Чорновіл Валентина Максимівна
Валентина Максимівна Чорновіл (нар. 23 березня 1948 в селі Гусакове Звенигородського району Київської області, Українська РСР) — український філолог, громадська діячка. Літературний редактор у газеті «Час-Time» (з 1998). Упорядкувала й видала зібрання творів В'ячеслава Чорновола в десяти томах (2002—2015). Молодша сестра В'ячеслава Чорновола, вдова Миколи Плахотнюка.
Валентина Максимівна Чорновіл | |
---|---|
Народився | 23 березня 1948 (76 років) Гусакове, Звенигородський район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
Рід | В'ячеслав Максимович Чорновіл |
Батько | Максим Йосипович Чорновіл |
Матір | Акулина Харитонівна Терещенко |
Чоловік | Микола Григорович Плахотнюк |
Діти | Богдан Миколайович Плахотнюк |
Громадянство | Україна |
Походження | українка |
Життєпис
ред.Народилася 23 березня 1948 року в селі Гусакове Звенигородського району Київської області (нині Черкаська область). Батько — Максим Йосипович — викладав українську мову та літературу, мати — Акулина Харитонівна Терещенко — була вчителькою молодших класів. Дитинство Валентини минуло в селі Вільховець, де в 1965 році вона закінчила середню школу. У 1965—1970 роках навчалася на філологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1970—1972 роках викладала українську мову та літературу у Львівській, Тернопільській та Київській областях. Через брата познайомилася з колом шістдесятників: Аллою Горською, Галиною Севрук, Іваном, Леонідою та Надією Світличними, Маргаритою Довгань. Брала участь у ватагах колядників. Поширювала й передавала за кордон журнал ''Український вісник'', який видавав її брат. Після його арешту 12 січня 1972 року на допитах не давала жодних свідчень ні проти нього, ні проти Миколи Плахотнюка, в справі якого проходила як наречена. Проти неї також було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 62 КК УРСР ''Антирадянська агітація та пропаганда''. У серпні 1972 року її було затримано одночасно з Атеною Пашко. Утримували їх у слідчому ізоляторі КДБ у Львові. Але завдяки братові, який, дізнавшись про це, оголосив сухе голодування, через три дні обох було звільнено.
З політичних мотивів Валентину протягом року не допускали до педагогічної роботи. З 1973 року працювала вчителькою української мови та літератури в місті Тальне на Черкащині, у селі Рокитне та смт Буча на Київщині. Місцеві та обласні органи КДБ постійно шантажували її — викликали на допити, установили стеження на роботі. Валентина їздила на побачення з братом у Мордовію та Якутію. Вивозила табірну інформацію, зокрема, інтерв'ю В'ячеслава Чорновола та Бориса Пенсона ''Будні мордовських таборів''.
У 1982 році вийшла заміж за Миколу Плахотнюка.
У 1998 році стала працювати літературним редактором у газеті ''Час-Time'' (пізніше ''Час''), головним редактором якої був її брат. Публікувала свої публіцистичні та культурологічні дослідження. Редагувала вісник брата ''Вимір часу''. Після його загибелі в автомобільній катастрофі 25 березня 1999 року упорядкувала та видала його твори в десяти томах.
На громадських засадах була науковим працівником у Кабінеті-музеї В'ячеслава Чорновола та літературним редактором у його Фонді.
Член правління громадської організації ''Музей шістдесятництва'', член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих (ВТПіР) із 1996 року. Нагороджена відзнакою Народного руху України ''За заслуги перед українським народом'' II ступеня (2005), орденом княгині Ольги III ступеня (2007).
Родина
ред.- Брат В'ячеслав Чорновіл.
- Чоловік Микола Плахотнюк (1936—2015), засновник Музею шістдесятництва.
- Син Богдан Плахотнюк, 1990 р.н., філолог.
