. 2016. Процитовано August 30, 2018. 
  390. «The 1972 championship will become immortalized in film, on the stage, in song. It will remain incontrovertibly the most notorious chess duel in history. There will never be another like it… A lone American star was challenging the long Soviet grip on the world title. His success would dispose of the Soviet's claim that their chess hegemony reflected the superiority of their political system …» Edmonds & Eidinow 2004, pp. 2–3.
  391. Карпов переміг Льва Полугаєвського в чвертьфіналі кандидатських матчів у січні–лютому 1974 року (+3-0=5). Byrne 1976, p. 19. У півфіналі, що проходив у квітні–травні 1974 року, він обіграв Спаського (+4-1=6). Id., p. 79. У фіналі, який відбувся у вересні–листопаді 1974 року, він переміг Віктора Корчного (+3-2=19). Id., p.
  392. Kasparov 2004, p. 471.
  393. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 412–13.
  394. Brady 2011, pp. 218–19.
  395. Kasparov 2004, p. 472.
  396. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 413–14.
  397. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 414.
  398. Гросмейстер Ганс Реє так зауважив щодо вимоги Фішера, що чемпіон зберігає свій титул у разі нічиєї 9-9, «Вони [ФІДЕ] вважали, що ця вимога є занадто суворою. Само-собою її відхилили». Böhm & Jongkind 2003, p. 46.
  399. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 417–18.
  400. Корчной і Альбурт зазначали, що Карпову, який згодом закріпив за собою право на матч-реванш у випадку втрати титулу чемпіона світу, отримав більшу перевагу від ФІДЕ, ніж просив Фішер. За два матчі Корчной був зобов'язаний перемогти Карпова принаймні з рахунком 6-5, 6-5: сукупний бал +2 і мінімально потрібна різниця перемог +2, що більше, ніж потрібно було б Карпову в 1975 році. Цей сценарій майже втілився за під час матчу 1978 року, за нічийного рахунку 5-5 після 31 партії, перед тим як Карпов переміг у 32-й. Корчной міг, у теорії, виграли 6-0 в першому матчі й програти 5-6 в другому, вигравши в загальній складності 11 партій проти 6 перемог Карпова. Визнаючи це, президент ФІДЕ Ейве запропонував, що чемпіон матиме право на реванш лише в разі, якщо він програє 5-6, але Карпов відхилив цю пропозицію. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 418–19.
  401. У листі до Ларрі Еванса, опублікованому в Chess Life у листопаді 1974 року, Фішер стверджував, що звичайна система (24 партії й перемога того гравця, який здобуває 12½ очок, а також збереження титулу чемпіоном у разі нічиєї 12-12) заохочувала гравця, який лідирує, зводити внічию решту партій, що, на його думку, було погано для шахів. Неврахування нічиїх було би «точним тестом про те, хто є кращим гравцем у світі». Donaldson & Tangborn 1999, p. 159.
  402. Колишній чемпіон США Арнольд Денкер, який був на зв'язку з Фішером під час переговорів з ФІДЕ, заявив, що Фішер хотів довгого матчу, щоб мати можливість розігратися після трирічної перерви. Denker & Parr 1995, pp. 110–11.
  403. Mednis 1997, p. 282.
  404. Bozidar Kazic. 1975. «Anatoly Karpov New World Champion.» Chess Informant 19.
  405. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 414–16.
  406. Kasparov 2004, p. 473.
  407. Karpov 1991, pp. 159—165.
  408. Seirawan & Stefanovic 1992, p. 22.
  409. Bisguier, Arthur (June 22, 1988). When Bobby Fischer took on a computer. Christian Science Monitor. Процитовано January 27, 2014. 
  410. [Светі Стефан, 1 вересня 1992 року, перша прес-конференція] «Марк Таверсон (Le Point): Ви все ще член Всесвітньої Церкви Бога? Як ви ставитеся до релігії? Фішер: я ніколи не був членом Всесвітньої Церкви Бога. На сьогодні я не дуже релігійний». Seirawan & Stefanovic 1992, p. 20.
  411. «Його зв'язок з цією церквою завжди був дещо неоднозначним. Він не був зареєстрованим учасником, оскільки не погодився, щоб Армстронг або один зі священників хрестив його повним зануренням у воду. І оскільки його не вважали офіційно наверненим, то іноді називали „колегою“ або, що менш ввічливо, як 'периферійний', хтось на периферії або на краю Церкви, але не повністю відданий її місії. Церква ввела низку правил, які Боббі вважав безглуздими й відмовлявся їх дотримуватись […]» Brady 2011, p. 210.
  412. Fischer 1982, p. 1.
  413. Fischer 1982, p. 2.
  414. Fischer 1982, pp. 3–14.
  415. Fischer 1982, pp. 10–12.
  416. Fischer 1982, p. 14.
  417. Fischer, Bobby (1982). I Was Tortured in the Pasadena Jailhouse!. Printer. Процитовано January 28, 2014. 
  418. а б в Chun, Rene (December 2002). Bobby Fischer's Pathetic Endgame. The Atlantic. Процитовано January 28, 2014. 
  419. а б Edmonds & Eidinow 2004, p. 302.
  420. Brady 2011, p. 224.
  421. Nack, William (July 29, 1985). Bobby Fischer. Sports Illustrated. Процитовано March 12, 2016. 
  422. Dautov, Petra (1995). Bobby Fischer - wie er wirklich ist. Ein Jahr mit dem Schachgenie (German). Darmstadt: California. ISBN 9783980428132. 
  423. Brady 2011, p.225
  424. Weeks, Mark (1997–2008). 1992 Fischer – Spassky Rematch Highlights. Printer. Процитовано January 28, 2014. 
  425. Seirawan & Stefanovic 1992, p. 8.
  426. Bobby Fischer arrives in Iceland. BBC News. March 25, 2005. Процитовано January 28, 2014. 
  427. Soltis 2003, p. 280.
  428. Müller 2009, p. 382.
  429. Waitzkin 1993, p. 298.
  430. Seirawan & Stefanovic 1992, p. 283.
  431. Десяту прес-конференцію не транскрибовано. Seirawan & Stefanovic 1992, p. 272. Зміст решти дев'яти прес-конференцій можна знайти, в повному обсязі, в id. на стор. 13, 15–21, 53–57, 86–90, 114–18, 149–54, 170–75, 208–14, 227–31, 256–60.
  432. Seirawan & Stefanovic 1992, p. 291.
  433. Seirawan & Stefanovic, pp. 85, 96, 303.
  434. Brady 2011, pp. 243-4.
  435. Cohen, Roger (September 2, 1992). Bobby Fischer Ends Silence With Rancor. The New York Times. Процитовано January 28, 2014. 
  436. Labaton, Stephen (December 16, 1992). FISCHER IS INDICTED OVER CHESS MATCH. The New York Times. Процитовано January 28, 2014. 
  437. Indictment. U.S. District Court for the District of Columbia (Federal Circuit). December 15, 1992. Процитовано January 28, 2014. 
  438. «15 грудня 1992 року звинувачення у Федеральному суді у Вашингтоні, округ Колумбія, був винесений присяжними щодо Боббі Фішера за порушення економічних санкцій за указом президента Джорджа Буша. Лист було відправлено з Боббі в Белграді, і після оголошення обвинувального висновку, федеральна влада видала ордер на його арешт». Бреді 2011, стор 255.
  439. Winter, Edward. «Fischer v Gligorić Training Match (1992)», Chess Notes
  440. а б в Portrait of a Genius As a Young Chess Master. Ralph Ginzburg's January 1962 interview, Harper's Magazine. Процитовано January 21, 2008. 
  441. «Оскільки його мати була єврейкою, то за єврейськими законами він сам був євреєм, хоча таку приналежність він завжди відкидав. Коли він виявив, що його включила у свій список знаменитих євреїв Енциклопедія юдаїка, то написав листа в редакцію, в якому заявив, що ця помилка принесла йому страждання і вимагав, щоб її більше не повторювали». Edmonds & Eidinow 2004, pp. 26–27.
  442. Popper, Nathaniel (July 23, 2004). Chess Master Pawned Identity for Hatred. The Jewish Daily Forward. Процитовано September 22, 2018. 
  443. Ginzburg 1962, p. 54.
  444. Edmonds & Eidinow 2004, p. 15.
  445. Brady, Frank (1974). Bobby Fischer:Profile of a Prodigy. Dover Publications. с. 151–153. ISBN 978-0-486-25925-3. 
  446. Chess Life, April 2009, p. 10.
  447. «Де був Фішер? Упродовж кількох років він жив в лоні Всесвітньої Церкви Бога в Пасадені, де його називали 'колегою'. Церква годувала його, вони забезпечили йому комфортне проживання в Mocking Bird Lane, навіть возили на приватному літаку. У відповідь Фішер передав їм близько третини ($61,200) своїх ісландських призових». Edmonds & Eidinow 2004, pp. 301–02.
