Дніпрова Чайка

українська письменниця й поетка

Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) (20 жовтня (1 листопада) 1861(18611101), c. Карлівка (Зелений Яр)—13 березня 1927, с. Германівка) — українська письменниця.

Дніпрова Чайка
Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
ДніпроваЧайка.jpg
Ім'я при народженні Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
Псевдо Дніпрова Чайка
Народилася 1 листопада 1861(1861-11-01)
с. Карлівка, Зелений Яр, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла 13 березня 1927(1927-03-13) (65 років)
с. Германівка, Українська СРР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Національність українка
Діяльність письменниця
Мова творів українська
Жанр поетеса, прозаїк

CMNS: Дніпрова Чайка у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Дружина українського громадського діяча, письменника та публіциста Василевського Феофана Олександровича.[1]

ЖиттєписРедагувати

Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (тепер — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) в родині священника. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії.

В 1885 році в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 р.

1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік — Феофан Василевський був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.

Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі («Морські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібретто дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).

В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 19181920 рр.

 
Могила Дніпрової Чайки

Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 року в с. Германівці на Київщині. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).

Херсонський період у житті Дніпрової ЧайкиРедагувати

Із Херсонщиною пов'язаний значний період життя письменниці. Як писала сама Людмила Олексіївна в автобіографії, “пригадую Слобідку Стару, або: Малу Маячку... Отут минуло моє дитинство на половину, бо друга відбулася в Одесі”. На всі вакації дівчина виїздила під Херсон, у села, де правив службу її батько. Це були Мала Маячка і Збур’ївка, – або Гола Пристань, куди на гостини кликав дядько Петро Березін, або Білозерці чи Олешки, де мешкали родичі і друзі.

Закінчивши гімназію, викладала у сільських школах Херсонської губернії.

У 1881 р. стала делегаткою вчительського з’їзду в Херсоні, на якому активно підтримала підсумкову ухвалу про “викладання в школі на рідній мові народу”.

Мешкала у Херсоні у 1885 - 1887 рр. та 1895 - 1908 рр. Родина Василевських проживала на вулицях Грецькій, №15, Гімназичній №2 й №12 у власному одноповерховому будинку. Там народились, росли і виховувались їхні діти – Оксана, Наталка та В’ячеслав.

Молоде подружжя, разом із тим, всіляко брало участь у громадському та літературному житті Херсона, створивши активне культурне середовище, куди ввійшла родина Русових – Олександр та Софія, а також Борис Грінченко, Дмитро та Олена Марковичі, Андрій Грабенко-Конощенко та інші. Завдяки херсонській “Громаді” Дніпрова Чайка особисто познайомилася з корифеями української сцени Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським, Павлом Саксаганським.

У 1903-1904 рр. письменниця співпрацює з організацією допомоги політичним в’язням Херсонської тюрми. Її дім стає місцем зустрічі місцевих політичних діячів та митців. Людмила Василевська потрапляє до списку неблагонадійних, її заарештовують, а потім за нею встановлюється гласний нагляд поліції.

Херсонський період був досить плідним у творчому житті Дніпрової Чайки. У 1886 році в белетристичному збірнику «Степ», що вийшов у Херсоні, були надруковані два вірші письменниці «На лимані» та «Зірка».  

Вшанування пам'ятіРедагувати

На її честь названі:

АудіокнигаРедагувати

Чайка Дніпрова. Самоцвіти: https://www.youtube.com/watch?v=0h-O2PlSwts [Архівовано 30 жовтня 2021 у Wayback Machine.]Редагувати

Про Дніпрову Чайку у ЗМІ, художній літературі, літературознавствіРедагувати

Олександр Голобородько. «Василевські». Херсонська обласна газета «Наддніпрянська правда», 12 грудня 1991 року.

  • Немченко І. В. Світло надії: Драматична поема. — К.-Херсон: Просвіта, 2007. — 15 с. — ISBN 978-966-8547-96-6. У творі відображено одну з сторінок життя відомої української письменниці Дніпрової Чайки — перебування її в херсонській тюрмі за протиурядову діяльність у 1900-х рр.
  • Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак] / Оксана Лущевська. — К. : Грані-Т, 2010. — 93 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 экз. — ISBN 978-966-465-320-3

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати