Вікіпедія

Ніксон (фільм)

«Ніксон» (англ. NIXON) — американський художній фільм, біографічна повість про 37-го Президента США Річарда Мілхауза Ніксона (1913—1994) та епохи, яка пішла разом з ним. Режисер Олівер Стоун, у головній ролі знявся актор Ентоні Гопкінс. Прем'єра стрічки відбула́ся 22 грудня 1995[2].

НІКСОН
NIXON
ЖанрДрама / Біографія
РежисерОлівер Стоун
ПродюсерДен Галстед
Ерік Гамбург
Річард Рутовскі
Ендрю Вайна
СценаристСтефен Дж. Рівел
Олівер Стоун
Крістофер Вілкінсон
У головних
ролях		Ентоні Гопкінс
Джоан Аллен
Пол Сорвіно
Джеймс Вудс
Джей Ті Волш
Боб Госкінс
Пауерс Бут
ОператорРоберт Річардсон
КомпозиторДжон Вільямс
МонтажГенк Корвін
Брайан Бердан
КінокомпаніяHollywood Pictures
Дистриб'юторBuena Vista Pictures[Вин. 1]
Тривалість212 хв.
МоваАнглійська
КраїнаСША США
Рік1995
Дата виходу22 грудня 1995 (прем'єра у США)
Кошторис44 000 000 $[1]
Касові збори13 681 765 $ (у США)
IMDbID 0113987
Рейтинг7,1/10 (IMDb)
R (MPAA)

Про фільм

ред.

Ця політична сага присвячена одній з найнеоднозначніших постатей другої половини ХХ-го століття — Річарду Ніксону, його родині, найближчим соратникам, тимчасовим союзникам. Особливий акцент робиться на відносинах з політичними супротивниками, насамперед представниками клану Кеннеді. Багато уваги приділено дитинству і молодим рокам майбутнього президента.

Роботу над фільмом почали 1 травня 1995. Оліверу Стоуну вдалося зібрати на одному знімальному майданчику видатних виконавців. Навіть на тлі гри Ентоні Гопкінса важко називати акторами другого плану такі сузір'я імен, як: Джоан Аллен, Ед Гарріс, Боб Госкінс, Дж.Т. Волш, Джеймс Вудс. Чудова гра акторів передає атмосферу того часу, загострення пристрастей і інтригу фільму. Недаремно стрічку номіновано на Премію Гільдії кіноакторів США за найкращий акторський склад в ігровому кіно.

У США прем'єра фільму відбулася 22 грудня 1995 — менш ніж через за два роки після смерті Ніксона. У перший вікенд фільм зібрав 2 200 000 $ у 514 кінотеатрах. Загалом, відносно невеликі касові збори в США (13 681 765 $)[1], можливо, свідчать про те, що визнання фільму серед публіки ще попереду, як і переосмислення тієї епохи і місця в ній Президента Річарда Мілхауза Ніксона. Стрічку потрібно не тільки дивитися, але й уважно слухати, тому що недоговореного в «Ніксоні» з надлишком і глядач повинен робити висновки сам.

Слоган фільму «He had greatness within his grasp» (укр. Його велич була в його руках).

Сюжет

ред.

Дія фільму переважно розгортається навколо подій пов'язаних з «Вотергейтським скандалом», війни у В'єтнамі[Вин. 2] та відносинами з Кубою, зокрема операції у Затоці Свиней.

1972 рік. Група чоловіків готується проникнути до штаб-квартири кандидата в президенти від Демократичної партії Джорджа Макговерна, що розташована у вашингтонському комплексі «Вотергейт». П'ятьох зломщиків було заарештовано на місці злочину. Цю подію вважають початком «Вотергейтського скандалу». У наступній сцені, незадовго до своєї відставки, Ніксон, що на підпитку (у фільмі Ніксон зловживав не тільки владою, а й алкоголем, до того ж ліки, які він приймав, викликали у нього звикання), разом із війсковиком Олександром Хейгом обговорюють наслідки запису на магнітофон бесід у Білому домі та можливість знищення або приховування окремих епізодів. Фрагменти запису викликають у нього спогади про минуле і різні події його кар'єри. Він згадує своє дитинство та початок політичної кар'єри Ніксона, в тому числі його кампанію проти Алжира Гисса (англ. Alger Hiss) наприкінці 1940-х. Поступово його політична кар'єра набирала обертів: він був віце-президентом, а в 1968 виграв президентську гонку і очолив країну.