  448. Darrach, Brad (August 11, 1972). Bobby is Not a Nasty Kid. Life. с. 40. Процитовано March 25, 2013. 
  449. «Боббі намагався жити і практикувати свої переконання; він відчув себе по-справжньому народженим заново, і застосовував те саме почуття дисципліни і поваги до Біблії, яке упродовж усього життя мав до шахів. […] Але врешті-решт його релігійні зобов'язання почали розривати його на шматки. Він не міг витрачати десять або дванадцять годин на день на заняття шахами, а інші від шести до восьми годин на вивчення Біблії […]» Brady 2011, p. 143.
  450. Це привело Фішера до переконання, що Армстронг насправді був «лжепророком». Brady 2011, p. 212.
  451. Martin, Douglas (September 17, 2003). Garner Ted Armstrong, Evangelist, 73, Dies. The New York Times. Процитовано January 27, 2014. 
  452. Böhm & Jongkind 2003, pp. 30, 44.
  453. Böhm & Jongkind 2003, pp. 41, 45, 61, 66, 90, 92, 95, 101, 107, 117–20.
  454. Parr, Larry (May 2001). Is Bobby Fischer Anti-Semitic?. Chess News. 
  455. Böhm & Jongkind 2003, p. 123.
  456. Böhm & Jongkind 2003, pp. 41, 65–66, 118–19, 121.
  457. а б Fischer on Icelandic Radio April 11, 2006.
  458. а б Bobby Fischer and Sigurður Tómassyni. Interview on Útvarp Saga.
  459. DeLucia 2009, pp. 160–62, 166. Шаховий історик Едвард Вінтер[en] у своєму огляді книги DeLucia називає її «однією з найбільш незвичайних шахових книг». Winter 2009.
  460. Fischer wrote of Nature's Eternal Religion in a 1979 letter to Benko, "'The book shows that Christianity itself is just a Jewish hoax and one more Jewish tool for their conquest of the world. … Unfortunately the author is an extreme racist and this somewhat spoils the book.Шаблон:'" DeLucia 2007, p. 280.
  461. DeLucia, 2009, с. 290, 292
  462. «Фішер був в змозі відокремити свою ненависть до юдаїзму як релігії і євреїв як етнічної групи від окремих євреїв як особистостей. Він був цілком дружні з єврейськими шаховими майстрами в США і СРСР». Edmonds & Eidinow 2004, p. 27.
  463. Daniszewski, John (September 4, 1992). Fischer's 19-Year-Old Companion Shares Chess Limelight. Community.seattletimes.nwsource.com. Процитовано November 12, 2011. 
  464. Brady 2011, pp. 255–62.
  465. Sofia Polgar discussing Bobby Fischer. youtube.com. Процитовано November 12, 2011. 
  466. chess24 (2018-04-08). Peter Leko talks about Bobby Fischer staying at his home. Процитовано 2018-04-18. 
  467. а б в Cabreza, Vincent (January 19, 2008). Fischer has a Pinoy heir born in Baguio – friends. Philippine Daily Inquirer. Процитовано January 20, 2008. 
  468. Marilyn Young's name was written behind a photograph dated December 14, 2000, sent to her by Fischer. The photograph is displayed on the Chessbase website. See also: Fischer's daughter Jinky files claim to his estate. chessbase.com. November 11, 2009. Процитовано January 3, 2010. 
  469. а б в Ochoa, Francis (February 7, 2008). Fischer's Filipino heirs going after estate. Philippine Daily Inquirer. Архів оригіналу за June 25, 2010. Процитовано January 3, 2010. 
  470. Bobby Fischer's Pinay heir may get settlement. GMANews.tv. February 26, 2008. Процитовано January 3, 2010. 
  471. а б Bamber, David; Chris Hastings (December 2, 2001). Bobby Fischer speaks out to applaud Trade Centre attacks. The Sunday Telegraph. с. 17. 
  472. а б The Bin Laden defense; Diatribe; Bobby Fischer speaks out in favor of 9/11 attacks; Brief Article; Transcript. Harper's Magazine 304 (1822): 27. March 1, 2002. 0017-789X. 
  473. Böhm & Jongkind 2003, p. 122.
  474. «Проте 2001 року, зі швидким розвитком Інтернету, його тиради стало чутно на весь світ, і те, що він сказав знову викликало пильну увагу уряду США». Brady 2011, p. 279.
  475. Weber, Bruce (January 19, 2008). Bobby Fischer, Troubled Genius of Chess, Dies at 64. The New York Times. Процитовано January 11, 2013. 
  476. Радіопередачі Фішера показують, що він був «не в своєму розумі … жертвою власного психічного захворювання». Böhm & Jongkind 2003, pp. 66–67.
  477. Executive Board Actions (EB 02-40). USCF. 2002. Архів оригіналу за February 25, 2014. 
  478. Unofficial summary of the February, 2007, meeting of the USCF Executive Board. Процитовано March 17, 2016. 
  479. а б в Frederick, Jim (August 23, 2004). King's Gambit. TIME. Процитовано July 5, 2010. 
  480. Will Fischer be extradited?. chessbase.com. July 19, 2004. Процитовано January 28, 2014. 
  481. «[Фішер] турбувався, що уряд США зможе, нарешті, наздогнати його. Він порушив економічні санкції Державного департаменту проти Югославії, 1992 року взявши участь у шаховому матчі проти Бориса Спаського з призовим фондом $5 млн у Светі-Стефан (Чорногорія), і тоді було видано ордер на його арешт. Якщо б він повернувсь у США, то йому довелося б постати перед судом і у випадку засудження понести покарання від десяти років в'язниці до $250 000 у вигляді штрафів, або і те і те, плюс можливе позбавлення його виграних $3,5 млн.». Brady 2011, p. 2.
  482. а б «Fischer er jákvæður og skýr í hugsun». (ісл.).
  483. «Проте, були проблеми з відкликанням паспорта. Фішер ніколи не отримував повідомлення, а тому не міг його оскаржити, на що за законом він мав право. Міністерство юстиції стверджувало, що цей лист воно направило в готель у Берні (місце розташування, яке Боббі дав посольству) але отримало його назад без жодної доданої адреси для пересилання. Його датовано 11 грудня 2003 року, і коли факсимільну копію листа зрештою вивчили, на ньому не було адреси Фішера, з чого можна зробити висновок, що посольство ніколи не відправляло листа в Берн». Brady 2011, pp. 281–82.
  484. «Bobby was astute enough to know that by making more and more broadcasts [against the United States and Jews worldwide], he was increasing his chances of eventual arrest. When nothing happened, however, he felt invulnerable and continued to travel without hiding …» Brady 2011, p. 280.
  485. «Цілком можливо, що трансляції Фішера були тим рушієм, який спровокував уряд США активізувати звинувачення десятирічної давнини проти нього». Brady 2011, pp. 282–83.
  486. "Miyoko, for her part, thought that U.S. authorities could have arrested Bobby anytime post-1992, but they didn't, and only went after him when 'suddenly he started to attack America and it made the government very angry.Шаблон:'" AP wire story (Tokyo), July 18, 2004. Quoted in Brady 2011, p. 283.
  487. «Не знаючи, що його арешт був неминучим, і вважаючи, що його паспорт є дійсним, 13 липня 2004 року [Фішер] вирушив в аеропорт Наріта в Токіо на борт літака, що прямував до Маніли. Його заарештували й закували в кайданки». Brady 2011, p. 282.
  488. «… on July 13, 2004… [Fischer] was arrested …» «… on March 23, 2005, [Fischer] was released from his cell». Brady 2011, pp. 282, 293.
  489. Suzuki, Hiroshi (August 6, 2004). Bobby Fischer Renounces U.S. Citizenship, Seeks Refugee Status. Bloomberg. Процитовано August 2, 2010. 
  490. Spassky to Bush: Arrest me!. chessbase.com. August 10, 2004. Архів оригіналу за вересень 28, 2015. Процитовано October 7, 2015. «I would not like to defend or justify Bobby Fischer. He is what he is. I am asking only for one thing. For mercy, charity. If for some reason it is impossible, I would like to ask you the following: Please correct the mistake of President François Mitterrand in 1992. Bobby and myself committed the same crime. Put sanctions against me also. Arrest me. And put me in the same cell with Bobby Fischer. And give us a chess set.» 
  491. Profile: Bobby Fischer: Endgame on the darker side of genius. timesonline.co.uk. Процитовано July 18, 2009. 
  492. Fischer's next moves: renounce U.S. citizenship and marry a Japanese. The Japan Times Online. August 17, 2004. Процитовано January 4, 2014. 
  493. Fischer renounces US citizenship. chessbase.com. August 15, 2004. Процитовано January 27, 2014. 
  494. Bobby Fischer's Deportation Appeal Rejected. Associated Press. July 28, 2004. Архів оригіналу за квітень 14, 2008. Процитовано February 19, 2014. 
  495. Iceland grants Fischer passport. BBC News. March 21, 2005. Процитовано January 28, 2014. 
  496. «[Фішера] підібрав лімузин, наданий посольством Ісландії, враховуючи його новий ісландський паспорт, і він і Мійоко, рука в руці, помчали в аеропорт Наріта». AP wire story, March 23, 2005. Quoted in Brady 2011, p. 293.
