Відкрити головне меню

Гусакове

село в Звенигородському районі

Гусако́ве — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 15 км від районного центру — міста Звенигородка.

село Гусакове
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Гусаківська сільська рада
Код КОАТУУ 7121282401
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1691 рік
Населення 538 чоловік (2009)
Територія 30,364 км²
Поштовий індекс 20263
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 48°59′44″ пн. ш. 30°49′44″ сх. д. / 48.99556° пн. ш. 30.82889° сх. д. / 48.99556; 30.82889Координати: 48°59′44″ пн. ш. 30°49′44″ сх. д. / 48.99556° пн. ш. 30.82889° сх. д. / 48.99556; 30.82889
Середня висота
над рівнем моря
171 м[1]
Відстань до
обласного центру
101,3 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Гусакове (роз'їзд)
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради с.Гусакове,
Сільський голова Ревнюк Віктор Анатолійович
Карта
Гусакове. Карта розташування: Україна
Гусакове
Гусакове
Гусакове. Карта розташування: Черкаська область
Гусакове
Гусакове

Найближча станція роз'їзд Гусакове. Повз село проходить також автошлях Черкаси — Умань. Населення — 538 осіб, дворів — 283 (2009).

ІсторіяРедагувати

Село засноване приблизно у 1691 році кошовим отаманом Запорозької Січі Іваном Петровичем Гусаком.

Ще до XIX століття село називалося Гусаків хутір. У ньому жили здебільше козацькі родини. Вони не відробляли у графа Потоцького панщини в полі, а чумакували і возили своє і панське збіжжя в Одесу або Крим. Найбагатшими чумацькими родинами вважалися Смоктії, Іванченки і Табашнюк. В обозах російської армії вони брали участь з волами та чумацькими мажами в російсько-турецькій війні 1878 року на Балканах.

У архівах з 1812 року збереглися назви з Гусакового: Заграничний шпиль (де живе Дуридівка), Гуглів ставок (Мельників), Гусаків ліс (Лазорівщина). Село оточували старезні ліси, які попалила цукроварня. Біля Діброви стояла вежа для козацької сторожі, у Клинівці — гайдамацька землянка. На цвинтарі була каплиця, а в 1786 році побудували дерев'яну церкву Різдва Богородиці. Тому в цей день свято села.

 
Новобудови в селі

У 1864 році хутір Гусакове мав 1 272 жителі, економію і ковбаню (ставок). А в 1900 році, коли вже було селом, — 2 272 жителі та 382 двори.

Під час перевороту 1917 року заможний хлібороб Никодим Смоктій організував перший в Україні загін Вільних Козаків.

Гусакове славилося «Просвітою», керівником якого був Павло Русалівський, ще з 1917 року: хором і драмгуртком, який діяв до 1941 року.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

У 19321933 роках мученицькою смертю померли від організованого голодомору 298 жителів села. У 19371938 роках із Гусакового репресовано і розстріляно 18 осіб.

315 жителів села воювали на фронтах радянсько-німецької війни, 202 з них нагороджені орденами й медалями, 158 загинули. Воїнам, які загинули у війні встановлено два пам'ятники

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Пам'ять Шевченка», за яким було закріплено 2,2 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,9 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства було рільництво і тваринництво. Допоміжні галузі — бджільництво і рибництво. З допоміжних підриємств працювали млин, пилорама, виноробний цех.

Також на той час працювали восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки з фондом 11 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.

СучасністьРедагувати

 
Став у Гусаковому

На території ради функціонують підприємства: ПП «Південь-Плюс», СТОВ «Гусакове», 6 фермерських господарств, 33 одноосібних селянських господарств, два діючих продуктових магазини, один промисловий, пошта, дитячий садок «Дзвіночок», загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки природиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

У селі народилися:

Вчителювали в Гусаковому Келень Терещенко — автор перших пам'ятників Тарасу Шевченку в Україні та Василь Іщенко — скульптор.

Вчився в селі Андрій Лихолай з Розсохуватки, професор, доктор історичних наук.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Гусакове // газета «Незборима нація» Число 6 (232) Червень 2005 р.
  • who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітень 2019]