Геденбергіт
Геденбергі́т (рос. геденбергит; англ. hedenbergite; нім. Hedenbergit m) — мінерал, силікат кальцію і заліза ланцюжкової будови з групи моноклінних піроксенів.
| Геденбергіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2]  |
| IMA-номер | IMA1988 s.p. |
| Абревіатура | Hd[3] |
| Клас мінералу | силікати |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DA.15 |
| Dana 8 | 65.1.3a.2 |
| Ідентифікація | |
| Колір | від темно-зеленого до чорно-зеленого і майже чорного |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група C2/c[d][4] |
| Твердість | 5,5—6 |
| Блиск | скляний |
| Колір риси | світло-сіра з зеленим відтінком |
| Густина | 3,5—3,6 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Андерс Людвіг Геденбергd[5] |
| Особливі характеристики | Крихкий |
 Геденбергіт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Назва походить від імені шведського хіміка Андерса Людвіга Геденберґа.
Загальний опис
ред.Формула: CaFe[Si2O6].
Склад (%): СаО — 22,2; FeO — 29,4; SiO2 — 48,4.
Кристали — подовжені призми.
Колір від темно-зеленого до чорно-зеленого і майже чорного. Непрозорий до прозорого в уламках.
Риса світло-сіра з зеленим відтінком.
Блиск скляний.
Твердість 5,5—6.
Густина 3,5—3,6.
Крихкий.
Зустрічається в асоціації з магнетитом і ґранатом, іноді з ґаленітом, сфалеритом, халькопіритом.
У магматичному процесі виділяється при кристалізації низькоплавких кислих порід. Знаходиться в метаморфічних вапняках, головним чином у скарнах.
Зустрічається на Тур'їнських мідних рудниках Уралу. Чокпак в Казахстані. В Україні є в деяких породах Українського щита.
Різновиди
ред.Розрізняють:
- геденберґіт-гіперстен (кліногіперстен кальціїстий);
- геденбергіт залізистий (відміна геденберґіту, яка містить від 25 до 45 % кліноферосилітового (Fe[SiO3]) компонента);
- геденбергіт марганцевистий (відміна геденберґіту, яка містить до 9 % MnO).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Gottardi G., Zussman J., Seifert F. et al. Nomenclature of Pyroxenes // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1988. — Vol. 73. — P. 1123–1133. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ http://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/hedenbergite.pdf
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Геденбергіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Геденбергіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.- Hedenbergite [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.]