  497. Шаблон:'"Honorable Members of Althingi: I… sincerely thank the Icelandic nation for the friendship it has shown to me ever since I came to your country many years ago and competed for the title of World Champion in chess… For the past six months I have been forcibly and illegally imprisoned in Japan… During this period my health has steadily deteriorated… I would therefore like to formally request that Althingi grant me Icelandic citizenship so that I may actually enjoy the offer of residence in Iceland that your Minister of Foreign Affairs, Mr. David Oddsson had so graciously extended to me. Most Respectfully, BOBBY FISCHERШаблон:'" Brady 2011, pp. 288–89.
  498. Fangavist fáránleikans (is). Morgunbladid. February 2, 2005. Процитовано October 7, 2015. 
  499. «Then I asked him if he had given Bill Lombardy a call. A few weeks earlier his former second had written an article supporting his case that had been published in Morgunbladid. 'Yeah, I phoned him from jail and told him to write an article', Bobby said. 'I told him that he was obliged to be of assistance. And he did it without asking any questionsШаблон:'". Ólafsson 2014, p. 67.
  500. Bobby Fischer: ich bin ein Icelander!. March 21, 2005.
  501. Smith-Spark, Laura (March 23, 2005). Fischer 'put Iceland on the map'. British Broadcasting Corporation. Процитовано September 13, 2008. 
  502. „члени РДжФ [Роберт Джеймс Фішер] закликали фактично кожного члена парламенту підтримати громадянство: повне, постійне громадянство… позачергову сесію парламенту скликано на суботу, 21 березня 2005 року. Упродовж дванадцяти хвилин відбулося три раунди обговорень, звучали запитання щодо стосуються масштабів надзвичайної ситуації. Відповіді були короткими і прямими: неправомірне позбавлення волі Боббі Фішера було порушенням його прав; все, в чому він справді був винен, то це в пересуванні кількох дерев'яних фігур на шахівниці; він був другом Ісландії і має історичний зв'язок з нею, а тепер йому потрібна допомога країни“. Act Respecting the Granting of Citizenship, no. 16/2005. Quoted in Brady 2011, p. 293.
  503. Chess legend still intrigues people. pittsburghlive.com. May 9, 2005.
  504. Bobby Fischer — speaking to the media, echecs-photos.be, March 25, 2005; accessed May 22, 2018.
  505. а б Bobby Fischer dies in Iceland. chessbase.com. January 18, 2008. Процитовано January 27, 2014. 
  506. Brady 2011, p. 305.
  507. Brady 2011, p. 319.
  508. а б Bobby Fischer's final manoeuvre. The Sunday Times. April 20, 2008. 
  509. Bobby Fischer and the missed combination. chessbase.com. December 17, 2006. Процитовано January 27, 2014. 
  510. Böhm & Jongkind 2003, p. 118.
  511. Death of Bobby Fischer, espn.com; accessed May 22, 2018.
  512. Brady 2011, p. 317.
  513. Batty, David (January 18, 2008). Chess champion Bobby Fischer dies. The Guardian. Процитовано January 28, 2014. 
  514. Dánarorsök Fischers var nýrnabilun (Icelandic). mbl.is. January 20, 2008. Процитовано January 29, 2014. 
  515. Death:
  516. Weber, Bruce (January 19, 2008). Bobby Fischer, Chess Master, Dies at 64. The New York Times. Процитовано January 29, 2014. 
  517. «У Боббі почалися проблеми з сечовипусканням і він думав, що це просто викликано збільшенням передміхурової залози, спочатку заперечуючи, що з ним щось серйозно не так. Легені також турбували його, він відчував труднощі з диханням. Оскільки в нього упродовж усього життя була недовіра до лікарів, то він терпів дискомфорт до кінця вересня 2007 року, коли його біль і нездатність мочитися стали нестерпними. Він пішов до лікаря… [той зробив аналіз крові, який показав, що в нього закупорені сечовивідні шляхи… [і що]… його нирки не функціонують належним чином… Боббі відмовився приймати будь-які ліки, а про те, щоб бути підключеним до машини для діалізу, щоб упродовж решти життя раз на кілька днів очищувати кров, не було й мови.» Brady 2011, pp. 316–17.
  518. «Цілком можливо, що Боббі просто здавався, відпускаючи своє життя, починаючи повільну форму самогубства». Interview of Pal Benko by author, summer 2008, New York. Quoted in Brady 2011, p. 317.
