Відкрити головне меню

Ві́льям О́лiвер Сто́ун (англ. William Oliver Stone; нар. 15 вересня 1946, Нью-Йорк, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер художніх та «історично-документальних» фільмів. Відомий своєю схильністю до конспірологічних теорій[1][2]

Олівер Стоун
Oliver Stone
Зображення
Олівер Стоун на 66-му Венеціанському кінофестивалі 2009 року
Ім'я при народженні Вільям Олівер Стоун
Дата народження 15 вересня 1946(1946-09-15) (73 роки)
Місце народження Нью-Йорк, США
Громадянство США США
Національність євреї
Релігія буддизм і Єпископальна церква
Alma mater Школа мистецтв Тішаd, Trinity Schoold, The Hill Schoold і Єльський університет
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Кар'єра 1971 — наші дні
Нагороди
IMDb ID 0000231
oliverstone.com
Олівер Стоун у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Народився в заможній родині біржового маклера. Батько був американець, що мав єврейські етнічні коріння, але не належав до юдаїзму. Мати була француженкою за походженням, але не ходила до католицької церкви. Був вихований у традиції християнської єпископальної церкви, але в зрілі роки конвертував до буддизму.

По закінченні коледжу вступив до Єльського університету та, не провчившись там і року, закинув навчання.

В 1967—1968 роках служив в Армії США, учасник війни у В'єтнамі, був нагороджений військовими відзнаками Бронзова Зірка та Пурпурне Серце.

У 1971 закінчив школу кіно при Нью-Йоркському університеті, де його наставником був Мартін Скорсезе.

ТворчістьРедагувати

В'єтнамська темаРедагувати

Зняв трилогію про В'єтнамську війну — «Взвод»(1986), «Народжений четвертого липня»(1989) та «Небеса і земля»(1993). «Взвод» — за ствердженнями Стоуна, це переважно автобіографічний фільм, в якому він ділиться своїм власним досвідом, здобутим у військових боях. Стрічка «Народжений четвертого липня» заснована на автобіографії ветерана В'єтнамської війни Рона Ковіка, а в «Небесах і землі» Стоун представляє погляд на війну в'єтнамської дівчини, спираючись на її мемуари. За «Взвод» і «Народженого четвертого липня» Стоун був нагороджений «Оскарами» за найкращу режисерську роботу. Він також отримав «Оскар» в 1978 році за найкращий адаптований сценарій до кінострічки «Опівнічний експрес».

Джон Ф. Кеннеді. Постріли в ДалласіРедагувати

У 1991 році випустив скандальний фільм «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі», в якому зображене незалежне розслідування прокурора Нового Орлеана Джима Гаррісона вбивства Джона Кеннеді. Гаррісон стверджував, що спростував викладену в доповіді комісії Уоррена офіційну версію «чарівної кулі» і ролі «вбивці-одинака» Лі Харві Освальда в замаху. Більш того, Стоун вказує на причетність вищих державних посадовців і військових чинів до вбивства Кеннеді. Фільм призвів до гарячих дискусій в американському суспільстві.

Інші режисерські роботиРедагувати

У 2003 побував на Кубі, де впродовж трьох днів спілкувався з Фіделем Кастро. Вони розмовляли про політику, Карибську кризу, особисті переконання Фіделя, Кубинську революцію, важливі події за останні 50 років і про те, яким Кастро бачить майбутнє революції. В результаті з'явилася документальна стрічка «Команданте», яка так і не була випущена в США. 2004 року Стоун зняв ще один документальний фільм про «острів свободи» — «В пошуках Фіделя». 2008 року вийшов біографічний фільм про життя та президентство Джорджа Буша-молодшого — «Дабл ю», в якому зображається його дитинство, складні стосунки з батьком, політична кар'єра та президентство аж до вторгнення в Ірак в 2003 році.

Також варті уваги режисерські роботи Олівера Стоуна «Волл стрит», «Ніксон», «Александр», «Всесвітній торговий центр».

У грудні 2014 року заявив про свою роботу над документальною стрічкою про Віктора Януковича «Україна у вогні». Фільм був завершений в 2016 і подає конспірологічну версію про причетність ЦРУ до подій на Майдані.

У 2016—2017 зняв фільм «Інтерв'ю з Путіним» в якому здійснена спроба демонізації США та гуманізації Путіна[3][4].

У липні 2019 на телеканалі «112 Україна» мала відбутися прем'єра нового документального фільму О. Стоуна «Нерозказана історія України». Через протести громадськості телепоказ було скасовано, а стрічку натомість презентовано на Ютубі. Фільм побудовано на інтерв'ю Віктора Медведчука та загалом відображає проросійську позицію щодо подій Революції Гідності й періоду президентства Петра Порошенка[5].

Політичні поглядиРедагувати

Є активним прихильником конспірологічних теорій та критиком зовнішньої політики США. Підтримав засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа та підписав у червні 2012 року петицію на підтримку заявки Ассанж про надання політичного притулку. У серпні 2012 року разом з режисером Майклом Муром написав у «Нью-Йорк Таймс» статтю про важливість Wikileaks і свободи слова. Персонально відвідав Ассанжа в посольстві Еквадору в Лондоні в квітні 2013 року і прокоментував: «Я не думаю, що більшість людей в США розуміють, наскільки важливо Wikileaks і чому справа Джуліана Ассанжа потребує підтримки».

В червні 2013 заявив про підтримку сержанта Челсі Меннінга, засудженого за військову і державну зраду.

Стоун та УкраїнаРедагувати

У грудні 2014 року зробив заяву на підтримку російської версії про події в Україні, зобразив українську Революцію Гідності 2014 як «змову ЦРУ»[6]. Колишнього президента України Віктора Януковича він назвав законним президентом, що був змушений покинути Україну через «добре озброєних, неонацистських радикалів»[7].

Україна, на думку Олівера Стоуна, була однією з головних цілей ЦРУ з самого початку «холодної війни». В інтерв'ю програмі «Недільний час» Першого каналу російського телебачення він цілком серйозно розповідав про те, що з 1949 року США скидали над Україною з парашутом «українських дисидентів», щоб вони діяли проти Радянського Союзу[8].

На початку свого документального фільму «Нерозказана історія України» (2019) Олівер Стоун заявив: «Я нічого не знав про Україну, поки не поспілкувався з Путіним. І тоді я дізнався більше»[9].

ФільмографіяРедагувати

РежисерРедагувати

СценаристРедагувати

Премії та нагородиРедагувати

РодинаРедагувати

Син працює на російському пропагандистському каналі RT (Russia Today).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати