Формула-1 — Гран-прі Бразилії

(Перенаправлено з Гран-прі Бразилії)
Бразилія Гран-прі Бразилії
Автодром Жозе Карлуса Пачі
Circuit Interlagos.svg
Місце проведення Інтерлагус, Сан-Паулу, SP
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот Франція Ален Прост (6)
Конструктор Велика Британія Макларен (12)
Останні перегони (2019):
Кіл 71
Довжина кола 4309 м
Дистанція 305 909 м
Переможець
Нідерланди Макс Ферстаппен Ред Булл 1:33:14,678
Поул-позишн
Нідерланди Макс Ферстаппен Ред Булл 1:07,508
Найшвидше коло
Фінляндія Вальттері Боттас Мерседес 1:10,698

Гран-прі Бразилії (порт. Grande Prêmio do Brasil) — один з етапів чемпіонату світу з автоперегонів в класі Формула-1, який проходить на Автодромі Жозе Карлуса Пачі (порт. Autódromo José Carlos Pace, раніше та неофіційно «Інтерлагус») у місті Сан-Паулу, Бразилія.

ІсторіяРедагувати

Гран-прі Бразилії було вперше проведено на автодромі Інтерлагус у 1972 році. Перше Гран-прі не було етапом чемпіонату світу в класі Формула-1, і лише наступного року воно було включене в офіційний календар. У 1978 році Гран-прі Бразилії було перенесено на автодром Нельсона Піке (порт. Autódromo Internacional Nelson Piquet або «Жакарепагуа») в Ріо-де-Жанейро, тимчасово повертаючись на «Інтерлагус» у наступні два сезони. У 1981 році «Жакарепагуа» став основним місцем проведення Гран-прі Бразилії через проблеми безпеки на 8-кілометровій конфігурації «Інтерлагуса». У 1990 році Гран-прі повернувся на скорочену версію «Інтерлагуса», де і проводиться дотепер. У 2005 році, вперше у своїй історії, Гран-прі Бразилії вирішив долю титулу Чемпіона світу, який дістався Фернандо Алонсо. 2 листопада 2008 року Феліпе Масса став останнім бразильським переможцем Гран-прі, однак його перемоги в останній гонці сезону 2008 не вистачило для здобуття титулу Чемпіона світу, і він програв Льюїсу Гамільтону лише одне очко.

Автодром «Інтерлагус» став місцем проведення одних з найбільш захоплюючих та найпам'ятніших перегонів у сучасній історії Формули-1 та вважається одним з найбільш цікавих та захоплюючих автодромів у каледнарі чемпіонату. Поряд із Спа-Франкоршам, він є особливим у тому, що є одним з небагатьох автодромів з довгою історією в чемпіонаті, які не втратили свого характеру в період адаптації до сучасних вимог до безпеки проведення Гран-прі.

Так, захоплюючою видалася гонка 2003 року, яка принесла першу перемогу в кар'єрі Джанкарло Фізікеллі. Злива перед перегонами та під час них створила проблеми з вибором гуми для багатьох команд, що дозволило слабкій команді Мінарді претендувати на перемогу в гонці єдиний раз за всю історію цієї команди, оскільки вони єдині підготувалися до дощу, однак їхні пілоти зійшли з дистанції. Підступні погодні умови спричинили схід багатьох гонщиків, серед яких був і Міхаель Шумахер, тодішній Чемпіон світу. Цей схід завершив його серію з фінішів у перегонах, яка тривала ще з Гран-прі Німеччини 2001 року. Під час гонки різні пілоти, серед яких Кімі Ряйкконен та Девід Култхард, які виступали за Макларен, посідали першу позицію, і, коли важка аварія Рено Фернандо Алонсо спричинила припинення перегонів, не було відомо, хто став переможцем. На той момент лідирував Фізікелла, обігнавши Ряйкконена; однак переможцем оголосили останнього через те, що за таких обставин переможець визначається за положенням гонщиків за два кола до зупинки перегонів. Це рішення було змінене через декілька днів на засіданні Апеляційного суду ФІА у Парижі, коли були представлені докази того, що Фізікелла двічі перетнув фінішну смугу лідером перегонів перед аварією Алонсо і тому має бути закономірним переможцем.