  519. Dirda, Michael (February 10, 2011). A chess master who defeated himself. The Washington Post. 
  520. Bobby Fischer – his final weeks. chessbase.com. January 25, 2008. Процитовано January 29, 2014. 
  521. Burial:
  522. а б 4 gera kröfu í dánarbú Fischers (Four parties make claims). RÚV. April 22, 2008. Архів оригіналу за April 23, 2008. Процитовано January 3, 2010. 
  523. Andrew Soltis, Fi$cher Family Feud, New York Post, November 15, 2009. Retrieved November 16, 2009.
  524. McClain, Dylan Loeb (July 5, 2010). Bobby Fischer Is Exhumed. The New York Times (Online Chess Blog). Процитовано January 29, 2014. 
  525. Fischer's Pinay love child in Iceland to claim inheritance. Manila Bulletin. December 4, 2009. Процитовано January 4, 2014. 
  526. Fischer's daughter Jinky files claim to his estate. chessbase.com. November 11, 2009. Процитовано January 3, 2010. 
  527. Fischer's remains to be exhumed?. chessbase.com. April 1, 2010. Процитовано January 27, 2014. 
  528. McClain, Dylan Loeb (June 17, 2010). Iceland: Bobby Fischer's Estate Dispute. The New York Times Europe. Процитовано January 29, 2014. 
  529. Court rules Bobby Fischer's body can be exhumed. CNN.com. June 17, 2010. Процитовано January 29, 2014. 
  530. Helgason, Gudjon (July 5, 2010). Chess icon Fischer's body exhumed over paternity. Associated Press. Процитовано January 29, 2014. 
  531. DNA tests on chess champion's corpse exclude paternity. Reuters. August 17, 2010. Процитовано January 29, 2014. 
  532. DNA results settle Bobby Fischer paternity case. Cnn.com. August 18, 2010. Процитовано November 12, 2011. 
  533. а б Miyoko Watai Ruled Bobby Fischer's Legal Heir. Iceland Review Online. March 3, 2011. Процитовано January 29, 2014. 
  534. McClain, Dylan Loeb (March 4, 2011). Iceland Court Hands Bobby Fischer Estate to Japanese Claimant. The New York Times. Процитовано January 29, 2014. 
  535. а б в Ponterotto, Joseph (December 10, 2010). A psychological autopsy of Bobby Fischer. Pacific Standard. Процитовано February 13, 2016. 
  536. Bobby Fischer's Conquest of the World's Chess Championship: The Psychology and Tactics of the Title Match, 1973. ISBN 0-923891-47-1.
  537. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Brady 2011, p. 318 не вказаний текст
  538. Brady 1973, p. 78.
  539. Bantam Books, May 1972, ISBN 0-553-26315-3.
  540. За словами Ендрю Солтіса[en], Фішер «вніс деякі ідеї, але переважно своє ім'я. Soltis 2003, p. 10
  541. Kasparov, Gary (March 10, 2011). The Bobby Fischer Defense. The New York Review of Books. Процитовано January 4, 2016. 
  542. Hooper & Whyld 1992, pp. 138–39.
  543. Brady 2011, pp. 227–28.
  544. «Головна і майже виключна зброя Фішера білими це 1.e4. Діапазон стратегій, які він застосовував після 1.e4 надзвичайно широкий». Plisetsky & Voronkov 2005, p. 251.
  545. Fischer vs. Hort, Herceg Novi Blitz (1970). Chessgames.com. 
  546. «Він застосовував обмежений діапазон дебютів. Звичайно, це не ознака обмеженості творчості Фішера, оскільки він компенсував це дуже глибокими і міцними знаннями варіантів, які грав». Plisetsky & Voronkov 2005, p. 270.
  547. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 251–62.
  548. Müller 2009, p. 31.
  549. Fischer 1969, p. 151.
  550. Bisguier & Soltis 1974, p. 208.
  551. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 322 (quoting March 20, 1972 letter from Paul Keres to the USSR Chess Federation).
  552. «Розмінний варіант був грізною зброєю в руках Боббі Фішера». Kasparov & Keene 1989, p. 382.
  553. «Сучасна версія іспанського розмінного варіанту, в якому білі[en] ходять 5.0-0 після розміну на 4-му ході, має називатись на честь екс-чемпіона світу Боббі Фішера». Фішер, після знаходження покращення до гри 1965 року Барендрегт-Тешнер, у якій чорні виграли, «почав грати розмінний варіант з ходом 5.0-0, виграючи гру за грою в ньому, і продовжувала грати з успіхом навіть у матчі-реванші 1992 року проти Бориса Спаського, своєму останньому офіційному шаховому заході.» Kaufman 2004, pp. 4–5.
  554. Robert James Fischer, Ruy Lopez, Exchange (C68–C69). Chessgames.com. Процитовано January 29, 2014. 
  555. Andrew Soltis, in Müller 2009, pp. 29, 32–33.
  556. L.S. Blackstock, in Wade & O'Connell 1973, p. 36.
  557. Andrew Soltis, in Müller 2009, p. 25.
  558. Hansen 2002, p. 132.
  559. Pliester 1995, p. 272.
  560. Gligorić 1985, p. 65.
  561. Вотсон зазначив, що 7…Фb6 — «це дивовижний хід, який ті, хто виріс на класичних шахових принципах просто відкинуть як помилку, типову для початківців. Чорні беруть пішака все ще нерозвинуті й під атакою». Watson 2006, p. 199.
  562. "Referring to the Poisoned Pawn Variation … the brilliant, classically oriented grandmaster Salo Flohr commented, even as late as 1972: 'In chess, there is an old rule: in the opening, one must make haste to develop the pieces, and must not move the same piece several times, particularly the queen. This ancient law holds good even for Bobby Fischer.Шаблон:'" Watson 1998, p. 18.
  563. Варіант отруєного пішака «вважали сумнівним деякі гросмейстери і божевільним Бент Ларсен». Polugaevsky, Piket & Guéneau 1995, p. 83.
  564. а б Andrew Soltis, in Müller 2009, p. 30.
  565. Robert James Fischer, Sicilian, Najdorf (B97). Chessgames.com. Процитовано January 29, 2014. 
  566. Georgiev & Kolev 2007, p. 6.
  567. Mednis 1997, pp. 56, 146.
  568. Mednis calls 6.Bc4 against the Najdorf Variation «Fischer's 6 B-QB4». Mednis 1997, pp. 56, 74, 80, 88.
  569. Boris Spassky vs. Robert James Fischer, Mar del Plata (1960), King's Gambit: Accepted. Kieseritsky Gambit Rubinstein Variation (C39). Chessgames.com. Процитовано January 29, 2014. 
  570. Fischer 1961, p. 4.
  571. Fischer 1961, pp. 4–9.
  572. Estrin & Glaskov 1982, p. 115.
  573. Korchnoi & Zak 1975, p. 39.
  574. Andrew Soltis, in Müller 2009, p. 29.
  575. Wade & O'Connell 1973, pp. 27, 76–77, 253, 256.
  576. Bisguier & Soltis 1974, p. 214.
  577. Silman 2007, pp. 510–23.
  578. Müller & Lamprecht 2001, p. 304.
  579. Mayer 1997, p. 201.
  580. Steve Giddins[en], 2012, The Greatest Ever chess endgames, p. 68.
  581. «З появою електронних годинників виникли нові можливості і в 1990-х роках самітник Фішер з'явився, щоб пропагувати шахові годинники, які він запатентував. Основою їхньої новизни є можливість додавати час кожного разу, коли гравець робить хід. Він припустив, що кожен гравець має почати з однієї години на годиннику і дві хвилини додаватись при кожному натисканні годинника, що дозволяє уникнути найгіршого сценарію цейтноту». Hooper & Whyld 1992, p. 422.
  582. «Винайдений Боббі новий шаховий годинник, який діяв по-іншому, ніж ті, які традиційно використовувались у турнірах, потрібно було спеціально виготовити для матчу, і [Єздимир] Василевич зробив його. Боббі наполіг на його використанні в матчі. На початку гри кожен гравець повинен був мати по дев'яносто хвилин, і коли він робив хід, то до його часу мало додаватися дві хвилини. Теорія Боббі полягала в тому, що з цією новою системою гравець ніколи не залишиться з кількома секундами на ходи наприкінці виділеного часу, тим самим зменшиться кількість помилок, зроблених в умовах дефіциту часу. Фішер стверджував, що гордістю гри була глибина її задуму, а не тріумф механічним способом». Brady 2011, p. 246.
  583. "У матчі 1992 року обидва гравці починали партії, маючи по годині й п'ятдесят одній хвилині. Кожен хід приносив одну хвилину бонусу. Після 40 ходів обидва гравці отримали по 40 додаткових хвилин, після 60 ходів — по 30 хвилин, а після 80 і кожних наступних 20 ходів — по 20 хвилин. Müller 2009, p. 382.
