Микола Ганкевич гербу Абданк[1] (16 травня 1869, м. Снятин — 31 липня 1931) — український політичний та профспілковий діяч, ідеолог австромарксизму в українській соціал-демократії, організатор робітничого руху в Галичині, перший голова і засновник УСДП, журналіст і співредактор партійних органів УСДП газет «Воля» і «Земля і воля» у 1900—1912 рр.

Микола Ганкевич
Микола Ганкевич
Микола Ганкевич
1-й Голова Української соціал-демократичної партії
1899 — 1914
Попередник посада запроваджена
Наступник Володимир Темницький

Народився 16 травня 1869(1869-05-16)
Снятин, нині Івано-Франківська область, Україна
Помер 31 липня 1931(1931-07-31) (62 роки)
Шкло, нині Львівська область, Україна
Похований Личаківський цвинтар
Відомий як політик, журналіст, редактор
Країна ЗУНР ЗУНР, II Польська РеспублікаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Політична партія Українська соціал-демократична партія
У шлюбі з Роза Альтенберґ
Діти Генрик Верешицький

Заступник голови Головної української ради (ГУР) у 1914—1915 рр. і віце-президент Загальної української ради у Відні 1915—1918 рр. 1918 р. — член Української національної ради ЗУНР.

Біографія ред.

 
 

Микола Ганкевич народився 16 травня 1869 року у місті Снятині (нині Івано-Франківська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в родині священика УГКЦ.

Після закінчення Тернопільської гімназії навчався у Львівському університеті спочатку на філософському, а згодом на юридичному факультетах. Все своє життя працював службовцем львівської «Каси хорих».

Початки політичної діяльності в 1890—1900 рр. ред.

Почав цікавитися політикою, особливо соціалістичними ідеями, ще у старших класах гімназії, коли був членом лівого крила таємного молодіжного гуртка Тернопільської гімназії.[2]

Поряд з Іваном Франком та Михайлом Павликом, М. Ганкевич, разом з групою студентів-марксистів, був одним із засновників першої української політичної партії — Русько-Української радикальної партії, брав участь в її установчому з'їзді у Львові 4-5 жовтня 1890 р.

У вересні 1896 р. М. Ганкевич разом з іншими членами УРП скликали таємні збори українських робітників у Львові, на яких вирішено заснувати українську соціал-демократичну партію. 17 вересня 1896 р. був виданий «Поклик до робітників русинів», який повідомляв про намір створити окрему, українську, соціал-демократичну партію. Ініціаторами її утворення були І. Франко, М. Павлик, М. Ганкевич та ін. З 1 січня 1897 р. почав виходити друкований орган українських соціал-демократів — газета «Robitnyk» (українською мовою в латинській транскрипції, редактором якої був М. Ганкевич. Однак організаційний комітет через політичні розбіжності того ж року розпався, а тому М. Ганкевич 1897 р. став членом Польської партії соціал-демократичної Галичини і Сілезії (ППСДГС).[3]

Згодом УСДП була заснована радикалими-марксистами М. Ганкевичем, Семеном Вітиком, Юліаном Бачинським) та іншими на конференції 17 вересня 1899 р. у Львові як автономна національна секція Соціал-демократичної робітничої партії Австрії (СДРПА). М. Ганкевича було обрано до Екзекутиви (виконавчого комітету) УСДП та делегатом на VII конгрес СДРПА, в якому він взяв участь 24-29 вересня 1899 року у місті Брюнн (нім. Brünn, тепер — Брно).

1 січня 1900 р. розпочав видавати у Львові партійний орган УСДП — газету «Воля», водночас був її відповідальним редактором.

Політична діяльність у 1901—1914 роках. Голова УСДП ред.

Перший з'їзд відбувся лише 1903. Як послідовний марксист вирізнявся послідовним інтернаціоналізмом. Прикметно, що, очолюючи УСДП, він також очолював Львівський міський комітет ППСДГС, редакцію соціалістичної газети «Glos» і разом із С. Вітиком входив до керівного заряду ППСДГС (партія — маловпливова).

1903—1904 співпрацював із Революційною українською партією та її Закордонним комітетом, брав участь у 4-му Амстердамському і 6-му Штутгартському конгресах Другого інтернаціоналу. У 1913 — 1-й половині 1914 активно співпрацював зі створеним А. Жуком Українським інформаційним комітетом.

Політична діяльність у період Першої світової війни 1914—1918 рр. ред.

Співпрацював також із Союзом визволення України, сприяв його діяльності серед укр. військовополонених. Член Головної української ради у 1914—1917 рр. і віце-президент Загальної української ради у Відні 1915-го.

Політична діяльність у 1919—1931 рр. ред.

Польсько-українська війна справила на М. Ганкевича гнітюче враження, тому до будівництва ЗУНР він не мав стосунку. Натомість прийняв від польської влади мандат тимчасової міської ради Львова. Проте вже в лютому 1919 р. склав його, охарактеризувавши тимчасову міську раду як «пережитий, перестарілий міський режим, пережите панування дотеперішньої львівської олігархії». 29 грудня 1921 управа УСДП ухвалила виключити М. Ганкевича з партії. Втім через перехід на комуністичну платформу 1923 партія фактично поставила себе поза законом і припинила діяльність. На початку 1920-х рр. виступав проти переходу УСДП на комуністичну платформу, за що був виключений в 1923 разом з Володимиром Старосольським, Левом Ганкевичем, П. Буняком, І. Квасницею з партії.

У 1920-ті рр. ставши членом Польської Соціалістичної Партії, робив спроби знайти шляхи політичного партнерства з УСДП. М. Ганкевич продовжив співпрацювати з польськими соціалістами, незмінно виступав на львівських першотравневих вічах із промовами українською. До відновленої 1928 УСДП не повернувся.

Помер 31 липня 1931 року у місті Шкло[4] (нині Львівська область, Україна, тоді Яворівський повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом, Львівське воєводство, Польська Республіка). Похований у Львові, на 61 полі Личаківського цвинтаря з великими почестями під прапорами УСДП і ППС.

З часом місце поховання було втрачене. У 90-х роках працівниками наукового відділу музею «Личаківський цвинтар» місце могили було визначене, у 2008 році був встановлений металевий хрест.

У 2020 році дирекцією ЛКП «Личаківський цвинтар» на місці поховання Миколи Ганкевича встановлено надмогильний знак.

Бібліографія ред.

  • Ганкевич, Микола. З перед двайцяти літ: початки української соціял-демократії в Галичині / Микола Ганкевич // Калєндар «Впереду»: 1920. — Львів, 1920. — С. 71-82.
  • Ганкевич, Микола. Соціялістичний Інтернаціонал і Війна. — Софія, 1915. — 31 с.
  • Ганкевич, Микола. Про жіночу неволю в історичнім розвою. — Торонто: Робітнича книгарська і вид. спілка, 1918. — 80 c.
  • Hankiewicz, Mikołaj. Niepodległość Polski. — Warszawa, 1910. — 59 s.

Примітки ред.

  1. Микола Ганкевич і Генрик Верешицький. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 березня 2016.
  2. Ганкевич М., З перед двайцяти літ: початки української соціял-демократії в Галичині) / Микола Ганкевич // Калєндар «Впереду»: 1920. — Львів, 1920. — С. 12.
  3. Грицак Я., «Молоді радикали» у суспільно-політичному житті Галичини // Записки НТШ. — Львів, 1991. — Т. 222. — С. 98.
  4. Діло. — 1931. — Ч. 171. — С. 5

Посилання ред.

Література та джерела ред.

  • Грицак Я. «Молоді радикали» у суспільно-політичному житті Галичини // Записки НТШ. — Львів, 1991. — Т. 222. — C. 71-110.
  • Жерноклеєв О., Райківський І. Лідери західноукраїнської соціал-демократії: політичні біографії. — Київ: Основні цінності, 2004.
  • Левицький, К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914—1918 : перша часть. — Львів, 1929. — 285 с.
  • Темницький, В. Памяти Микола Ганкевич / Володимир Темницький // Діло. — 1931. — Ч. 176. — С. 4; Ч. 177. — С. 3; Ч. 178. — С. 3-4; Ч. 179. — С. 3-4.
  • Темницький, В. Микола Ганкевич. — Львів, 1932. — 32 с.
  • Стрельбицька С. Громадсько-політична та науково-публіцистична діяльність Миколи Ганкевича (1867—1931 рр.) [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (2015).