Гран-прі Бразилії 2001 року запам'яталося вибуховою появою у чемпіонаті Хуана Пабло Монтойї. Колумбійський пілот несподівано обігнав Міхаеля Шумахера на перших колах дистанції та лідирував аж до інциденту, в якому пілот Ероуз Йос Ферстаппен вдарив його болід ззаду та спричинив його схід. Тим не менше, Монтойя виграв Гран-прі Бразилії 2004 року в своїй останній гонці за Вільямс перед переходом у Макларен, завершивши перегони попереду свого майбутнього напарника по команді Кімі Ряйкконена. У тій гонці брати Міхаель та Ральф Шумахери вперше в історії стартували з одного ряду стартового поля.

 
Автодром Жозе Карлуса Пачі, місце проведення Гран-прі Бразилії.

Фернандо Алонсо став наймолодшим на той час Чемпіоном світу на Гран-прі Бразилії 2005 року, посівши третю позицію позаду переможця гонки Хуана Пабло Монтойї та свого конкурента у суперечці за чемпіонський титул Кімі Ряйкконена, чого виявилося достатньо, щоб виграти чемпіонство за дві гонки до завершення чемпіонату.

У 2006 році, як і у 2004, Гран-прі Бразилії мало честь завершувати чемпіонат. Ця гонка була останньою для Міхаеля Шумахера, який раніше оголосив про завершення кар'єри, однак повернувся до перегонів у 2010 році. Стартувавши з десятої позиції, Шумахер провів дивовижну гонку. Він опустився на 19-у позицію на дев'ятому колі через прокол шини, спричинений легким зіткненням із Джанкарло Фізікеллою під час обгону. Після піт-стопу Шумахер повернувся попереду лідера Феліпе Масси, отже, майже відстаючи на коло, однак обігнав декількох пілотів і у підсумку фінішував четвертим. Однак йому не вистачило цього результату для завоювання свого восьмого титулу Чемпіона світу, оскільки Фернандо Алонсо, якому було потрібно набрати лише одне очко для перемоги у загальному заліку, фінішував другим. Бразилець Феліпе Масса, вигравши поул-позишн, лідирував протягом усієї гонки та здобув свою другу перемогу в кар'єрі на радість бразильських уболівальників.

У березні 2008 року, мер Сан-Паулу повідомив про підписання нового контракту з Берні Екклстоуном про продовження проведення Гран-прі Бразилії. Це дозволить бразильському етапові бути присутнім у календарі чемпіонату до 2015 року. На автодромі уже намічено реконструкцію споруд боксів команд та паддоку.

В останній гонці сезону 2008 Льюїс Гамільтон став новим наймолодшим Чемпіоном світу на Гран-прі Бразилії. На гонку він обрав консервативну стратегію і особливо не ризикував, оскільки для перемоги у загальному заліку йому було достатньо посісти 5-е місце. Однак дощ, що розпочався незадовго до закінчення перегонів, створив непередбачувані проблеми. Спершу, Гамільтон був відкинутий на 5-у позицію німецьким пілотом Тімо Глоком, який вирішив не змінювати гуму на проміжну, як це робила більшість лідерів. За 3 кола до фінішу, Себастьян Феттель також обігнав британця, що означало, що у загальному заліку Гамільтон та Масса матимуть однакову кількість очок, але бразилець матиме на одну перемогу більше. Боротьба між Гамільтоном та Феттелем точилася до самого кінця перегонів, однак у ній вони змогли несподівано обігнати в останньому повороті перед фінішем Тімо Глока, який, перебуваючи на гумі для сухого асфальту, утратив зчеплення з вологою від дощу трасою. Це означало, що хоча Феліпе Масса й виграв перегони, Гамільтон в останній момент виборов п'яте місце, якого йому було достатньо для перемоги у загальному заліку Чемпіонату світу. Фернандо Алонсо на Рено, попередній наймолодший Чемпіон світу, фінішував другим попереду напарника Масси по команді Кімі Ряйкконена та Себастьяна Феттеля з Торо Россо.

ПереможціРедагувати

Багаторазові переможці (пілоти)Редагувати

Жирним виділено імена пілотів, які ще беруть участь у перегонах Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

Кількість
перемог
Пілот Роки
6   Ален Прост 1982, 1984, 1985, 1987, 1988, 1990
4   Карлос Ройтеманн 1972, 1977, 1978, 1981
  Міхаель Шумахер 1994, 1995, 2000, 2002
2   Емерсон Фіттіпальді 1973, 1974
  Нельсон Піке 1983, 1986
  Найджел Менселл 1989, 1992
  Айртон Сенна 1991, 1993
  Міка Хаккінен 1998, 1999
  Хуан Пабло Монтойя 2004, 2005
  Феліпе Масса 2006, 2008
  Марк Веббер 2009, 2011
  Ніко Росберг 2014, 2015
  Льюїс Гамільтон 2016, 2018

Багаторазові переможці (конструктори)Редагувати

Жирним виділено конструкторів, які ще беруть участь у перегонах Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

Кількість
перемог
Конструктор Роки
12   Макларен 1974, 1984, 1985, 1987, 1988, 1991, 1993, 1998, 1999, 2001, 2005
11   Феррарі 1976, 1977, 1978, 1989, 1990, 2000, 2002, 2006, 2007, 2008
6   Вільямс 1981, 1986, 1992, 1996, 1997, 2004
5   Ред Булл 2009, 2010, 2011, 2013, 2019
4   Mercedes 2014, 2015, 2016, 2018
3   Бребем 1972, 1975, 1983
2   Бенеттон 1994, 1995
  Рено 1980, 1982

Переможці за рокамиРедагувати

Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

Рік Пілот Конструктор Місце проведення Докладніше
2019   Макс Ферстаппен Ред Булл Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2018   Льюїс Гамільтон Мерседес Результати
2017   Себастьян Феттель Феррарі Результати
2016   Льюїс Гамільтон Мерседес Результати
2015   Ніко Росберг Мерседес Результати
2014   Ніко Росберг Мерседес Результати
2013   Себастьян Феттель Ред Булл — Рено Результати
2012   Дженсон Баттон Макларен Результати
2011   Марк Веббер Ред Булл — Рено Результати
2010   Себастьян Феттель Ред Булл — Рено Результати
2009   Марк Веббер Ред Булл — Рено Результати
2008   Феліпе Масса Феррарі Результати
2007   Кімі Ряйкконен Феррарі Результати
2006   Феліпе Масса Феррарі Результати
2005   Хуан Пабло Монтойя Макларен — Мерседес Результати
2004   Хуан Пабло Монтойя Вільямс — БМВ Результати
2003   Джанкарло Фізікелла Джордан — Форд Результати
2002   Міхаель Шумахер Феррарі Результати
2001   Девід Култхард Макларен — Мерседес Результати
2000   Міхаель Шумахер Феррарі Результати
1999   Міка Хаккінен Макларен — Мерседес Результати
1998   Міка Хаккінен Макларен — Мерседес Результати
1997   Жак Вільньов Вільямс — Рено Результати
1996   Деймон Гілл Вільямс — Рено Результати
1995   Міхаель Шумахер Бенеттон — Рено Результати
1994   Міхаель Шумахер Бенеттон — Форд Результати
1993   Айртон Сенна Макларен — Форд Результати
1992   Найджел Менселл Вільямс — Рено Результати
1991   Айртон Сенна Макларен — Хонда Результати
1990   Ален Прост Феррарі Результати
1989   Найджел Менселл Феррарі Жакарепагуа Результати
1988   Ален Прост Макларен — Хонда Жакарепагуа Результати
1987   Ален Прост Макларен — TAG Жакарепагуа Результати
1986   Нельсон Піке Вільямс — Хонда Жакарепагуа Результати
1985   Ален Прост Макларен — TAG Жакарепагуа Результати
1984   Ален Прост Макларен — TAG Жакарепагуа Результати
1983   Нельсон Піке Бребем — БМВ Жакарепагуа Результати
1982   Ален Прост Рено Жакарепагуа Результати
1981   Карлос Ройтеманн Вільямс — Форд Жакарепагуа Результати
1980   Рене Арну Рено Інтерлагус 8 км траса Результати
1979   Жак Лаффіт Ліж'є — Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1978   Карлос Ройтеманн Феррарі Жакарепагуа Результати
1977   Карлос Ройтеманн Феррарі Інтерлагус 8 км траса Результати
1976   Нікі Лауда Феррарі Інтерлагус 8 км траса Результати
1975   Карлус Пачі Бребем — Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1974   Емерсон Фіттіпальді Макларен — Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1973   Емерсон Фіттіпальді Лотус — Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1972   Карлос Ройтеманн Бребем — Форд Інтерлагус 8 км траса Результати

ПосиланняРедагувати