Відкрити головне меню

Про головний острів країни див. Тайвань.

Географія Тайваню M:
Географічне положення Тайваню
Географічне положення Тайваню
Континент Азія
Регіон Східна Азія
Координати 23°30′ пн. ш. 121°00′ сх. д. / 23.500° пн. ш. 121.000° сх. д. / 23.500; 121.000
Площа 35 980 км² (139-те)
 • суходіл 89,6 %
 • води 10,4 %
Морське узбережжя 1,56 тис. км
Державний кордон 0 км
Тип гористий
Найвища точка гора Юйшань (3952 м)
Найнижча точка Південнокитайське море (0 м)
Тип субекваторіальний
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси кам'яне вугілля, вуглеводні, будівельні матеріали, родючі ґрунти
Стихійні лиха землетруси, тропічні циклони,
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, радіоактивне забруднення

Республіка Китай, Тайвань — східноазійська країна, що знаходиться поблизу східних берегів континенту . Загальна площа країни 35 980 км² (139-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 32 260 км², а на поверхню внутрішніх вод — 3 720 км²[1]. Площа країни трохи більша за площу Січеславської області України.

Зміст

НазваРедагувати

Офіційна назва — Китайська Республіка, Тайвань (кит. 臺灣; тайванська Tâi-oân)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, що перекладається як «прибережні тераси»[3]. Цю назву стали застосовувати голландські мореплавці з XVII століття. Колишню назву острову, Формоза (порт. Formosa), дали португальські мореплавці, що відкрили його 1516 року. Вона перекладається як «чудовий»[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Тайвань — східноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Тайвань на південному заході омивається водами Південнокитайського моря, на півночі — Східнокитайського, на сході безпосередньо водами Тихого океану[4]. На заході Тайвань відділений від материка Тайванською протокою[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1,56 тис. км[1]. Острів витягнутий з півночі на південь на 394 км, ширина близько 140 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час на Тайвані

Час на Тайвані: UTC+8 (+6 годин різниці часу з Києвом)[7].

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Тайваню

Корисні копалиниРедагувати

Надра Тайваню багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, природний газ, вапняк, мармур, азбест[8].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

Див. також: Вулкани Тайваню

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Тайваню

Середні висоти — 1150 м; найнижча точка — рівень вод Південнокитайського моря (0 м); найвища точка — гора Юйшань (3952 м). Уздовж всього острова тягнуться вкриті лісами Тайванські гори (найвища точка — гора Юйшань, 3952 м); на півночі — група згаслих вулканів, на заході — прибережна рівнина (тут проживає 90 % населення острова).

УзбережжяРедагувати

Східні береги часто обривисті, західні пологі.

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Тайваню

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Тайваню

Територія Тайваню лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період (серпень-вересень) з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10]. Сума опадів на рівнинній частині — 1500—2500 мм, в горах понад 5000 мм. В серпні і вересні часті тайфуни. На Тайвані з червня по серпень триває сезон дощів, під час якого на півдні випадає 90 % річної суми атмосферних опадів. Для північної частини острова характерна висока хмарність протягом усього року.

Тайвань не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 67 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3820 км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Тайваню

Річки країни належать басейну Тихого океану. Річки острова гірські і багатоводні. Використовуються для зрошення і гідроенергетики.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Тайваню

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Тайваню

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Тайваню

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Тайваню

Вологі тропічні ліси з великою видовою різноманітністю (понад 3000 видів, з яких понад 1500 ендемічні —  Chamaecyparis formosensis, ялиця Кавакамі (Abies kawakamii), Cinnamonum camphora). На нижніх частинах схилів — вологі вічнозелені ліси з панданусів, пальм, бамбуку, ліан; вище — широколистяні листопадні і змішані ліси з камфори, кипарисів, ялини, ялиці, деревовидних папоротей, та ін. На висоті 3300 м ліси заміщаються поясами кущів рододендрону і високогірними луками. Прибережні рівнини зайняті полями рису, батату, плантаціями цукрового очерету, ананасів та ін. Уздовж узбережжя — місцями мангрові ліси.

Земельні ресурси Тайваню (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 22,7 %,
    • орні землі — 16,9 %,
    • багаторічні насадження — 5,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — NA;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — NA;
  • інше — 77,3 %[1].
Див. також: Ліси Тайваню

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Тайваню

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[10].

Охорона природиРедагувати

На острові налічується 17 заказників, 20 біосферних заповідників, 8 національних парків:

  1. Янміншань
  2. Юйшань
  3. Тароко
  4. Кендін
  5. Сюеба
  6. Шейпа
  7. Цзіньмень
  8. Тайдун.

Створено 34 лісових резерватів (загальною площею 452 тис. га); 13 особливих ландшафтних зон: Північного узбережжя, Північно-Східного узбережжя, Східного узбережжя, затоки Дапен, Маулін, Сіраю, гори Алішань, Жіюетань (Озеро Сонця і Місяця), Південного узбережжя, Острови Пенху, Східна рифтова долина Хуадун, гори Саншань, Островів Мацзу.

Республіка Китай не є учасником міжнародних угод з охорони навколишнього середовища, через свій міжнародний статус[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Тайваню

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Тайваню можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Taiwan, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Китай // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати