Колиндяни

село в Україні, в Чортківському районі Тернопільської області
(Перенаправлено з Герб Колиндян)

Колиндя́ни — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Центр Колиндянської сільської ради та громади. До села приєднано хутори Дубина, За Рікою, Кругляки.

село Колиндяни
Герб Колиндян Прапор Колиндян
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський
Громада Колиндянська сільська громада
Облікова картка Колиндяни 
Основні дані
Засноване 1444
Населення 1652 (на 1.01.2018)[1]
Територія 0.333 км²
Густота населення 5282.28 осіб/км²
Поштовий індекс 48552
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д.H G O
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Озеряни
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни
Карта
Колиндяни. Карта розташування: Україна
Колиндяни
Колиндяни
Колиндяни. Карта розташування: Тернопільська область
Колиндяни
Колиндяни
Мапа
Мапа

CMNS: Колиндяни у Вікісховищі

христ
Хресна Дорога село Колиндяни
церква
Церква святого Миколая (Колиндяни)
христ
Пам'ятний Хрест Небесні Сотні, Колиндяни

Географія ред.

Розташування ред.

Розташоване на берегах річки Нічлавки[2], басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 3  км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село пролягли автошляхи Чортків–Борщів, Гусятин–Борщів.

Місцевості ред.

  •  
    Колиндянська сільська громада
    Дубина — хутір, приєднаний до с. Колиндяни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 8 жителів.
  • За рікою — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 16 жителів.
  • Кругляки — хутір, приєднаний до с. Колиндяни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 6 жителів.[3]

Історія ред.

Відомий лінгвіст професор Костянтин Тищенко дійшов висновку, що подібні назви принесені місіонерами кельтської церкви, в пам'ять про святого Колумбана[4].

Поблизу збереглися 2 давньоруські городища — «Вали Великі» і «Вали Малі». Одне з них, за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості.

Легенди, записані від старожилів, свідчать, що приблизно від XII століття через село пролягав «вольний шлях Київський» із Галича до Києва. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом. Із тих далеких часів збереглась і назва вулиці — Завал.

Село відоме від 1444 року під назвою Райгород.

У XV столітті шляхтичі Стаменські спорудили замок, який у 1840 році перебудували на пізньокласичний палац, що складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох значно змодернізованих давніх веж у кутах.

1661 року село згадано у складі Подільського воєводства, згодом отримало статус містечка.

У 1786 році частина Колиндян зафіксована як містечко Райгород.

Наприкінці XVIII століття Райгород втратив міський статус.

Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Людвикові Городиському[джерело?].

У селі в 1900 році — 1716 жителів, 1910—1872, 1921—1681, 1931—1776 жителів; у 1921 році — 312, 1931—329 дворів. За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 64 мешканці села:

  • Степан Барилюк (нар. 1912),
  • Мар'ян Беренда (нар. 1909),
  • Танас Білінський (нар. 1917),
  • Амброзій Боднар (нар. 1906),
  • Михайло Боднар (нар. 1902),
  • Владислав Вишневський (нар. 1920),
  • Микола Волощук (нар. 1909),
  • Микола Гаврилюк (нар. 1925),
  • Петро Гира (нар. 1915),
  • Микола Гоцалюк (нар. 1911),
  • Іван Григорчук (нар. 1922),
  • Антон Гуменюк (нар. 1909),
  • Іван Гуменюк (нар. 1911),
  • Іван Дзингель (нар. 1926)
  • Михайло Дзингель (нар. 1909),
  • Михайло Забіяка (нар. 1903),
  • Зенон Івашківський (нар. 1925).

В УПА воювали Григорій Грабець, Григорій Низкогуз, Антін Різник, Володимир Слободян («Гайдамака»), Дмитро Ткачук, Ольга Явна та інші жителі села.

1960-ті—1999 — діяв мішаний народний хор «Нічлава».

З 29 липня 2015 року центр Колиндянської сільської громади.[5]

Символіка ред.

Затверджена 4 серпня 2017 р. рішенням № 355 шістнадцятої сесії сільської ради сьомого скликання[6].

Герб ред.

Автор — Ольга Огоренко.

Основою герба є геральдичний щит французької форми закруглений нижньою частиною зеленого кольору — символу життя. Корона з зубцями з листя, староданій хрест посередині корони — символ християнської віри, золотий колір символізує такі чесноти: вірність, чистоту, справедливість та милосердя. Дубове листя символізує могутність та довговічність, червона калина — символ України. Колоски символізують багатство, а кількість відповідає числу населених пунктів у громаді. Фортечна вежа підкреслює приналежність громади до Тернопільської області, а також відображає місцеві історичні укріплення на шляху ворожих набігів (Колиндянський замок — палац), синя смужка символізує головну річку — Нічлаву.

Прапор ред.

Автор — Ольга Огоренко.

Прапор є прямокутним полотнищем в пропорції 90:60, що складається з двох горизонтальних смуг — синьої в рівному співвідношенні та всередині жовта смуга.

Синій колір — символізує щирість, вірність, відданість, честь, благородство, духовність, чисте небо та воду, бездоганність, молодість, і життєвий ріст та ще вказує на те, що громада розкинулась на берегах річки Нічлава.

Жовтий символізує знатність, могутність, багатство, а також християнські чесноти — віру, справедливість, милосердність та смиренність і те що землі нашої громади щедрі на врожаї. В центрі прапора розміщений герб громади.

Логотип ред.

 
Логотип Колиндян

Автор — Світлана Савків

Логотип громади вказує на назву нашої громади, та зображений ескіз Колиндянського замку-палацу.

Релігія ред.

Каплички
  • одна на місці будинку, де жив і працював Йосиф-Йосафат Білан.
  • дві на честь Незалежності України (1994 р., муровані).

Пам'ятки ред.

У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них — черещатий «Межовий» (понад 360 років), діаметром 185 см, висотою 24 м.

Пам'ятники ред.

Насипано символічну Могилу українським січовим стрільцям, яка знаходиться на території цвинтаря. Споруджено:

Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований в центрі села.

Виготовлений із каменю (2007 р.).[8]

Населення ред.

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
2497 2700 2407 2427 1245 1652[1]

Соціальна сфера ред.

Наприкінці XIX–на початку XX ст. в селі були створені патріотичні організації і філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших. 1934 р. в Колиндянах відбувся страйк сільськогосподарських робітників.

До 2005 працював міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Зараз працює дитячий садочок «Дзвіночок» (завідувачка — О. А. Дуньчак), будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, ветамбулаторія, ПАП «Нічлава», ТзОВ «Техпродпостач», яке володіє торговою маркою "Колиндянські продукти"[9], ПТ «Юліта» та 7 торговельних закладів.

У пдпорядкуванні громади перебуває Колиндянська сільська бібліотека. До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради. При бібліотеці працюють клуби за інтересами: клуб творчої молоді «Перші проби пера», інтернет клуб «П@вутинка», гурток «Книжкова лікарня».

Облаштування дороги ред.

У 2020 р. по центральних вулицях с. Колиндяни - через Церковну і Підлісну, встановили асфальт. Дорога веде до храму, кладовища і дитячого садка "Дзвіночок". Востаннє ремонтні роботи проводили 100 років тому. 1 листопада 2020 р. асфальтні роботи повністю завершили. [10]

Відомі люди ред.

Народилися ред.

  • Дмитро Білинський (1874—1941) — народний майстер художньої різьби по дереву.
  • Йосиф Білан — священик УГКЦ, василіянин, багаторічний в'язень комуністичних таборів.
  • Дмитро Білинський Джім Горман (справж. — С. Козак; ?—?) — спортсмен (силач).
  • Володимир Ковальчук — громадський діяч, меценат у Франції.
  • Тарас Коземчук (нар. 1924) — громадсько- культурний діяч, кооператор.
  • Андрій Романович (нар. 1972) — спортсмен (волейбол), тренер.
  • Володимир Семчишин (нар. 1949) — дириґент.
  • Надія Семчишин (нар. 1950) — музикант, педагог.
  • Борис Цепін (нар. 1956) — майстер спорту СРСР з важкої атлетики.
  • Шемлей Йосип — український мовознавець.
  • Марія Шемлей (нар. 1934) — робітниця, громадська діячка.
  • Сильвестр Вінницький (або Винницький[11]) — український громадський діяч, керівник Бучацького повітового комітету УНДО, голова Бучацького «Повітового союзу кооператив» (ПСК)[12], голова Бучацьких повітових філій товариств «Сокіл», «Луг»[13], директор Бучацької філії Українського банку (Українбанку)[14], скарбник Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»[15]; репресований (на спецпоселенні в Комі АССР перебував до 1961 р.[12]).
  • Казімеж Красіцький — польський дипломат.
  • Володимир Патола — поет, журналіст.
  • Віра Зелінська (1952—2012) — бандуристка, заслужена артистка України.
  • Марія Машталяр — заслужений вчитель України.
  • Тетяна Жовковська — директор коледжу Тернопільського національного економічного університету, кандидат економічних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін.
  • Лідія Семчишин — кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін Чортківського інституту підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету.
  • Володимир Заліщук (нар. 1965) — український підприємець, громадський діяч, меценат, депутат.
  • Світлана Олександрівна Дячок (нар.1982) — учитеть-методист української мови та літератури, зарубіжної літератури, трудового навчання. Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України.

Дідичі ред.

Примітки ред.

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  2. http://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР
  3. В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.
  4. Тищенко, Костянтин (2008). Етномовна історія прадавньої України. Київ: Аквілон-Плюс. с. 294. ISBN 978-966-2172-02-7. 
  5. ВВРУ, 2019, № 1, стор. 36
  6. Рішення Колиндянської сільської ради від 4 серпня 2017 року № 355 «Про затвердження офіційної символіки територіальної об’єднаної громади Колиндянської сільської ради [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  7. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
  8. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  9. Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] — С. 6. — (Новинар).
  10. Перший асфальт за 100 років. У селі на Тернопільщині вклали дорогу. ternopil-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 16 листопада 2020. 
  11. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.
  12. а б Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.
  13. Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.
  14. Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині… // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 284.
  15. Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
    Робоча поїздка у Чортківський район на YouTube // Прес-служба ТОДА. — 2016. — 11 липня.