Слуцький повіт (Російська імперія)

Слуцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Мінського намісництва, Мінської губернії та Білоруської РСР, яка існувала у 17931924 роках. Центр — місто Слуцьк.

Слуцький повіт
Coat of Arms of Slutsk, Belarus.svg
Герб повітового центру
Slucki pawet 1864 AD.jpg
Губернія Мінська губернія
Центр Слуцьк
Створений 1793
Площа 7,8 тис. км²
Населення 260 499 осіб (1897)
Попередники Слуцький повіт
Наступники Слуцький район

Адміністративний поділРедагувати

1913 року в повіті було 23 волості: Бистрицька, Визнянська, Говезнанська, Греська, Грицевицькая, Грозовська, Заостровецька, Києвицька, Клецька, Круговицька, Ланьська, Ляховицькая, Медведицька, Погостська, Поцейківська, Романівська, Синявська, Слуцька, Старобинська, Телядовицькая, Тимковицькая, Царевська, Чаплицька.

ІсторіяРедагувати

Утворено у складі Мінської губернії Російської імперії 1793 року після 2-го розділу Речі Посполитої перетворенням Слуцького повіту Новогрудського воєводства Великого князівства Литовського. З 1795 до 1796 року належав до Мінського намісництва.

1920 року західна частина відійшла до Польщі.

1921 року Мінська губернія була ліквідована й повіт перейшов у пряме підпорядкування Білоруської РСР.

1924 року повіт було ліквідовано.

НаселенняРедагувати

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 260,5 тис. осіб. За національним складом: білоруси — 78,5%; євреї — 15,7%; поляки — 2,8%; росіяни — 1,8%. У повітовому місті Слуцьк проживало 14349, заштатному Несвіж — 8459[1]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати