Аренга тайванська
| Аренга тайванська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myophonus insularis Gould, 1862[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Аре́нга тайванська[3] (Myophonus insularis) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[4]. Ендемік Тайваню[5][6].
Опис
ред.Довжина птаха становить 28-30 см, довжина крила 15-16 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно темно-синє, на плечах яскраві сині плямки. Нижня частина тіла чорнувата. Очі темно-червоні, дзьоб і лапи чорні. Молода птахи мають чорне забарвлення з синюватим відтінком[7][8]. Тайванські аренги спілкуються з допомогою гучного свисту. Його найчастіше можна почути на світанку і в сутінках.
Поширення і екологія
ред.Тайванські аренги є ендеміками Тайваню. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, поблизу струмків і річок. Зустрічаються на висоті від 400 до 2400 м над рівнем моря.
Поведінка
ред.Тайванські аренги живляться комахами, черв'яками, креветками, дрібними земноводними, рептиліями і рибами, яких вони ловляться в струмках, або поблизу них. Вони є моногамними. Сезон розмноження триває з кінця березня до початку вересня. Гнізда робляться з гілочок, корінців, стебел і моху, вони розміщуються серед каміння біля струмка, іноді в дуплах дерев або в покинутих людських житлах. В кладці 2-4 рожевуватих яйця, поцяткованих коричневими або сірими плямками. Яйця насиджує лише самиця, інкубаційний період триває 12-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 21 день.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція тайванських аренг становить від 10 до 100 тисяч птахів. Вид був включений до списку тварин, що охороняються Законом Тайваню про збереження дикої природи, однак був виключений з цього списку у 2008 році[9].
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Myophonus insularis. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Gould, John (1862). Descriptions of Sixteen New Species of Birds from the Island of Formosa, collected by Robert Swinhoe, Esq., Her Majesty's Vice-Consul at Formosa. Proceedings of the Zoological Society of London. 1862: 280. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 04 листопада 2021.
- ↑ Swinhoe, Robert (July 1863). The Ornithology of Formosa, or Taiwan. Ibis. British Ornithologists' Union. 5 (3): 279. doi:10.1111/j.1474-919X.1863.tb05732.x. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Myophonus insularis Gould, 1863. Catalogue of Life in Taiwan. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ Brazil, Mark (2009). Birds of East Asia. A&C Black. с. 398. ISBN 978-0-6911-3926-5. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Clement, Peter; Hathway, Ren (2010). Thrushes. A&C Black. с. 218—219. ISBN 978-1-4081-3542-6. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Myophonus insularis Gould, 1863. Taiwan Encyclopedia of Life (Chinese) . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |