Генрі Кіссінджер
Ге́нрі А́льфред Кі́ссінджер (нім. Heinz Alfred Kissinger, англ. Henry Alfred Kissinger; нар. 27 травня 1923, Фюрт, Баварія, Німеччина) — американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження. Один із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років. «Архітектор» короткочасного пом'якшення військово-політичного протистояння Радянського Союзу з країнами Заходу, що тоді одержав назву «розрядка». Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 році («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі»).
БіографіяРедагувати
Народився в Німеччині в єврейській сім'ї, по народженні одержав ім'я Гайнц Альфред. Його батько, Луїс Кіссінджер, був викладачем історії і географії в жіночому ліцеї. Сам Гайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.
У 1938 році за наполяганням матері сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссінджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.
У 1943 одержав громадянство США і того ж року вступив до лав Армії США.
У 1945 він повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки (Counter Intelligence Corps[en]).
Наукова і політична кар'єраРедагувати
Після війни вчився в Гарвардському університеті. У 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: англ. «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).
Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).
Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).
Він брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. Лауреат Нобелівської премії миру за 1973.
Ставлення до УкраїниРедагувати
У 2008 році Генрі Кіссінджер виступав проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась в сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості».[2] Після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував анексію Криму[3].
26 травня 2022 року під час російського вторгнення в Україну (2022) на економічному форумі в Давосі Кіссінджер порадив Україні віддати свої території Росії[4], чим викликав хвилю критики на свою адресу від президента України Володимира Зеленського, низки українських чиновників[5] та громадськості.
 |
З глибокого минулого виринає, наприклад, пан Кісінджер і каже, що нібито треба віддати Росії шматок України. Щоб нібито не було відчуження Росії від Європи. Таке відчуття, що у пана Кісінджера на календарі не 2022 рік, а 1938, і він думає, що розмовляє з аудиторією не в Давосі, а в тодішньому Мюнхені. У 1938 році на той момент 15-річний Кісінджер разом із сім'єю втік з нацистської Німеччини. Він все чудово розумів, і від нього тоді не чули, що треба нібито адаптуватися до нацистів замість рятуватися від них або боротися з ними. Незважаючи на тисячі російських ракет[6], котрі вдарили по Україні. Попри десятки тисяч убитих українців. Незважаючи на Бучу і Маріуполь. Попри зруйновані міста. І незважаючи на побудовані російською державою "фільтраційні табори"[7], в яких вбивають, катують, гвалтують і принижують[8] |
 |
25 липня 2022 року в інтерв'ю виданню німецькому каналу ZDF, Кіссінджер заявив, що Україна не має поступатись територіями[9]:
| |
Як би там не було, переговори однозначно доведеться базувати на необхідності запобігти жертвам. І якщо відповідальні на Заході вирішать це перед переговорами, то це правильно. Вони повинні спочатку встановити межі того, чим вони за жодних обставин не поступляться. І відмова від української території не має бути однією з умов, які ми можемо прийняти | |
— Генрі Кіссінджер, ZDF | ||
13 серпня 2022 року він заявив, що визнає свої помилки і що до України слід ставитись як до країни НАТО[10]:
| |
[...] тепер я вважаю, що так чи інакше, формально чи ні, в результаті цього [поводження Росії в Україні], до України слід ставитись як до члена НАТО. Оригінальний текст (англ.) [...] now I consider, one way or the other, formally or not, Ukraine has to be treated in the aftermath of this [the way Russia has behaved in Ukraine] as a member of NATO |
|
— Генрі Кіссінджер, New York Times | ||
У кіноРедагувати
1995 року Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Гопкінс, Генрі Кіссінджера зіграв Пол Сорвіно.
БібліографіяРедагувати
- Кіссінджер, Генрі Світовий порядок. Роздуми про характери націй в історичному контексті / пер. з англ. Надія Коваль. — К.: Наш Формат, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7388-77-6
- Kissinger, Henry. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994. ISBN 0671510991
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
- ↑ «Патріарх» американської політики пропонує залишити Україну на одвірках НАТО. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.
- ↑ Кіссінджер: засудження приєднання Криму — фатальна помилка Заходу. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
- ↑ Киссинджер призвал Киев пойти на уступки в переговорах с Москвой. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.24.
- ↑ Подоляк ответил на призыв Киссинджера к Украине о переговорах с РФ. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.25.
- ↑ Россия выпустила по Украине более двух тысяч ракет, - Зеленский. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.05.
- ↑ Фильтрационные лагеря и бегство. Как живут украинцы, эвакуированные в РФ. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.14.
- ↑ Зеленский прокомментировал призыв Киссинджера отдать РФ часть Украины. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2022.05.26.
- ↑ Кіссінджер закликав в жодному разі не поступатися територіями України | Європейська правда. web.archive.org. 28 липня 2022. Архів оригіналу за 28 липня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ Henry Kissinger Is Worried About ‘Disequilibrium’ - WSJ. web.archive.org. 8 вересня 2022. Архів оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
ПосиланняРедагувати
- «Politico»: Kissinger, a longtime Putin confidant, sidles up to Trump [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.].(англ.)
- «Гордон»: Экс-разведчик КГБ Швец: Генри Киссинджера, известного у нас в отделе как Киса, так и не успели официально включить в агентурный аппарат [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.]
ЛітератураРедагувати
- В. І. Головченко. Кіссінджер Генрі Альфред // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- М. Рижков. Кіссінджер Генрі Альфред // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2
- Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9
- Holger Klitzing: The Nemesis of Stability. Henry A. Kissinger's Ambivalent Relationship with Germany. WVT, Trier 2007, ISBN 978-3-88476-942-3.
- Robert D. Schulzinger: Henry Kissinger. Doctor of diplomacy. Columbia Univ. Pr., New York 1989, ISBN 0-231-06952-9.