Ві́льям О́лівер Сто́ун (англ. William Oliver Stone; нар. 15 вересня 1946, Нью-Йорк, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер художніх та «історично-документальних» фільмів.

Олівер Стоун
Oliver Stone
Зображення
Олівер Стоун на 66-му Венеціанському кінофестивалі 2009 року
Ім'я при народженні Вільям Олівер Стоун
Дата народження 15 вересня 1946(1946-09-15) (76 років)
Місце народження Нью-Йорк, США
Громадянство США США
Релігія буддизм і Єпископальна церква
Alma mater Школа мистецтв Тіша, Trinity Schoold, The Hill Schoold, Єльський університет і Saybrook Colleged
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Кар'єра 1971 — наші дні
Magnum opus Gina Montanad
Нагороди
IMDb ID 0000231
oliverstone.com
CMNS: Олівер Стоун у Вікісховищі

Стоун отримав премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій як сценарист «Опівнічного експресу» (1978) і сценарист ремейку фільму «Обличчя зі шрамом» (1983). Стоун став відомим як сценарист і режисер військової драми «Взвод» (1986), яка отримала премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу та найкращий фільм. Він продовжив серіал фільмами «Народжений четвертого липня» (1989), за який Стоун отримав свій другий «Оскар» за режисерську роботу, і «Небо і земля» (1993). Інші роботи Стоуна включають драму про громадянську війну в Сальвадорі «Сальвадор» (1986); фінансова драма «Волл-стріт» (1987) та її продовження «Волл-стріт: гроші не сплять» (2010); біографічний фільм Джима Моррісона «Двері» (1991); сатиричний чорний комедійний кримінальний фільм «Природжені вбивці» (1994); трилогія фільмів про американське президентство: «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі» (1991), «Ніксон» (1995) і «Дабл ю» (2008); і Сноуден (2016).

Відомий своєю схильністю до конспірологічних теорій[1], та прихильністю до диктаторських режимів або персональною дружбою з такими відомими тиранами та деспотами як брати Фідель та Рауль Кастро, Уго Чавес, Ево Моралес та Володимир Путін. Він часто критикував американську зовнішню політику, яку він вважає рушійною силою націоналістичних та імперіалістичних програм.

ЖиттєписРедагувати

Народився в заможній родині біржового маклера. Батько був американець, що мав єврейське етнічне коріння, але не належав до юдаїзму. Мати була француженкою за походженням, але не ходила до католицької церкви. Був вихований у традиції християнської єпископальної церкви, але в зрілі роки перейшов до буддизму.

По закінченні коледжу вступив до Єльського університету та, не провчившись там і року, закинув навчання.

В 1967—1968 роках служив в Армії США, учасник війни у В'єтнамі, був нагороджений військовими відзнаками Бронзова Зірка та Пурпурове Серце.

У 1971 закінчив школу кіно при Нью-Йоркському університеті, де його наставником був Мартін Скорсезе.

ТворчістьРедагувати

В'єтнамська темаРедагувати

Зняв трилогію про В'єтнамську війну — «Взвод»(1986), «Народжений четвертого липня»(1989) та «Небеса і земля»(1993). «Взвод» — за ствердженнями Стоуна, це переважно автобіографічний фільм, в якому він ділиться своїм власним досвідом, здобутим у військових боях. Стрічка «Народжений четвертого липня» заснована на автобіографії ветерана В'єтнамської війни Рона Ковіка, а в «Небесах і землі» Стоун представляє погляд на війну в'єтнамської дівчини, спираючись на її мемуари. За «Взвод» і «Народженого четвертого липня» Стоун був нагороджений «Оскарами» за найкращу режисерську роботу. Він також отримав «Оскар» в 1978 році за найкращий адаптований сценарій до кінострічки «Опівнічний експрес».

Джон Ф. Кеннеді. Постріли в ДалласіРедагувати

У 1991 році випустив скандальний фільм «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі», в якому зображене незалежне розслідування прокурора Нового Орлеана Джима Гаррісона вбивства Джона Кеннеді. Гаррісон стверджував, що спростував викладену в доповіді комісії Уоррена офіційну версію «чарівної кулі» і ролі «вбивці-одинака» Лі Харві Освальда в замаху. Більш того, Стоун вказує на причетність вищих державних посадовців і військових чинів до вбивства Кеннеді. Фільм призвів до гарячих дискусій в американському суспільстві.

Інші режисерські роботиРедагувати

У 2003 побував на Кубі, де впродовж трьох днів спілкувався з Фіделем Кастро. Вони розмовляли про політику, Карибську кризу, особисті переконання Фіделя, Кубинську революцію, важливі події за останні 50 років і про те, яким Кастро бачить майбутнє революції. В результаті з'явилася документальна стрічка «Команданте», яка так і не була випущена в США. 2004 року Стоун зняв ще один документальний фільм про «острів свободи» — «В пошуках Фіделя». 2008 року вийшов біографічний фільм про життя та президентство Джорджа Буша-молодшого — «Дабл ю», в якому зображається його дитинство, складні стосунки з батьком, політична кар'єра та президентство аж до вторгнення в Ірак в 2003 році.

