Гарматій Лука Васильович

український вчитель, фольклорист, етнограф

Лука Васильович Гарматій (30 жовтня 1866, с. Лучка, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна — 31 жовтня 1924 року, село Могильниця, нині Теребовлянський район) — український вчитель, фольклорист, етнограф.

Гарматій Лука Васильович
Народився 30 жовтня 1866(1866-10-30)
с. Лучка, нині Тернопільський район
Помер 31 жовтня 1924(1924-10-31) (58 років)
с. Могильниця (тепер села Нова Могильниця й Стара Могильниця)
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність громадський діяч, педагогіка, фольклористика
Партія Українська Радикальна Партія
Батько Гарматій Василь
Родичі Григорій Гарматій

Життєпис

ред.

Народився 30 жовтня 1866 року в селі Лучка (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в сім'ї селянина, громадського діяча Василя Гарматія, котрий у 1848 р. був обраний на Тернопіллі (округ Теребовля — Микулинці) послом до австрійського парламенту у Відні.

У 1887 році[1][2] закінчив п'ять класів Тернопільської гімназії, після чого склав семінарійну матуру в Тернопільській чоловічій вчительській семінарії[3]. Потім учителював : спочатку на Галицькому Поділлі — у селах Струсів та Млиниська, місті Теребовля, згодом — від 1898 до 1912 — на Гуцульщині у гірських селах Тюдів, Кобаки та Розтоки (нині села Косівського р-ну), Криворівня і Голови (нині села Верховинського р-ну; усі — Івано-Франківська обл.). З 1905 року почесний член етнографічної комісії НТШ. В Криворівні познайомився і надалі підтримував стосунки з М. С. Грушевським, Лесею Українкою, Г. М. Хоткевичем, Ф. К. Вовком, іншими українськими діячами[2].

1912 року — переїхав до с. Могильниця Теребовлянського повіту (нині с. Стара Могильниця і с. Нова Могильниця Теребовлянського р-ну Терноп. обл.). На початку Першої світової війни працював у школах Австрії, Моравії (нині в складі Чехії). 1920 року повернувся в с. Могильницю, зазнав переслідувань від польської окупаційної влади за погляди[1].

Приятелював з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, допомагав їм знайомитися з місцевими звичаями, обрядами, зокрема, разом з Петром Шекериком-Дониківим збирати матеріали для написання роману «Тіні забутих предків»[4].

Був невтомним збирачем фольклору. Вивчав весільні та інші обряди, записував з розповідей оповідання, перекази, повір'я тощо. Його працю високо цінували В. Гнатюк та В. Шухевич. Значна ч. фольклорних записів була надрукована в «Гуцульщині» В. Шухевича та «Колядках і щедрівках» В. Гнатюка. Докладно вивчав матеріальну культуру Гуцульщини. Захоплювався творами народних умільців. Збирав художні, металеві й дерев'яні вироби. Найцінніші колекції Гарматій передав Етнографічному музеєві НТШ (нині Український державний музей етнографії та художнього промислу). Зібрані предмети перебувають у музеях Санкт-Петербурга та Праги (Чехія).

Примітки

ред.
  1. а б Арсенич П. Гарматій Лука Васильович… — С. 404.
  2. а б Гайдукевич Г. Гарматій Лука Васильович… — С. 338.
  3. Горак Я. Гарматій Лука (Лукаш) Васильович… — С. 337.
  4. Романенчук Богдан Володимир Гнатюк, 1871—1926 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 142.

Джерела

ред.

Посилання

ред.