Зосим або Зосима (грец. Ζώσιμος, кінець V — початок VI ст) — візантійський історик початку Візантійської імперії.

Зосим
грец. Ζώσιμος
Народився 460
Помер 520
Країна Labarum of the Roman Empire (simple).png Візантійська імперія
Діяльність історик, письменник
Галузь Пізня Античність
Знання мов давньогрецька
Роки активності 5 століття[1]6 століття[1]
Magnum opus Нова історія Зосима
Конфесія політеїзм

ЖиттєписРедагувати

Жив та діяв у столиці імперії — Константинополі. Його часи — правління перших візантійських імператорів. Водночас він служив на державних посадах за часів імператора Анастасія I як імперський адвокат. Розквіт літературної діяльності — 490-ті — 510-ті роки.

Основний твір Зосима — це «Нова історія». Охоплює події від Августа до 410 року. Особливо в подробицях викладені події від правління імператора Діоклетіана до часів імператора Феодосія II. Головний висновок Зосима — занепад Римської імперії пов'язаний із занепадом поганських вірувань, стародавньої релігії.

ДжерелаРедагувати

  • Walter A. Goffart: Zosimus, The First Historian of Rome's Fall. // The American Historical Review 76 (1971), S. 412—441. (англ.)
  1. а б Czech National Authority Database