Також варті уваги режисерські роботи Олівера Стоуна «Волл-стріт», «Ніксон», «Александр», «Всесвітній торговий центр».

У грудні 2014 року заявив про свою роботу над документальною стрічкою про Віктора Януковича «Україна у вогні». Фільм був завершений в 2016 і подає конспірологічну версію про причетність ЦРУ до подій на Майдані.

У 2016—2017 зняв фільм «Інтерв'ю з Путіним» в якому здійснена спроба демонізації США та гуманізації Путіна[2][3].

У липні 2019 на телеканалі «112 Україна» мала відбутися прем'єра нового документального фільму О. Стоуна «Нерозказана історія України». Через протести громадськості телепоказ було скасовано, а стрічку натомість презентовано на Ютубі. Фільм побудовано на інтерв'ю Віктора Медведчука та загалом відображає проросійську позицію щодо подій Революції Гідності й періоду президентства Петра Порошенка[4].

Влітку 2021 року був анонсований документальний проект «Казах. Історія золотої людини», присвячений Нурсултану Назарбаєву[5]. Прем'єра картини відбулася в жовтні того ж року на Римському кінофестивалі. Стрічка отримала різку критику за підтримку культу особи казахського президента[6].

Політичні поглядиРедагувати

Є активним прихильником теорій змов та критиком зовнішньої політики США. Підтримав засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа та підписав у червні 2012 року петицію на підтримку заявки Ассанж про надання політичного притулку. У серпні 2012 року разом з режисером Майклом Муром написав у «Нью-Йорк Таймс» статтю про важливість Wikileaks і свободи слова. Персонально відвідав Ассанжа в посольстві Еквадору в Лондоні в квітні 2013 року і прокоментував: «Я не думаю, що більшість людей в США розуміють, наскільки важливо Wikileaks і чому справа Джуліана Ассанжа потребує підтримки».

В червні 2013 заявив про підтримку сержанта Челсі Меннінга, засудженого за військову і державну зраду.

Стоун та УкраїнаРедагувати

Стоун — фігурант бази даних центру «Миротворець» як посібник російських окупантів[7].

У грудні 2014 року зробив заяву на підтримку російської версії про події в Україні, зобразив українську Революцію Гідності 2014 як «змову ЦРУ»[8]. Колишнього президента України Віктора Януковича він назвав законним президентом, що був змушений покинути Україну через «добре озброєних, неонацистських радикалів»[9].

Україна, на думку Олівера Стоуна, була однією з головних цілей ЦРУ з самого початку «холодної війни». В інтерв'ю програмі «Недільний час» Першого каналу російського телебачення він цілком серйозно розповідав про те, що з 1949 року США скидали над Україною з парашутом «українських дисидентів», щоб вони діяли проти Радянського Союзу[10].

На початку свого документального фільму «Нерозказана історія України» (2019) Олівер Стоун заявив: «Я нічого не знав про Україну, поки не поспілкувався з Путіним. І тоді я дізнався більше»[4].

Після початку повномасштабного російського вторгнення закликав медіа не звинувачувати Росію, «бачити всю картину»[11], а згодом, хоча й назвав вторгнення «помилкою», проте поклав вину на Україну і звинуватив її в агресії[12]:

Нам потрібно думати, як Путін міг врятувати російськомовних жителів Донецька та Луганська? <...> можливо, Путіну слід було здати дві провінції, які не підлягають контролю, і запропонувати 1-3 мільйонам людей допомогу в переселенні до Росії. Світ міг би краще зрозуміти агресію українського уряду.

Після відступу російських військ із Бучі закликав не вірити у те, вони вчиняли віськові злочини[13].

ФільмографіяРедагувати

РежисерРедагувати

СценаристРедагувати

Премії та нагородиРедагувати

РодинаРедагувати

Син працює на російському пропагандистському каналі RT (Russia Today).

ПриміткиРедагувати

  1. Бі-бі-сі: "Як я заснув під розмову Олівера Стоуна з Володимиром Путіним" - BBC News Україна
  2. Как я заснул под беседу Оливера Стоуна с Владимиром Путиным
  3. Оливер Стоун о Владимире Путине: Российский народ никогда так хорошо не жил
  4. а б Медведчук, Сорос и ядерный Армагеддон. О чем фильм Стоуна, который так и не показали по украинскому ТВ
  5. Lopatonok, Igor (20 жовтня 2021). Qazaq: History of the Golden Man. Global Tree Pictures. Процитовано 11 грудня 2022. 
  6. Oliver Stone derided for film about ‘modest’ former Kazakh president. the Guardian (англ.). 11 липня 2021. Процитовано 11 грудня 2022. 
  7. NATO. Стоун Уильям Оливер. Myrotvorets.center (ru-RU). Процитовано 9 лютого 2021. 
  8. Oliver Stone: Ukraine's revolution was CIA 'plot'
  9. Oliver Stone Meets Toppled Ukrainian President Yanukovych, Accuses CIA of Sparking Coup
  10. Александр Подрабинек: Оливер Стоун сделает из Путина человека
  11. Oliver Stone в Instagram: "Amid all the hysteria of Western media, screaming bloody murder at #Putin, omitting key facts when inconvenient, it’s most important to understand the full spectrum of what’s happening -- and, above all, to think clearly. With the help of the Internet, I’ve found some helpful and honest analyses. I cite them below in order of importance to me. Pearls and Irritations, a little-known progressive Australian platform, was sent to me by Zach Sklar, my cowriter on “JFK.” Tony Kevin was an Australian senior diplomat who was posted to their Embassy in Moscow. Here, he gets right to the crux of the matter. https://bit.ly/3skj0h9 Also from Zach is “Understanding Putin’s Narrative…” by Jonathan Steele of the British Guardian. https://bit.ly/3Hn0FUW Joe Lauria, the heir to the late, great Bob Parry on Consortium News: https://bit.ly/3JWazi6 And Caitlin Johnstone of Australia with “12 Thoughts on Ukraine.” https://bit.ly/3K0twQr". Instagram (укр.). Процитовано 11 грудня 2022. 
  12. Oliver Stone в Instagram: "(1/3) Although the United States has many wars of aggression on its conscience, it doesn’t justify Mr. Putin’s aggression in #Ukraine. A dozen wrongs don’t make a right. Russia was wrong to invade. It has made too many mistakes -- 1) underestimating Ukrainian resistance, 2) overestimating the military’s ability to achieve its objective, 3) underestimating Europe’s reaction, especially Germany upping its military contribution to NATO, which they’ve resisted for some 20 years; even Switzerland has joined the cause. Russia will be more isolated than ever from the West. 4) underestimating the enhanced power of NATO, which will now put more pressure on Russia’s borders, 5) probably putting Ukraine into NATO, 6) underestimating the damage to its own economy and certainly creating more internal resistance in Russia, 7) creating a major readjustment of power in its oligarch class, 8) putting cluster and vacuum bombs into play, 9) and underestimating the power of social media worldwide. But we must wonder, how could Putin have saved the Russian-speaking people of Donetsk and Luhansk? No doubt his Government could’ve done a better job of showing the world the eight years of suffering of those people and their refugees -- as well as highlighting the Ukrainian buildup of 110,000 soldiers on the Donetsk-Luhansk borders, which was occurring essentially before the Russian buildup. But the West has far stronger public relations than the Russians. Or perhaps Putin should’ve surrendered the two holdout provinces and offered 1-3 million people help to relocate in Russia. The world might’ve understood better the aggression of the Ukrainian Government. But then again, I’m not sure.". Instagram (укр.). Процитовано 11 грудня 2022. 
  13. Oliver Stone в Instagram: "For those of you who believe what you read in the media, here is something to chew on: The reporter, Jacques Baud, a retired Colonel in Swiss Intelligence who served in #Ukraine in #NATO training operations, is an impartial source. Our country, either out of arrogance or as a tactic of war, does not wish its citizens to see or hear this kind of disturbing information, because they don’t respect the judgement of the ordinary citizen to hear a realistic counternarrative. This has led to the #censorship we’re experiencing and will continue to in our domestic lives. This disconnect between us and #Russia is the most dangerous element in the world right now. By rejecting any such information under the catch-all, guilt-denying, feel-good misnomer of “Russian disinformation,” are we not allowing ourselves to be misled once again, as we were in #Iraq, #Afghanistan, #Syria, etc., etc.? Remember that, in the depths of the Cuban Missile Crisis of 1962, it was the desperate last-minute attempts of #JFK, #RFK, #NikitaKhrushchev, and Ambassador #AnatolyDobrynin to talk that prevented a possible nuclear apocalypse. https://www.sott.net/article/466340-Retired-Swiss-Military-Intelligence-Officer-Is-it-Possible-to-Actually-Know-What-Has-Been-And-is-Going-on-in-Ukraine For some Sherlock Holmes clues to what’s really going on in #Bucha, here are some other reported observations: https://waronfakes.com/lies-about-bucha/sputnik-and-fakodrom-what-is-known-about-the-situation-in-bucha-on-6-04/ https://waronfakes.com/lies-about-bucha/fake-bodies-of-civilians-have-been-lying-on-the-streets-of-bucha-since-march-11/ https://georgeeliason.substack.com/p/bucha-proof-of-a-ukrainian-pogrom". Instagram (укр.). Процитовано 11 грудня 2022. 

ПосиланняРедагувати