Надалі у фільмі, не в хронологічному порядку, спогади про дитинство, яке пройшло в Каліфорнії. В юності він захоплювався американським футболом, потім зустрів свою майбутню дружину Пет Райан; поразка у перегонах за посаду президента у 1960, вибори губернатора Каліфорнії у 1962 та протести проти війни у В'єтнамі; служба на посаді президента з 1969 по 1974. Поряд з цими спогадами згадки про бідне та суворо релігійне дитинство в Каліфорнії (смерть старшого брата від туберкульозу дозволяє сім'ї зібрати гроші для навчання Ніксона у юридичній школі).

У фільмі робиться натяк на те, що Ніксон був побічно причетний до вбивства Джона Кеннеді (англ. John F. Kennedy)[3]. Коли Ніксону загрожує імпічмент, держсекретар Генрі Кіссінджер і Олександр Хейг радять йому піти у відставку, на яку він зрештою погоджується. Фільм закінчується його прощальною промовою перед співробітниками та документальними кадрами з його похорону у 1994.

Епілог

ред.

Епілог 1

ред.

«Коли вони дивляться на тебе, вони бачать, якими вони хотіли б бути. Коли вони дивляться на мене, вони бачать, якими вони є насправді»

 
Richard M. Nixon
Зібрання White House Collection
автор J. Anthony Wills, 1984

Ці слова сказані у фільмі «Ніксон» головним героєм Ентоні Гопкінсом біля портрету Джона Ф. Кеннеді в Білому домі, можуть бути не тільки епілогом до фільму, але й ключем до його розуміння і осмислення.

Епілог 2

ред.

«Мені шкода того, хто наступний займе це місце» (Ніксон)

У ролях

ред.

Цікаві факти

ред.

За матеріалами сайту vokrug.tv [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]

  • Ідея зняти фільм про Річарда Ніксона належить колишньому спічрайтеру і члену Комітету закордонних справ Еріку Гамбургу (англ. Eric Hamburg). У той час режисер працював над іншими проєктами, проте вони не були здійснені і він повернувся до ідеї біографії. Останнім поштовхом стала смерть Річарда Ніксона у квітні 1994
  • Це другий фільм Олівера Стоуна про президентів США. За чотири роки до цього він зняв фільм-розслідування «Джон Ф. Кеннеді: Постріли в Далласі», а через 13 років, у 2008, випустить картину «Буш». Стоун і Гамбург разом з Хопкінсом і Вудсом літали до Вашингтону, де зустрічалися з наближеними Ніксона. Також під час підготовки до знімання Пауерс Бут, Девід Хайд Пірс та Пол Сорвіно зустрілися з прототипами своїх героїв: Олександром Хейгом, Джоном Діном та Генрі Кіссинджером. Джей Ті Уолшу зробити це не вдалося, бо його герой, помічник Ніксона з питань національної безпеки Джон Ерліхман, був не в захваті від ідеї фільму і погрожував його творцям судом
  • Як консультант «Ніксон» виступив один з учасників Вотергейтського скандалу Олександр Баттерфілд (англ. Alexander Butterfield)
  • Для достовірного відтворення Овального кабінету до роботи над картиною залучався колишній головний секретар Білого дому Джон Сирз (англ. John Sears)
  • Щоб заощадити, Олівер Стоун використовував декорації Білого дому побудовані для фільму «Американський президент»
  • Ентоні Хопкінс переглянув всі доступні архівні записи Ніксона. Він лягав спати з увімкненим телевізором або магнітофоном, щоб промова президента відкладалася у нього в підсвідомості
  • Під час знімання Пол Сорвіно заявив Ентоні Хопкінсу, що у нього неправильний акцент, після чого Хопкінс відмовився зніматися, і Стоуну довелося умовляти його залишитися[3]

Відзнаки

ред.

Премія

ред.
  • Національної спілки кінокритиків США — «Найкраща акторка другого плану» — Джоан Аллен

Номінації на премію

ред.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
  Зовнішні зображення
  Кадр з фільму
  Ніксон (Ентоні Гопкінс) та Холдеман (Джеймс Вудс)
  Боб Госкінс у ролі Едгара Гувера

Примітки

ред.
  1. ↑ а б boxofficemojo
  2. ↑ KINO.NET.UA. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 29 травня 2017.
  3. ↑ а б vokrug.tv. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 5 вересня 2015.
  4. ↑ allmovie. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 4 вересня 2015.

Джерела з інтернету та література

ред.

Виноски

ред.
  1. ↑ Із 2007 змінено назву на Walt Disney Studios Motion Pictures
  2. ↑ Фільм нагадує про те, що не за каденцією республіканця Ніксона почалися широкомасштабні бойові дії у В'єтнамі, і не в його президентський термін відбулася ескалація війни. Тоді як саме при Ніксонові, окреслилися перші важки кроки в процесі врегулювання конфлікту
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніксон_(фільм)&oldid=43317629