Відкрити головне меню

Городи́ще — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Туменській сільській раді.[2] Центром сільради є село Тумень.[2] Населення становить 580 осіб (2011).[1]

село Городище
Сільська церква
Сільська церква
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Туменська сільська рада
Код КОАТУУ 5621888703
Облікова картка с Городище 
Основні дані
Засноване 1720[2]
Населення 580 (01.01.2011)[1]
Площа 0,64 км²[2]
Густота населення 987,5[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34110[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°48′14″ пн. ш. 26°41′44″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
136[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Відстань до
районного центру
29[джерело?] км
Місцева влада
Адреса ради 34110, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Тумень, вул. Молодіжна, 16а, тел. 6-81-23[2]
Сільський голова Бусько Іван Кирилович[джерело?]
Карта
Городище. Карта розташування: Україна
Городище
Городище
Городище. Карта розташування: Рівненська область
Городище
Городище

Городище у Вікісховищі?

У селі Городище діють такі установи: фельдшерсько — акушерський пункт побудований в 1976 році, Магазин збудовано в 1986 році. Клуб і бібліотека збудовано в 1983 році.[джерело?]

НазваРедагувати

Саме слово «Городище» — старослов'янське, означає град, укріплення.[джерело?] Польською мовою згадується як Horodyszcze.[3]

ГеографіяРедагувати

 
Початок с. Городище
 
Переправа між селами Смородськ та Городище

Село розташоване на півночі Дубровицького району, за 29 км від районного центру м. Дубровиця на лівому березі річки Сирень (притока Горині), яка неподалік села впадає в Горинь. Поблизу села розташований пункт контролю Городище — Столін на кордоні з Білоруссю. Біля села починається автошлях Н25.[джерело?]

Поблизу села розташований пункт контролю Городище — Столін на кордоні з Білоруссю. Межує з такими селами, як: Теребежов (Білорусь, Столінський район), Смородськ (через річку Горинь, що переправою між селами є пором) та село Тумень.[джерело?]

Площа села — 0,64 км².[2] Поблизу села — річка Горині.[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[4]

Сусідні населені пункти:

   
Тумень N Бухличі
W    Городище    E
S
Бродець Смородськ

КліматРедагувати

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[5] Опадів 627 мм на рік.[5] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[5] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[5] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[5] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[5] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[5]

Клімат Городища
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,3 3,4 12,4 19,3 23,0 24,0 23,2 18,4 12,0 5,0 0,0 11,4
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,6 18,6 17,7 13,3 7,9 2,4 −2,5 7,2
Середній мінімум, °C −8,6 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,2 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,1 −5 3,0
Норма опадів, мм 37 31 29 45 59 90 86 66 57 42 42 43 627
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

ІсторіяРедагувати

Городище на мапах
 
Городище[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Городище[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)
 
Городище[ком. 3] на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Село вперше згадується 1720 року.[2]

Познайомимось з історією нашого села з розповідей старожилів його. Всі вони, а це: Пилипчук М. П., Новик Г. Т., Бик Л. Ф., Хомицька О. Д., Хомицька Ф. Г. розповідають, що наше село почало засновуватися із Дворця (зараз називається вулиця). Згадує Бик Любов Федорівна 1936 р.н. про те, що розповідала її бабуся. Дворець був збудований з круглого дерева. І Дворець і хати були огороджені круглими високими околотами, це така огорожа із плашок дерева. Місцеві жителі ставили таку огорожу для захисту села. За цим околотом були городи наших предків. Потім на цих огородах стали будуватися люди. Зараз частину села називають «городами». І через те село стали називати Городищем. При вꞌїзді в село видно, що воно стоїть на підвищенні, тобто на горі. Населення села жило в тяжких умовах, розводили сільське господарство, тримали корів, волів, овець, коней, птицю, сіяли льон, жито, просо, гречку. Довгими вечорами пряли льон, вовну, ткали, шили одяг.[джерело?]

В ті часи жителі села носили домотканий одяг. Взуття було сплетене з липової та в'язової кори (це були постоли). В сімꞌях було по 8-10 дітей. Хто мав багато землі жили заможніше, а в хто не мав землі працювали в наймах. Так тривало до 1939 року. 1944 рік приніс в село нову хвилю горя. Були призвані на службу чоловіки. І більшість з них, необстріляних, загинули в тому ж 1944 році . Всього загинуло 130 мешканців с. Городище воювали на фронтах, 54 з них нагороджені орденами й медалями. 63 полягли на полі бою, не повернулись до рідної оселі 47 жителів села. В 1948 р. був організований колгосп «Перемога», в ньому нараховувалось 14 чоловік. Першим головою колгоспу був Пилипчук Дмитро. З часів буржуазно-поміщицької Польщі в селі була збудована школа в 1934 р. і був перший учитель поляк. Люди пам'ятають тільки прізвище — Урицький. Згодом в село приїхали дві вчительки, це були сестри Рома і Ніна Пенковські. Вони вчили нове покоління грамоті, сіяли в їх серця добро. Ожили люди, побудували свій цегельний завод над річкою Сирет, млин, хату — читальню і клуб. Через деякий час цегельний завод було зруйновано (і зараз це місце називають «цегельня»). На місці заводу стояла кузня, яка славилась на всі околиці. Незмінним ковалем, майстром своєї справи в цій кузні працював Мазанович Іван Павлович. Так, як кузня стояла на дуже гарному місті, на березі р. Сирет, то ця місцевість притягувала до себе молодь. Щовечора збиралась молодь села, грала гармошка, лилася українська пісня. Це було улюблене місце відпочинку. Недалеко від кузні в 1960-х минулого століття роках побудували птахоферму. Завідуючою там була Гречко Євгенія. Село поступово відроджувалось. Записано з розповідей: Мазановича Павла Адамовича, Новика Григорія Терентійовича 1932 р.н., Бик Любові Федорівни 1936 р.н., Хомицької Раїси Олексіївни 1936 р.н., Хомицької Федори Григорівни 1936 р.н.[джерело?]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[6][7] У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[8] У 1921 році село входило до складу гміни Теребежів Лунинецького повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[9] У 1935 році село Городище разом з хутором Гумно належало до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства.[10]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[11] 16 листопада 1949 року в рамках боротьби УПА проти створення колгоспів боївка СБ «Клима» знищила керівництво колгоспу Городища.[12]

У 1947 році село Городище підпорядковувалося Городищенській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[13]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[14] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][16] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,19 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 4,39 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,61 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 132 мбер, з якої: зовнішнього — 15 мбер, загальна від радіонуклідів — 117 мбер (з них Cs — 106 мбер).[17]

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1921[3] 751
1989[18] 714 −4.9%
1993[17] 697 −2.4%
2001[19] 621 −10.9%
2011[1] 580 −6.6%
2017[20] 578 −0.3%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 580 осіб.[1] Густота населення — 987,5 особи/км².[2]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 123 будинки та 751 мешканець, з них: 360 чоловіків та 391 жінка; 706 православних, 44 юдеї та 1 римо-католик; 415 осіб записано білорусами, 292 поляками та 44 євреями.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 714 осіб, з яких 348 чоловіків та 366 жінок.[18] На кінець 1993 року в селі мешкало 697 жителів, з них 156 — дітей.[17]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 621 особа.[19]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[21]

Мова Відсоток
українська 93,20 %
білоруська 3,96 %
російська 2,53 %
інші 0,31 %

Вікова і статева структураРедагувати

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[22]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 53 61 114
18-39 93 75 168
40-59 69 79 148
60+ 65 85 150
Разом 280 300 580

Соціально-економічні показникиРедагувати

Працездатність (станом на 2011 рік)[23]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 580
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
168 29 154 27 322 56 56 10 103 18 159 27
Зайнятість (станом на 2011 рік)[24]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 580
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
25 12 23 11 48 23 32 15 25 12 57 27
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[25]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
473 120 229 - - 45 21 2 2 10 30 - 3 1

ПолітикаРедагувати

Органи владиРедагувати

Місцеві органи влади представлені Туменською сільською радою.[2]

ВибориРедагувати

Село входить до виборчого округу № 155.[26] У селі розташована виборча дільниця № 560294.[26] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 458 осіб.[1]

КультураРедагувати

У селі працює Городищеснький сільський клуб на 120 місць.[27] Діє Городищенська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 5947 книг та яка має 3 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 550 осіб.[28]

РелігіяРедагувати

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада УПЦ УПЦ (МП) 5 червня 2001 50 Церква [29]
     — православні.

ОсвітаРедагувати

У селі діє Городищенська загальноосвітня школа І ступеня.[30] У 2011 році в ній навчалося 6 учнів (із 60 розрахованих) та викладало 4 учителі.[30]

ОсобистостіРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Гречко Нестор Несторович («Заруба», «Переянов», 1910 — 10 березня 1948), референт служби безпеки Висоцького районного проводу.[12]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. рос. Городище, 31 двір.
  2. нім. Horodyszcze, 102 двори.
  3. рос. Городище, 102 двори.
  4. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[15]

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с с Городище // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 42.  (пол.)
  4. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  5. а б в г д е ж Horodysche climate: Average Temperature, weather by month, Horodysche weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  6. ІАУ, 1980, с. 55
  7. Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  8. ІАУ, 1980, с. 57
  9. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. (пол.)
  10. Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  11. Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  12. а б Антонюк Я. М. Діяльність служби безпеки ОУН (б) на території Волині та Західного Полісся (1946–1951 рр.). — Луцьк : Ключі, 2013. — С. 152, 232.
  13. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 439.
  14. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  18. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  19. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  20. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  21. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  23. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  25. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  26. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  28. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  29. Паспорт Дубровицького району, 2011
  30. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51

Офіційні дані та нормативно-правові актиРедагувати

МапиРедагувати

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати