Лунинецький повіт (пол. Powiat łuniniecki) — історична адміністративно-територіальна одиниця в складі Поліського воєводства II Речі Посполитої.

Лунинецький повіт

пол. Powiat łuniniecki

місто Лунинець
Найбільше місто Давид-Городок
Країна  Польська Республіка
Регіон Поліське воєводство
Межує з: Пінський повіт
Столінський повіт
Косовський повіт
Несвізький повіт
Барановицький повіт
СРСР
ґміни 15
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 109.300 (1931)
 - густота 19 осіб/км²
Етнікон Українці, Білоруси, Поляки
Площа
 - повна 5.722 км²
Дата заснування 7 листопада 1920

Лунинецький повіт

Історія ред.

Утворений 7 листопада 1920 р. з частин:

Адміністративним центром було місто Лунинець. У склад повіту входило 15 сільських ґмін, 3 міста і 3 містечка.

19 лютого 1921 р. увійшов до складу новоутвореного Поліського воєводства.

1 січня 1923 р. вилучено 5 ґмін до новоутвореного Столінського повіту (Столінська, Плотницька, Теребєжовська, Хорська і Березовська) та 2 до Пінського (Доброславська і Погостська).[1]

Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[2] ліквідовано ґміни: Лунін і Кожангрудек, натомість утворено ґміну Лунінєц та переформатовано склад ґмін Лахва, Ленін, Чучевіче.

Розпорядженням Ради Міністрів Польщі 15 травня 1937 р. з Пінського повіту до Лунинецького передані вилучені:

Адміністративний поділ ред.

Сільські гміни ред.

Міста ред.

У складі СРСР ред.

Включений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 р. до складу новоствореної Пінської області[4]. Ліквідований 15 січня 1940 р. з поділом на Ганцевицький, Ленінський і Лунінецький райони. Під час німецької окупації територія була включена до Пінського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна, тобто німці визнавали повіт українською етнічною територією.

Примітки ред.