Відкрити головне меню

Гай Месії Квінт Траян Децій (лат. Gaius Messius Quintus Trajanus Decius)), 201 — 1 липня 251) — римський імператор у 248 (захопив Рим у 249  — 251).З його ім'ям пов'язаний початок піднесення іллірійців.Титул імператора отримував 2 рази[1].Владу трибуну отримував 4 рази (перший в 249році,другий в червні 250,третій в жовтні 250,четвертий в січні 251).У боротьбі проти коропів загинув у Абрітта в Мезії

Гай Месії Квінт Траян Децій
Гай Месії Квінт Траян Децій
Децій Траян
Імператор Римської імперії
248 р. — 251 р.
Попередник: Філіпп Араб
Наступник: Геренній Етруск
 
Народження: 201 рік Будалія,Панонія,Римська імперія
Martinci[d], Lower Pannonia[d], Римська імперія
Смерть: 1 липня 251
Абріттус,Мезія, Римська імперія
Релігія: давньоримська релігія
Дружина: Геренія Етрусціла
Діти: Гостілліан, Геренній Етруск

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

Життя до прийняття владиРедагувати

Децій був уродженцем Паннонії (сучасна Сербія)[2], мабуть він походив з місцевої знатної родини,що мала родинні зв'язки в Італії.Точна дата його народження невідома,але з повідомлень Полемія Сільвія і Псевдо-Аврелія Віктора згідно з якими на момент смерті Децію було п'ятдесят років можна зробити висновок,що народився він в 201році[3] ;його дружина Геренія Етрусцілабула із етруського роду;в правління з чоловіком отримала почесний титул "Матері лагерів" та супроводжувала його в деяких кампаніях.Очевидно він був намісником Ближній Іспанії(в літописах згадуються ім'я Квінт Децій Валерін) і намісником Нижньої Мезії. На відміну від деяких його безпосередніх імператорських попередників,таких як Філіпа Араба або Максиміан Фракієць,які не мали великого адміністративного досвіду,перш ніж взяти на себе трон,Децій був видатним сенатором,який служив консулом у 232 році,був міським префектом Риму під час раннього правління імператора Філіпа Араба [4].Під час громадянської війни 238 року між Максиміліаном Фракійцем і Гордіаном,а пізніше Бальбіни і Пупієн, він залишився вірним Максиміліану.Децій відмовився визнавати їх ворогами народу,а також вжив усіх можливих заходів для підготовки оборони довіреної йому провінції від передбачуваного вторгнення сенату.Після поразки і загибелі Максиміліана він впав в немилість і був зміщений з поста намісника Тарраконскої Іспанії.Проте лояльність Деція до ворогів сенату очевидно не враховувалась, в працях античних істориків навіть просенатські налаштованих джерелах він оцінювався позитивно.Це відносилося і до майбутнього імператора Валеріана, який встав на сторонні кандидатів сенату в 238 році,але був близьким соратником Деція. Близько 245 року Філіп I Араб довірив Децію важливу команду на Дунаї.[5],для упокорення або заспокоєння військ. Однак прибулого поставили перед вибором — або смерть, або прийняття імператорського титулу.До кінця 248 або 249 року Децій був посланий,щоб придушити повстання Пакаціана і його військ у Мезії і Панонії;Децій віддав перевагу титулу. На чолі бунтівних військ Децій рушив на Філіпом Арабом і розбив його в бою на півночі Італії Філіпп I Араб був убитий у Вероні,Італія 249 року[6].Прийняв ім'я Траян на честь Марка Ульпія Траяна, що вважався зразковим імператором,деякі сучасні історики вважають це повстання відображенням балканського сепаратизму[7].Після розпаду повстання Децій дозволив військам оголосити його імператором.За візантійським істориком Зосимом,Децій був одягнений у фіолетовий колір і змушений був взяти на себе тягар удару,незважаючи на його небажання [8]. Сенат,сподівався на хороші відносини з новим імператором,що вибрали взірцем для себе.Сучасники характеризували його як людину освічену, помірну та енергійну.

Монети Деція ТраянаРедагувати

До початку правління Деція Траяна монетна система, встановлена реформою Октавіана Августа (ауреус = 2 золотих квінарій = 25 денаріїв = 50 квінарій = 100 сестерціїв = 200 дупондії = 400 асів = 800 семісов = 1600. квадранс), зазнала змін. Монети деяких номіналів не чеканилась тривалий час, вводилися нові номінали, кілька разів, починаючи з правління Нерона, зменшувалися вага і проба монет.

За правління Деція Траяна також відбулися зміни, він відновив карбування семісов і почав чеканку подвійних сестерціїв. В період його правління карбувалися ауреуси, денарії, квінарій, Антоніано, подвійні сестерції, сестерції, дупондії, аси і семіси.

На реверсах монет зображувалися римські боги і персоніфікації: абунданція, Вікторія, Пудіцітія, Уберітас і ін.

Важливе значення, яке грали в період правління Деція Траяна балканські провінції, знайшло відображення на монетах. На реверсах містилися зображення персоніфікації: двох Паннонії (Верхньої і Нижньої), Дакії, Генія армії Іллірії. Була випущена серія монет із зображеннями попередників Деция Траяна, віднесених до числа «божественних». Імовірно ця серія була частиною релігійної політики, спрямованої на переслідування християн.

У Римській імперії, крім імперських монет для всієї держави, чеканили і провінційні. Жорсткий контроль їх випуску з боку Риму був відсутній. Для них характерне використання традиційних для провінцій номіналів грошових одиниць, а також легенда місцевою мовою, а не латиною. З ім'ям Деція Траяна карбувалися срібні тетрадрахми, а також мідні монети з легендою на грецькій мові.

Крім монет, що випускалися від імені самого Деція Траяна, карбувалися також монети від імені його членів сім'ї: дружини Геренія Етрусціла (ауреуси, Антоніано, подвійні сестерції, сестерції, дупондії, аси і тетрадрахми), синів Герен етрусків (ауреуси, денарии, квінарій, Антоніано , сестерції, дупондії і тетрадрахми) і Гостіліан (ауреуси, квінарій, Антоніано, сестерції, дупондії і тетрадрахми).

Ауреуси Деція Траяна
Антоніани Деція Траяна
Сестерцій Деція Траяна

Політичні та монументальні ініціативиРедагувати

Він користувався великою підтримкою сенату і в 250 р. зробив серйозну спробу підняти престиж імператорської влади і зміцнити державу; він оголосив обов'язковим для всіх участь в культі Генія імператора (божества, яке протегує імператору). Перший рік свого правління він присвятив різним перетворенням,як всередині країни так і поза нею.Особливу увагу імператор приділив тому,щоб згуртувати духовні сили язичницької релігії заради підтримки своєї влади,заснованої лише на військовій силі.Внаслідок явного зниження інтересу до політеїзму або зміни ставлення до нього,спиратися у відновленому культі довелося не стільки на divi-обожнених правителів Риму колишніх часів.Християни, що проявили непокірність, накликали тим самим на себе тяжкі репресії, багато з них потрапили у тюрми і були страчені[11].У 250 році,Децій видав один найбільших чудових римських імператорських указів.З численних збережених у Єгипті текстів,здається що сам указ був досить ясним:

" Всі мешканці імперії були зобов'язані жертвувати перед магістрами своєї громади,за безпеку імперії до певного дня ""Коли вони принесли в жертву вони отримали б свідоцтво,що фіксує наказ,тобто свідоцтво свідчить про вірність жертви богам-предкам і споживання жертовної іжі та напоїв,а також імена жертовників"[12]

На думку Д.Поттера,Децій не намагався нав'язати перевагу римського пантеону над іншими богами.Цілком імовірно,що указ був спробою узаконити свою позицію і відповісти на загальне занепокоєння,викликане минулим римським тисячоліттям.[13].Хоча сам Децій мав на меті указ,щоб підтвердити своє консертивне бачення і запевнити громадян Риму,що імперія все ще є безпечною,вона все ж таки викликала страшну кризу влади,як різні християни відреагували.Були вжиті заходи,які вимагали від єпископів і офіцерів церкви принести жертву за імператора.Сорок шість таких свідоцтв були опубліковані всі датовані 250 роками[14].Будь-хто,включаючи християнських послідовників,які відмовилися принести жертву за імператора і благополуччя імперії до зазначеної дати,ризикнуло тортурам і стратою [15].Сам папа Фабіан у 250 був убитий і антихристиянські почуття призвели до вбивств у Карфагені і Александрії.Вже наприкінці другого року правління Деція,жорстокість переслідування послабилася, церква незважаючи на відсутність в пережитому тексті вказівки,що указ спрямований на будь-яку конкретну групу,не забували про варіювання Деція,що назвали його лютий тиран.[15] . У цей час відбувся другий спалах Антонінської чуми,яка забирала життя 5000 чоловік щодня в Римі.Цей спалах називають "чумою Кіпріяна" (він був єпископом Карфагена,де і чума і переслідування християн були особливо серйозними).Біограф Понтій дав яскраву картину,укази Деція були оновлена вже під Валеріаном у 253р.,і відмінені під його сином Галлієном в 261. Однак це, власне, не можна розцінювати як релігійний фанатизм або ненависть до християн — поклоніння культу імператора було в Римі не настільки актом релігійним, наскільки виглядом присяги населення. Відмова християн сприймався таким чином в першу чергу як зрада державі.Монети із зображенням того чи іншого правителя карбувалися протягом усього існування Імперії.Але найбільш вражаюча з подібних серій "пам'ятних " монет віднесена до часу Траяна Деція.Монети виготовлені з низькопробного срібла,приписують римському монетному двору,тоді як схожі місцеві у італійському місті Філіппополі.Децій,вірив в те що прагнув до Roma Aeterna(Вічного Риму),і цей нумізматтчний ряд обожнених правителів минулих років показує,яким чином він намагався згуртувати ряди на основі патріотичної традиції під час глибокого зовнішньої і внутрішньої кризи.

 
Ауреус із зображенням імператора Деція

Відродження цензури:Або як поступка сенату,або можливо з ідеєю поліпшення суспільної моралі,Децій прагнув відродити окремий офіс і владу цензора.Вибір залишив сенату,який одностайно обрав Валеріана(майбутнього імператора).Але Валеріан добре усвідомлюючи небезпеки і труднощі,пов'язані в такий час,зовсім відмовився.[16] Ванни Деція:Під час свого правління він розпочав декілька будівельних проектів у Римі,включаючи "ванни Деція на Авентіне",яка була завершена в 252 році і зберігалася до 16 століття;Децій також відремонтував Колізей,який був пошкоджений ударами блискавки [17] .

Боротьба з готами і смертьРедагувати

Варварські вторгнення до імперії ставали все більш і більш сміливими і частими,тоді як імперія стикались з серйозною економічною кризою в часи Деція.Під час свого короткого царювання Деційобрав участь у діях проти готів,які перетнули Дунай до намірів районів і Фракії.Це перший значний випадок,коли готи,які пізніше зіграють важливу роль,з'являються в історичних записах.Готи були здивовані імператором,коли полягали Нікополіс на Дунаї;готи втікали через важку місцевість на Балканах,але потім подвоїлася і здивували римлян біля Берої, звільнивши свій табір і розігнавши римських війська.Тоді готи перейшли до нападу на Філіпополіс(сучасний Пловдив),який потрапив у їхні руки.Тит Юлій Приск,оголосив себе імператором під захистом готів в опозиції до Деція,але виклик Юлія був спірним,коли він був убитий незабаром після цього.Після чого окупанти почали повертатися на батьківщину,навантаженні здобиччю і полоненими,серед яких були і сенатори.[18].У 250 році готи вторглися в Мезію та Фракію. Попри те, що ситуація в Імперії була надзвичайно напружена, Децій рушив проти них, однак при необережному переслідуванні був розбитий військом противника, що перегрупувалося — перший випадок в історії Риму, коли римський імператор особисто втік від варварів. У 251 відразу ж після цієї поразки Децій зібрав свої розпорошенці війська і, відновивши бойовий дух, відрізав готам, зайнятими протягом усього цього часу облогою Філіпполіса, всі шляхи до відступу. Ослаблене і обтяжене обозом військо готове було з радістю відкупилися від бою, але Децій не хотів про це чути, наполягаючи або на битві, або на здачі без всяких умов. Готи зважилися на бій.Тим часом Децій повернувся зі своєю реорганізованою армією,У супроводі його сина Гереній і генерала Требонуса Галла,маючи намір перемогти окупантів і відновити здобич.Остаточний загін,битва під Абрітусом,в якій готи воювали з відчаєм під командуванням Кніви,відбувався протягом двох тижнів 251 року в червні в Лудогорі(регіон на північному сході Болгарії,що зливається з Добруджа),біля невеликого поселення Абритус.У першому ж натиску, стрілою в обличчя був убитий син Деція, Гереній.Йордан записує, що легіони готові були відступити, але Децій закликав їх до подальшого бою, вигукнувши «загибель одного воїна не грає для республіки великої ролі!», і битва продовжилася. Перші дві лінії були вже знищені, коли легіони на чолі з самим імператором наткнулися при переслідуванні на заховану в засідці третю лінію прикриту болотами. У цій вкрай незручній для легіонерів місцевості, після кривавої і довгої січі загинув або потонув сам імператор на п'ятдесятому році свого життя, а з ним і кращі з солдатів.Як розповідає історик Аврелій Віктор: "Децій,переслідуючи варварів через Дунай померли через зраду в Абрітусі після панування двох років. ...Дуже багато повідомляють,що син впав у битві одночасно натискаючи на атаку занадто сміливо;що батько, однак,посилено стверджував,що втрата одного солдата здавалось йому занадто малою для справи.І тому він відновив війну і загинув подібним чином,воюючи енергійно[19].Однак література стверджує,що Децій був зраджений його наступником,що був залучений до таємного союзу з готами,але це лише здогадка,хоча Галлус був змушений прийняти молодшого сина Деція,як спільного імператора,хоч той був занадто молодий,щоб правити[20] [21] Оскільки невдовзі після цього в Римі помер від чуми, які спустошувала тоді околиці міста, і молодший син Деція Гостіліан, влада залишилася в руках одного з воєначальників Деція, правителя Мезії Требоніана Галла, який підозрювався у зраді Деція під час битви з готами за те, що не ввів з іншого флангу вчасно свої війська на допомогу.

На думку сучасних дослідників, битва, в якій загинули Траян Децій, його син Геренній Етруск та значна частина римського війська, відбулася на південь - південний захід від сучасного міста Разград (Респ. Болгарія), на підступах до с. Пороіште. Колись ця місцевість була сильно заболоченою; у середньовіччі болгари називали це урочище "Хіляда ізвора" ("Тисяча потоків")[22]. Малоймовірно,що зруйновані римські легіони проголосили імператора зрадником,що ніс відповідальність за втрату багатьох солдатів.Децій був першим римським імператором,який загинув у бою проти іноземного ворога.Після надалі Деція,Требоніан Галл призначений імператор уклав ганебний мир з готами і поспішив повернутися до Риму.Цікава посмертна пам'ять Деція:його спочатку обожествили,потім зрадили прокляттю пам'яті,а після знову обожествили[23]

Зовнішність і особисті якостіРедагувати

Псевдо-Аврелій Віктор писав про Деція Траяна наступне:

"Він володів різноманітними знаннями і багатьма чеснотами, в мирних умовах був м'який і товариський,У військових-дуже енергійний"[24]. На відомому мармуровому бюсті з Капітолійського музею в Римі,Децій зображений в стані невпевненості і тривоги,немов він стурбований обставинами,що складалися в Римській імперії під час його правління.[25].Скульптор підкреслив зморшки і складки на обличчі,глибоко посадженні очі,сумно дивляться вперед і старечий рот.

Наслідки правлінняРедагувати

Правління Деція Траяна було відносно недовгим-воно тривало близько двох років(за повідомленням Хронографа 354 року-1 рік,11 місяців і 18 днів [26]).Після сходження на престол метою імператора стало відродження колишньої могутності Римської держави,а також повернення до старовинних традицій.Отримавши владу,Децій приступив до реалізації програми,спрямованої на відновлення слави Риму. У релігійній політиці Децій проводив курс на повернення до старого "божого світу" до звичайного принесення жертв богам;офіційною ідеологією його правління було слідування традиціям великих римських імператорів.Відновлення цензури на його думку,забезпечило б зв'язок між імператором,сенатом і народом,однак ці спроби закінчилися крахом через їх невідповідність потребам швидко мінливої держави. На думку історика Ю.Б.Циркіна всі починання імператора "виявилися настільки ж утопічними, як і спроба сенату в 238 році повернути собі майже повну владу"[27].У античних істориків думки про Деція поділяються:християнські автори ставляться негативно,а язичники підтримують діяння.Йому судилося прийняти правління імперією у важкий для Риму період,але навіть за короткий термін свого правління Децій показав себе діяльним і енергійним імператором.У той же час,на думку християнських істориків його політика завдала шкоди країні,проте подібні розглядається досить неупереджено.

ПриміткиРедагувати

  1. М.Грант.Римские императоры,Траян Деций
  2. Аврелий Виктор. О цезарях. XXIX. 1.
  3. Nathan, 1999
  4. Scarre 1995, p.169
  5. Chisholm 1911
  6. Potter 2004, pp.240-241
  7. Potter 2004, pp.634-5 (note 106)
  8. Zosimus, New History I.22
  9. Аверс и реверс, 2016, с. 125
  10. а б Аверс и реверс, 2016, с. 126
  11. Серед них: мученики Петро, Діонісій, Андрій, Павло, Христина, Святий Вавила, Святий Мирон та ін.
  12. Potter 2004, p.241
  13. Potter 2004, p.243
  14. Ancient History Sourcebook
  15. а б Scarre 1995, p.170
  16. Chisholm, Hugh, ed. (1911)."Decius, Gaius Messius Quintus Trajanus" . Encyclopædia Britannica. 7 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 913.
  17. Scarre 1995, p.169
  18. Wolfram 1988, p.46
  19. Aurelius Victor, Book of the Caesars 29
  20. Scarre 1995, pp.168–169
  21. Southern 2001, p.308
  22. ГИБЕЛЬ ДЕЦИЕВ. РАЗГРОМ РИМСКОЙ АРМИИ У АБРИТУСА КАК КУЛЬМИНАЦИЯ СКИФСКОЙ ВОЙНЫ 250—251 ГГ.. cyberleninka.ru. Процитовано 2019-05-21. 
  23. Wittig, 1932, p. 1271
  24. Псевдо-Аврелий Виктор. Извлечения о нравах и жизни римских императоров. XXIX. 2.
  25. Бритова, 1975, с. 80
  26. Хронограф 354 года. Часть 16.
  27. Циркин, 2009, с. 328

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Децій

Вус О. В. Гибель Дециев. Разгром римской армии у Абритуса как кульминация Скифской войны 250–251 гг. // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. – 2018. – Вып. 10. – С. 237–258.

ДжерелаРедагувати

  • Аврелій Віктор. //О цезарях.
  • Зосим.Новая история

ЛітератураРедагувати

  • Wolfram, Herwig.History of the Goths (transl. by Thomas J. Dunlap), University of California Press, 1988,
  • Wittig K.Decius.Paulys Real Encyclopedie der classischen

Altertumswissenschaft. Vol 5. — Stuttgart, 1932. — 1244—1284 p.

  • Potter, David S. The Roman Empire at Bay AD 180–395, Routledge, 2004.
  • Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine, Routledge, 2001.
  • Scarre, Chris, Chronicle of the Roman Emperors: the reign-by-reign record of the rulers of Imperial Rome, Thames & Hudson, 1995.
  • Грант, М. Римские императоры. Деций Траян. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 1998.
  • Циркин Ю. Б. Император Деций: попытка возрождения Рима. Исследования и публикации по истории античного мира. 2009. Архивировано 5 августа 2012 года.
  • Nathan G. Trajan Decius (249—251 A.D.) und Usurpers During His Reign (англ.). An Online Encyclopedia of Roman Emperors. 2009. Архивировано 5 августа 2012 года.
  • Potter D. S. The Roman Empire at Bay, AD 180-395. — Routledge, 2004.