  584. Edmonds & Eidinow 2004, p. 307.
  585. Chun, Rene (12 January 2003). The madness of King Bobby. The Observer. 
  586. Audio clip of Bobby Fischer. chess960.net. Архів оригіналу за November 29, 2007. Процитовано January 29, 2014. 
  587. Brady 2011, p. 260.
  588. «На початку 21-го століття гросмейстери повільно, але неухильно проявляли зацікавленість у Fischerandom Chess». Gligorić 2002, p. 132.
  589. Speaking about Fischer... November 4, 2006. Процитовано February 6, 2014. 
  590. Kasparov 2004, p. 207.
  591. Brady 2011, p. 328.
  592. а б Müller 2009, p. 23.
  593. Wolff 2001, p. 273.
  594. «William Lombardy characterized Fischer's game as machinelike, with 'terrifically accurate positional play but never boring… His opening repertory is encompassing… His end game is practically flawless. Bobby is the most complete player I've ever seen.Шаблон:'" Schonberg 1972, p. 270.
  595. „Кажучи про майбутні шахові комп'ютери, Джеймс Шервін[en], американський шахіст, який добре знав Фішера, описав його як 'прототип Deep Blue'. Радянські аналізи показали, що навіть зіткнувшись з несподіваною позицією, Фішерові досить було п'ятнадцяти або двадцяти хвилин, щоб зробити свій хід; інші гросмейстери могли тратити вдвічі більше часу. Здається, що Фішер не регулювався будь-якою психологічно заданою системою або технікою“. Edmonds & Eidinow 2004, p. 22.
  596. „[Гра Фішера] підійшла так близько до досконалості, що, здавалося, здолала стильові рамки“. Winter 1981, p. 118.
  597. Player Profile: Bobby Fischer. chessmetrics.com. March 26, 2005. Процитовано January 29, 2014. 
  598. Saidy & Lessing 1974, p. 226.
  599. Wade & O'Connell 1972, p. 43.
  600. »Petrosian: 'Fischer is exceptionally hard-working. Without fear of over-exaggerating, I am prepared to compare the amount of time spent by him at the board between competitions with the hours devoted to chess by all the members of the Soviet national team taken together.Шаблон:'" Plisetsky & Voronkov 2005, p. 143.
  601. Edmonds & Eidinow 2004, p. 23.
  602. Kasparov, Garry (January 26, 2008). The Chessman. TIME. Процитовано January 29, 2014. 
  603. Fischer is greatest ever, says Anand. Telegraphindia.com (Calcutta, India). January 16, 2009. Процитовано January 29, 2014. 
  604. chess games. chessgames.com. September 22, 2015. Процитовано September 22, 2015. 
  605. Allerson, Andrew (September 9, 2001). Bobby Fischer takes on all comers – in cyberspace. London: The Telegraph. Процитовано January 29, 2014. 
  606. The third coming of Bobby Fischer?. chessbase.com. September 18, 2001. Процитовано January 29, 2014. 
  607. Shabazz, Daaim (February 24, 2008). Did R.O. Mitchell meet Bobby Fischer?. thechessdrum.net. Процитовано January 29, 2014. 
  608. Chess960 (FRC): Fischer and 'Wild Variant 22'. chess960frc.blogspot.com. 2013-12-21. Процитовано June 14, 2016. 
  609. Verwer 2010, pp. 116–18.
  610. Wade & O'Connell 1972, p. 92
  611. а б Atlantic Chess News Sept 2010
  612. Wade & O'Connell 1972, p. 97
  613. Wade & O'Connell 1972, p. 98
  614. Wade & O'Connell 1972, p. 122
  615. Фішер виграв 1-шу гру через неявку суперника.
  616. Включаючи одну неявку суперника: 9/11
  617. Chess Life, 1963, pp. 196–99.
  618. Включаючи одну партію, в якій суперник відмовився грати і здався на першому ході
  619. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок IZ70 не вказаний текст
  620. Включаючи одну відмову суперника: 18½/23
  621. Brady 1973
  622. Verwer 2010, p. 118.
  623. Wade & O'Connell BFCG Doubleday 1972, p. 11.
  624. Müller 2009, p. 400.
  625. Donaldson & Tangborn 1999, pp. 51–52.
  626. Фішер програв другу партію через неявку
  627. Включаючи одну неявку : 12½/21
  628. Враховано лише зіграні партії: 12½/20
  629. а б Враховано лише результативні партії; відсоток = виграші ÷ (виграші+поразки).
  630. Включаючи всі партії
  631. Verwer 2010, p. 116.
  632. Интервью Бобби Фишера израильтянину: «Много евреев… слишком много евреев» (рос.)
  633. Chess Master Pawned Identity for Hatred

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати