Гіперстен
Гіперсте́н (від грец. γιπερ — дуже і грец. ςτενος — щільний) — породотвірний мінерал класу силікатів, групи піроксенів.
| Гіперстен | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Хімічна формула | (Mg,Fe2+)2[Si2O6] |
| Клас мінералу | силікати |
| Підклас | ланцюжкові силікати |
| Група | піроксени |
| Генезис | магматичний |
| Ідентифікація | |
| Колір | темно-зелений до бурувато-чорного |
| Форма кристалів | короткопризматичні, іноді таблитчасті |
| Сингонія | ромбічна |
| Спайність | досконала по {100} і {010} |
| Злам | нерівний |
| Твердість | 5—6 |
| Блиск | перламутровий |
| Густина | 3,2—3,9 |
 Гіперстен у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Назва походить від грецького ὑπέρ гіпер «про» і σθένος stoos «сила» і має на меті висловити те, що гіперстен важче, ніж хімічно пов'язаний сорт бронзит.
Загальний опис
ред.Проміжний член мінерального виду енстатит-феросиліт, який містить від 30 до 50 % феросилітового (Fe[SiO3]) компоненту.
Сингонія ромбічна.
Густина 3,3—3,5. Твердість 5—6. Колір темно-зелений до бурувато-чорного. Блиск перламутровий.
Зустрічається в збагачених залізом основних вивержених породах, у кристалічних сланцях, а також у метеоритах.
Розрізняють:
- гіперстен-авгіт (мінерал проміжного складу між гіперстеном і авгітом);
- гіперстен-бронзит (мінерал, проміжний за складом між гіперстеном і бронзитом);
- гіперстен-геденберґіт (мінерал, проміжний за складом між гіперстеном і геденбергітом);
- гіперстен залізистий (відміна гіперстену, яка містить 50-70 % Fe[SiO3]);
- α- гіперстен (гіперстен);
- β- гіперстен (гіперстен з дещо нетиповими оптичними властивостями; рідкісний).
Сучасний статус
ред.Після уточнення статусу мінералів групи піроксенів[1], з 1988 р Комісія з нових мінералів та назв мінерелів Міжнародної мінералогічної асоціації виключила гіперстен з переліку мінералів, так як він є проміжним ортопіроксеном змінного складу[2] і в даний час розглядається як синонім енстатиту або феросиліту, причому більша частина «гіперстенів» при з'ясуванні точного складу зразків виявляються залізистим енстатитом.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Morimoto, N. (1988). Nomenclature of Pyroxenes. — Am. Mineral. 73, 1123—1133.
- ↑ Skogby, H., Annersten, H., Domeneghetti, M.C., Molin, G.M., and Tazzoli V. (1992). Iron distribution in orthopyroxene: a comparison of Mössbauer spectra and X-ray refinement results. — European Journal of Mineralogy: 4: 441—452.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гіперстен // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гіперстен // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.- Гіперстен на webmineral.com [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Галерея фото кристалів гіперстену в шліфах на сайті Університету Каліфорнії UCLA (англ.)