Відкрити головне меню
Австрія Гран-прі Австрії
Ред Бул Ринг
Circuit Red Bull Ring.svg
Місце проведення Австрія Австрія, Шпільберг
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот Франція Ален Прост (3)
Конструктор Велика Британія McLaren (6)
Останні перегони (2018):
Кіл 71
Довжина кола 4 326 м
Дистанція 307 146 м
Переможець
Нідерланди Макс Ферстаппен Red Bull-TAG Heuer 1:21:56.024
Поул-позишн
Фінляндія Вальттері Боттас Mercedes AMG Petronas F1 Team 1:03.130
Найшвидше коло
Фінляндія Кімі Ряйкконен Ferrari 1:06.957

Гран-прі Австрії (нім. Großer Preis von Österreich) — один з етапів чемпіонату Світу з автоперегонів в класі Формула-1. Проводився в 1964 р., 1970-1987 рр. і 1997-2003 рр. Гран-прі повернувся в календар Формули-1 в 2014 році.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Аеродром Цельтвег, використовувався у 1963 і 1964 рр

Гран-прі Австрії проводилось в двох місцях, в районі Целтвег, розташований в південно-східній частині Шпільберга в Австрії. 1963-64 рр. перегони проводилися на аеродромі, а з 1970 - на гоночній трасі Остеррайхринг, розташованій у мальовничому гірському регіоні Штирії.

ОстеррайхрингРедагувати

 
Остеррайхринг, в конфігурації 1970-1976
 
Остеррайхринг, в конфігурації 1977-1987

Остеррайхринг, конфігурація траси, яка використовувалась у 1970-1987 роках.

В кінці 1960-х років в Австрії розгорнувся бій гоночних трас. Місцеві вболівальники були одержимими своїм співвітчизником Йохеном Ріндтом, успішним гонщиком Формули-1. В країні не було свого гоночного кільця, змагання проводились на застарівшому Цельтвезі, який представляв собою злітну смугу аеропорту.

І раптом в один і той же час в Австрії з'явились два рівноцінні кільця — Зальцбургринг поруч із Зальцбургом та Остеррайхринг (нім. Österreichring), розташований недалеко від села Шпільберг. Обидві траси претендували в першу чергу на проведення етапу Формули-1, але Зальцбургринг не мав відповідної інфраструктури, тому таке право було надано Остеррайхрингу. Зальцбургринг став домом для Гран-Прі Австрії мотоциклетного чемпіонату MotoGP[1].

Остеррайхринг представляв собою швидку трасу, кожну точку якої гонщики проїжджали не нижче ніж на третій передачі 5-ти ступінчастої, або четвертої 6-ти ступінчастої коробки передач. Трек мав також значний перепад висот, який становив 65 метрів різниці між найвищою та найнижчою точками кола.

Деякі ділянки траси складались із звичайних доріг практично без будь-якого захисту, що становило небезпеку для проведення змагань. Так, гонка сезону 1987 перезапускалась двічі через серйозні аварії. Аналогічні проблеми були і у 1985, коли гонщикам довелось стартувати знову лише через коло після початку гонки через аварію трьох гонщиків, включаючи лідера чемпіонату Мікеле Альборето на Ferrari та місцевого гонщика Герхарда Бергера з Arrows-BMW. Під час практики Гран-Прі сезону 1987 гонщик McLaren Штефан Йоханссон на швидкості понад 241 км/год зіткнувся з оленем, який вискочив на трек.

З роками збільшення швидкості стало серйозною проблемою Остеррайхрингу. Так, під час останнього Гран-Прі Австрії, що тут відбулось у 1987 році володар поулу Нельсон Піке проїхав коло завдовжки 5,942 км (3,692 милі) за час 1:23,357 з середньою швидкістю 255,756 км/год. У той час це був другий показник у світі, поступаючись лише результату Кеке Росберга, показаного у Сільверстоуні в сезоні 1985 — 258,9 км/год. Цікаво, що обидва рекорди були встановлені на турбованою Williams-Honda.

Триразовий чемпіон світу і герой місцевих уболівальників Нікі Лауда є єдиним австрійським водієм, що виграв свій домашній Гран-Прі. Він виграв гонку сезону 1984 за кермом McLaren-TAG Porsche, і цей сезон приніс йому останнє чемпіонство. Причому цей сезон залишається рекордним у Формулі-1 з огляду на перевагу переможця над володарем другого місця у загальному заліку — Лауда переміг свого напарника Алена Проста лише на пів очка.

А1-РингРедагувати

 
А1-Ринг

У 1995-1996 роках Остеррайхринг був повністю перебудований на тому ж місці за проектом Германа Тільке. Його довжина була скорочена з 5,942 км (3,692 миль) до 4,326 км (2,688 миль), а різкі радикальні кути були замінені трьома затяжними поворотами, які створили прекрасне місце для обгону. Особливістю треку стали три довгі прямі та звивиста ділянка поворотів.

На будівництво нової траси було витрачено 300 мільйонів австрійських шилінгів (32 мільйони доларів). Оскільки більша частина будівельних робіт була оплачена мобільним телефонним оператором А1, то трек був перейменований на А1-Ринг[2].

Реконструкція дозволила прийняти ще сім етапів Формули-1 у період між 1997 і 2003 роками.

Траса А1-Ринг відрізнялася швидкісними поворотами, і була однією з найцікавіших в календарі. Тим не менше, Гран-прі Австрії 2003 року став останнім на цій трасі.

Ред Бул РингРедагувати

Трибуни та піт-лейн були знесені в 2004 році, що зробило трек непридатним для проведення будь-яких міжнародних змагань.

У грудні 2012 року Red Bull провела переговори з FIA з метою повернення змагань Формули-1 у Австрію. Після того, як проведення Гран-Прі Америки було скасовано, Ред Бул Ринг потрапив у календар «королівських» перегонів на сезон 2014 і 22 червня того ж року прийняв перше після повернення Гран-Прі Австрії.

РекордиРедагувати

ПілотиРедагувати

КонструкториРедагувати

  • Найбільше перемог – McLaren, 6
  • Найбільше подіумів – Ferrari, 22
  • Найбільшеt очок – Ferrari, 180.5
  • Найбільше поулів – Ferrari, 7
  • Найбільше Гран-Прі – Ferrari і McLaren, 26

Переможці Гран-прі АвстріїРедагувати

Багаторазові переможціРедагувати

ПілотиРедагувати

Жирним шрифтом виділені пілоти, які беруть участь в чемпіонаті Формули-1 сезону 2016

Кільність перемог Пілот Рік
3   Ален Прост 1983, 1985, 1986
2   Ронні Петерсон 1973, 1978
  Алан Джонс 1977, 1979
  Міка Хаккінен 1998, 2000
  Міхаель Шумахер 2002, 2003
  Ніко Росберг 2014, 2015

КонструкториРедагувати

Жирним шрифтом виділені команди, які беруть участь в чемпіонаті Формули-1 сезону 2016.

Рожевим фоном вказані перегони, яка не увійшли до заліку Чемпіонату Світу.

Кільність перемог Конструктор Рік
6   McLaren 1984, 1985, 1986, 1998, 2000, 2001
5   Ferrari 1964, 1970, 1999, 2002, 2003
4   Lotus 1972, 1973, 1978, 1982
  Mercedes 2014, 2015, 2016, 2017
3   Williams 1979, 1987, 1997
2   Brabham 1963, 1974
  Renault 1980, 1983

По рокахРедагувати

Рожевим фоном вказані перегони, яка не увійшли до заліку Чемпіонату Світу.

Рік Пілот Конструктор Траса Звіт
2018   Макс Ферстаппен Red Bull-TAG Heuer Ред Бул Ринг Звіт
2017   Вальттері Боттас Mercedes Звіт
2016   Льюїс Гамільтон Mercedes Звіт
2015   Ніко Росберг Mercedes Звіт
2014   Ніко Росберг Mercedes Звіт
2013

2004
Не проводився
2003   Міхаель Шумахер Ferrari A1-Ring Звіт
2002   Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2001   Девід Култхард McLaren-Mercedes Звіт
2000   Міка Хаккінен McLaren-Mercedes Звіт
1999   Еді Ірвайн Ferrari Звіт
1998   Міка Хаккінен McLaren-Mercedes Звіт
1997   Жак Вільнев Williams-Renault Звіт
1996

1988
Не проводився
1987   Найджел Менселл Williams-Honda Österreichring Звіт
1986   Ален Прост McLaren-TAG Звіт
1985   Ален Прост McLaren-TAG Звіт
1984   Нікі Лауда McLaren-TAG Звіт
1983   Ален Прост Renault Звіт
1982   Еліо де Анджеліс Lotus-Ford Звіт
1981   Жак Лаффіт Ligier-Matra Звіт
1980   Жан-П'єр Жабуй Renault Звіт
1979   Алан Джонс Williams-Ford Звіт
1978   Ронні Петерсон Lotus-Ford Звіт
1977   Алан Джонс Shadow-Ford Звіт
1976   Джон Уотсон Penske-Ford Звіт
1975   Вітторіо Брамбілла March-Ford Звіт
1974   Карлос Ройтеман Brabham-Ford Звіт
1973   Ронні Петерсон Lotus-Ford Звіт
1972   Емерсон Фіттіпальді Lotus-Ford Звіт
1971   Джо Зіфферт BRM Звіт
1970   Жакі Ікс Ferrari Звіт
1969

1965
Не проводився
1964   Лоренцо Бандіні Ferrari Цельтвег Звіт
1963   Джек Бребем Brabham-Climax Цельтвег Звіт

ПриміткиРедагувати

  1. Günther Wiesinger. Red Bull und Salzburgring: Was passiert da?. speedweek.com (нім.). 
  2. CIRCUITS: A1 RING. grandprix.com (англ.).