Бібліографія
ред.- Слава Богу, не всі ми раби, лицеміри, не всі і лакузи; Пам'яті Павла Максимовича Федченка // Вимір часу. — 2002, — № 6;
- До історії видання «Українського вісника» // Вимір часу. 2002. — № 7;
- Україна відзначила 65-річчя з дня народження Вячеслава Чорновола // Вимір часу. — 2003. — № 9;
- Мала Батьківщина Вячеслава Чорновола // Вимір часу. — 2003 (11);
- Перше покарання Чорновола // Вимір часу. 2003,— № 12;
- «Я оголошую голодівку» (Знову до теми «Українського вісника»); Шістдесятники — у шістдесяті // Вимір часу. — 2003. — № 13;
- Валентина Чорновіл поділася спогадами про рідного брата В'ячеслава Чорновола. Інтерв'ю. Унікальні фото. // Український інформаційний портал. 27 Кві 2011 http://ua3.info/?p=2179#
- Володимир Панченко та Ярослав Панченко. Валентина Чорновіл: «Я завжди намагалася наслідувати брата». День, № 236, 25.12.2012.
- Вячеслав Чорновіл. Твори: У 10-и т. —
- Т. 1. Літературознавство. Критика. Журналістика / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. В. Яременка, М. Коцюбинської. — К.: Смолоскип, 2002, — 640 с.: іл.
- Т. 2. «Правосуддя чи рецидиви терору?». «Лихо з розуму». Матеріали та документи 1966—1969 рр. / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. Лесь Танюк. — К.: Смолоскип, 2003, — 906 с.: іл.
- Т. 3. («Український вісник», 1970-72) / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. М. Косів. — К.: Смолоскип, 2006, — 976 с.: іл.
- Т. 4. Листи / Упоряд. М.Коцюбинська, В.Чорновіл. Передм. М.Коцюбинська. — К.: Смолоскип, 2005
- Т. 4. — Кн. 1. — 990 с.: іл.;
- Т. 4. — Кн. 2. — 1068 с.: іл.
- Т. 5. Публіцистика, документи, матеріали «Справи № 196» (1970—1984 / Упоряд. Валентина Чорновіл. — К.: Смолоскип, 2007. — 912 с.
- Т. 6. Документи та матеріали (Листопад 1985 — квітень 1990) / Упоряд. Валентина Чорновіл. — К.: Смолоскип, 2009. — 1052 с.: іл.
- Т. 7. Статті, виступи, інтерв΄ю (березень 1990 — грудень 1992) / Упоряд. Валентина Чорновіл. — К.: Смолоскип, 2011. — 1080 с.: іл.
- Т. 8. Статті, виступи, інтерв΄ю (березень 1993 — грудень 1995) / Упоряд. Валентина Чорновіл. — К.: Смолоскип, 2012. — 1088 с.: іл.
- Т. 9. Статті, виступи, інтерв΄ю (січень 1996 — грудень 1997) / Упоряд. Валентина Чорновіл. — К.: Смолоскип, 2014. — 1008 с.: іл.
- Т. 10. Статті, виступи, інтерв΄ю (січень 1998 — березень 1999) / Упоряд. Валентина Чорновіл. — К.: Смолоскип, 2015. — 680 с.: іл.
Нагороди
ред.- Відзнака НРУ «За заслуги перед українським народом» II ступеня (2005).
- Орден княгині Ольги III ст. (2007)
Джерела
ред.- Овсієнко В. В. Чорновіл Валентина Максимівна // ХПГ, museum.khpg.org, віртуальний музей Дисидентський рух в Україні, 7 серпня 2016
- Чорновіл Валентина Максимівна // facebook, Всеукраїнська правозахисна організація Меморіал імені Василя Стуса
Посилання
ред.- Михайлишин В. Невмируща казка народу // Прапор перемоги. — Ірпінь. — 1989. — 8 березня
- Паламарчук Г. Червоне — то любов, а чорне — то журба //Час/Тіmе. — 1997. — 7 липня
- Бондаренко О. Сестра // Україна молода. — 2001. — 18 серпня