Домненко Григорій Степанович

український радянський художник

Григорій Степанович Домне́нко (нар. 5 вересня 1922, Ковалі — пом. 15 жовтня 1976, Ворошиловград) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Чоловік художниці Маргарити Толоконникової, батько художниці Галини і скульпторки Катерини Домненків.

Домненко Григорій Степанович
Народження 5 вересня 1922(1922-09-05)
Ковалі
Смерть 15 жовтня 1976(1976-10-15) (54 роки)
  Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність художник
Вчитель Шелюто Микола Андрійович, Афоніна Таїсія Кирилівна, Косарєв Борис Васильович і Овчаренко Дмитро Павлович
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Толоконникова Маргарита Миколаївна
Діти Домненко Галина Григорівна і Домненко Катерина Григорівна

Біографія ред.

Народився 5 вересня 1922 року в селі Ковалях (за іншими даними в Олександринках) Полтавської губернії (нині Лубенський район Полтавської області, Україна). 1950 року закінчив Ворошиловградське художнє училище; у 1950—1956 роках навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Микола Шелюто, Таїсія Афоніна, Борис Косарєв, Дмитро Овчаренко). Дипломна робота — ескізи декорацій і костюмів до інсценіровки роману «Заколот» Дмитра Фурманова (керівник Дмитро Овчаренко).

Впродовж 1956—1960 років викладав у Алма-Атинському художньому училищі; з 1961 року — на Луганському художньо-виробничому комбінаті: з 1973 року — голова художньої ради. Жив у Ворошиловграді в будинку на кварталі Шевченка № 35, квартира № 35. Помер у Ворошиловграді 15 жовтня 1976 року.

Творчість ред.

Працював в галузі станкового живопису, станкової графіки та театрально-декораційного мистецтва. Автор жанрових сцен, колективних портретів, пейзажів, натюрмортів. Працював в техніці олійного живопису, ліногравюри, монотипії, пастелі, акварелі, рисунка, стінного розпису, мозаїки. Серед робіт:

живопис
  • «Михайло Коцюбинський виступає на відкритті пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві 1903 року» (1950);
  • «Михайло Щепкін у Івана Котляревського в Полтаві» (1951);
  • «Передача досвіду» (1951);
  • «Кращий будівельник Соколово-Сорбайського комбінату» (1957);
  • «Звільнення політв'язнів із в'язниці» (1957);
  • «Портрет старшої доярки колгоспу „Гігант“ Б. Жакеєвої» (1958—1959);
  • «Портрет професора геліотехнки В. П. Бухмана» (1960);
  • «Хіміки» (1965);
  • «У Володимира леніна» (1966—1967);
  • «Зимка» (1968);
  • «Озеро Іссик-Куль (Маки)» (1968);
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці М. Т. Коротуна» (1969);
  • «Володимир Ленін і селяни» (1970);
  • «Жовтень» (1970);
  • «Цвинтар взимку» (1971);
  • «Зима» (1971);
  • «Літо» (1971);
  • «Синя весна» (1972);
  • «Автопортрет» (1974);
графіка
  • «Дівчина з книгою» (1958, м'який лак);
  • «Україно, моя Україно» (1964);
  • «Сінокіс» (1969, монотипія);
  • «Портрет доярки Н. П. Подколзіної» (1969, монотипія);
  • серія «Ленін–100» (1970).

На шевченківські теми створив:

картини
  • «Пани горять» (1961, за мотивами поеми «Гайдамаки»; у співавторстві з Георгієм Хаджиновим);
  • «Караюсь, мучуся…, але не каюсь…» (1961, за мотивами вірша);
  • «У неволі» (Тарас Шевченко у засланні, 1961; 1963);
  • «Пісня (Повернення Тараса Шевченка із заслання)» (1964);
  • «Шевченко серед селян» (1966);
  • «Тарас Шевченко і Володимир Даль» (1971);
графіка
  • серія «Земля, якою ходив Тарас»: «Перебендя», «В Моринцях», «Чигирин. Богдан-гора», «Тарас Шевченко у Чернігові», «Стоїть в селі Суботові», (1961—1964, всі — офорт, остання також акварель);
  • «На могилі Тараса» (1963, ліногравюра);
  • «Любіть Україну» (1964, ліногравюра);
  • «Малий Тарас із чумаками» (1964, монотипія);
  • «Річка Псьол у Сорочинцях, де бував Тарас Шевченко» (1964);
  • серія ліноритів «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» (1964).

Оформив

Брав участь у виставках з 1951 року, всеукраїнських — з 1957 року. Персональна виставка відбулася у Донецьку у 1974 році.

Роботи зберігаються у Луганському, Донецькому, Харківському, Полтавському художніх музеях, Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського.

Література ред.