Зосим
Зосим або Зосима (грец. Ζώσιμος, кінець V — початок VI ст) — візантійський історик початку Візантійської імперії.
| Зосим | |
|---|---|
| грец. Ζώσιμος | |
| Народився | 460 |
| Помер | 520 |
| Країна | Східна Римська імперія |
| Діяльність | історик, письменник |
| Галузь | Пізня Античність |
| Знання мов | давньогрецька[1] |
| Роки активності | 5 століття[2] — 6 століття[2] |
| Magnum opus | Нова історія Зосима |
| Конфесія | політеїзм |
Життєпис
ред.Жив та діяв у столиці імперії — Константинополі. Його часи — правління перших візантійських імператорів. Водночас він служив на державних посадах за часів імператора Анастасія I як імперський адвокат. Розквіт літературної діяльності — 490-ті — 510-ті роки.
Основний твір Зосима — це «Нова історія». Охоплює події від Августа до 410 року. Особливо в подробицях викладені події від правління імператора Діоклетіана до часів імператора Феодосія II. Головний висновок Зосима — занепад Римської імперії пов'язаний із занепадом поганських вірувань, стародавньої релігії.
Джерела
ред.- Walter A. Goffart: Zosimus, The First Historian of Rome's Fall. // The American Historical Review 76 (1971), S. 412—441. (англ.)